Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Релігієзнавство для студентів.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
797.18 Кб
Скачать

Кірха (нім) –Лютеранський храм

Клір (грец. ~ жереб) - у християнській церкві сукупність священно- служителів і церковнослужителів однієї церковної парафії.

Клірос - місце для півчих,читців, причетників у православному храмі, знаходиться перед іконостасом праворуч і ліворуч від амвона.

Коляди (давньослов.) - цикл давньослов'янських новорічних язич­ницьких свят, присвячених аграрному культу, що супроводжу­вались веселими звичаями, іграми, танками, гаданнями, відвіду­ванням осель і побажаннями їхнім хазяям щастя і добробуту, обдаровуванням колядників та ін. Після запровадження хри­стиянства святкування К. за часом частково збіглось зі святом Різдва Христового. Багато обрядів К. церква поєднала з різдвяними культовими діями.

Колядки - обрядові пісні, які в дні святкування коляди (з 25 грудня до 1 січня) звичайно виконувались групами молоді. К. мають значення заклинань: вони містять величання господарів дому та членів їх родини, побажання достатку, благополуччя. Християн­ська церква надає К . характеру молитовних співів, що про­славляють Різдво Христове.

Конгрегації (лат. - об'єднання, союз) - органи управління Ватикану як центру всесвітньої католицької церкви. К. мають у своєму розпорядженні широко розгалужені апарати, що безпосередньо перебувають при папі і римській курії та функціонують у багатьох країнах світу. К. є провідниками політики Ватикану, контролюють і спрямовують діяльність установ і відомств католицької церкви.

Конклав (лат. - замкнута кімната) - збори кардиналів для обрання нового папи, а також назва залу Сікстинської капели у Ватикані, де проходять збори. Вхідні двері до капели замуровуються і не відчиняються доти, доки з числа кардиналів не буде обрано папу.

Конкордат (лат, - угода) - угода між Папою римським і урядом тієї чи іншої держави, згідно з якою визначаються положення і при­вілеї католицької церкви.

Конфірмація (лат. - зміцнення, заспокоєння, утвердження) - у католицизмі - обряд, який здійснюється над дітьми у віці 7-12 років і відповідає православному миропомазанню. К. виконується переважно єпископом в урочистій церковній обстановці в присут­ності батьків і родичів дитини. У протестантизмі - навчання віри, сповідання віри і перше причащання молодих людей у віці 14-16 років, тобто прилучення до церкви.

Ксьондз (польськ. - священик) - священик римо-католицької церкви у Польщі.

Курія (лат.) - назва сукупності центральних установ Ватикану. К. видає папські грамоти і булли, відає фінансами, шлюборозлуч­ними процесами, розглядає апеляції, вирішує питання канонізації святих, заснування орденів та ін. К. є провідником міжнародної політики папства.

Кущі - іудейське свято, відзначається восени на згадку про соро­карічне мандрування євреїв у пустелі на шляху із Єгипту до Ханаану. Свято триває дев'ять днів і полягає у здійсненні різних обрядів. В останній день свята починається річне коло читань Тори у синагозі.

Лавра - назва великих православних чоловічих монастирів, що є найвпливовішими релігійними центрами і місцями прочанства.

Магія (грец. - чаклунство) - сукупність дій, обрядів і ритуалів, пов'язаних з вірою у надприродні сили (богів, духів тощо), які нібито здатні чудодійно впливати на хід подій у житті людей. М. виникла в первісному суспільстві. Розрізняють шкодоносну, лікувальну, любовну та ін. види магії. М. є складовою частиною всіх існуючих релігій. Магічні обряди наявні і в християнстві (таїнства причащання, миропомазання, молитва та ін.).

Масниця - багатоденне давньослов'янське аграрне свято проводів зими, яким відзначався перехід до весни і початку землеробських робіт. Святкові дні супроводжувалися обрядовими діями на честь змін у природі, а також у зв’язку з вшануванням культу предків (спалювались солом'яні опудала зими, влаштовувались кар­навали ряджених, випікались круглі млинці - символи сонця та ін.). Християнською церквою М. було включено до своїх свят ("маслий тиждень" перед великим постом).

Маца (євр. - опрісноки) - пасхальні тонкі коржики з не квашеного тіста, які іудеї випікають на згадку про мандрування євреїв у пустелі.

