9.Проаналізуйте міграційну та автохтонну теорії походження українського народу.

Етнокультурні проблеми походження слов'ян постали перед наукою давно. Тривалий час, переважно в наукових колах проросійської орієнтації, у тлумаченні причин походження українського народу перевага надавалася міграції. Роль і значення аборигенного фактора або замовчувалися, або зводилися нанівець. Усі набутки українського народу, зокрема в культурі, подавались як випадкове явище.

Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського народу — міграційної та автохтонної. Вони мали як своїх прихильників, так і опонентів.

Перша з них ґрунтується на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно з цією теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути першою батьківщиною слов'ян. Потім вони вирушили на південь у віслянський басейн, а пізніше — на схід у басейн середнього Дніпра. Внаслідок слов'яни поділилися на західних і південно-східних.

Друга теорія — автохтонна, або аборигенна, стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. Численні дослідження О.Преснякова, В.Хвойки, В.Грекова, П.Третьякова, В.Петрова дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини. Те, що народ на цій території жив і займався матеріальним виробництвом, засвідчують численні писемні, археологічні, культурні пам'ятки.

Отже, слов'яни — це автохтони-аборигени, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. На підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік і наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Головні з них такі: мовний фактор, археологічні пам'ятки, основні види господарської діяльності — землеробство і скотарство, мистецькі твори, зокрема кераміка, світоглядно-обрядова система.

Основоположником теорії автохтонізму є видатний український археолог В.Хвойка. Внаслідок ґрунтовних археологічних досліджень він довів, що український народ не мігрант, а корінне, споконвічне населення. На основі автохтонної теорії вибудував фундаментальну "Історію України-Руси" М.Грушевський. Одна з найґрунтовніших праць із проблем походження слов'ян належить відомому українському вченому В.Петрову.

10. Матеріальна та духовна культура східнослов'янських племен дохристиянської Русі

Найдавніші писемні джерела , в яких слов'яни виступають під своїм власним ім'ям ,належать до 6 ст.н.е. –твори візантійських авторів – Йордана ,Прокопія Кесарівського,Іоана Ефеського і тд.Йорданові свідченя важливі за своєю конкретністю-він дає уявлення про окремі етапи їхньої історії,достатньо точно визначає географічне розселення окремих груп.За ним,в 6ст.було 3 групи слов'ян:венеди-у басейні Вісли ,анти –в Подніпров'ї та склавини – у Подунав'ї. Сучасник Йордана Прокопій Кесарійський підтверджував поділ слов'ян на антів та склавинів,зазначаючи про мовну та етнічну спорідненість .Держава антів проіснувала з кінця 4 до початку 7століття.Вона впала під навалою тюркських племен аварів.Однак згодом,слов'яни звільняються від гніту і з розпадом первіснообщинного ладу починають утворюватись племінні союзи-поляни , сіверяни , дуліби , бужани ,уличі ,тиверці , білі хорвати . На землі плян вперше поширюється назва Русь.Вагоме місце в розвитку культури українського народу займають зарубинецька (2ст.до н.е.-2ст.н.е.) та черняхівська(2-5ст.н.е.) археологічні культури. Стародавні слов'яни дуже добре знали природу свого краю . У слов'ян існуло 3 основних культи:

1.Культ «упирів» та «берегинь» -дуалістичний аналіз злих і добрих духів.

2.Культ землеробських богів Рода і Рожаниць.У них уосолблюється поєднання первинної форми матерії , «небесної»(Сварога) та «земної» (Рожаниць,матері-землі)

3.Культ Перуна,бога грому і блискавиці ,бога війни ,покровителя воїнів і князів.

У слов'янський пантеон входілі такі боги як Перун(грім та блискавка) , Дажбог(сонце) ,Стрибог(вітер) , Сварог(бог-коваль) , Ладо(домашнє вогнище) , Велес(худоба,торгівля) та Ярило.Слов'яни вважали ,що їхній родовід походив від богів.Нестор називав слов'ян дажбоговими синами. Пам'ятки східнослов'янських культур 7-9ст.засвідчують ,що в останніх склалася передумовадля переходу феодальної держави.Язічницька релігія східних слов'ян також характеризує суспільство , яке вже вийшло за межі первісної ідеогогії , в якому язичничтво було не лише релігією , а й цілою системою уявлень про навколишній світ. Підтримуючи різні зв'язки з сусідами, східні слов'яни у цей час становили спільність , здатну протистояти будь-якій експансії ззовні . Наголошуючи на цьому , писемні джерела згадують і про політичні центри цієї спільноти- Куявія, Артанія та Славія. Досягнення схіжних слов'ян у господарській діяльності , багата різнопланова народна творчість , мораль , поступове об'єднання в єдину державу- Київську Русь-сприяли розвитку своєрідної неповторної матеріальної та духовної культури.