Тема 7. Православ'я

Православ'я оформилося на території Візантії після розколу в 1054 р. християнської церкви на Східну і Західну. Вона має своїх послідовників переважно в країнах Східної Європи і Близького Сходу. На відміну від католицизму православ'я не має єдиного церковного центру. Якщо католицька церква інтернаціональна щодо розуміння канонів, обрядів і свят, то в православній чітко просте­жуються національні аспекти: кожна з них виробляє свою традицію, свої свята. Наприклад, для української церкви Покрова - велике свято, а в російському церковному календарі воно нічим особливим не виділяється; в грузинському - взагалі його немає. Якщо католицька церква дистанціюється від політичної влади, є над нею. то право­славна наближена до неї, часто опиняється в залежному становищі. У сучасному світі існує 15 автокефальних (незалежних, са­мостійних) православних церков: Константинопольська, Александрійська, Єрусалимська, Антіохійська, Кіпрська, Грузинська, Албанська, Сербська, Елладська (Греція), Болгарська, Російська, Румунська, Польська, Чехословацька, Американська.

Константинопольська православна церква існує з IV ст. Нині вона об'єднує від 15 до 65 тис. віруючих. На території Туреччини вона має 6 єпархій. У країнах Західної Європи. Азії, Північної та Південної Америки, Австралії її віруючі об'єднані в 23 єпархії. Церква має 10 чоловічих та 2 жіночих монастирі. Кадри духовенства, церковних діячів та богословів готують Вища богословська школа в Брукліні та академія в Гаррісоні. До юрисдикції Константинопольської церкви належать також Фінляндська автономна право­славна церква, Критська православна церква та гора Афон у Греції. Александрійська православна церква (існує з III ст.) налічує до ЗО тис. віруючих. її юрисдикція поширюється на весь африкан­ський континент. У Єгипті має 5 єпархій, до 50 храмів, за його межами - 9 єпархій, понад 100 храмів. До церкви належать З монастирі, Вища духовно-педагогічна семінарія, кілька шкіл, бла­годійне товариство На основі бібліотеки Александрійського патріархату працює Інститут східних досліджень. Офіційний друкований орган -журнал "Пантенос".

Александрійський предстоятель має титул Блаженнійшого Папи, Патріарха Александрійського і всієї Африки. Його резиденція знаходиться в м. Александрії. При патріархові діє Священний синод, куди входять усі правлячі архієреї.

Єрусалимська православна церква (існує з IV ст.) вважається матір'ю всіх християнських церков. Сьогодні вона поширює свою юрисдикцію на Йорданію і Синайський півострів. До XVI ст. православні були абсолютними володарями християнських святинь, аж поки сюди не поширився вплив католиків і представників інших християнських церков. Нині до головної святині християн - храму Воскресіння - приходять православні, католики, кіпріоти, вірмено-григоріани та ін. Однак, за традицією, настоятелем храму може бути лише представник Єрусалимської церкви. Крім храму Воскресіння, на території православного монастиря св. Гробу, що належить братству, знаходяться інші християнські святині. Най­важливіші серед них - Голгофа та Гріб Господній. Тут розміщена й резиденція патріарха, який має титул Блаженнійшого Патріарха Святого Града Єрусалима і всієї Палестини.

При патріархові діє синод, до якого входять всі архієреї та кілька архімандритів: їх не може бути більше 18. До церкви належать дві митрополії та одна архієпископія, 23 храми, 22 чоловічих та 5 жіночих монастирів, Синайська архієпископія, яка має автономний статус і значну незалежність від верховної влади. її центром є монастир св. Катерини, що уславився бібліотекою рукописів та найрізноманітнішими історичними пам'ятками. Ігумен монастиря має єпископський сан і титул архієпископа. Під його опікою 15 подвір'їв у Єгипті, Туреччині, Греції. Лівані та на о. Кіпр. Усього Єрусалимська церква має понад 50 тис. віруючих. Офіційне видання - журнал "Новий Сіон".

