1.2.Б. Литва

Стаття 2. Конституції Литви: Державною мовою Литовської Республіки є литовська мова” [11).

Литва серед Балтійських держав відокремлюється як єдина з трьох країн, чиє суспільство не є глибоко поділеним етнічною чи мовною межею, цей поділ є юридично незакріпленим. У Литві, де етнічні литовці становлять 81% населення, громадянство у 1989 році було надано всім постійним мешканцям республіки. Питання “громадян і негромадян”, мовні питання не стоять тут так гостро, як, скажімо, у Латвії та Естонії, де вони є складовими цілого комплексу етнічних проблем. Корінні нації цих двох країн постійно перебували у непростій ситуації. Так, у 1989 році етнічні естонці становили 61,5% населення Естонської РСР, а латиші – тільки 52,5% населення Латвійської РСР.

Для порівняння можна навести такі факти: в 1935 році естонці та латиші становили відповідно 87,7% та 15,5% населення. Парламенти обох країн провели обмежувальні закони про громадянство (в Естонії – листопад 1991 року, у Латвії – б липень 1994 року), надавши громадянство лише громадянам перших, міжвоєнних республік та їх нащадкам. На даний момент громадянами Латвії є 72% її населення, а Естонії – 63%). Набути ж громадянства можна шляхом натуралізації, обов'язковою умовою якої є успішне складання іспиту з державної мови. Враховуючи те, що більшість іммігрантів радянського періоду місцевими мовами не володіли, мовна проблема була і залишається джерелом етнічних конфліктів у Балтійських країнах [16, с. 298].

Повертаючись до Литви, відзначимо, що головним джерелом етнічних конфліктів там є не російськомовне населення, що складає приблизно 10 %, а етнічні поляки, чиї 7% (261 000 осіб) населення Литви зосереджені переважно на південному сході Литви навколо Вільнюса. Так, у 1996–1997 роках конфлікт виник навколо польськомовної освіти у Литві. Міністр освіти Зіґмас Зінкевічюс заявив, що потреби у польських школах навколо Вільнюса немає, у свою чергу, польські активісти намагались перешкодити відкриттю литовських шкіл у Східній Литві.

Стосовно впливу російської мови в Литві нині можна сміливо стверджувати, що жодної загрози литовській мові немає. Одразу після виходу з СРСР і відновлення незалежності влада в країні вдалася до досить жорсткої, проте конкретно визначеної мовної політики. Тоді повністю на литовську перевели весь інформаційний простір, включаючи субтитри до російського кіно на телебаченні, і освіту (а це чи не найвпливовіші сфери сучасного життя). У кінотеатрах литовські субтитри є теж обов’язковими, адже 95% фільмів у литовських кінотеатрах транслюють мовою оригіналу, у тому числі й російські. Правда, попит на останні не великий – лише серед старшого покоління, тих, хто знає російську. Молодь натомість іде на англомовні, німецькомовні чи франкомовні фільми. На думку чиновників, литовці паралельно вивчають іноземні мови. Але всі рекорди з відвідуваності зривають-таки фільми, повністю дубльовані литовською. Як правило, це кінострічки для сімейного перегляду й дитячі анімаційні фільми (дублювати всі іноземномовні фільми литовською мовою прокатники не можуть собі дозволити).

За словами відомого правого політика Литовської Республіки Валентінаса Стундіса, аби закріпити пріоритетність литовської мови, навіть у школах нацменшин литовська мова стала провідною. При цьому, звісно, багато предметів викладалися і мовами нацменшин: „Тому дуже швидко все суспільство зрозуміло й перейшло на литовську мову, прийнявши той факт, що литовська мова є головною” – заявив Стундіс [28]. На сьогодні жодна з нацменшин Литви офіційно не заявляє про якісь мовні утиски. Їхні діти встигли адаптуватися до литовської ще на початку 90-х. Можна навести приклад мовної політики Литви щодо мов національних меншин зі сфери телекомунікаційного простору: кожен представник нацменшин має можливість своєю рідною мовою дивитися одну 10-хвилинну програму раз на тиждень на державному телебаченні. А при бажанні можливо дивитися телеканали своїх рідних країн через супутник.  

Уряд Литовської Республіки спеціальним рішенням затвердив Програму вживання та розвитку державної мови й щороку виділяє кошти для її реалізації. Загалом, варто відзначити, що, в порівнянні з Латвією та Естонією, у Литві мовні проблеми не викликають бурхливого занепокоєння.

Наступні кілька статей є витягом із Закону Литовської Республіки "Про державну мову":

„Стаття 10. Офіційні заходи (сесії, з'їзди, збори, засідання, наради та ін.), які організовуються державними і віднесеними до самоврядування інституціями, державними установами, підприємствами, провадяться державною мовою. У випадку вживання промовцем іншої мови повинен здійснюватися переклад державною мовою.

Стаття. 21. Вимоги з володіння правильною державною мовою включаються в положення про атестацію державних службовців, педагогів, працівників за­собів масової інформації і видавничої справи і застосовуються з урахуванням кваліфікації, займаної посади.

Стаття. 22. Засоби масової інформації (друк, телебачення, радіо та ін.) Литви, всі видавці книг та інших видань зобов'язані дотримуватися норм правильно­сті литовської мови.

Стаття. 24. Будь-які дії, спрямовані проти статусу державної мови, визначеного Конституцією Литовської Республіки, є недопустимими.

Відповідальність за безпосереднє виконання положень цього Закону несуть керівники інституцій, установ, підприємств, служб та організацій. Особи, які порушують цей Закон, несуть відповідальність у встановленому законами порядку” [3].

Комісії з питань мови доручено, крім нормативної діяльності, також нагляд за виконанням законів з мовної політики. Фахівці мають змогу зважити не тільки на мовозгавчі предмети, а й екстралінгвістичний контекст державної мови - політичні, економічні та соціальні умови її існування. Рішення мовної комісії є обов'зковими для всіх організацій, установ, підприємств. Інший документ – Кодекс адміністративних порушень ЛР – передбачає засоби адміністративного впливу: попередження або грошове покарання ( від 100 до 2000 литів, тобто від 25 до 500 доларів США)

Штраф накладається за: невживання державної мови на печатках, бланках, вивісках, в опису товарів; при виконанні службових обов'язків, у діловодстві (внутрішньодержавному); за поданням документів недержавною мовою, непереклад державною мовою телевізійних та радіопередач, кіно та відеофільмів; невживання автентичних форм литовських топонімів: невиконання рішень Державної комісії литовської мови. Кошти від штрафів. попадають до державного бюджету. Ця комісія реалізує затверджену урядом і виконувану бюджетним кодексом Програму вживання та вдосконалення мови Литовської Республіки. Щороку для реалізації Програми виділяють близько 3 млн литів (700 ттис. дол.. США)[30]/

Таким чином, огляд проблем контролю та врегулювання мовних відносин в Литві засвідчив, що мовна політика в цій державі багато в чому збігається з політикою Латвії та Естонії.

Контрольні питання

1. Назвіть основні джерела етнічних конфліктів у Балтійських країнах.

2. Яким чином координуються питання мов національних меншин Литви?

3. Які дії литовської влади сприяли налагодженню конфліктів у мовній сфері?