Саміти Франкофонії

№	Дата проведення:	Місце проведення	Рішення
1.	1986	Париж (Франція)	28 практичних рішень у рамках трьох стратегічних напрямків: 1. «Постійна домовленість у діях, що дозволить відігравати реальну роль у світовій рівновазі». 2. «Французька мова, спосіб прогресу та модернізації». 3. «Запровадження конкретних та активних програм».
2.	1987	Квебек (Канада)	Посилення економічної ролі Франкофонії. Створено Діловий форум Франкофонії (Forum francophone des affaires).
3.	1989	Дакар (Сенегал)	Пропозиція Ф. Міттерана списати борг в 16 млрд. франків 35 африканським країнам.
4.	1991	Париж (Франція)
5.	1993	Маврикія	Політичні рішення у сфері «Права людини і розвиток», «єдність в різноманітті».
6.	1995	Котону (Бенін)	Прийнято низку політичних резолюцій. Введено посаду Генерального секретаря.
7.	1997	Ханоя (Вьєтнам)	Збільшується значення Франкофонії у міжнародному масштабі.
8.	1999	Монктон (Канада)	Заходи щодо укріплення демократії у державах Франкофонії. Прийняття Бейрутської декларації, яка стосувалася найважливіших світових політичних подій.
9.	2002	Бейрут (Ліван)
10.	2004	Уагадугу (Буркина Фасо)	Декларація Уагадугу (основна ідея – «єдиний простір для тривалого розвитку»), «Стратегічний десятилітній план». Прийнято ряд політичних рішень стосовно ситуації у Кот-д’Івуарі та на Близькому Сході.
11.	2006	Бухарест (Румунія)	Низка рішень з питання «Освіта та нові інформаційні технології»
12.	2008	Квебек (провинція Квебек, Канада)
13.	Пройде 22-24.10. 2010	Монтре (Швейцарія)

Таблиця 5. Саміти Франкофонії [20].

Країни-члени Франкофонії

№	Країна	Рік прийняття	№	Країна	Рік прийняття
1	Албанія	1999	28	Лаос	1991
2	Андорра	2004	29	Латвія	2008
3	Бельгія	1970	30	Ліван	1973
4	Бенін	1970	31	Люксембург	1970
5	Болгарія	1993	32	Маврикій	1970
6	Буркіно Фасо	1970	33	Мавританія	1980
7	Бурунди	1970	34	Мадагаскар	1989
8	Вануату	1979	35	Малі	1970
9	Вірменія	2008	36	Марокко	1981
10	Вьєтнам	1970	37	Молдова	1996
11	Габон	1970	38	Монако	1970
12	Гаїті	1970	39	Нігер	1970
13	Гана	2006	40	Республіка Конго	1981
14	Гвінея	1981	41	Республика Македонія	2001
15	Гвінея-Бісау	1979	42	Руанда	1970
16	Греція	2004	43	Румунія	1993
17	Демократична республіка Конго	1977	44	Сан-Томе і Принсипі	1999
18	Джибуті	1977	45	Сейшели	1976
19	Домініка	1979	46	Сенегал	1970
20	Єгипет	1983	47	Сент-Люсія	1981
21	Кабо-Верде	1996	48	Того	1970
22	Камбоджа	1993	49	Туніс	1970
23	Камерун	1991	50	Україна	2008
24	Канада	1970	51	Франція	1970
25	Кіпр	2006	52	Центральноафриканська Республіка	1973
26	Коморські острови	1977	53	Чад	1970
27	Кот-д’ИІвуар		54	Швейцарія	1996
			55	Екваторіальна Гвінея	1989

Таблиця 6. Країни-члени Франкофонії [20].

На саміті Франкофонії в Бухаресті у 2006 році Україна набула статусу держави-спостерігача і вперше у цій якості взяла участь у саміті в Квебеку (Канада) у 2008 році.

Питання мовної політики будь-якої країни завжди буде актуальним доти, доки живе і розвивається країна, а разом із нею її національна мова, доти, доки розвивається саме людство. В контексті сьогоднішньої масової глобалізації жодна країна не може бути спокійна за свою мову, оскільки вона перебуває під постійним тиском більш впливових мов, зокрема таких як англійська у світовому масштабі, та російська – для української мови. Франція не стала винятком, не дивлячись на досить потужну законодавчу базу, яка захищає національну мову.

Французький досвід корисний Україні за умови врахуванням сьогоденних реалій. Першочерговим нашим завданням у мовній сфері повинно бути відверте визнання важливості пропаганди української мови – насамперед на внутрішньодержавному рівні. Враховуючи складний період утисків української мови, ганебну політику русифікації, взагалі непросту мовну ситуацію в Україні та наявність значної російської меншини, не можна обійтися без протекціонізму щодо українськомовних книги і преси, телебачення і радіо.

