Порівняльна таблиця задоволення освітніх потреб росіян в Україні й українців у Російській Федерації

(2008—2009 навчальний рік)'

Україна		Російська Федерація
Дошкільні навчальні заклади з російською мовою виховання	983	Дошкільні навчальні заклади з українською мовою виховання	0,
— у них дітей	164 027	— у них дітей	0
Загальноосвітні навчальні заклади з російською мовою навчання	1 199	Загальноосвітні навчальні заклади з українською мовою навчання	0
Загальноосвітні навчальні заклади з українською та російською мовами навчання	1755	Загальноосвітні навчальні заклади з російською та українською мовами навчання	0
Загалом навчається російською мовою учнів загальноосвітніх навчальних закладів	779 423	Загалом навчається українською мовою учнів загальноосвітніх навчальних закладів	0
Вивчають російську мову як предмет (учнів)	1 292 518	Вивчають українську мову як предмет (учнів)	205
Вивчають російську мову факультативно або в гуртках (учнів) .	165 544	Вивчають українську мову факультативно або в гуртках (учнів)	100
Професійно-технічні навчальні заклади з російською мовою навчання	35	Професійно-технічні навчальні заклади з українською мовою навчання	0
Професійно-технічні навчальні заклади з українською та російською мовами навчання	113	Професійно-технічні навчальні заклади з російською та українською мовами навчання	0
Загалом навчається російською мовою учнів професійно-технічних навчальних закладів	51 685	Загалом навчається українською мовою учнів професійно-технічних навчальних закладів	0
Загалом навчається російською мовою студентів вищих навчальних закладів 1—II рівнів акредитації	59 656	Загалом навчається українською мовою студентів вищих навчальних закладів І—II рівнів акредитації	0
Загалом навчається російською мовою студентів вищих навчальних закладів III—IV рівнів акредитації	395 186	Загалом навчається українською мовою студентів вищих навчальних " закладів III—IV рівнів акредитації	0
Надруковано підручників російською мовою за рахунок Державного бюджету України (примірників)	1 555 500	Надруковано підручників українською мовою за рахунок Державного бюджету РФ (примірників)	0
— вартістю (грн)	18 616 200	— вартістю (руб.)	0
Надруковано українсько-російських термінологічних словників за рахунок Державного бюджету України (примірників)	125 000	Надруковано російсько-українських термінологічних словників за рахунок Державного бюджету РФ (примірників)	0
— вартістю (грн)	1 500 000	— вартістю	0
Витрачено коштів з бюджетів усіх рівнів на утримання навчальних закладів з російською мовою навчання (грн)	3 195 634 300	Витрачено коштів з бюджетів усіх рівнів на утримання навчальних закладів з українською мовою навчання (руб.)	0

Моніторінг забезпечення освітніх прав українців у Росії у 2009 році засвідчив сумні цифри. В Україні маємо 983 дитячі садочки з російською мовою виховання, які відвідують понад 167 тисяч дітей, у Росії – жодного україномовного дитсадка. В Україні 1 199 шкіл, де навчання ведеться російською мовою, в Росії жодної україномовної школи. У 1 755 українських школах вивчають як державну, так і російську мови, у Росії таких двомовних шкіл – нуль. Загалом в Україні російську вивчають майже 1,3 мільйона дітей, у Росії українську аж 205 школярів. В Україні факультативно вивчають російську 165,5 тисячі дітей – у Росії українську – 100 школярів. Також в українських ПТУ та вишах 1-ІУ рівнів акредитації російською навчаються понад 506 тисяч студентів, у Росії українською – жоден. В Україні було видано понад 5 мільйона навчальних посібників російською мовою, на це пішло більше 18,6 мільйона гривень із держбюджету, в Росії українською не видано жодного підручника (Соборська У. Абетка для сусіда // Україна молода.16.ХІІ.09). Така ж доля спіткає й вихідців із "братньої" Біорусі в Росії.

Ситуація зі знанням української мови в Російській Федерації на віміну від України вражаюча. Якщо російську мову не лише вивчають в освітніх закладах, а й вільно нею спілкуються, то українською мовою, звісно, після українців, володіють... росіяни аж 483. 715 людей. Це справжній показник "поваги" старшого брата до своєї молодшої сестри.

2005 року затверджена концепція Федеральної цільової програми «Російська мова (2006-2010)», її головним стрижнем розглядалося об'єднання народів РФ як єдиної нації саме за допомогою російської мови, знання й використання якої є обов'язковим для всіх громадян Російської Федерації. Крім того, відповідно до Закону РФ «Про російську мову» (прийнятого у травні 2005 р.), російська мова як державна у РФ підлягає обов'язковому використанню, у тому числі і в сфері судочинства.

Згідно з Федеральною цільовою програмою «Російська мова» на 2006 – 2010 рр. політика націлена на наступні питання:

• розробка та відновлення мовної політики,

• складання середньострокових і короткострокових програм різних рівнів (федеральних, республіканських, місцевих, міждержавних),

• дослідження стану та функціонування російської мови,

• розробка стандартів в галузі контролю якості володіння російською літературною мовою,

• експертиза сучасних концепцій мовної освіти в вузах та загально освітніх закладах згідно з вимогами державних освітніх стандартів,

• розробка курсів дистанційного вивчення російської мови,

• аналіз впливу засобів масової інформації на процес вивчення російської мови,

• видання словників російської мови та двомовних словників (російсько-національних, національно-російських) та інше[16].