Антіохійська православна церква. (існує з V ст.) має 22 єпархії: 6-у Сирії, 6-у Лівані, 1 - в Іраку, 3 - в Туреччині, 6 - на Американському континенті. Церква має до 400 храмів, 20 монастирів, Бельментську духовну академію (поблизу Тріполі), семінарію та кілька коледжів. Видає 6 журналів та бюлетенів. Офіційний орган - журнал "Аи-Нахра". Патріарх, який очолює церкву, має титул Блаженнійшого Патріарха Великої Антіохії і всього Сходу. Його резиденція в столиці Сирії Дамаску. При патріархові діє Священний синод, до складу якого входять правлячі архієреї [37, 240-243].

Кіпрська православна церква діє на території Кіпру поряд з ісламськими, католицькими та протестантськими інституціями. За церковною традицією належить до апостольських церков. Греки-кіпріоти засновником її вважають апостола Варнаву, а початком її існування - 47 рік н.е.

У період англійського владарювання на Кіпрі (1878 - 1960) Кіпрська церква очолила визвольну боротьбу. В 1974 р. вона здобула повну незалежність та організаційну самостійність. Глава церкви має титул Блаженнійшого Архієпископа Нової Юстиніани і всього Кіпру. Його резиденція - у столиці республіки Нікосії. До складу синоду, що діє при патріархові, входять усі правлячі архієреї. Церква має понад 400 тис. віруючих. У її складі 6 єпархій, понад 500 храмів, 6 чоловічих та 9 жіночих монастирів, понад 40 шкіл різноманітного профілю та духовна семінарія. Офіційний орган - журнал "Апостол Варнава".

Кіпрська православна церква є впливовою суспільною силою, бере активну участь у політичному житті, володіє четвертою частиною сільськогосподарських угідь, монополією на виробництво мінеральних добрив.

Грузинська православна церква започаткована в IV ст. завдяки зусиллям св. Ніни і царя Міріана. До V ст. церкву очолював ар­хієпископ, який підпорядковувався Антіохшському патріархату. Політичне об'єднання Грузії в 487 р. царем Вахтангом 1 супроводжувалося проголошенням Грузинською православною Церквою своєї автокефалії. Главою церкви став католикос, кафедра якого знаходилась у давній столиці - Мцхеті.

Відповідно до Георгієвського трактату 1783 р. Грузія опинилася у складі Російської імперії, а Грузинська православна церква була підпорядкована Священному синоду, її глава одержав звання члена синоду. З часом посаду католикоса було скасовано, оскільки на території Грузії у 1811 р. утворено Грузинський екзархат. Лише після Лютневої революції (1917) місцеве духовенство відновило автокефалію своєї церкви. Московська патріархія визнала авто­кефалію Грузинської православної церкви лише у 1943 р. Нині у церкви 15 єпархій, що об'єднують до 300 громад. Кадри духовенства готують Мцхетська духовна семінарія та духовна академія. Керує церквою католикос з титулом Святійший і Блаженнійший. Католикос - Патріарх усієї Грузії, Архієпископ Мцхетський і Тбіліський. При ньому діє Священний синод з усіх правлячих архієреїв та патріаршого вікарія. Офіційний друкований орган -"Джвари Вазиса" ("Хрест виноградної лози").

Албанська православна церква сформувалася у III ст. З IV ст. общини майбутньої церкви перебували під юрисдикцією Болгар­ської православної церкви, а з другої половини XVIII ст. - під управлінням Константинопольського патріарха. Лише після здобуття Албанією незалежності в 1932 р. церква була проголошена автокефальною. Відомостей про сучасний стан Албанської пра­вославної церкви небагато, що зумовлено ізоляціоністською позицією колишнього керівництва Албанії, яке проголосило свою країну "атеїстичною державою", закріпивши це конституційним шляхом. То був шлях адміністративного придушення церкви. Заборона її діяльності не була знята і в останні роки XX ст. З демократизацією албанського суспільства починають відроджуватися церковні структури. Помітну роль у цьому процесі відіграє Албанська єпархія, яка перебуває у складі Автокефальної пра­вославної церкви в Америці.

