3.4. Німеччина

Німецька мова є державною у таких країнах як Австрія, Німеччина, Ліхтенштейн, Люксембург; має офіційний статус на частині території таких країн як Бельгія (східні кантони), Данія, Швейцарія, Італія (автономний регіон Тренто); є офіційною мовою меншин у таких країнах як Чехія, Угорщина, Румунія. Німецька мова як і англійська є плюри центричною, тобто такою, яка реалізується у вигляді національних варіантів.

Окремим випадком є Швейцарія, де місцеві діалекти розмовної мови, „Switzertütsch“ (швейцарська німецька), є незрозумілими навіть для німців та австрійців. Якщо порівняти простонародну швейцарську мову, та стандартну німецьку мову, то можна говорити про диглосію, тобто розщеплення мови. В чому ж полягають відмінності німецької мови, що застосовується в Швейцарській Конфедерації? Якщо з Німеччини потрапляєш до Швейцарії, то зразу помічаєш, що там з німецькою мовою поводяться якось по іншому.

Для германо-швейцарців незвичність німецької літературної мови Швейцарії зовсім не здається дивним чи потішним, скоріше навпаки: у школі дітей привчають говорити німецькою літературною мовою у її швейцарському національному різновиді, радіодикторів попереджають, що німецька літературна мова з їх вуст не повинна виявляти занадто багато північно-німецьких рис. Вчителі з Німеччини і діти, що є носіями, власне, німецького національного варіанту німецької літературної мови, мають вивчити цей «кумедний» акцент, а члени Федерального парламенту, котрі за своїм фахом можуть говорити відмінною німецькою, як, до речі, і французькою мовами, стаючи політиками, використовують ту ж, позначену характерною інтонацією, з наявністю гортанних звуків та темного «а», і товстого «л» мовою.

Таким чином є національно-державні видозміни стандартної німецької мови і, як бачимо, підтримання їх існування складають мовну політику в Швейцарській Конфедерації.

Що таке стандартна німецька мова? Історично склалося так, що стандартна німецька мова є сумішшю середньо- та верхньонімецької мови (Middle German та High German), тобто, це є більша частина австрійських діалектів. Вона розвивалася не на базі одного місцевого діалекту, а була штучно створена письменниками, філософами та вченими. Якщо судити по лінгвістичним особливостям, а не по державній приналежності, існує два основні регіони використання німецької мови: регіон використання середньонімецької мови (Middle German) та регіон використання нижньонімецької мови (Low German), що розділяються ізоглосою, названою лінією Бенрата (червона лінія на карті використання німецької мови: німецька мова у Німеччині, Австрії та Швейцарії).

Червона лінія (лінія Бенрата) розділяє нижньо- та середньонімецьку мову, синя лінія розділяє середньо- та верхньонімецьку мову. У нижньонімецькій мові (використовується в усіх регіонах на північ від лінії Бенрата) у VII-VIIІ ст. нашої ери не відбулася друга зміна голосних. Ця друга зміна голосних мала вплив на німецькі приголосні (вибухові та глухі) p, t, k, що трансформувалися у pf/f, ts/s, ch.

На території, де використовується німецька мова, є ще один ізоглос, хоча він і не настільки різкий, як лінія Бенрата. Він відомий під назвою Майнська лінія. Між Майнською лінією та лінією Бенрата використовується середньо-німецька мова, а на схід від Майської лінії, у Баварії та Австрії, превалює верхньонімецька мова. Як у середньонімецькій, так і у верхньонімецькій мові відбулася друга зміна голосних, і у них багато спільних характеристик. Верхньонімецька мова використовується у Баварії та Австрії. Вона дуже Вона дуже мелодична та приємна на слух. У ній мало граматичних варіацій. Деяка лексика (в основному та, що пов’язана з кулінарією) є окремою для Баварії та Австрії.

Коли Австрія увійшла до Євросоюзу, наполягання на тому, щоб керівництво Євросоюзу визнало окрему австрійську мову, було питанням національної гідності. Але ця спроба завершилася невдачею, так як відмінності між стандартною німецькою мовою, що використовується у Австрії та німецькою мовою, що використовується у Німеччині на південь від лінії Бенрата дуже незначні. Результатом наступної дискусії був список, що складався з близько вісімдесяти слів, більшість з яких стосувалися їжі, кулінарних компонентів та рослин. Відмінності між державними еталонами німецької мови часто дуже перебільшуються.

