24. Перші спроби оформлень генеалогічних даних. Генеалогічні дерева, таблиці. Системи генеалогічних розписів.

Із середньовіччя найбільш уживаною графічною формою узагальнення генеалогічних відомостей стали таблиці. Зовнішній вигляд генеалогічних таблиць також різноманітний, вони можуть бути вертикальними, горизонтальними й круговими. Таблиці дуже зручні у використанні, тому що наочні й компактні, Їхнім недоліком уважається надзвичайний лаконізм. Крім того, генеалогічна таблиця, як правило, охоплює не більше десяти поколінь, тому що подальше продовження ускладнює роботу з нею. Генеалогія століттями виробляла норми оформлення відомостей про спорідненість у вигляді різних таблиць, розписів, досьє, карток, встановлювала чіткі правила заповнення цих документів: графіком, символіку, нумерацію і так далі.У висхідному родоводі починають з певної людини, потім йдуть по висхідним східцях або племенам до батька, діда, прадіда і т.д., від відомого до невідомого. У спадному родоводі починають з найвіддаленішого з відомих предків і поступово переходять до нащадків.Чоловічий спадний родовід вказує все потомство родоначальника, що сталося тільки від чоловіків. Чоловічий висхідний родовід виглядає як лінія, оскільки в кожному поколінні показаний тільки один предок чоловічої статі. Прізвище в чоловічій Родословній тільки одне. Змішаний висхідний родовід показує всіх предків по чоловічій і жіночій лінії. У першому коліні одна людина, у другому дві в третьому - чотири, в четвертому - вісім і т.д. в геометричній прогресії, причому кожна людина належить до іншого роду, так що в четвертому, наприклад, коліні присутні представники восьми різних прізвищ. Родовід можна оформити у вигляді родовідного древа. У висхідному родоводі стволом позначений людина, від якої воно будується, розгалуженням - його батьки, гілками подрібніше - дідусі і бабусі і т.д. Здалеку висхідне і спадне древа не розрізниш, але в основі спадного родоначальник, а у верхів'ях - нащадки. Родовідна таблиця - це те ж саме, але без жодних вільностей і прикрашень. Кожне покоління розташоване строго на одній горизонталі. Старшинство осіб у кожному поколінні йде зліва направо. Висхідну таблицю накреслити більш-менш легко, спадну важко, заважає різне число імен у кожному поколінні і нащадків у кожної людини. Горизонтальна таблиця йде зліва направо: зліва родоначальник або людина, чий родовід складається, а далі - стовпчиками, за їхніми, усі його предки або нащадки. Старші нащадки завжди розташовуються зверху, і старшинство читається зверху вниз. Колоподібні (кругові) таблиці використовувалися в англійській і французькій генеалогії. У центрі - людина, для якої складається родовід, далі коло ділять навпіл, в одній половині предки по батьківській лінії, в іншій - по материнській. Кругові таблиці бувають тільки висхідними. Родовідний розпис - це словесний переказ таблиці, куди додані відомості про кожне іменя. При кожному зведенні вказують джерело, з якого воно взято. При кожному імені з лівого боку ставиться номер по порядку. На сучасному етапі найбільш розповсюдженою формою фіксації результатів генеалогічного дослідження є поколінні розписи. У них №1 позначається засновник роду чи династії, а далі міститься перелік його нащадків у кожному поколінні із власними номерами. Розпис здійснюється по рядках, що дозволяє поруч з іменем уміщувати всі необхідні відомості, у т. ч. й посилання на джерела. В генеалогії склалася доволі стійка система нумерації, яка застосовується і в таблицях, і в розписах. Для висхідних родовідних - це система нумерації Соса - Страдонітца. Особа, яка є об'єктом дослідження позначається №1, його батько й мати відповідно 2 і 3, батьки батька - 4 та 5, батьки матері - 6 та 7 і т. д. При цьому парні номери завжди надаються чоловікам, а непарні - жінкам. Ця нумерація доволі проста і дозволяє залишати пропуски в родовідній, якщо імена представників роду ще невідомі. Для низхідних родовідних - це система нумерації Абовілля. Вона значно складніша, порівняно з попередньою, оскільки тут не зберігаються математичні закономірності. Тут для позначення порядкового номера покоління використовуються римські цифри, а для нумерації нащадків у межах покоління - арабські. Номер І отримує спільний предок, його дітям у порядку народження присвоюються №№ І / 1, І / 2, І / 3, які містять і номер батька. Онуки від першого сина отримують номери І / 1 /1, І / 1 /2, І / 3, від другого - І / 2 / 1, І / 2 / 2 і т. д. При цьому кількість цифр у кожному номері вказує на покоління. Ця нумерація ще більше ускладнюється, якщо потрібно відобразити повторні шлюби і розмежувати стать дітей. У цьому випадку застосовується варіант нумерації, який поєднує в собі елементи систем Соса-Страдонітца і Абовілля. У ній парні номери, починаючи з 0, присвоюють чоловікам, а непарні - жінкам. Повторні шлюби позначаються маленькими латинськими літерами: a, b, c, d тощо. Тоді старший син спільного предка отримує 0, другий син - 2, третій - 4, старша донька - 1, друга - 3 і т. д. Ця громіздка, на перший погляд, нумерація набуває сенсу, коли генеологи мають справу зі значною кількістю досліджуваних осіб. У цьому випадку нумерація дозволяє встановити ступінь спорідненості між різними, іноді доволі  віддаленими гілками роду і поколіннями, яка буде визначатися збіганням перших цифр особистого номера представника роду.