Медресе (араб.) - середня і вища школи у мусульман у країнах Близького і Середнього Сходу. У цих школах готують мусуль­манських мулл, суддів шаріатського суду, викладачів, а іноді й службовців державного апарату. М. розташована у мечеті або спеціальному приміщенні при ній.

Мечеть (араб. - місце поклоніння) - Ісламський храм. До М. зви­чайно прилягає відкритий прямокутний двір з колодязем, фон­таном або басейном для ритуального обмивання. Над М. під­носяться одна або кілька чотирикутних, круглих або в нижній частині чотирикутних, а у верхній циліндричних башт - мінаретів, з балконів яких служителі М. кілька разів на день закликають мусульман до молитви.

Митра (грец. - головна пов 'язка) - головний убір вищого духо­венства у православ'ї і католицизмі.

Митрополит (грец. - столиця, митрополія) - спочатку у Візантії єпископ митрополії, тобто головного міста області або провінції. На Русі до запровадження патріаршества (1589) М. були главами православної церкви, їхньою резиденцією був Київ (до XII ст.), потім Володимир, а з XVI ст. - Москва. У наш час: І) другий після патріарха сан у православній церкві; 2) вище звання православних і католицьких єпископів. М. є главами великих єпархій і, як правило, входять до складу Священного Синоду як постійні члени.

Місяцеслів - християнський церковний календар із зазначенням днів свят на честь святих. М. упорядковано так, щоб кожен день було присвячено "святому".

Монастир (грец. - келія самітника) - у ряді релігій основна форма організації чернецтва, об'єднаного в громади з єдиним статутом життя, які спільно володіють побутовими і культовими примі­щеннями та іншою власністю.

Монах (чернець) - особа, що прийняла обряд постригання і дала обітницю вести аскетичне життя в монастирі згідно з монас­тирським статутом. Вища церковна ієрархія - єпископи, архіє­пископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, як правило, вихідці з чернецтва.

Мощі - тіла християнських "святих", що залишились нетлінними після їхньої смерті. Поклоніння М. є одним з найважливіших правил православної, католицької та інших християнських церков. М. зберігаються головним чином у монастирях.

Мулла (араб. - пан, володар) - в ісламі нижчий сан служителя культу. Часто виконує обов'язки вчителя і судді.

Муфтій (араб. - той, хто визначає) - духовна особа в ісламі, що має право приймати власні рішення з спірних релігійних і релігійно-юридичних питань.

Намаз (перс. - молитва) - п'ятикратна щоденна молитва мусульман, звернена до Бога. Полягає у читанні сур, що уславлюють Аллаха, його доброту і велич, супроводжується поклонами, простиранням ниць та іншими діями. Кожній молитві повинно передувати оми­вання. Н. дозволяється проводити в будь-якому чистому місці, ставши на молитовний килимок, циновку або розстелений верхній одяг. По п'ятницях шаріат радить здійснювати полуденний намаз у мечеті.

Нунцій (лат. - вісник) - постійний дипломатичний представник Папи римського в державах, з якими Ватикан підтримує дипломатичні відносини. Н. виконує подвійну місію: суміщає дипломатичне представництво з наглядом за католицькою церквою в даній країні.

Обідня (літургія) - головне християнське богослужіння (обідня у православ'ї, меса - у католицизмі і лютеранстві), під час якого здійснюється "таїнство" причащання або євхаристії, тобто вжи­вання віруючими хліба і вина, що символізують тіло і кров Ісуса Христа. На думку церковників, О. сприяє духовному відродженню людини, єднає її з Богом.

Обрізання - релігійно-магічний обряд обрізання крайньої плоті чоловічого статевого органа, що побутує в іудейському (здій­снюється у малюків) і мусульманському (у хлопчиків 7-10 років) культах, а також у багатьох народів Австралії, Африки, Океанії та Америки. Обряд О. виник у первісному суспільстві, він супро­воджував акт ініціації посвячення юнаків у дорослі. Пізніше іудей­ські богослови почали тлумачити цей обряд як ознаку приналежності до ”істинної" релігії Яхве, особливий союз Яхве з "його народом".

Освячення - магічні слова і дії служителя культу, здійснювані з метою надати "святості" тому чи іншому предмету (наприклад, освячення води, житла тощо). У більш загальному значенні О. підтримка, релігійне обґрунтування влади, звичаїв та ін. церквою.