Таким чином є і в Австрії така мовна політика, аби видати національно-державні видозміни стандартної німецької мови за власну мову.

Сучасна мовна політика Німеччини. Німеччина (Deutschland) чи Федеративна Республіка Німеччина (Bundesrepublik Deutschland) — найнаселеніша країна Західної Європи - 81 млн. чол. (1993 р.), та 83,03 млн. осіб (за станом на липень 2001 року). 12 місце в світі, 2 місце в Європі (після Росії). Її територія після відновлення цілісності (31 серпня 1990 р.) становить 356 957 км^2.. ФРН - густонаселена країна. Державна мова - німецька. У другій половині ХШ ст. зі зростанням міст і розвитком ремесел виникає бюргерська література, а в якості літературної мови, починаючи з ХШ ст., виступає верхньонімецький діалект. Державної релігії немає: 30 млн. протестантів, 28 млн. католиків, чимало релігійних меншин. Етнічний склад – більшість населення країни (91,5%) складають німці. Загальна кількість іноземців на сьогодні складає близько 8-9% населення Німеччини. За національним складом найбільша група іноземців - турки, майже третина від загальної кількості, і, близько 2,4% від загальної чисельності населення, це вихідці з Югославії - 0,9%, італійці - 0,7%, греки – 0,4%, поляки – 0,3%, хорвати – 0,2%, боснійці – 0,25% і громадяни Австрії – 0,2%. Понад 70% іммігрантів проживає в чотирьох західних землях: Баварії, Баден-Вюртемберзі, Гессені і Північній Рейн-Вестфалії. Серед міст за кількістю іноземців лідирують Франкфурт-на-Майні, Штуттгарт і Мюнхен (відповідно, 30, 25 і 24% населення).

Іноземці стали у Німеччині серйозним економічним чинником. Їм належить 281 тисяча фірм, що складає 6,3% усіх зареєстрованих підприємств країни. Лідерство у сфері бізнесу захопили турки - вони володіють 22,9% підприємств, що належать іноземцям. За різними оцінками, сума приватних вкладів турків, які мешкають у Німеччині, складає від 30 до 50 мільярдів євро. Тільки у вигляді податків вони щорічно платять у німецьку скарбницю близько 3 млрд. дол.

Щільність населення на заході Німеччини значно вища, аніж у п'яти нових федеральних землях на сході. Майже на 30% площі там мешкає лише п'ята частина населення країни.  Майже кожний третій житель живе в одному з 85 великих міст. Переважна більшість населення живе у селах і невеликих містах. В адміністративному відношенні країна є федерацією - 16 земель, кожна з яких квазіавтономна у питаннях виховання та освіти. ФРН — демократична держава (Конституцію прийнято 1949 року).

Німеччина — одна з найрозвиненіших у світі індустріальних країн. У 1992 р. промисловості й будівництву належало 33,6% ВНП, сільському та лісовому господарству — 1,2%. Розподіл зайнятості: 37% у промисловості, 1% у сільському господарстві, 62% у 3-му секторі. Безробіття для старих і нових земель у 1993 р. було 8,2% і 15,3%. Видобувається буре і кам'яне вугілля, нафта, сіль, поліметалічні руди. Німеччина є найбільшим у світі продуцентом інструментів та промислового обладнання. ФРН залишається другим у світі експортером та імпортером [3].

Економічна могутність Німеччини дозволяє їй вагомо підтримувати культурне та мовне середовище країни. Культурне життя Німеччини щедро фінансується з суспільних фондів. У 1995 р. федеральні й земельні бюджети виділили 1,5 млрд. доларів на фінансування музеїв, 4,5 млрд. - на підтримку театрів і музичних установ, і 2,3 млрд. на підтримку інших видів мистецтв.

Таким чином, фінансова підтримка потреб мовної та взагалі культурної політики у ФРН у цінах 1995 р. складає 8,3 млрд. доларів на рік.

Берлін, з його всесвітньо знаменитим оркестром Берлінської філармонії, новим Оперним театром і численними менш великими театрами, першокласними музеями, став найбільшим культурним центром Німеччини. Гамбург, Дюссельдорф, Мюнхен не поступаються Берліну у ролі, яку вони відіграють у культурному житті Німеччини. У Німеччині функціонує майже 600 театрів драми й комедії, безліч оперних труп, 141 професійний симфонічний оркестр. У 1996 р. у ФРН налічувалося 12 727 бібліотек і 4143 музеїв. Створено словник німецької мови, в який включено всі діалекти.