Сербська православна церква отримала автокефалію 1219 р., а патріаршу форму правління - 1366 р. Вона має організації в Югославії, США. Канаді та в інших країнах. Нестабільність політичного союзу народів, що входили до складу Югославії, у повоєнні роки позначилася і на справах Сербської православної церкви. У 50-х роках у її складі виникла автономна Македонська православна церква, що проголосила себе у 1967 р. автокефальною.

Сербська православна церква на території колишньої Югославії мала 21 єпархію в Югославії та 7 за її межами. У її складі – майже 2,3 тис. храмів, понад 1,5 тис. священиків, 180 монастирів та до 8

млн. віруючих. Священиків готують богословський факультет Белградського університету та чотири семінарії. Очолює церкву Патріарх Сербський, Архієпископ Печерський, Митрополит Бєлградо-Карловацький. Його резиденція у Бєлграді. Вища церковна влада - Архієрейський синод у складі патріарха та чотирьох єпархіальних архієреїв. Офіційний друкований орган - журнал "Гласник".

Елладська (Грецька) православна церква існує з II ст. Понад 1100 років вона знаходилася під юрисдикцією константинопольських патріархів, автокефалію отримала у 1850 р. Тепер її станови­ще визначає Конституція 1975 р., згідно з якою церква відокремлена від держави й має право вільно організовувати своє життя.

Елладська церква має 77 єпархій, які з 1922 р. іменуються митрополіями, а всі правлячі архієреї мають титул митрополитів, їй належить 7,5 тис. храмів і майже 200 монастирів. Територіально юрисдикція поширена на півострів Пелопоннес та материкову Грецію. Виший керівний орган - Священний синод у складі всіх правлячих архієреїв, Постійний Священний синод і Генеральна церковна Асамблея, до якої входять делегати єпархій. Постійний Священний синод, в якому 12 членів, очолює глава церкви, який має титул Архієпископа Афінського та всієї Еллади.

Церковні кадри готують на спеціальних факультетах при Афінському та Фессалонікійському університетах, а також у семи богословських інститутах і восьми семінаріях. Церква випускає чимало періодичних видань. Офіційний орган синоду - "Екклесіа". Центр Грецької православної церкви знаходиться в Афінах.

Болгарська православна церква існує з IX ст. завдяки зусиллям царя Бориса. Відродження Болгарської церкви стало складовою частиною загального процесу національного відродження. Проте його пригальмовував надзвичайно сильний грецький вплив. Протистояння між віруючими болгарами та Константинопольським патріархом закінчилося заснуванням у 1870 р. болгарського ек­зархату, а ще через два роки відновленням її автокефалії, яку Константинополь визнав лише у 1945 р. У 1953 р. церкву очолив патріарх, наділений титулом Святішого Патріарха. При ньому діє Священний синод у складі чотирьох митрополитів. Один з них очолює Вишу церковну раду з двох кліриків та двох мирян. До її компетенції належать питання між християнських відносин та господарчої діяльності.

Болгарська церква налічує понад 6 млн. віруючих. На території Болгарії є 11 єпархій, майже 3200 храмів, понад 120 монастирів. У Софії діють духовна академія та семінарія. За межами Болгарії у неї З єпархії {в США і Канаді, південній Америці і в Австралії), кілька парафій в Угорщині, Румунії та Австрії. У Стамбулі знаходиться Болгарське церковне намісництво, а в Москві - Болгарський двір, що діє з 1948 р. Офіційний орган церкви - журнал "Церковний вісник".

