Тема 5. Буддизм

Буддизм - світова релігійна система, яка виникла в 6-5 ст. до н.е. і спільними рисами з іншими світовими релігіями для неї є: космополітичний характер, ідея рівності всіх перед Богом, відмова від вузько національної обрядовості, місіонерська активність, спро­щення процедури прилучення до нової віри.

Якою звернутися до буддиста із запитанням проте, як виникла релігія, яку він сповідує, то відповідь буде короткою: її проголосив людям Шак'я-Муні (пустельник з племені шак'їв) понад 2,5 тис. років тому в Індії. За легендою після (550) перероджень Будда (що означає на санскриті "освітлений вищими знаннями") прийшов на землю, щоб виконати свою місію порятунку, вказати людству шлях до виходу із страждань. Будда обрав образ царевича Сіддхартхи, який належав до знатного роду (родове ім'я - Гаутама).

Хоча і існує багато доказів, що Будда дійсна історична особа, однак його біографія оповита легендарними, міфічними обставинами. Так його мати, дружина правителя племені шак'їв Майя, яка дала обіт цнотливості, якось уві сні побачила, що у її лоно увійшов білий слон. Через 10 місяців вона народила дитину. Під час народження відбулися різні чудеса, а через сім днів після пологів вона померла оскільки та, що народила Будду, не могла слугувати іншим цілям

В буддизмі тим самим започатковується ідея, що бог, святий пророк чи вчитель (гуру) не може з'явитися на світ тільки при­родним шляхом подібно всім людям. У випадку з Буддою білий слон стає символом, який вказує на появу рятівника світу. Таким символом є і старий мудрець Асита, який приходить у палац правителя шак'їв і сміється з радості, що зміг побачити рятівника людства. В пізніших релігіях, особливо в християнстві, можна знайти розвиток цієї ідеї.

У дитинстві Сіддхартха виявляє надзвичайну обдарованість і проникливість. Однак, його батько, не бажаючи втратити сина і наслідника, коли той присвятив себе релігії, оточує Сіддхартху розколами і веселощами, намагаючись відвернути увагу царевича від трагічних сторін життя.

Однак марно: якось під час прогулянки в оточенні дівчат, що співали і танцювали, царевич бачить вкритого виразками хворого, зігнутого роками зубожілого старця, зустрічає поховальну про­цесію і заглибленого в нелегкі роздуми аскета.

Ці зустрічі стали переломними в долі царевича Сіддхартхи. Він залишає свій дім, сім'ю, відмовляється від привілеїв і заглиб­люється на самоті в роздуми про шлях, який звільнив би людей від страждань. І ось через кілька років під деревом Бодхї царевичу відкривається істина, він став Буддою [38. 222-224].

Неподалік Бенареса (нині Сарнах) Будда проголосив перед п'ятьма майбутніми учнями свою першу проповідь. В ній він стисло сформулював основні положення нової релігії, або, як кажуть буддисти, "привів у рух колесо дхарми". Протягом 40-ка років, оточений учнями, ходив він горами й долинами Гангу, тво­рячи дива і проповідуючи своє вчення. Спочатку воно називалось дхармою (необхідно розуміти як закон життя). Потім нова релігія стала носити ім'я свого засновника - буддизм.

Помер Будда згідно з легендами у 80-літньому віці в Кушинагарі (твердять, що це теперішній Каспі). Він лежав під деревом у позі лева і звернувся до монахів і мирян з такими словами: "Те­пер, монахи, мені нічого більше сказати, крім того, що все створене підлягає руйнуванню! Для врятування докладіть усіх зусиль!". Смерть Будди послідовники називають досягненням вели­кої нірвани. Згідно з каноном Будда помер у день травневого повного місяця. Цю дату шанують, як і дату народження і прозріння, тому її називають "тричі святим днем".

Центральну частину віровчення буддизму складають чотири "святі істини": 1) життя - це страждання; 2) причина страждань -бажання, дурні пристрасті - спрага життя, насолод і т.д.; 3) для того, щоб звільнитися від страждань, потрібно позбавитися від бажань, дурних пристрастей; 4) цього можна досягти через т. з. "восьмеричний шлях", тобто через правильні бачення, думку, мову, дію, спосіб життя, прагнення, увагу, зосередження.

Кінцевою метою буддиста є досягнення нірвани - стану надбуття, злиття з Єдиним, коли долаються всі людські бажання і страждання, припиняється низка перероджень [45,40-42].

Основна ідея буддизму ґрунтується на твердженні, що "життя є страждання" і "шлях до порятунку". Одним з головних у буддизмі є догма про перевтілення душ (сансара) і закон відплати (карма).

