40. Україна і країни азії та африки

Основні напрямки співробітництва України з країнами Азії та Африки

' Після референдуму 1 грудня 1991 p., на якому український народ висловив тверде бажання мати свою суверенну державу, Україна стала повноправним суб'єктом міжнародних відносин. Із країн Азії її незалежність першою визнала Туреччина (16 груд­ня), з арабських країн - Туніс (26 грудня), з країн Тропічної і Південної Африки - Замбія (ЗО грудня). Протягом грудня 1991 р. Україну визнали також Алжир, Афганістан, Бангладеш, В'єтнам, Ізраїль, Індія, Індонезія, Іран, Йорданія, Казахстан, Камбоджа, Киргизстан, КНР, КНДР, Республіка Корея, Ліван, Марокко, Мон­голія, Оман, Таджикистан, Таїланд, Туркменістан, Японія. У 1991-1995 pp. державний суверенітет України визнали 150 країн світу, в тому числі 80 країн Азії та Африки.

2 липня 1993 р. Верховна Рада ухвалила програму «Основні напрямки зовнішньої політики України». В цьому документі велика увага надавалась активній діяльності нашої країни в ООН, її спеціалізованих установах, інших міжнародних організаціях, бо такий підхід «створює реальні можливості для взаємодії практично з усіма державами світу в рамках багатосторонньої

дипломатії». Українські представники в ООН брали активну участь у підготовці ряду резолюцій щодо стабілізації обстанов­ки в Палестині в 90-х роках. Вони зробили свій внесок у розроб­ку інших важливих документів, пов'язаних із перспектива­ми розвитку афро-азіатських країн. Серед них: резолюція про прийняття КНДР і Республіки Корея в члени ООН; резолюція «Здійснення Декларації про надання незалежності колоніаль­ним країнам і народам»; резолюція «Ліквідація расизму і расо­вої дискримінації»; резолюція «Програма ООН в галузі освіти і професійної підготовки для південної частини Африки»; резо­люція «Декларація про права осіб, які належать до національ­них або етнічних, релігійних і мовних меншин»; резолюція «Підприємництво та розвиток» тощо^_у

З 1992 р. Україна бере участь у миротворчих операціях ООН. Вона була ініціатором прийняття Конвенції ООН щодо захисту миротворчого персоналу (1994). Українські представ­ники входили до складу миротворчих місій ООН в Анголі, Таджикистані, Афганістані, Східному Тиморі. Цивільні спос­терігачі були задіяні у моніторингу виборів, які проводились під егідою ООН в Південно-Африканській республіці і Мо­замбіку (1994). Під час громадянської війни в Демократичній Республіці Конго (Заїрі) Україна направила до миротворчого контингенту вертолітний загін і ряд спеціалізованих підроз­ділів із 300 чол. (280 військових і 20 цивільних фахівців). У 2000 р. в цю країну було направлено за контрактом з ООН сім літаків державного підприємства Міністерства оборони «Українська авіаційна транспортна компанія »J

У 2000-2001 pp. український інженерно-саперний батальйон (650 чол.) у складі сил ООН базувався на півдні Лівану, зали­шеного ізраїльськими військами після 22-річної окупації, і зай­мався знешкодженням боєприпасів і мінних полів, підготовкою ліванських саперів. Розроблена власна методика ведення цих смертельно небезпечних робіт, яка на практиці довела свою ви­соку ефективність і була гідно оцінена ліванською стороною. Оскільки за даними експертів у землі Лівану ще залишилось 130 тис. мін і вибухових пристроїв, власті країни запросили ук­раїнських цивільних саперів для розмінування території. Да­ний гуманітарний проект фінансується Об'єднаними Арабськи­ми Еміратами, які виділили на нього 50 млн. дол. Український військовий ремонтно-відновлюваний батальйон у 2000-2001 pp. виконував завдання ООН у Сьєрра-Леоне, де триває громадянсь­ка війна. Туди було направлено 534 військовослужбовці, 220 бронетранспортерів, 220 вантажних автомобілів. Участі в бойо­вих діях військові не брали. Вони навчали працювати на до­ставленій техніці інших миротворців і місцевих жителів. За