Таким чином мовна політика Німеччини у подоланні відцентрових сил у вигляді національно-державних видозмін стандартної німецької мови спрямована на те, щоб врахувати ці, хоча і незначні видозміни.

Політична мапа світу налічує безліч світових, міжнародних та регіональних політичних утворень, починаючи від Організації Об’єднаних Націй. Серед таких міжнародних організацій одне із провідних за значимістю місць у світі займає ЄС (Європейський Союз), до складу якого нині входить 27 держав, розташованих на Європейському континенті з населенням близько 450 млн. осіб. Всі країни, зазначені у нашому рефераті як німецькомовні, входять до складу ЄС. Серед держав, які утворюють ЄС, Німеччина є найбільшою економічною потугою. Німеччина також є складовою військово-політичної організації НАТО. Якщо спільні документи, що приймаються в ЄС, продукуються всіма мовами країн-учасниць, то у військово-політичній організації НАТО як офіційні використовуються лише дві – англійська та французька мови. Німеччина є непорушною частиною європейської, трансатлантичної і глобальної інтеграції. Німеччина - одна з рушійних сил цієї ідеї.

Сучасна німецька освіта почалася з найглибших реформ вищої освіти, названих «неогуманістичними», що відбулися у Німеччині в ХІХ сторіччі, коли в Берліні було створено університет за новою концепцією. Ця подія пов'язана з ім'ям Вільгельма фон Гумбольдта, який короткий час керував освітою в уряді Пруссії. В основу діяльності цього навчального закладу, що й досі вважається моделлю класичного університету, він поклав наступні принципи: широка автономія при державному фінансуванні, самоврядування групи керівників кафедр (ординаріїв), наукові дослідження без вузького практичного спрямування, відмінність від шкільної та суто професійної підготовки. Реалізація цих принципів вивела тогочасну Німеччину на позицію світового лідера в царині вищої освіти та докторантури, а нова модель університету набула широкого розповсюдження в усьому світі. Другим наслідком реформ стало створення технічних навчальних закладів для розвитку прикладних наук, що не викладалися ні в "нових" університетах, ні в університеті Гумбольдта. Вони довго боролися за отримання університетського статусу. Після Другої світової війни в ранг закладів вищої освіти також перейшли вищі фахові школи, але їх дипломи лише нещодавно наблизилися до університетського рівня. Вища освіта ФРН має чітку бінарну структуру, складаючись з університетів ("наукових вищих шкіл") та політехнічних інститутів ("вищих фахових шкіл"). До речі, роль останніх постійно зростає. Вищою освітою Німеччини опікуються як федеральний уряд, так і уряди земель.

Заняття в ФРН проводяться німецькою мовою, тому її знання обов'язкове. З 1996 р. використовується новий мовний тест DSH = Deutsche Sprachprüfung für den Hochschulzugang ausländischer Studienbewerber, що перекладається як екзамен з німецької мови для отримання іноземним абітурієнтом доступу до навчання у німецькому вузі, який замінив старі види мовних тестів.

У цьому випадку Ви повинні довести перед в’їздом у країну, що Ви маєте базові знання 1-го рівня з німецької мови. Таким чином, це є запорукою того, що Ви із самого початку зможете порозумітися в Німеччині на елементарному рівні. В Німеччині Вам запропонують мовні заняття й іспити на знання мови. Іспит на знання мови «Початковий німецький 1» можуть прийняти в інституті ім. Ґете. Іспит на знання мови можуть також прийняти в ліцензованій на проведення іспиту установі або в приміщеннях інституту – партнера інституту ім. Ґете. Інформацію Ви отримаєте в Інтернеті на сайті інституту ім. Ґете, або в самому інституті ім. Ґете. У країнах, в яких ще не проводяться іспити на знання мови «Початковий німецький 1», посольства, або генеральні консульства у процесі видачі візи самі встановлюють, чи володієте Ви базовими знаннями німецької мови. У виняткових випадках достатньо буде пред’явлення як доказу також інших мовних сертифікатів, якщо вони є рівноцінними іспиту на знання мови «Початковий німецький 1», посольства, або генеральні консульства у процесі видачі візи самі встановлюють, чи володієте Ви базовими знаннями німецької мови. У виняткових випадках достатньо буде пред’явлення як доказу також інших мовних сертифікатів, якщо вони є рівноцінними іспиту на знання мови «Початковий німецький 1» інституту ім. Ґете. Якщо на Вашій особистій співбесіді в посольстві, або генеральному консульстві очевидно, що Ви поза всяким сумнівом маєте необхідні базові знання німецької мови, соціальних доказів не потрібно. Інформацію про те, як Ви повинні доводити наявність базових знань німецької мови, Ви зможете також знайти на сайті візових відділів німецьких посольств і генеральних консульств. Вони проконсультують Вас в окремих випадках при подачі заяви на отримання візи.

