34. Сфрагістика як сід: її зміст, мета і межі.

Сфрагістика – це сід, що вивчає знаки засвідчення вірогідності документів і речей. Гр « сфрагіс» - печатка. Вживається ще термін сігіллографія – лат. «сігіллюм» - печатка.

Функції сфрагістичних знаків:

1.Завірення документів

2.Використовувались для опечатування листів, тобто запечатували недоторканість кореспонденції.

3.Сфрагістичні памятки засвідчували приватну власність, зокрема печатки ставились на майно.

Першим автором, що осягнув усю сукупність сфрагістичних знань своєї епохи був Конрад з Муре. У своєму трактаті “Summadearteprosandi” (1275), подає правила укладання документів. Також автор викладає основи практичної сфрагістики:

• Типи печаток в залежності від власників

• Форму і колір памяток

• Способи їх прикладання до актів

• Матеріал відтисків

• На печатні зображення та написи

Коло питань, які розглядає сфрагістика, досить широке. Будучи продуктом певної історичної епохи певного суспільного устрою, пам’ятки сфрагістики відбивають характерні особливості свого часу.

Сфрагістика вивчає: форми, зображення, написи, класифікації печаток, пломб та інших сфрагістичнихпамяток з метою встановлення вірогідності, датування і авторства писаних джерел, дослідження окремих сторін матеріальної культури, мистецтва та історії суспільства.

Застосовує в дослідженнях методи й прийоми історичної науки, а також виробила свою специфічну методику.

Етапи роботи над сфрагічнимипамятками:

• Розшук і підготовка до виченнясфрагістичнихпамяток

• Відчитання легенд, зясування зображень, хронологія визначення і відшукання осіб, що виставили печатку, встановлення достовірності джерела

• Класифікація памяток, використання їх в історичному дослідженні.

Методи:

• Сфрагістичної аналогії –співставлення печаток з ідентичними сфрагістичними матеріалами, дослідженими раніше

• Порівляльно – сфрагістичний – сфр пам’ятки порівнюються з даними історії, мистецтва та мовознавства

• Дослідження індивідуальних прийомів майстрів

• Визначення приналежності анонімних печаток(за забраженням святих, які були тезками власників)

• Методи природничих наук – хімічний, емісійно-спектральний аналіз….

35. Історіографія української сфрагістики.

36. Сфрагістична термінологія, її походження і сучасне застосування.

Сфрагістика (від грец. — сфрагіс, печатка), також сіґілографія (від латинської — сіґіллюм, печатка) як термін охоплює три поняття:

1. печаткове мистецтво(виготовлення печаток)

2. печаткове право(правні норми вжитку печаток)

3. печаткознавство(наука про печатки)

Термін печатка охоплює два поняття:

1. прилад (камінний, металевий тощо) до витискування чи прикладання (т. зв. матриця)

2. відтиск (на металі, воску тощо) або відбитка мастилом (на пергамені, папері тощо)

Кліше (фр. Cliché - відбиток) — друкарська форма. Спочатку слово мало стосунок до методу високого друку (де фарба лягає на опуклу поверхню), але потім стало означати будь-яку друкарську форму, з якої робляться відбитки.

Сургуч- фарбована плавка суміш, яка складається з твердих смол і наповнювачів, яку використовують для нанесення рельєфних печаток.

У ХІХ. появився т. зв. «штемпель» (укр. «печатка»), виготовлений з ґуми чи ін. елястичної речовини, який залишає не рельєфне зображення, а лише відтиск, подібний до друкованого.

Печатником називали начальника королівської чи княжої канцелярії за княжих часів і генерального писаря у гетьманській державі.

Погонь- геральдичне зображення лицаря-вершника з піднятим у правиці мечем і з подвійним хрестом на щиті на лівому плечі.

Перстень-печатка - кільце з зображенням як правило дворянського герба або ініціалів, яке прийнято носити на мізинці лівої руки. Спочатку був призначений для проставлення відбитка на гарячому сургучі або воску при запечатування листа. Зазвичай верхня площадка перстня-печатки є матрицею, де викарбувано «зворотний» (дзеркальний) малюнок (Інталія, якщо мова про гравірування по каменю), так, щоб при відбитку на сургучі залишався правильний малюнок. Перед відбитком майданчиком з гравіюванням зазвичай проводять над димом свічки, так щоб при відбитку деталі рельєфного малюнка були чітко помітні.

Інталія (від італ. Intaglio - різьба, різьблення по каменю)- різновид углибленої різьби по камені. Техніка інталія часто застосовується для виготовлення печаток, відбиток з яких виглядає опуклим. Тому багато кільця-печатки виконувалися в техніці інталія.

Проблемою укр. сфрагістики в 19 — 20 ст. цікавилися укр. дослідники: Б. Барвінський, К. Болсуновський, М. Грушевський, П. Єфименко (старший), О. Лазаревський, І. Луцький, Є. Люценко, граф Г. Милорадович, В. Модзалевський, Ю. Нарбут, М. Петров, Марія й Михайло Слабченки, А. Стороженко, пізніше К. Антипович, М. Битинський, П. Клименко, Р. Климкевич, І. Крип'якевич, Я. Пастернак, В. Прокопович, В. Сенютович-Бережний та ін.; рос.: А. Барсуков, Є. Каменцева, А. Лаппо-Данилевський, Н. Лихачев, В. Лукомський, Б. Рибаков, В. Янин та ін.; поль.: М. Ґумовський, Ф. Пєкосінський, В. Семковіч, А. Вериґа-Даровський, В. Віттіґ. та ін.; нім. (В. Евальд), рум. (Н. Банеску) й ін. Останні десятиріччя позначилися більшим зацікавленням сфрагістики в СРСР, зокрема в УРСР (праці Д. Бліфельда, В. Гавриленка, О. Маркевича, В. Стрельського, В. Фоменка та ін.).

Сфрагістична термінологія широко застосовується і у працях сучасних авторів, оскільки не втратила своєї актуальності.