Паламар - найнижчий церковнослужитель у православній церкві.

Панахида (грец. - всеношна) - православна заупокійна служба по померлому. За часів переслідувань ранніх християн проводилась вночі, тому отримала назву "всеношна". На відміну від відспі­вування може здійснюватися через значний проміжок часу після смерті померлого. Існують також вселенські П.: у пам'ять про всіх, що померли гідною християнською смертю, а також у па­м'ять про всіх, що померли раптовою смертю без церковного напутнього слова.

Панікадило - люстра або свічник у православній церкві для 12-ти свічок або лампад, які запалюють перед іконами.

Парафія (лат. - церковна громада або приход) - нижча церковно-адміністративна організація на чолі з церковною радою, що об'єд­нує віруючих, яких обслуговують церковнослужителі одного храму. Межі П. визначаються за територіальною ознакою.

Пасха (давньоєвр. походження) одне з головних свят в іудаїзмі та християнстві. Зародилося у стародавніх кочових іудейських пле­мен. З розвитком культу Яхве П. стала святом на честь виходу євреїв з Єгипту. У християнстві П. відзначається як день "воскре­сіння" з мертвих Ісуса Христа. Я. в наш час ототожнюють з Великоднем, який має язичницьке дохристиянське походження.

Пастор (лат. - пастух) — парафіяльний священик у протестантській церкві. Оскільки на відміну від православ'я і католицизму про­тестантизм не визнає "таїнство" священства, П. не вважається носієм "божественної благодаті", не має особливих облачань і веде звичайний для мирян спосіб життя.

Патріарх (грец. -родоначальник) - титул глав деяких християнських церков і єпархій у католицизмі. Патріаршество існувало в Росій­ській православній церкві з 1589 р. За царювання Петра І у 1721 р. воно було скасоване і замінене управлінням церков - Священним Синодом на чолі з обер-прокурором. Патріаршество було від­новлено православним помісним собором за часів радянської влади у 1917 - 1919 рр.

Піст - релігійна заборона вживати їжу взагалі чи окремі продукти (м'ясо, рибу, молочне) та улаштовувати розваги. П. встановлюється церквою на певний час. Згідно з релігійним віровченням пости є підготовкою до психологічного і розумового сприйняття божественних істин і церковних повчань. Побутує у християнстві, іудаїзмі та ісламі.

Понтифікат (лат.) - влада, діяльність і період правління Папи рим­ського.

Послання - ранньохристиянські твори, листи, адресовані громадам, приватним особам або всім християнам, написані подвижниками раннього християнства. Церковна традиція звичайно приписує їх апостолам.

Послушник - людина, яка, прислуговуючи у монастирі або будь-якій духовній особі, яка готується стати ченцем. У монастирях по­слушники виконують різні найнижчі обов'язки під час церковної служби, у веденні монастирського господарства, що символізує їхнє послушенство.

Постригання - церковний обряд у християнстві, що виконується під час посвячення у чернецтво, запозичений християнством у Ста­родавній Греції, Стародавньому Римі (звичай підстригати волосся у рабів). Обряд полягає в обрізанні волосся на знак відречення від власної волі і згоди підкорятися волі Бога.

Праведник - згідно з церковними уявленнями людина, яка виконує всі вимоги релігії, не грішить. Така людина, як вчить релігія, після смерті отримує особливу небесну винагороду, а за життя - як обранець небесної благодаті, завдяки останній може "виганяти бісів", виліковувати хвороби та ін.

Прелат (лат. - поставлений попереду) - почесна назва вищого

духовенства у католицькій і лютеранській церквах.

Пресвітер (грец. - старший, старійшина) - у ранньохристиянській громаді особа, що виконувала адміністративні функції. У про­тестантських церквах і християнських сектах - керівник громади, що обирається з активних віруючих і затверджується вищими органами церкви. (У православ'ї вживається як урочиста назва священнослужителя).

Престол - у православній і католицькій церквах столик у вівтарі храму, призначений для виконання під час літургії релігійних таїнств, на якому розміщені хрест, Євангеліє та інші предмети культу.