Радіо «Німецька хвиля» пропонує багато можливостей для вивчення німецької мови. На його сайті Ви знайдете безкоштовні курси німецької мови майже на 30 мовах для початківців і тих, хто вже має базові знання. Там наведено списки частот віщання радіопередач за кордоном. Ви також можете, наприклад, використати розроблений «Німецькою хвилею» разом з інститутом ім. Ґете, мовний аудіо курс «Радіо Д». Початківці, що не володіють або володіють мінімальними знаннями, можуть скачати аудіо серії «Радіо Д», або підписатися на них у вигляді подкасту. Крім того, курс передається радіо «Німецька хвиля» 16-ма мовами. До того ж, новий інтерактивний мовний курс у режимі он-лайн відображає в 30 лекціях, що містять більше 1000 інтерактивних вправ, картину життя в Німеччині. При перших кроках у вивченні німецької мови також може допомогти навчальний мовний детектив «Місія Берлін». Для тих, хто охоче навчається в дорозі, «Німецька хвиля» пропонує також мобільний мовний посібник для стільникових телефонів. У ньому є короткі уроки з інтерактивними вправами для завантажування. Словник з лексикою й розмовними виразами допоможе Вам у першому знайомстві з Німеччиною.

Таким чином, сучасна німецька мовна політика переймається також мовними знаннями тих людей, які бажають переїхати до Німеччини з метою працевлаштування та постійного проживання.

А тепер – інша тема, дослідження з якої проводились нещодавно редакцією радіо «Німецька хвиля» [4]. Які телеканали включають мігранти в Німеччині, яке радіо слухають? Взагалі, звідки вони отримують інформацію про Німеччину, про свою рідну державу та світ? У Німеччині, при різноманітних дискусіях про іммігрантів та їх бажаннях чи не бажаннях інтегруватися в мовне середовище та суспільство, незмінно виникає доказ: гальмує інтеграцію бурхливий технічний розвиток засобів масової інформації. Виходе так, що як тільки у турків виникла можливість дивитися турецьке телебачення, а у російськомовних – російське, вони живуть у віртуальному світі, мало цікавляться життям Німеччини, зменшується потреба вивчення та поглиблення знань німецької мови. В цьому разі виникають так звані «паралельні суспільства». Іншими словами, мігранти на території Німеччини створюють такі анклави, в яких живуть за своїми законами та за своїм розумінням. В підтвердження цього демонструється велика кількість тарілок супутникового телебачення за орієнтацією яких легко визначити, вихідці із яких країн проживають в тому, чи іншому кварталі. Та насправді, ці демонстрації вже давно не відповідають дійсності, адже давно вже більшість кабельних телеканалів в Німеччині пропонують своїм клієнтам цілі пакети телеканалів із різних країн. Та чи правдою є те, що серби в Німеччині дивляться белградське телебачення, турки стамбульське, російськомовні громадяни Німеччини – виключно московське? Найбільші німецькі суспільно-правові телекомпанії «АРД» та «ЦДФ» вирішили це вияснити. Ці розвідки дали неочікувані висновки. Один із керівників проекту Еккехард Оміхен каже: «Виходячи з наших розвідок, можна констатувати, що немає ознак виникнення у нас «паралельних суспільств». Всі групи мігрантів широко користуються німецькими ЗМІ – радіо, телебаченням, Інтернетом та часописами. А це означає, що перешкод для інтеграції мігрантів у німецьке середовище медійний простір не створює. Щоправда, є одна група мігрантів - це вихідці з Туреччини – яка мало слухає радіо, надаючи перевагу перегляду телепрограм турецькою мовою та турецьких часописів». Але, по-перше, щодо безпосередньої репрезентативності опитань – було опитано 3000 чоловік віком старше 14 років. Це мігранти із різних країн: Туреччини, Італії, Греції, Польщі, республік бувшої Югославії та Радянського Союзу. З’ясувалося, що тільки 14 відсотків опитаних дивляться телебачення виключно рідною мовою. Десь чверть опитаних дивляться як німецькі телеканали, так і телеканали із тих країн, звідки вони емігрували. Визначним є те, що практично половина опитаних дивляться виключно німецькомовні телеканали та слухають виключно німецькомовні радіопрограми. Із цих загальних результатів є такі групи мігрантів, це вихідці із Туреччини, які найменше інтегровані у медійний простір Німеччини, серед яких десь третина дивляться виключно турецьке телебачення та німецьке телебачення турецькою мовою. Турки та курди із Туреччини читають турецькомовні часописи. Таке розшарування серед мігрантів соціологи пояснюють, перш за все, рівнем володіння німецькою мовою. Тільки 41,6 відсотка вихідців із Туреччини вважають, що вони добре володіють німецькою мовою, німці та євреї-переселенці із бувшого Радянського Союзу – це вже 50 відсотків, мігранти із Польщі, та країн бувшої Югославії та Греції – це вже більше 60 відсотків. Опитування також виявило деяку різницю в користуванні ЗМІ мігрантами та більшістю співгромадян Німеччини. Так, щоденно радіо слухають 84% німців. Серед мігрантів цей показник в декілька разів нижче. Наприклад, серед мігрантів із Туреччини регулярно вмикають радіо тільки 22%. Як німці, так і мігранти приблизно однакову кількість годин проводять перед телевізором, тим не менше, і тут є відмінності. Мігранти надають перевагу приватним розважальним телеканалам. Суспільно-правові телеканали «АРД» та «ЦДФ», у яких перевага надається випускам новин та політичним програмам, дивляться всього 10 відсотків мігрантів.

