56. Суть, завдання і значення звітності банків та їх користувачі. Класифікація звітності банків.

Звітність - важливий інструмент управління, який відображує результати діяльності банку, його майновий і фінансовий стан, дотримання банком фінансової дисципліни при виконанні передбачених статутом операцій, забезпеченість відповідними джерелами надходження коштів для своєчасного виконання зобов'язань і розвитку банку, стан і структуру його активів та зобов'язань.

Банки складають фінансову, статистичну, податкову та управлінську звітність.

Бухгалтерська звітність - це метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період, це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників господарської діяльності суб'єкта господарювання за звітний період. Бухгалтерську звітність складають за календарний рік. Перший звітний період новоствореного банку може бути меншим ніж 12 місяців, але не більшим ніж 15 місяців.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації:

► щодо фінансового стану,

► результатів діяльності та руху грошових коштів:

- банку,

- материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці. Користувачами фінансової звітності банків є інвестори, працівники, позикодавці, постачальники та інші торгові кредитори, клієнти, уряд та урядові установи, громадськість.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів банку за звітний період; це система взаємопов'язаних узагальню вальних показників, що відображують фінансовий стан банку на кінець останнього дня звітного періоду та результати діяльності за вказаний період.

Для формування економічних показників, що становлять банківську звітність, використовують:

► дані синтетичного обліку (залишки чи обороти за балансовими рахунками);

► дані аналітичного обліку (залишки або обороти за аналітичними рахунками);

► інформацію, сформовану в інших, крім ОДБ (операційний день банку), модулях САБ (система автоматизації банку) або вручну (залежно від ступеня автоматизації операційної роботи банку).

Отже, метою ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку.

Фінансову звітність банки складають і подають до Національного банку в грошовій одиниці України (у тисячах гривень). Порядок складання і подання фінансової звітності відокремленими структурними підрозділами та учасниками консолідованої групи банк (материнський банк) визначає самостійно.

Усі форми фінансової звітності (уключаючи й примітки до них) подаються порівняно з попереднім роком (за певний період).

До складу фінансової звітності входять:

► загальна інформація про діяльність банку;

► звіт "Баланс";

► Звіт про фінансові результати;

► Звіт про рух грошових коштів;

► Звіт про власний капітал;

► примітки до звітів.

В залежності від вимог користувачів звітність можна згрупувати наступним чином:

• податкова;

• управлінська;

• нормативна (статистична).

За способом надання виділяють звітність, що направляється:

• електронною поштою (в електронному вигляді);

• поштою (на паперових носіях).

Класифікація за терміном передбачає надання комерційними банками звітності: щоденної; щотижневої; піврічної; річної; за запитом.

Головним користувачем звітності комерційних банків виступає Національний банк України, котрий виконує роль центрального банку держави та функцію банківського нагляду. Відповідною інформацією щодо стану грошового обігу та діяльності банківської системи корис­туються міжнародні фінансові організації, членом яких є Україна