Питання до розділу:

1. Чим зумовлена необхідність радикальної мовної політики у Франції?

2. Розкрийте основні положення Закону Тубона.

3. Розкрийте роль організації Франкофонії.

Завдання до розділу:

1. Складіть таблицю історії розвитку мовного законодавства Франції.

2. Поміркуйте, чи змінюється активність поборників чистоти французької мови в залежності від географії розташування франкомовного населення? Свою відповідь обґрунтуйте.

Теми для рефератів:

1. Особливості співпраці України та Франкофонії.

2. Чи варто українській мовній політиці прагнути до радикальних методів французької? СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Белл Р. Социолингвистика: цели, методы и проблемы. — М., 1980. — 320 с.

2. Вовк В. Україні потрібен свій “закон Тубона”. Режим доступу : http://www.harmony.com.ua/text_ua.php?id=383.

3. Вовк В. Україні потрібен свій “закон Тубона”. Режим доступу : http://sd.org.ua/news.php?id=10302.

4. Загальні відомості про Францію. – Режим доступу : http://www.basni.narod.ru/strannik/ufhc/franc.htm.

5. Закон Тубона. Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Закон_Тубона

6. Ковальова Т. Особливості формування категорійно-поняттєвого апарату мовної політики. Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-1/doc/1/20.pdf.

7. Конституція Французької республіки. Режим доступу : http://www.labex.ru/page/konst_france.html.

8. Кочерган М. П. Загальне мовознавство / М. П. Кочерган. – К : ВЦ Академія, 2003. – 464 с. .

9. Куць О.М., Заблоцький В.В. Мовна політика в Україні. – Х. : ХНУ ім. В. Каразіна, 2007. – 297 с.

10. Лисак Н. Мовна ситуація і мовна політика в Республіці Ірландія та Північній Ірландії / Всесвіт. Режим доступу : http://www.vsesvit-journal.com/index.php?option=com_content&task=view&id=500&Itemid=41.

11. Луб'янов І., Грезда С. «Ми боїмося, що нашу мову задавлять і нас не стане». Режим доступу: http://gazeta.ua/index.php?id=333813&lang=ru.

12. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К. : Довіра ; Ґенеза, 1996. – 942 с.

13. Масенко, Лариса Терентіївна. Мова і політика / Лариса Масенко. – Вид. 2-е, доповнене. – Київ : Соняшник, 2004. — 119 с.

14. Міжнародний день Франкофонії. Режим доступу : http://www.ambafrance-ua.org/france_ukraine/spip.php?article737.

15. Мітрофанова О. Політика Франції у сфері мови / Оксана Мітрофанова // Мовні конфлікти і гармонізація суспільства : матер. наук. конф., 28-29 травня 2001 року. – К., 2002. – С. 118-120.

16. Мова-безпека нації. Режим доступу : http://www.ukrscope.com/index.php?option=com_content&task=view&id=1&Itemid=38.

17. Нагорна Л. Політична мова і мова політики. – К. : Світогляд, 2005. – 315 с.

18. Никольский Л.Б. Язык в политике и идеологии стран зарубежного Востока. – М. : Наука, 1986. – 196 с.

19. Смирнова О. А. Французский язик в современном мире. Режим доступу : http://www.unn.ru/pages/issues/vestnik/99990200_West_MO_2004_1(2)/24.pdf.

20. Стріха М. Мовна політика й мовне законодавство України. Режим доступу : http://www.vesna.org.ua/txt/konf/mp2000/03.html.

21. Українська мова. Енциклопедія. – К. : Укр. енцикл., 2000. – 752 с.

22. Франкофония: обмены и солидарность. Режим доступу : http://www.ambafrance-ru.org/france_russie/spip.php?article1257.

23. Франкофония. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Франкофония

24. Французский язик. Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Французский_язык.

25. Французский язык как государственный. Режим доступу : http://www.genon.ru/GetAnswer.aspx?qid=f628c809-6686-465d-b91a-9020fa5f4ae6.

26. Французька мова. Режим доступу : http://www.vietwebdisk.com/uk.wikipedia.org/wiki/Французька_мова.

27. Шайкевич А.Я. Введение в социолингвистику. – М. : Росс. открытый ун-т (РОУ), 1995. – 304 с.

28. Шевчук Ж. Інтелігенція України у формуванні національної самосвідомості, духовності, розвитку української мови. – Камянець-Подільський : Аксіома, 2006. – 245 с.

29. Knowledge French EU map.svg. Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/Файл:Knowledge_French_EU_map.svg.

30. Législation linguistique. Режим доступу - http://www.tlfq.ulaval.ca/axl/europe/france-legislation-lng.htm.

31. Loi Toubon. Режим доступу : http://www.langue-francaise.org/Loi_toubon.php.