автомашини і бронетранспортери, які залишились у Сьєрра-Лео­не, Україні сплачено міжнародними організаціями 20 млн. дол. і З рядом афро-азіатських країн Україна співпрацює в регіо­нальних організаціях. У 1992 р. вона увійшла до Організації Чорноморського економічного співробітництва, членом якої є Туреччина, а спостерігачами - Ізраїль, Єгипет і Туніс. Разом із центральноазіатськими державами Україна входить до СНД. Вона є одним із співзасновників ГУУАМ^]

Україна освоює міжнародний ринок озброєнь, бере участь у виставках найпередовіших розробок військової техніки в Абу-Дабі (ОАЕ). Українські танки визнані одними з найкращих у світі. Підписано контракт з Пакистаном на суму 520 млн. дол. на поставку 320 танків Т-80УД, які розвивають швидкість 65 км на год. і витримують температуру від +55°С до -40°С. Україн­ська сторона модернізує танки китайського виробництва на оз­броєнні пакистанської армії «Аль-Хамид», встановлюючи на них двигуни потужністю 1200 кінських сил. З Йорданією до­сягнута домовленість про реконструкцію англійських танків «Центуріон».

В освітній і науковій сферах реалізуються багатосторонні і двосторонні програми, проводяться наукові конференції, круглі столи, дискусії, семінари, обміни інформацією, викладачами, ас­пірантами, студентами. В Україні створюються центри з вивчен­ня східних мов, наукові установи, що спеціалізуються на дослі­дженні історії, політики країн Азії та Африки. В 1991 р. створе­но Інститут сходознавства ім. А. Кримського в системі Націо­нальної Академії наук. Численні культурні заходи присвячують­ся філософам, письменникам, художникам, громадським діячам афро-азіатських країн. Зокрема, українські митці познайомили з нетрадиційним для мусульманського світу мистецтвом бале­ту глядачів шаріатського Оману. На запрошення султана Кабу-са актори Донецького театру опери і балету під керівництвом всесвітньо відомого танцівника В. Писарєва показали виставу «Цариця Савська», яка демонструвалась на фоні середньовічної фортеці за участю 16-ти верблюдів і 20-ти породистих скакунів. Під враженням від цього непересічного видовища В. Писарєв створив балет «Пісні царя Соломона»^/

Відповідно до зовнішньополітичної доктрини, «Україна підтримує, виходячи з міркувань політичної та економічної до­цільності, двосторонні відносини з тими азіатськими, африкансь­кими, латиноамериканськими державами, а також країнами Азі-атсько-Тихоокеанського регіону, які відіграють помітну роль у світовій і регіональній політиці, мають високий рівень економіч­ного розвитку, розташовані в стратегічно важливих для Україн­ської держави регіонах».

Україна розвиває плідну співпрацю з державами Централь­ної Азії і в рамках СНД, і на двосторонній основі. Нашій країні необхідні енергоносії. У свою чергу, центральноазіатські партне­ри потребують інвестицій, новітніх технологій видобутку і пере­робки сировини, побудови нових нафто- і газопроводів, сховищ, підприємств, шляхів, об'єктів інфраструктури. Сторони зацікав­лені в транспортних коридорах для постачання нафти і газу в Європу через територію України, в зонах вільної торгівлі.

Найбільш динамічно формуються українсько-туркмені-станські зв'язки. У 1992 р. був підписаний Договір про дружбу і співробітництво. Туркменістанська сторона проявила терпимість до величезних українських неплатежів за поставлений природ­ний газ. В результаті пошуку взаємоприйнятих схем розрахунків і ліквідації боргів була досягнута тристороння домовленість між Україною, Туркменістаном та Іраном про виплату частини ук­раїнської заборгованості іранською стороною в обмін на експорт української продукції. Підписано угоду про поставки туркмені-станського газу в Україну на 2002-2006 pp. 50% його вартості сплачуватиметься валютою, 50% - українськими товарами, по­слугами, інвестиційними проектами. Угода передбачає споруд­ження українськими спеціалістами власною технікою і з влас­них матеріалів 20 об'єктів загальною вартістю 412 млн. дол. Основні напрямки торгово-економічної співпраці зафіксовані в програмі на 2001-2010 pp.

