5. «Історія вчень про державу і право» в системі юридичних наук історико-теоретичного циклу. «історія вчень про державу і право» в системі суспільних наук

«Історія вчень про державу і право» відносно самостійна наука в системі правознавства, завдячуючи безпосередньо практичному зв'язку з державно-правовою реальністю. З одного боку вона знаходиться у безпосередньому співвідношенні з «Теорією держави і права», «Історією держави і права», «Історією політичних і правових вчень»; з іншого - розвиваючись паралельно з державно-правовою сферою суспільного життя, державно-правовими закладами й інститутами, вона набуває нових ідей, водночас справляючи неабиякий вплив на практичну сферу державно-правового життя.

Кожна окрема наука, суміжна з «Історією вчень про державу і право», маючи власний предмет дослідження, орієнтується лише на один із аспектів вивчення держави і права.

«Теорія держави і права» - узагальнююча теоретична наука у відношенні до інших юридичних наук, яка інтегрує їхні досягнення. Історія вчень про державу і право є історичним фундаментом Теорії держави і права. Вона постачає матеріал про історичний процес формування понятійного апарату теорії. Наприклад, Теорія держави і права досліджує проблему природного права (поняття, види, ознаки), Історія вчень про державу і право повідомляє про те, ким і в яких історичних умовах вперше було розроблено теорію природного права, розкриває основні ознаки природного права в трактуванні окремого мислителя.

«Історія вчень про державу і право» має спільний з «7с-торією політичних і правових вчень» предмет наукового дослідження. Однак, Історія політичних і правових вчень, вивчає свій предмет через призму міжкласових та міжнаціональних інтересів, виконуючи тим самим ідеологічну функцію в юридичній науці. Вона зосереджує увагу на політичних аспектах держави, водночас співвідносячи право з доцільністю і корисністю. «Історія вчень про державу і право» вивчає свій предмет через призму загальнолюдських цінностей і всезагального інтересу, зосереджуючи увагу на правових аспектах держави, разом з тим співвідносячи право із законністю і справедливістю.

Процес історичного розвитку державно-правових форм життя окремих народів в хронологічній послідовності вивчає «Історія держави і права». Історичні факти використовуються Історією вчень про державу і право з метою вивчення змісту та виявлення характерних рис державно- правових вчень певної історичної доби, методів впровадження їх у практику державно-правового життя. Співвідношення і обопільний зв'язок політико-правових ідей і вчень та історії розвитку державно-правових форм, закладів, інститутів є очевидним: по-перше, відповідні теоретичні узагальнення необхідні для висвітлення політико-пра-вової реальності в історичному розвитку; по-друге, без знання історії держави і права, загальних тенденцій історичного розвитку важко з'ясувати конкретний зміст відповідних державно-правових теорій. Наприклад, аналізуючи політичну реальність, яка пов'язана, як правило, з об'єктивними історичними тенденціями розвитку соціуму, видатні мислителі розробляли плодотворні ідеї і концепції, застосування яких сприяло суспільному прогресу. У свій час лібералізм Локка допоміг обмеженню влади короля і за­провадженню в Англії конституційної монархії. Однак треба підкреслити, що та частина його трактату про правління, де Локк говорить про справедливий державний устрій, тобто про конституційну монархію, була написана ним задовго до «Славної революції», в результаті якої запровадилась конституційна монархія. Вплив Локка простежується також і в Конституції США, в основних політичних документах Великої французької революції. Можна ще навести характерний приклад. Теорія поділу влад, яка є основою становлення і розвитку правової держави, створена французьким політичним філософом Ш. Л. Монтеск'є. На його думку верховенство права може бути забезпеченим тільки поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову для взаємостримування одна одної. А вже Д. Медісон в умовах США розробив оригінальний механізм стримування і противаг інститутів влади, завдячуючи якому кожна із трьох владних гілок стали відносно рівноцінними і функціонували як засіб протидії взаємним зловживанням. Політична філософія І. Бентама вплинула на здійснення політичних реформ в Англії періоду 30-50-х років ХУШ ст., політичні ж ідеї Дж. Мілля - на реорганізацію британської політичної системи в другій половині XIX ст.

