42. Категорія “екзистенціалізм”.

Екзистенціалі́зм —( існування), Філософія існування — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Течія в філософії, що сформувалася в Європі у XІX —XX ст. Першими до екзистенціалізму у своїх працях звернулись данський філософ C. К'єркегор та німецький філософ Ф. Ніцше. У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (М. Гайдеґґер, К. Ясперс) та французьких (Г. Марсель, А. Камю, Ж.-П. Сартр) філософів та письменників.

Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. Характерні риси екзистенціалізму

Визначальні риси екзистенціалізму: на перше місце висуваються категорії абсурдності буття, страху, відчаю, самотності, страждання, смерті; особистість має протидіяти суспільству, державі, середовищу, ворожому «іншому», адже всі вони нав'язують їй свою волю, мораль, свої інтереси й ідеали;

поняття відчуженості й абсурдності є взаємопов'язаними та взаємозумовленими в літературних творах екзистенціалістів; вищу життєву цінність екзистенціалісти вбачають у свободі особистості;

існування людини тлумачиться як драма свободи; найчастіше в художніх творах застосовується прийом розповіді від першої особи.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

43. Екзистенціалізм також розглядають і в більш широкому значенні: як умонастрій з притаманними йому спільними світоглядними мотивами. Ним переймається значна частина філософів та письменників XX ст., зокрема, французи Андре Жид, Андре Мальро, Жан Ануй, Борис Віан, англійці В. Ґолдінґ, А. Мердок, Дж. Фаулз, німці Г. Е. Носсак, Альфред Дьоблін, американці Н. Мейлер, Дж. Болдуїн, іспанець Мігель де Унамуно, італієць Діно Буццаті, японець Кобо Абе. Характерні для екзистенціалізму умонастрої та мотиви спостерігаються також у творчості Ф. Достоєвського, Ф. Кафки, Р.-М. Рільке, Т. С. Еліота, Р. Музіля та ін.

44. В чому сутність філософії екзистенціалізму?

43. Сутність філософії екзистенціалізму

Екзистенціалізм, або філософія існування (- існування) - одне з провідних філософських течій XX століття. Говорячи про провідних представників екзистенціалізму, в першу чергу називають наступних філософів: Мартін Гайдеггер, Карл Ясперс, Жан-Поль Сартр, Альбер Камю, Габріель Марсель. Всі ці філософи не становили якусь єдину школу, вони були самостійними мислителями, які, якщо і відчували вплив ідей один одного, все ж більше полемізували між собою. Причому ця полеміка торкалася не другорядні питання, а мала принциповий характер.

Екзистенціальна філософія - це не стільки єдина філософська школа зі своєю дисципліною, набором прийомів і методик, проходженням певної традиції, скільки вираз духу часу у специфічній тональності. А час це - Європа після першої світової війни. Екзистенціальна філософія - «філософія кризи» в тій мірі, в якій її викликав саме криза європейського людства. Катастрофа першої світової війни (друга світова була з цієї точки зору чимось очікуваним, логічним, хоча принесла набагато більше лиха, ніж перша) оголила недостатність європейської віри у прогрес, раціональність історії. Війна показала крихкість, нестійкість, кінцівку людини. Екзистенціальна філософія стала потужним відгуком на цю катастрофу в європейській свідомості, хоча багато категорій, в ній використовуються, перш за все категорія екзистенції, стали освоюватися до цього - в першу чергу датським філософом С. К'єркегора, обгрунтовано вважається попередником екзистенціальної філософії. Однак його ідеї не отримали європейської розголосу. Екзистенціалізм характеризується як філософське вираження глибоких потрясінь, які спіткали західноєвропейську цивілізацію, яка пережила Першу світову війну, облудну стабілізацію 20-30-х років, прихід фашизму. Ця філософія викликала інтерес насамперед тому, що вона звернулася до проблеми критичних і кризових ситуацій, в які часто потрапляє людина в період жорстоких історичних випробувань.

45. В чому полягає сутність філософської герменевтики?