На відміну від християнства та ісламу, де стверджується, що в чуттєвому світі людина може жити лише один раз, віровчення буддизму наголошує, що після смерті тіла душа через певний проміжок часу переселяється в інше - в людину, тварину чи рос­лину. Сансара згідно з буддистською термінологією - це чуттєвий світ, який перебуває в постійному колі перероджень (перетворень). Саме вони і пов'язані з ними явища (народження, смерть, старіння, хвороби тощо) становлять основні "пункти" зосередження люд­ських страждань.

Переродження і перевтілення здійснюється не стихійно, а на основі певного закону, карми. Від того, як дотримувалася людина приписів і заборон буддизму в попередніх життях, які зусилля затратила для досягнення просвітлення, залежить її перспектива наближення до нірвани чи віддалення від неї, новий статус тіла -носія душі, кількість страждань, які випадуть на долю людини. Наприклад, душа звичайної людини перевтілюється через 6-7 років після смерті, святої людини - через 100 років, а душа затя­того злочинця, грішника - в рік смерті, що приводить до збільшення його страждань.

Чуттєвий світ в буддизмі має другорядне, службове значення. Тому ототожнення людиною своєї особистості з власним тілом створює перепони до спасіння, першою з яких є ілюзія особистості. За нею йдуть сумнів, забобони, тілесні пристрасті, ненависть, прив'язаність до землі, бажання насолоди і заспокоєння, гордість самовдоволення, невігластво.

Послідовники Будди вважають, що джерело спасіння - це зміна людської свідомості. Разом з тезою про другорядність чуттєвого світу буддистська етика стверджує первинну важливість мотиву щодо дії, думки щодо її втілення. Потрібно не допускати в свої думки зла, брехні, спокуси, відмови від дотри­мання обов'язку тощо.

Закон карми означає невблаганне воздаяння в наступному житті за думки і вчинки в життях попередніх. Той, хто брехав, стане жертвою брехні; той, хто зраджував, і буде сам зрадженим тощо. Дуже своєрідною є етична ідея буддизму про те, що зла не можна творити тому, що кожна жива істота - це, можливо, я сам, але в іншому ланцюгу перевтілення; зло щодо іншого може обернутися злом щодо самого себе.

Моральні заповіді буддизму (панчашила) носять характер заборон: не вбивати жодну живу істоту; не брати чужої власності; не торкатися чужої дружини; не говорити неправди; не пити вина. Тяжким гріхом вважаються злі думки, слова та дії.

В буддистському віровченні існує ідея непротивлення злу на­силлям. Вона означає, що не можна платити злом за зло. Потрібно від зла ухилятися або, принаймні, стійко його терпіти.

У цьому віровченні можна побачити елементи соціальної па­сивності, однак неможливо заперечити його гнучкість, здатність асимілювати інші релігійні вчення, пантеони богів і мирно вжи­ватися з будь-якою із релігій.

Буддійська релігійна література нараховує багато тисяч творів. Канонічною вважається Трипітака, що включає в себе 3 частини: ві-ная-ш'така (міфи про Будду та його повчання), сутта-пітака (притчі й бесіди Будди та його послідовників), абхідхарма-пітака (філософія буддизму).

Філософія буддизму глибока й оригінальна. Відповідно до буд­дизму людина сприймає світ ніби крізь призму своїх відчуттів, але ці відчуття не суб'єктивне представлення індивіда, а об'єктивний факт, наслідок хвилювання дхарм, часток світобудови. Дхарма тут схожа на атоми-монади духовного початку Пуруши з Упанишад. Життя є пряв безпочаткового хвилювання дхарм. Заспокоїти свої дхарми - це і значить узяти життя у свої руки і тим домогтися мети, досягти стану Будди, зануритися в нірвану. Але як цього домогтися?

Людина народжується, живе і вмирає. Смерть - розпад певно­го комплексу дхарм, народження - відновлення цього комплексу, але вже в іншій, новій формі. Це і є кругообіг життя, цикл нескінчен­них перероджень, що визначається кармою і трактується тут у під­креслено етичному аспекті. Сума добрих і злих учинків визначає, у якій формі відродиться у наступному переродженні. Чим добро­чеснішим було життя людини, чим більше благочестивих учинків вона зробила, тим сильніше вона поліпшить свою карму і тим більше заспокоїть свої дхарми, що хвилюються і зробить значний крок до мети, до нірвани.

Природно, що найближче до цієї мети є ченці, які відмовилися від усього мирського і віддали все життя благочестивим міркуванням і вчинкам [4,209-210].