Російська православна церква автокефалію встановила 1448 р., патріархат - у 1589 р. РПЦ має релігійні організації в Україні, США та інших країнах. Очолює Руську православну церкву патріарх, який має титул Патріарх Московський і всієї Русі. При ньому діє Священний синод. Предстоятель УПЦ є постійним членом Священного синоду РПЦ. Адміністративний устрій церкви включає в себе чотири ступені: парафія, благочинна, єпархія, патріархія. Винятком с лише УПЦ та Білоруський екзархат. Закордонні єпархії, окремі благочиння та парафії, починаючи з 1990 р., також підпорядковані патріархії. Церква має триступеневу систему духовної освіти: парафіяльні училища, семінарії та академії. Місцезнаходження центральних керівних органів РПЦ - Святоданилів монастир у Москві [28,247].

Румунська православна церква автокефальною стала у 1865 р. завдяки об'єднанню князівств Валахгі та Молдови, що завер­шилося в 1862 р. утворенням Румунської держави. Це одна з найбільших православних церков, що об'єднує майже 16 мільйонів віруючих, її історія пов'язана з іноземним поневоленням та залеж­ністю від Константинопольського патріархату.

На території Румунії церква має 13 єпархій, об'єднаних у 5 митрополій, її юрисдикція поширюється на православних румунів, що проживають у країнах Західної Європи, Північної та Південної Америки, Австралії та Нової Зеландії. Структурні підрозділи з різним статусом є у США, Угорщині та колишній Югославії. За­галом Румунська православна церква має понад 8 тис. храмів, 133 монастирі. Офіційні друковані органи - журнали "Румунська пра­вославна церква", "Православ'я" та "Богословські дослідження". Крім суто релігійних. Румунська православна церква виконує й державно-політичні функції, оскільки юридично не відокремлена від держави.

Польська православна церква здобула автокефалію у 1948 р., яку визнали інші православні церкви. Сучасна Польська право­славна церква налічує 5 єпархій, 21 благочиння та понад 200 пара­фій. Вона має три монастирі, 311 храмів і каплиць. Церковні кадри готують Християнська богословська академія - вищий міжкон­фесійний навчальний заклад та духовна семінарія. Друковані ви­дання - "Відомості Автокефальної Православної церкви", який є офіційним органом, та газета "Тигоднік Подлескі". Очолює церкву архієрей, що має титул Митрополита Варшавського і всієї Польщі. Його резиденція знаходиться у Варшаві.

Чехословацька православна церква була утворена на початку 20-х років XX ст. під юрисдикцією Сербської церкви. Першим єпископом відродженої церкви став Горазд (Павлик). У роки Другої світової війни фашисти розгромили церкву, а єпископа Горазда стратили. Причиною була активна підтримка церквою антифашистського руху.

У повоєнний час почалося відновлення церковних структур та їх повноцінної діяльності. Спочатку було створено екзархат, а в 1951 р. проголошено автокефалію Чехословацької православної церкви. У наш час церква нараховує понад 150 тис. віруючих, до 250 парафій, об'єднаних у 4 єпархії. Очолює церкву митрополит, якого обирає Собор. Він має титул Блаженнійшого Митрополита Празького і всієї Чехії та Словаччини. При ньому діє синод та Митрополитська рада. Офіційний орган церкви - журнал "Голос православ'я". Резиденція митрополита знаходиться у Празі.

Американська православна церква отримала автокефалію у 1970 р. У США проживає до двох мільйонів православних, які перебувають під юрисдикцією Константинопольського, Антіохійського, Румунського та Московського патріархатів. Існують також Румунська єпархія, Українська автокефальна православна церква. Руська зарубіжна православна церква та інші церковні структури, що не визнають над собою зверхності відповідних патріархів. Основу Автокефальної православної церкви в Америці становлять церковні структури, похідні від місії, заснованої РПЦ наприкінці XVIII ст.

