Вариант 6
1. теорія боротьби 2 культур: це боротьба культури пролетаріата і селянства (носителі відсталої укр культури), підкорення «слабшої» української культури «сильнішою» російською-Д.Лебідь. М. Хвильовий говорив про конкуренцію (не боротьбу) української та російської культур, він виступив проти «російського диригента», закликав орієнтуватися на Європу і висунув теорію «відродження нації».Росія-песимізм,Зх.європа- психохіка людини( у літ)
інтегральний націоналізм— теорія Д. Донцова, ідеологія ОУН. Інтегральний означає чинний (дія, справа). Основи теорії : на чолі України має бути верховний правитель, в країні повинна діяти єдина партія — ОУН, велика роль відводилась церкві.
колабораціонізм- співпраця населення або громадян держави з ворогом в інтересах ворога-загарбника на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм був явищем розповсюдженим — і мав місце практично в кожній окупованій країні.
2. головні причини появи москвофільського руху-москвофільство-політ.течія 60 рр. хіх ст,»ті,хто люблять москву».орієнт. на приєднання зх.укр до рос. культури;переведення земель від ав-уг до рос.імперій посилаючись на іст.коріння,спільні реліг.течії.
причини: 1)в умовах ринкової конкуренції земля поступово переходила від укр.селян до поляцьких поміщиків,які були здатні заплатити за неї.
2)захист всіх слов*ян від чужоземного гніту-гасло москвофілів.
Основна передумова виникнення москвофільства: втрата українським народом власної державності, багатовікове іноземне поневолення, роздробленість і відособленість окремих земель, денаціоналізація освіченої еліти та низький рівень національної самосвідомості мас .
3. дайте характеристикуу гол. положенням конституції УНР 1918. -скл з 8 розділів (всього 83 пунктів)
проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого не залежною.це право народ здійснює через Всенародні збори України. принцип децентралізації;правомочність громадянина УНР починається з 20 літ. Домашнє огнище призначається недоторканим. листовна тайна. право свободи слова, друку, сумління, організації страйку. Вищим органом судовим єсть Генеральний суд . Всенародні збори вибираються загальним, рівним, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням. Внесення про зміну Конституції вносяться і проходять тим же порядком, вказаним в § 39–41, але для ухвали їх потрібно 3/5 присутніх депутатів, а ухвала стає правосильною тільки тоді, коли ця ухвала буде поновлена звичайною більшістю Всенародними зборами в новім складі, після найближчих нових виборів. У всім іншім на вказанім Конституцією лад і діяльність Всенародних зборів нормується наказом, який Всенародні збори ухвалюють і зміняють в звичайнім порядку. Всякого рода справи місцеві порядкують виборні рада і управи громад, волостей і земель. Їм належить єдина безпосередня місцева власть. Мі- ністри Української Народної Республіки тільки контролюють і координують їх діяльність (§ 46), безпосередньо і через визначених ними урядовців, не втручаючись до справ, тим радам і управам призначених, а всякі спори в сіх справах рішає Суд Української Народної Республіки. Верховним органом власті Української Народної Республіки являються всенародні збори, які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть в Українській Народній Республіці і формують вищі органи виконавчої і судової власті Української Народної Республіки.( Постановою 2/3 Всенародних зборів члени Ради Народних Міністрів можуть бути віддані під слідство й суд за свою діяльність.)
кожна нація має право на націнально-культурну автономію. Поступовання в суді має бути прилюдне і усне.Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні адміністраційні органи власти.
3У І-му розділі констатується, що УНР є «державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною»; носієм державного суверенітету є увесь народ України, усі громадяни України, які проживають на її території; реально свій суверенітет народ здійснюватиме через Всенародні Збори України ; територія України є єдиною і неподільною . Не порушуючи «єдиної своєї власти, - УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування». Усім націям і національностям, які населяють Україну, надавалося право «на впорядкування своїх культурних прав у національних межах». Найвища законодавча влада, згідно з Конституцією, належала Всенародним Зборам, виконавча — Раді Народних Міністрів (РНМ), судова - Генеральному Суду. Місцевими органами влади і управління ставали виборні Ради і управи — у громадах (сільських і міських), волостях і землях. Всенародні Збори мали обиратися населенням на основі рівного, прямого, загального, таємного голосування на пропорційній системі виборів: один депутат - від 100 тис. жителів терміном на 3 роки. Проголошувався принцип депутатської недоторканності, запроваджувалася оплата праці депутатів. Право законодавчої ініціативи належало: Президії Всенародних Зборів; партійним фракціям, зареєстрованим Всенародними Зборами; групам депутатів (не менше 30 осіб); РНМ; органам самоврядування, які об'єднують не менше 100 тис. виборців; групам виборців (не менше 100 тис. осіб). У документі не згадувалося про герб, прапор, гімн держави, про основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, про порядок обрання місцевих органів влади і управління; органи прокуратури, судову систему та ін. Конституція, очевидно, будучи створеною на перехідний період становлення української державності, мала тимчасовий характер. Вона була доброю правовою базою для всього іншого законодавства України.