Примас (лат. — один з перших) - у католицькій і англіканській церквах - головний серед єпископів, наділений вищою владою щодо духовенства даної країни. Наприклад, у титулі Папи римського значиться, що він П. Італії

Притч - штат служителів (як священнослужителів, так і церковно­служителів) православного культу при окремій церкві. П. за­тверджується, як правило, архієреєм за клопотанням прихожан за умови, якщо громада віруючих може утримувати його за власний рахунок. Склад П. залежить від кількості прихожан.

Прозеліт (грец. — новонавернений) — людина, яка прийняла нову віру.

Протоієрей (грец. - перший) - у православній церкві звання старшого (головного) священика.

Псалми (грец. оспівую) - твори іудейської і християнської лірики. Найповнішим циклом П. є "Псалтир". Жанрові різновиди П.: похвала Богові, моління, скарга, каяття, шлюбна пісня та ін.

Псаломщик - те саме, що і причетник, паламар, дячок – найнижчий служитель у православній церкві, допомагає священику під час богослужіння, зокрема читає псалми.

Псалтир (грец. - книга псалмів) - збірка 150 пісень, одна з книг Біблії (Старого Заповіту).

Пустинь - усамітнений монастир або чернеча келія, часто розміщені у віддалених і важкодоступних місцях - лісах, горах, степах.

Рабин (даеньоєвр. - вчитель) - служитель культу в іудейській релігії, керівник іудейської громади, "законовчитель" і суддя з усіх як релігійних, так і нерелігійних питань.

Реквієм (лат. - спокій) - заупокійна меса в католицькій церкві за померлим. Р. може бути також музичним траурним твором.

Реліквія (лат, - залишки) - предмет релігійного поклоніння.

Ризниця - у християнських церквах і монастирях приміщення, де зберігаються культовий одяг і церковне начиння.

Розп'яття - зображення засновника християнства Ісуса Христа на хресті. Р. є предметом поклоніння, особливо в католицизмі, як ікона у православ'ї.

Рукопокладення, або хіротонія у християнстві зведення у священицький чин (диякона, священика, єпископа), що звичайно проводиться архієреєм або вищим церковним ієрархом шляхом покладання рук на посвячуваного, завдяки чому останньому нібито передається особлива "божественна благодать". Р. про­водиться і в баптистів, адвентистів, п'ятидесятників щодо пре­світерів, а також у деяких інших протестантських церквах, але без надання йому значення таїнства.

Ряса - верхній щоденний одяг православного духовенства - довгий, майже до землі, зі стоячим коміром та довгими і широкими ру­кавами, звичайно чорний або темного кольору. До XVII ст. Р. носили лише ченці.

Саваот (давньоєвр. - Цебобот) - одна з назв Бога-Отця у хри­стиянстві. Згідно з біблійними легендами С. перебував в Ієрусалимі в особливому "ковчезі" (скрині, сундуку), який давні євреї возили з собою у військових походах. На іконах зображається у вигляді бородатого старця. У Біблії — одне з імен бога Яхве. Сатана, диявол, шайтан - за віровченнями іудаїзму, християнства, ісламу - злий дух, противник Бога, уособлення зла на землі, володар пекла.

Святки - у православ'ї період між святами Різдва і Хрещення (від 25 грудня до 6 січня за ст.ст.). С. супроводжуються співанням коля­док, ворожбою, перерядженнями і різноманітними обрядами.

Святці - збірка православно-церковних співів, молитов та інших текстів, зокрема календаря церковних свят, перелік святих за днями їх поминань.

Священик - у християнстві сан служителя культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства, за винятком священства. Друга назва - ієрей (старший священик - протоієрей).

Симфонія (грец. - співзвучність) - свого роду "предметний покаж­чик" до Біблії або її частин, в якому в алфавітному порядку на­водяться слова і окремі вирази з Біблії з зазначенням того, в якій книзі, главі, вірші необхідно шукати дане слово або вираз.

Синагога (грец. - зібрання, місце зібрання) - молитовний дім. а також громада віруючих. Виникла близько IV ст. до н.е., і була не тільки приміщенням для богослужінь, а й школою, готелем для приїжджих, центром громадсько-політичного і духовного життя єврейської громади. С. регламентує житгя віруючих відповідно до законоположень Тори і Талмуду.