Нині автокефальна православна церква в Америці має понад 500 парафій, 11 єпископів та 550 священиків, підготовку яких ведуть дві духовні семінарії та академія. Глава церкви має титул Блажен­нійшого Архієпископа Нью-Йоркського, Митрополита всієї Аме­рики і Канади. Його резиденція в Нью-Йорку. Офіційний орган - газета "Православна Церква" [37, 246-253].

Всі православні церкви, що складають Вселенське правосла­в'я, пов'язані спільністю віровчення, канонів церковного життя. Вони підтримують взаємні контакти, беруть активну участь в екуменічному русі та мають своїх представників у Всесвітній раді церков (ВРЦ), спільно проводять диспути з католиками та про­тестантами. Порівняно з католицизмом і протестантизмом пра­вослав'я - найменш чисельна течія в християнстві (близько 100 млн. осіб).

Джерелами православного віровчення є Біблія, "Символ віри", та Священний переказ (постанови Вселенських і помісних соборів, творіння отців церкви, стародавня богослужбова практика). Суть віровчення зводиться до того, що православ'я визнає догмат про триєдність Бога, про сходження Святого Духа, про боговтілення, спокуту, воскресіння з мертвих, про особливу роль церкви в житті людини, про соборність церкви, рай і пекло.

Православ'я відзначає встановлені християнські свята, дотри­мується комплексу християнських обрядів, постів, визнає культ святих і пророків. Проповідь є чільною частиною православних богослужінь.

Особливу увагу православні церкви приділяють внутрішньому оформленню, інтер'єрові храмів, де домінують ікони, в богослужінні важливе місце посідає молитва, що проводиться національ­ною мовою, супроводжується хоровими співами, дзвоном. Віруючі хрестяться трьома пальцями, зложеними разом, із правого плеча на ліве, від них вимагають обов'язково відвідувати храм, носити натільні хрестики, дотримуватися постів.

У структурі церкви - миряни і клір, звичайні віруючі та свя­щеннослужителі. Ієрархія духовенства має градації: ієреї (диякон, ієрей, протоієрей) та архієреї (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх). Керують православними церквами патріархи або митро­полити. Православні церковні парафії (нижча церковно-адміністративна одиниця) об'єднуються в благочинні округи, останні - в єпархії, що становлять патріархію (митрополію чи екзархат). Православні церкви мають жіночі й чоловічі монастирі, духовні навчальні заклади (академії та семінарії), духовні місії.

Православна церква визнає сім таїнств: хрещення, причастя, священство, сповідь, миропомазання, шлюб і маслосвяття.

Хрещення - прилучення до християнства шляхом занурення у воду або скроплення. Слово "хрещений" рівнозначне слову "християнин". Цією дією нібито змивається "первородний гріх", наслідуваний дитиною від "прабатьків людства", що відкриває перед нею перспективу спасіння. Обряд окроплення водою як магічна дія виник ще в далекому минулому. У багатьох народів, ще до виникнення християнства існував звичай окроплювати немовля водою і при зануренні в неї давати йому ім'я. Така магічно-обрядова дія символізувала здатність відганяти від людини нечисту силу".

Причастя або євхаристія - з'їдання хліба та вина, які сприй­маються як тіло та кров Христа. Причащаючись, вчить церква, віруючий приймає "подячну жертву" і "прилучається до боже­ственного єства". Витоки цього таїнства також відносяться до первісних вірувань та обрядів. Тодішні люди вважали, що з'їдаючи тотемних тварин, вони здобувають їх силу і властивості. Пізніше, коли людина почала вирощувати сільськогосподарські рослини, хліб і вино стали ототожнювати з кров'ю рослин, духів і божеств, яким поклонялися.

Миропомазання — передавання хрещеному "благодаті Свято­го Духа" змазуванням його ароматичною речовиною - миро. Це таїнство свідчить про світоглядні уявлення щодо магічних властивостей різних речовин. Помазання здійснювали у багатьох випадках: в Індії - при хрещенні, на весіллях і похоронах; в Єгипті – при освяченні жерців; в іудаїзмі - при освяченні первосвящеників.