Тому ранньою формою буддизму є Хінаяна ("вузька колісниця"), згідно з якою спастися можуть лише ченці, які більшу частину часу проводять в молитвах і медитації в монастирях. Будда за цією течією вважається не богом, а людиною, хоча і першою, наймудрішою, найпросвітленішою. Ченці носять жовтий одяг, голять волосся на голові, дотримуються багатьох заборон і приписів, серед яких заборонено вживати їжу після обіду, використовувати ароматичні речовини, одягати яскравий одяг, спати на м'якій постелі тощо.

Той, хто вступив у чернечу громаду, повинний був відмовитися від усього - від родини, від касти, від власності, у всякому разі на час перебування в монастирі. Він брав на себе перші п'ять обітниць (не убий, не укради, не бреши, не прелюбодій, не пияч). Членство в громаді не було обов'язковим: у будь-який момент чернець міг вийти з громади і повернутися до мирського життя. Ті ж, хто зважувався присвятити релігії все життя, готувався до обряду присвяти, що представляв досить складну процедуру. Послушника піддавали суворому іспиту, випробовували його дух і волю часом аж до спалювання пальця перед вівтарем Будди [4. 206-208].

У IV ст. н.е. Нагарджуна заснував інший напрям в буддизмі -Махаяну ("'широку колісницю"), згідно з віровченням якої спастися може будь-хто з віруючих, а не лише ченці. Будді поклоняються,

як богу, хоча існує багато інших будд, серед яких Амітаба (володар раю), Адибудда (творець світу), Матрейя (будда майбутнього) тощо. Поширеною є віра в бодхісатхв, які заслужили перехід до нірвани, але залишились у земному світі для спасіння інших людей. Культ махаяни складніший, ритуал пишніший.

Паралельно з інститутом бодисатв у буддизмі Махаяни з'явилася концепція про рай і пекло, невідома ранньому буддизму і не прийнята в Хинаяне. Нове в Махаяне було спрямовано убік збли­ження навчання зі світом, прилучення до нього простих людей, перетворення його в близьку і зрозумілу людям релігію.

Іншою різновидністю буддизму є дзен-буддизм. Його засновником вважають індійського монаха Бодхідхарма, який біля 520 р. прибув до Китаю і організував там езотеричну, тобто призначену для вузького кола осіб школу. Термін "дзен" (китайською "чань", санскритом "дх'яна") означає "споглядання".

Дзен-буддизм вважає можливим інтуїтивне проникнення в суть речей, наслідком якого є саторі - миттєве просвітлення. Не лише словесний спосіб передачі віровчення, як в інших релігіях, але будь-яке раптове враження, потрясіння, переживання можуть стати приводом для саторі. Його не можна словесно передати, навчити, його можна лише відчути, пережити. Особистий характер релігій­ної істини і незалежність від писемних знаків і слів становлять характерні особливості цієї школи. Практика тренувань включає в себе пояснення коанів - висловлювань, які можуть бути абсурд­ними і не нести в собі явного змісту.

У практиці Дзен-буддизму звичайно використовували різні методи штучного стимулювання раптового прозріння - різкі окрики, поштовхи, навіть удари, що зненацька обрушувалися на занурення в транс людини. Вважалося, що в цей момент людина повинна особливо гостро зреагувати на зовнішнє роздратування і що саме в цю мить вона може одержати інтуїтивний поштовх, на нього може зійти осяяння, просвітлення [4, 304-305].

Центрами ""дзен-буддизму" є монастирі. Життя тут починається о 3 годині ранку. Снідають, коли ще темно, обідають о 10 ранку, вечеряють о 4 годині дня, причому в їжу вживають лише рис, ячмінь, овочі, бобові. Роздача і прийом страв здійснюються за складним ритуалом і супроводжуються великою кількістю дій, що мають символічний зміст. Ченці зобов'язані фізично працювати, а одна із вимог монастирського статуту є: "День без роботи - день без їжі".

Під час інтенсивних духовних сесій, які проводяться щомісячно протягом 7-8 днів, розпорядок дещо змінюється. Протягом 17-18 годин щодобово, повернувшись обличчям до стіни і сидячи в позі лотоса, ченці зосереджуються на небагатьох предметах, нама­гаються відкинути власне "я", відчути Абсолют і Єдине, поринути в абсолютне буття.

Вивчення дзен-буддизму в монастирі триває в середньому 10-12 років.