Усі суспільні науки переплетені між собою, оскільки об'єктом їхнього дослідження є суспільство у різноманітних формах буття. Історія вчень про державу і право, вивчаючи свій предмет, перебуває v тісному співвідношенні з філософією, філософією права, етикою, соціальною психологією, соціологією, економічною теорією, політологією.

«Філософія» та «Філософія права» у відношенні «Історії вчень про державу і право» виконують методологічну роль. Остання, вивчаючи свій предмет, користується інструментами пізнання - філософськими категоріями - явище і сутність, зміст і форма, можливість і дійсність, причина і наслідок, система і структура тощо. Окрім того, на творчість мислителів, які переважно займались соціально-політичними або державно-правовими проблемами (легісти в Стародавньому Китаї, римські і середньовічні юристи, політичні і громадські діячі, вчені Н. Макіавеллі, Ж. Боден, Т. Джефферсон, Т. Пейн, Ж.-Ж. Руссо та ін.) значно вплинули окремі філософські ідеї, концепції, принципи пізнання і пояснення реальної дійсності. До того ж, значний внесок в історію державно-правової думки людства здійснили філософи Конфуцій, Платон, Арістотель, Тома Аквінський, Григорій Сковорода, Дж. Локк, І. Кант, Ф. Гегель та ін.

У процесі аналізу державно-правових вчень із застосуванням основних принципів філософії права виявляються суттєві відмінності між правом природним і правом позитивним (законом), з'ясовуються роль наукових абстракцій у побудові системи категорій права, зміст і природа понять «правова держава» і «громадянське суспільство».

Історія вчень про державу і право має зв'язок з етикою — філософською теорією моральності. Предметом етики є природа людської вдачі та як вона співвідноситься з уявленнями про належне. Етику цікавлять питання, звідки беруться переконання про добро, зло, справедливість. Будь-яка державно-правова теорія, пояснюючи причини, завдання, мету держави і права звертається до уявлень про належне, оперуючи поняттям справедливості. Історико-логічне тлумачення справедливості необхідне для опанування змістом термінів «право як втілення справедливості» і «справедливість у праві».

Вивчення законів про відображення людиною навколишнього життя у процесі її діяльності (відчуття, пам'ять, мислення), законів поведінки людей, як членів окремих соціальних груп — це коло проблем, якими займається соціальна психологія. Предметом науки соціології є проблеми спільного життя людей, які об'єднуються в соціальні групи за схожими інтересами. Опанування знаннями соціальної психології і соціології дає змогу за допомогою критерію оцінки визначити характер державно-правового вчення (прогресивне, консервативне, реакційне), це є можливим з огляду на те, що зміст державно-правових вчень, як правило, відображає інтереси та ідеали певних соціальних груп, їхнє ставлення до держави і права. До того ж, в контексті аналізу вчень про державу як форму політико-правової організації суспільства вагомими для «Історії вчень про державу і право» є знання про роль людини, людської свідомості та вільної активності у створенні держави, у здійсненні її функцій, роль психологічного фактора у виникненні права.

Обопільний зв'язок існує між «Історією держави і права» та політологією. Політологія вивчає закономірності виникнення, функціонування та тенденції розвитку суспільної влади, держави, політичних інституцій з метою розв'язання питань прикладного характеру: як узяти державну владу, як організувати побудову держави, які конкретно сили можуть це здійснити. Ця наука зосереджує увагу на описанні й аналізі фактів під кутом зору соціально-політичних цінностей. Історія вчень про державу і право, вивчаючи політико-пра-вові теорії, зосереджує увагу на описанні й аналізі фактів у площині правових цінностей. До того ж, перші вчення про державу і право були невід'ємною частиною політичної теорії, яка своїми витоками сягає філософії.

Взаємозв'язок економічної теорії з «Історією вчень про державу і право» очевидний. Економічна теорія вивчає вплив домінуючого способу виробництва на зміст і форми суспільної свідомості та політичні й державно-правові інститути суспільства. Інститути держави і права виникають у відповідь на економічні потреби і самі виявляються важливим фактором у формуванні соціально-економічних відносин, які завжди набувають правової форми. Механізм такого взаємозв'язку так чи інакше присутній у будь-якій державно-правовій теорії.