Сповідь - каючись у власних гріхах священикові, віруючі сподівалися одержати через нього прощення від Бога. Джерела сповіді - у небесних віруваннях. Вважалося, що шляхом розповіді про свої гріхи іншим людям можна їх позбутися. Спочатку сповідь була прилюдною і лише наприкінці IX ст. її замінили таємною, хоча у православ'ї і нині поряд з таємною існує й загальна сповідь.

У християнській релігійній обрядовості таїнство шлюбу утвер­дилося порівняно пізно. Його ритуал склався лише у XVI ст. Згідно з твердженням православних і католицьких священиків, це таїнство освячує шлюбний союз "іменем Божим", передає нареченим "благодать одностайності" в народженні і вихованні дітей. Такі елементи цього таїнства як освячення нареченого і нареченої хрестом, обкурювання їх димом ладану, тримання при цьому свічок символізують перемогу добра над злом.

Священство - посвята у сан диякона, священика або єпископа. Служитель культу після цього стає посередником між Богом і людиною. У християнстві священство здійснюється лише чоловіками і має три ступені: диякон, пресвітер (священик), єпископ. Диякон - священнослужитель першого ступеня. Він бере участь у богослужінні, прислужує при таїнствах, але не має права робити це самостійно. Пресвітер може самостійно проводити богослужіння, обряди і шість таїнств із семи, визнаних у католицизмі й православ'ї, крім рукоположення. Єпископ - священнослужитель найвищої категорії, здійснює всі сім таїнств і право висвячувати у сан диякона і пресвітера.

Маслосвяття або соборування - помазання хворого свя­щенною оливою - єлеєм. Згідно з вченням православної церкви маслосвяття зцілює немощі духовні й тілесні - ті, які є наслідком гріхів. В православ'ї маслосвяття здійснюється над особами старше 7 років, які хворіють тілесними або душевними хворобами (відчай, скорбота тощо).

Таїнство маслосвяття в православній церкві спочатку здійсню­валося сімома священиками. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про одужання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім раз змащували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здійснює один священик, але як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім молитов і т.п.

Церковні свята своїми назвами зобов'язані дванадцяти міся­цям року і належать до так званих великих свят, які православна церква відзначає урочистими богослужіннями.

Свято Різдво Христове православна церква відносить до числа своїх "двонадесятих свят". Це одне з основних свят хри­стиянства. Головне значення в догматичному змісті цього свята церква відводить вченню про народження Ісуса Христа, який з'явився для того, щоб взяти на себе людські гріхи і вказати шлях до порятунку. Свято припадає на 6-7 січня і супроводжу­ється урочистими богослужіннями, зміст яких довести віруючим, що всі земні страждання - це наслідок гріхів роду людського, а вихід з цих страждань - досягнення блаженства у потойбічному світі.

Хрещення Господнє. Це свято - одне з головних у християн­стві. В писаннях, присвячених святу Хрещення, теологи зазна­чають, що воно було проголошене в пам'ять історичної події хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Це свято церква завжди проводить дуже урочисто. Головний його обряд - освячення води в церкві і в ополонках. 19 січня кожного року до ополонок вирушають христові ходи, лунають урочисті молитви.

Стрітення (15 лютого). Присвячене міфічному представ­ленню батьками Ісуса Христа свого немовляти Богові. Зустріч відбулася у єрусалимському храмі на сороковий день після народження Христа. Цим святом популяризуються основні ідеї християнства, підтверджуються факти біографії Ісуса Христа, наголошуються і нагадуються обов'язки для віруючих приносити до церкви немовлят упродовж 40 днів після народження.