В XX ст. дзен-буддизм став надбанням Західної культури. В 60-х роках "дзенський бум" охопив багато американських універ­ситетів і впливав на рухи бітників та хіпі. Кількість прихильників дзен-буддизму в Японії - понад 10 млн. Є послідовники в США, Франції, Англії, Німеччині та інших країнах. Громади дзен-буд­дизму є і в Україні.

Ламаїзм. Протягом УП-ХІУ ст. у Тібсті виникла і набула по­ширення така форма буддизму, як ламаїзм (лама - чернець). Обе­рігаючи основні буддистські положення, ламаїзм в той же час має специфічні особливості, насамперед в ускладненій обрядовості, в масовому поширенні інституту лам, в підвищеній шані до них, беззастережна покірність яким вважається головною чеснотою.

Слово "лама" (в перекладі з тибетської - вищий, небесний) позначає ченця, який є обов'язковим духівником для кожного віруючого. Функції лам дуже різноманітні: вони не лише проводять ритуальні церемонії, присвячені важливим подіям в житті своїх підопічних, але й лікують, складають гороскопи, дають поради щодо прийняття важливих рішень, діють як посередники. Вва­жається, що без допомоги лам віруючий не може потрапити до нірвани, дістати переродження, покращити власну карму.

Богослужіння в дацанах (монастирях) проводиться надзвичайно пишно, супроводжуючись хоровим ритуальним співом та грою на музичних інструментах. Існує система обрядів, магічних заклинань, спрямованих проти злих духів. Молитва в ламаїзмі стає механізованою: обертання наповнених текстами молитов і священною літера гурою барабанів різної величини замінює багаторазову промову молитов і заклинань.

На відміну від класичного буддизму в ламаїзмі існують власні, пізніші інтерпретації одкровень і повчань Будди (Ганджур, який складається з 108 томів) і переклад вчень буддійських релігійних авторів (збірник - Данджур, 225 томів). Першим автором і упоряд­ником канонічних книг ламаїзму називають його засновника -ченця Шонкабу (XIV ст.).

Пантеон богів в ламаїзмі дуже чисельний і різноманітний. Він включає в себе багатьох будд, ідамів (божеств-охоронців), джар-мапалів (захисників віри) хубілганів (напівміфічних, напівреальних істот). Одним із хубілганів є в монгольському ламаїзмі Чингізхан. Життя ламаїстів обплутане великою кількістю релігійно-побу­тових обрядів. Кожна подія у житті (народження дитини, одру­ження, купівля худоби, кочування на нове місце, хвороба, смерть, похорон) супроводиться сімейними молитвами, якими керують лами. Тривають такі моління усю ніч, а в період похорону іноді по три доби підряд.

До головних свят ламаїзму належать цагалган (новий рік), Майдаріхурал (чекання будди Майдарі) та свято або (вшанування богів-сабдиків, які живуть в обо) [28,210-214].

Буддизм став першою релігією, яка проголосила рівність всіх віруючих перед богами незалежно від національних, расових, соціальних, статевих та інших відмінностей.

Вперше в історії людства було знайдене певну духовну основу для об'єднання всіх без винятку людей. Буддизм вирізняється поміж інших світових релігій віротерпимістю і здатністю мирно співіснувати з іншими релігіями і асимілювати їхніх богів до влас­ного пантеону. Глибоко розроблені моральні принципи, особливо ті, що стосуються неприйняття зла в будь-якій формі, перетворили буддизм в найбільш мирну і ненасильницьку із світових релігій. В Індії буддизм історично заступила релігія індуїзму. У перші 15 століть свого існування буддизм стрімко поши­рювався в таких країнах як Бірма, Шрі-Ланка (Цейлон), Таїланд, Китай, Японія і Корея. Потім настав період спокійного історичного плину, і до початку двадцятого століття практично нічого не змінилося. Сьогодні буддизм має усе більший вплив, нестримно захоп­люючи країни і континенти. Останнім часом він став широко поширюватися в західних країнах, багато в чому завдяки популярності буддистських країн для туристів. Практика медитації дзен і тибет­ських буддистів для багатьох людей стала привабливою альтер­нативою матеріального світу. З'являються нові ордени, такі, на­приклад, як "Друзі Західного буддистського ордена", які адап­тують буддистські навчання до сьогоднішніх реалій, що робить буддизм ще більш привабливим для Заходу. Згідно з "Буддистським довідником", сьогодні у Великобританії й Ірландії нара­ховується понад 270 буддистських суспільств і центрів, де навчають медитації і буддійському способу життя [23, 101].

Нині в світі близько 400 млн. буддистів і близько 1 млн. ченців. Є громади послідовників буддизму і в Україні, зокрема і у Львові.

В Україні буддизм поширюється головним чином в модернізованих формах.