20 січня 1994 р. була оприлюднена спільна українсько-ка­захська декларація «Сучасний світ: виклики та небезпеки», в якій сторони виклали своє бачення двосторонніх і міжнародних аспектів співпраці. Підписані Договір про дружбу і співробіт­ництво 11994) і Договір про поглиблення економічного співро­бітництва на 1999-2009 pp. (1999). Президент Л. Кучма був при­сутній на урочистостях, присвячених офіційній презентації Ас-тани як нової столиці Республіки Казахстан (1998). Президент Н. Назарбаєв побував на святкуванні 250-річчя від дня засну­вання Дніпродзержинська (2000). У 50-х роках XX ст. він на­вчався в цьому місті в профтехучилищі і здобув професію до­менного горнового. Н. Назарбаєву присвоєне звання почесного громадянина Дніпродзержинська. Українська діаспора в Казах­стані займає третє місце у світі за численністю після Росії і СІЛА. Найбільші громади зосереджені в Астані, Семипалатинську, Пав­лодарі, Караганді. З 1996 р. на центральному телебаченні україн­ською мовою ведеться програма «Україна сьогодні». Актуаль­ним на даний час є взаємовигідне вирішення таких проблем, як переробка казахської нафти на українських заводах, поставки українського обладнання для нафтогазового комплексу Казах­стану, створення українсько-російсько-казахського підприємства

по виробництву ядерного палива для АЕС, реалізація спільної українсько-російсько-казахської космічної програми «Дніпро» тощо. Казахський капітал взяв участь у приватизації Херсонсь­кого нафтопереробного заводу. Йому було поставлено на пере­робку у 2000 р. 1,3 млн. т. нафти. Загальний товарооборот між Україною і Казахстаном досяг 489 млн. дол.

Між Україною та Узбекистаном укладені Договір про ос­нови міждержавних відносин, дружбу і співробітництво (1992), Договір про економічне співробітництво на 1999-2008 pp. (1999), угоди про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, про виробничу кооперацію, про вільну торгівлю, про співробіт­ництво в галузі виробництва і поставок авіаційної техніки. Се­ред інших українській стороні надійшла пропозиція взяти в концесію ряд нафто- і газоносних територій, зокрема, в Кара­калпакії. В разі їх промислової розробки Україна буде отриму­вати 50% видобутих нафти і газу. Узгоджено порядок надання українського громадянства особам, які побажають повернутися в Україну з Узбекистану. Нині за даними Меджлісу кримсько­татарського народу, в Узбекистані проживає близько 90 тис. татар, які планують до 2005 р. виїхати на постійне проживання в Республіку Крим. Встановлено партнерські зв'язки між Льво­вом і Самаркандом. З 1999 р. триває співпраця України з Узбе­кистаном в рамках ГУУАМ. Обидві країни виступають за відновлення торгівлі по Великому шовковим шляхом давнини та середньовіччя.

Між Україною і Киргизстаном підписано Договір про дружбу і співробітництво (1996), а також 40 угод з його конкретизації. Пріоритетною є співпраця в енергетиці, в машинобудівній, хімічній і електротехнічній галузях. Киргизстан хотів би отримувати з України продовольство. Україна і Таджикистан встановили дип­ломатичні відносини 24 квітня 1992 p., але контакти між ними до останнього часу практично не відбувались з огляду на склад­ну внутрішню ситуацію і громадянську війну в Таджикистані.