Вхід Господній в Єрусалим. Це свято має дві назви: 1) офіційно-церковну - вхід Господній в Єрусалим; 2) побутову - вербна неділя. В православ'ї воно належить до "двонадесятих свят". В основу свята покладено біблейську оповідь про вхід Ісуса Христа зі своїми учнями до Єрусалиму, куди він ішов на страждання і смерть. Похід супроводжувався творінням чудес. Свято від­значається в останню неділю перед Пасхою і покликане спонукати віруючих відкрити свої серця для вчення Христа, як це зробили жителі Стародавнього Єрусалима.

Вознесіння Господнє. Створена євангелістами земна біографія Ісуса Христа завершується описом сцени вознесіння воскреслого після страти сина Божого на небо. На честь цієї події християнська церква й встановила одне із своїх свят. Відзначається воно на сороковий день після пасхи і тому постійної дати не має. Це свято підтверджує теологічне вчення про те, що вознесіння Христа відкриває праведникам шлях на небо, до воскресіння після смерті.

Трійця, або п п’ятидесятниця. Це свято, яке відноситься у православ'ї до "двонадесятих", встановлене в пам'ять чудесного явища: на п'ятдесятий день після воскресіння Христа на його учнів (апостолів) зійшов "святий дух" і вони заговорили різними мовами, хоча до того їх не знали. Свято підкреслює значущість церкви, яка несе "слово Боже". Одним з елементів цього свята є обряд поминання духів померлих родичів (поминальна субота). В Україні з 1990 р. воно є офіційним святковим днем.

Спас. В основу свята покладено євангельську легенду про чудесне перетворення Христа: наприкінці свого земного життя засновник християнства привів своїх учнів на гору і під час молитви "перетворився", "вигляд обличчя його змінився", "одяг його став білим, блискучим, а голос з неба підтвердив його божественне походження". Елементи святкування Спаса дуже переплетені з давніми народними традиціями і звичаями відзначати завершення сільськогосподарського року. Не випадково під час цього свята не тільки прославляють Ісуса Христа, але й освячують яблука, виноград, мед (14 серпня - перший Спас, медовий; 19 серпня - другий Спас, яблучний; 29 серпня - третій Спас, хлібний).

Здвиження. Свято Здвиження Хреста Господнього - одне з найважливіших свят, присвячених культу хреста - символу хри­стиянської віри. Це свято відзначається 27 вересня. Воно супроводжується урочистим богослужінням, прикрашанням квітами хреста, дзвонами, церковними піснями.

Богородичні свята. Окрім свят на честь Христа і божествен­ної Трійці, християнська церква встановила ряд свят на честь його матері - Богородиці. Це Різдво Богородиці, введення в храм. Благовіщення першої Пречистої, Покрова (перші чотири відносять до "двонадесятих" свят) і багато свят на честь її "чудотворних" ікон.

Благовіщення - свято, що має своїм змістом міф про одер­жання Марією повідомлення від архангела Гавриїла, що вона народить від "святого Духа". Церква святкує це свято 7 квітня.

Великим святом православної церкви, присвяченим культу Богоматері, є свято Покрови Богородиці. Воно не пов'язане з “земним життям" Діви Марії; встановлене в пам'ять чудесного явлення Богородиці, яке нібито відбулося 910 р. у Влахернському храмі Богородиці в Константинополі.

Серед багатьох християнських релігійних свят особливе місце належить святу Пасхи. Святкування Пасхи встановлене першими християнами в пам 'ять страждань, смерті і чудесного воскресіння Ісуса Христа. Святкування цього свята супроводжується сімейними трапезами, до яких готують хліб, сир, яйця, копченості.

Святкують Пасху першої неділі після повного місяця, яка настає або у день весняного рівнодення (21 березня), або після нього, але обов'язково іншого дня, ніж іудеї. Тому Великдень не має точно встановленого календаря. Для визначення його дати вдаються до спеціальних правил і таблиць, які називають пасхаліями.

Загалом календар християнських свят пов'язаний з християн­ським літочисленням, яке здійснюється за юліанським (старий стиль) і григоріанським (новий стиль) календарями. Датування за новим стилем відрізняється від старого на 13 днів.