Сьогодні у ФРН проживає близько дев'яти мільйонів іноземних громадян, у тому числі – близько трьох мільйонів турків і півмільйона арабів. Переважно саме ці жителі залишаються практично відмежованими від суспільного середовища. Вони не знають країни, її культури та мови. У ФРН державною мовою є німецька, – сказала канцлер Ангела Меркель – тому її вивчення є гарною інвестицією для тих, хто хоче жити в цій країні [5].

Таким чином, мовна політика Німеччини стосовно іммігрантів однозначна – іммігранти мають знати німецьку мову та користуватися нею у повсякденному житті з метою повної інтеграції в німецьке суспільство.

Ось ще один аспект німецької мовної політики за даними [6]. Утверджуючи німецьку мову за кордоном, а також добрі відносини з країнами, уряд ФРН виділив Узбекистану безвідплатну допомогу в розмірі 1,02 млн. євро. Її надано як перший грант у рамках угоди про "Сприяння розвитку професійної освіти". Ці кошти підуть на поліпшення професійної підготовки вчителів німецької мови, вдосконалення методики навчання, а також реалізацію наукових проектів. Загалом, згідно з проектом, Німеччина має намір виділити Узбекистану 7,6 млн. євро. На сьогоднішній день загальна сума наданих ФРН пільгових кредитів для реалізації проектів у соціально-економічній сфері становить понад 140 млн. євро. Одночасно посольство ФРН в Узбекистані передало протитуберкульозному диспансеру Ташкентської області гуманітарний вантаж вартістю 2,5 млн. євро, який складається з препаратів для лікування і профілактики туберкульозу, медичного обладнання та автомобілів.

Та не тільки по цивільній лінії поширюється німецька мова. Приведемо наступну інформацію Укрінформу за 2002 рік [6]. Дев’ятеро курсантів провідних вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України розпочали сьогодні стажування у підрозділах Бундесверу, повідомили Укрінформу з прес-служби українського військового відомства. По три кращі представники Одеського інституту Сухопутних військ, Харківського інституту танкових військ при Національному технічному університеті "Харківський політехнічний інститут" та Військового інституту артилерії при Сумському державному університеті протягом 25 діб стажуватимуться на посадах командирів мотопіхотних, танкових та артилерійських взводів відповідних підрозділів збройних сил Німеччини. Під час стажування майбутні українські офіцери отримають навички командування підрозділами іноземної армії, ознайомляться з організацією занять із бойової підготовки та навчально-виховним процесом особового складу. Усі курсанти, що прибули на стажування до Німеччини, пройшли відповідну підготовку, а високий рівень володіння німецькою мовою підтверджено тестуванням, проведеним у Посольстві Федеративної Республіки Німеччина в Україні.

Таким чином, сучасна закордонна мовна політика Німеччини, це різні форми практичного поширення німецької мови далеко за кордони Німеччини.