Сіон- гора в Ієрусалимі, де, згідно з Біблією, перебував цар Давид і розміщувався храм Яхве. У Біблії не одноразово говориться, що на С. "живе Бог". У цьому відобразилося поширене у давніх народів вірування, що гори є житлами богів. З часом в іудаїзмі слово "сіон" стало символом "вірності" Богу, у цьому ж значенні воно перейшло до християнства і широко розповсюдилося у хри­стиянському сектантстві.

Скит - невеликий старообрядницький монастир у глухому місці, де віруючі ведуть усамітнене життя, практично відмовившись від мирського життя. У православ'ї - філія монастиря, що знаходиться звичайно у пустельній безлюдній місцевості.

Сповідь (покаяння) - таїнство у православ'ї та католицизмі, під час якого віруючий признається священику в скоєних гріхах, а свя­щеник від імені Бога "відпускає" ці гріхи з напученням або при­значає покарання - піст, молитву з поклонами та ін.

Спокутування - один з головних догматів християнства. Сутність його полягає у тому, що Бог-Отець приніс у жертву свого сина для С. гріхів людей, що тяжіли над ними з часів гріхопадіння Адама

Схизма (грец. - розкол) - термін для позначення церковного розколу, відокремлення від раніше єдиної церкви якої-небудь частини, що разом з тим зберігає вірність церковній догматиці.

Схима (грец. - вид, положення) - вищий чин чернецтва, що вимагає від посвячуваного у неї виконання особливо суворих аскетичних правил.

Таїнства - у християнстві магічно-культові обряди, виконання яких згідно з церковним віровченням надає віруючим надзвичайної сили - "божої благодаті" як необхідної умови для спасіння "грі­ховної суті" людини, сприяє виліковуванню хворих, зміцненню шлюбу та ін. Католики і православні визнають сім Т.(причащання, хрещення, покаяння, миропомазання, маслосвяття (соборування), священство і шлюб). Протестанти тлумачать Т. раціоналістично, що фактично веде до їх заперечення.

Треби - молитви і обряди, що здійснюються на прохання віруючих, наприклад молебни, панахиди, хрестини, вінчання та ін.

Улеми (араб, -учений) - мусульманські законознавці і богослови. Звання надається особам, які закінчили мусульманські вищі нав­чальні заклади.

Фатіха - назва першої сури Корану, складається із семи віршів і є однією з найбільш ранніх сур; молитва, найчастіше вживана у мусульман.

Хадж (араб. - паломництво) - ходіння на прощу у Мекку до храму Кааба або в Медину до гробу Мухаммеда. Х . вважається подви­гом благочестя, є одним із п'яти головних обов'язків мусульманина. Хаджі –мусульманин, який здійснив Х.

Хадіс - коротка оповідь про висловлювання Мухаммеда або окремі вчинки Мухаммеда та його послідовників.

Храм - 1) Культова споруда, призначена для здійснення богослужінь та відправлення релігійних обрядів. У православ'ї храми нази­ваються церквами, у католицизмі - костелами, в ісламі - мечетями, в іудаїзмі - синагогами, 2) Релігійне свято на честь "святого" (або події), іменем якого названо церкву.

Целібат (лат. - неодружений, самотній) - безшлюбність като­лицьких священиків, запроваджена в XI ст. У православ'ї обітниця безшлюбності, пов'язана з прийняттям чернецтва.

Часослов - православна церковна книга з текстами для богослужінь і моління.

Шаріат (араб. - правильний шлях) - зведення законів, створених на основі Корану і Сунни у період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сі­мейного права, приписи про основні релігійні обов'язки мусуль­ман (хадж, моління, дотримання постів та ін.).

Шейх (араб. — старий) — в ісламі вища духовна особа, богослов і законознавець, глава громади дервішів. У Середній Азії - нащадок особи, похованої в мазарі (місці поклоніння), а також особи, що живуть при мазарі за рахунок пожертвувань віруючих.

Яхве, Ягве, Єгова - верховний Бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно у X ст. до н.е. Віра в єдиного Бога Я. поширилась у християнстві, зокрема серед свідків Єгови та єговістів-ільїнців.

Яхвіст, П'ятикнижжя - перші п'ять книг Старого Заповіту, що називаються також "Законом", або Торою, тобто вченням. Ав­торство цих книг іудейська та християнська традиції приписують Мойсею. До складу П'ятикнижжя входять книги: Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону (Второзаконня).