Оскільки є термін «мовна політика», очевидно, що ця програма повинна торкатися питань усіх мов Росії, бо вони згідно з Конституцією «рівноправні» [2]. Але, якщо проаналізувати текст цієї програми, можна побачити, що більшість пунктів стосується саме російської мови. Існує лише одне нагадування про «рівноправність»: «розробка мовної політики в багатонаціональній державі» [16].

Чи існують програми стосовно інших мов? В останні роки значно розширилася сфера використання державних мов суб'єктів Федерації, багато з них вперше стали мовами освіти. Крім того, розробляються програми, що ставлять за мету створити сприятливі умови для вивчення рідної мови тією частиною народу, що з будь-якої причини виявилася за межами споконвічної території проживання. Наприклад, існує проект, спрямований на вивчення мусульманською молоддю Москви мов народів Росії тобто вивчення рідних мов. У деяких суб'єктах Росії, зокрема у Татарстані, формуються системи сприяння вивченню мови й культури титульного народу республіки за межами національно-державної освіти. Для цього нерідко використовуються сучасні технології: Казанський університет й інші організації для пропаганди татарської мови звертаються до Інтернету, що об'єднує татар, які живуть не тільки у своїй республіці, але й у різних регіонах Росії та за її межами [17].

«Несучасні» мови та мови, що домінують На сьогодні в районах Крайньої Півночі й Далекого Сходу офіційно зареєстровано 26 мов, однак, на думку провідного спеціаліста Інституту лінгвістичних досліджень РАН Н. Вахтина, фактично їх більше 40. Повноцінна писемність збереглася лише у двох народів; інші знають, як виглядає їхня рідна мова, в основному завдяки підручникам літератури для початкових класів. Можливість вивчити свою мову мають всі, але не мають найголовнішого – бажання вчити мову предків, бо немає потреби в її використанні [21].

Справді, у сучасних умовах необхідне знання так званих «домінуючих» мов, у Росії такими є російська й англійська. Остання взагалі домінує в планетарному масштабі, оскільки стала мовою міжнародного бізнесу й інформаційних технологій. Мови малих народів, як правило, сприймаються молодими людьми з етнічних груп як несучасні й непотрібні, в результаті молодь втрачає інтерес до використання мови своїх предків, але ж переважна більшість мов, що перебувають на грані знищення, унікальна. Мови, що замінюють їх, не здатні передати всю палітру термінів зникаючих мов, наприклад, якщо рядовий міський житель може назвати лише кілька їстівних рослин, то корінний житель півночі – кілька сотень. До Червоної книги мов Росії заносять все більше і більше мов, але законів нових не створюють, бо політика «повинна бути жорстка», але як бути з унікальністю мови, яка може назавжди зникнути?

Мови національних меншин Росії перебувають у різному становищі. Деякі стійко функціонують, при чому не тільки в розмовному варіанті, але іноді і в писемному, інші – зникають. Кількість носіїв мови не завжди є головним фактором, невеликі за кількістю носіїв мови Дагестану, які використовуються лише в одному аулі, є досі цілком стійкі (хоча всі їхні носії без винятку багатомовні). Багатомовний Північний Кавказ взагалі відрізняється стабільністю мовної ситуації. З іншими мовами, що мають більше число носіїв і часто є локалізованими в автономії, ситуація є набагато складнішою. Але, безсумнівно, в найгіршому стані перебувають так звані «народи Півночі». Можна припустити, що для стабільного існування мови меншини необхідна оптимальна культурна дистанція між нею та домінуючою мовою. Загрозу може складати як невелика дистанція, так і надмірна, як у народів Півночі Росії [10].

З якої причини зникають мови? У електронній енциклопедії «Мови світу» стверджується, що головною причиною зникнення мов полягає в тому, що виникає так званий «мовний перехід» або «перехід на іншу мову». Він відбуваються тоді, коли носії однієї мови адаптують мову більшості або мову, що вважається престижною, або мову респектабельних шарів суспільства.

Перше покоління є одномовним і не дуже добре знає основну мову, наступне – двомовне: діти знають рідну мову від батьків і говорять нею на вулиці. Третє покоління вживає її вдома і на вулиці, їх діти звинувачують своїх батьків у тому, що ті не навчили їх рідної мови: навіть якщо і намагаються вивчити мову своїх предків, у найкращому випадку вони володітимуть нею як другою мовою. На останніх етапах мовного переходу ми отримуємо «напівносіїв» мови, тобто тих, хто може розуміти мову, але не говорить нею або ж говорить, змішуючи її з основною мовою, що розцінюється старшим поколінням як погане знання [20].

Відсутність чіткої мовної політики. Розробка мовної політики Росії позначається певними ідеалістичними уявленнями. Закон регламентує лише деякі сфери вживання інших мов, головним чином такі, у яких застосування російської мови не є очевидним. Калмицьку і подібну їй мови на даному етапі не можна назвати зникаючими: у побутовому спілкуванні в сільській місцевості вони є досить стабільними. Але де зможуть використати отримані в школі знання калмицької мови діти, що живуть в Елісті, крім побутового спілкування із сільськими родичами? [18]

Погіршення ситуації зі зникаючими мовами особливо яскраво показує відсутність чіткої мовної політики в Росії.

Мовна політика, навіть якщо її немає в цілеспрямованому вигляді, стихійно проводиться. У сучасній Росії протистоять один одному стихійний процес поширення російської мови через економічні зв'язки, розвиток ринкових відносин,російськомовна вертикаль управління, міграція населення та свідома діяльність не на користь розвитку національних мов у російських республіках. І це протистояння буде існувати до того часу, доки держава не зрозуміє, якою має бути мовна політика.