З огляду на боротьбу України з постколоніальним та посттоталітарним режимами, в якій головна увага звертається на функціонування в Україні посттоталітарної російської мови, ми, як видається, забули про імміграцію, яка в Україні за останніми даними складає до 1 млн. осіб. Яка мова звучить з вуст іммігрантів? Звичайно, російська! Судячи з мовної політики Німеччини (див. вище), там приділяється велика увага мовній та культурній інтеграції іммігрантів у німецькомовне середовище. Які форми має така інтеграція?

Чи пропонує наша країна мовні курси та заняття українською мовою? На факультетах з підготовки до навчання у вишах України іноземців панує теж російська! Чи пропонує радіоканал міжнародного віщання мовні курси, наприклад, так, як це пропонується радіостанцією «Німецька хвиля» (див. вище)?

Життя в «паралельних» світах (див. вище) є проблемою важливою і для значної частини українських громадян, які мають можливість, та ще й яку, отримувати пряму безпосередню інформацію з життя сусідніх країн і перейматися не долями, власне, України, мешканцями якої вони є, а долями і подіями держав, вплив на які наші іншомовні мешканці не мають ніяких. Наявність в Україні «паралельних суспільств» очевидна, адже хтось читає не україномовні часописи, що видаються у нас великими накладами, хтось дивиться велику кількість не україномовних телеканалів і таке ін. Було б цікаво замовити опитування респондентів стосовно мови телеканалів та радіопередач, а також часописів, які вони переглядають. Але вже зараз можна стверджувати, що більшість населення користується україномовними ЗМІ. Виключно україномовними є західні і деякі центральні регіони, а всі інші – це ті люди, які користуються як україномовними ЗМІ, так і російськомовними, адже ЗМІ іншими мовами в Україні практично відсутні. Висновок

1. У світовому масштабі німецькій мові треба виживати.

2. Німецька мова на території Центральної та Східної Європи впродовж декількох сторіч була мовою імперською, якою розмовляли в усіх містах імперії, тоді як національна мова корінних народів зберігалась на околицях імперії.

3. Існують національно-державні видозміни стандартної німецької мови, підтримання яких є мовною політикою в Швейцарській Конфедерації.

4. Мовна політика Австрії така, аби видати національно-державні видозміни стандартної німецької мови за власну мову.

5. Фінансова підтримка потреб мовної та взагалі культурної політики у ФРН у цінах 1995 р. складає 8,3 млрд. доларів на рік.

6. Мовна політика Німеччини у подоланні відцентрових сил у вигляді національно-державних видозмін стандартної німецької мови спрямована на те, щоб врахувати ці, хоча і незначні видозміни.

7. Спільні документи, що приймаються в ЄС, продукуються всіма мовами країн-учасниць.

8. Таким чином, сучасна німецька мовна політика переймається в першу чергу мовними знаннями тих людей, які бажають переїхати до Німеччини з метою працевлаштування та постійного проживання.

9. Таким чином, сучасна мовна політика Німеччини стосовно іммігрантів однозначна – іммігранти мають знати німецьку мову.

10. Сучасна закордонна мовна політика Німеччини, це різні форми практичного поширення німецької мови далеко за кордони Німеччин.

Література:

1. Гердер Й. Мова і національна індивідуальність// Націоналізм: Антологія /Упорядн. О. Проценко, В. Лісовий. – К: Смолоскип, 2000, - С.37-46.

2. Эвропейська хартія регіональних мов і мов меншин// Бюлетень центру інформації та документації Ради Європи в Україні \ Ред.кол. Головатий С. – К.: Мінюст, 1998. – 132 с.

3. Конституции зарубежных государств: Учебное пособие- 2-е узд., испр. и доп. - М. : БЕК, 1997. – 586 с.

4. Конституци госудпрств Европейского Союза – М.: Инфра, 997. – 803 с.

5. Куць О.М. Мовна політика в державотворчих пороцнсах України: Навчальний посібник. _ Х.: ХНУ, 2004. – 275 с.

6. «Міжнародна економіка. Курс лекцій» / Лазебник / Розділ 1.6: Соціально-культурне середовище міжнародних економічних відносин, 2000.

7. http://www.ed.net.ua/germany/edu_sys.htm

8. http://deutschewelle.com/dw/article/ 0,2144,2610168,00.html

9. http://maidan.org.ua/static/news/2007/1200505835.html.

10. Повідомлення Укрінформу за вересень 2002 р., розміщені на сайті http://www.news2.ukrinform.com:8101/States/Germany/ukrinf.html