Активно розвивались українсько-китайські зв'язки. Ки­тай розглядається як стратегічний партнер України, «третя точка опори» поряд з євроатлантичним простором і Росією. КНР визнала Україну 27 грудня 1991 p., 4 січня 1992 р. між обома країнами були встановлені дипломатичні зв'язки. Пре­зидент України Л. Кравчук перебував у Китаї з офіційним візитом у 1992 p., Голова КНР Цзян Цземінь в Україні - в 1994 і 2001 pp. Підписана спільна декларація про розвиток і поглиблення відносин, дружби, співробітництва, а також близь­ко 70-ти угод. Китай першим з ядерних держав надав Ук­раїні гарантії безпеки. Україна підтримує політику «одного Китаю», трактування КНР прав людини.

Китай є найбільшим торговим партнером України в Азі-атсько-Тихоокеанському регіоні після Росії за обсягом україн­ського експорту. З 1994 р. в КНР публікуються тексти україн­ських законів і постанов з економічних питань (податки, митне регулювання, валютний курс). Торговий оборот у 2000 р. стано­вив 517 мли. дол. Перспективною є взаємодія в галузі енергети­ки, військово-промислового комплексу, авіабудування, автомобі­лебудування, сільськогосподарського машинобудування та ін. Конкурентоспроможними на китайському ринку є українські технології зварювання, одержання надтвердих матеріалів, мета­лургії, органічного синтезу, переробки мінеральних ресурсів тощо. Певні інтереси мають регіони обох країн. Донецька область за­цікавлена в залученні китайських інвестицій у нещодавно ство­рені спеціальні економічні зони «Донецьк» і «Азов». В Івано-Франківському аеропорту планується будівництво міжнародно­го авіатерміналу і митних складів для китайських товарів. Чер­нівецька область прагне співпрацювати в будівництві Ново-дністровської ГЕС. На 2000 р. в Україні було створено 54 підпри­ємства з китайськими інвестиціями на суму 4,56 млн. дол., із них 29 - спільні.

В 90-х роках XX ст. започатковані контакти і встановлені партнерські стосунки між Київською областю і провінцією Ху-бей (1994), Луганською областю і провінцією Хейлунцзян (1994), Херсонською областю і провінцією Шаньдун (1994), Миколаївсь­кою областю і Спеціальною економічною зоною Шаньтоу (1995), Республікою Крим і провінцією Хайнань (1995), Кіровоградсь­кою областю і округом Сюйчжоу (1995), Донецькою областю і провінцією Гуандун (1996), Хмельницькою областю і провінцією Хебей (1997), Івано-Франківською областю і провінцією Шаньсі (1998). Містами-побратимами стали Київ і Пекін (1993), Харків і Тяньцзінь (1993), Одеса і Ціндао (1995), Херсон і Цзінань (1995), Чернігів і Цзидао (1995),Черкаси і Цзилінь (1996), Дніпропет­ровськ і Сіань (1997), Запоріжжя і їчан (1997) та ін. Створене товариство «Україна - Китай».

З 1992 р. діє угода про співробітництво між НАН України і АН Китаю, в якій беруть участь 14 вітчизняних науково-дослід­них установ. Ведуться спільні обміни інформацією з теоретич­ної фізики, теплофізики, ядерних досліджень, мікробіології, віру­сології, гідробіології і т.д. Інститут електрозварювання ім. Па-тона має зв'язки з Інститутом зварювання в Харбіні, Централь­ним НДІ заліза і сталі в Пекіні, НДІ електротехнічного облад­нання в Гуеліні, Міністерством машинобудування КНР, Міністер­ством залізниць КНР, Всекитайською імпортно-експортною ком­панією «Чжун Ке», Хейлунцзянською компанією «Сай Де» та ін. В Інституті Східної Європи та Середньої Азії АН КНР Україну

вивчає окремий відділ. Такий же відділ для Китаю є і в Інституті сходознавства ім. А. Кримського НАН України. Підписана уго­да про співробітництво в галузі освіти на 1999-2002 pp., про вза­ємне визнання дипломів і вчених ступенів. Українські вищі на­вчальні заклади мають зв'язки з вузами в Пекіні, Шанхаї, Ченду, Харбіні, Гуеліні та ін. Українознавчі центри працюють в Уханьсь-кому національному університеті і Шанхайському університеті іноземних мов.

Японія визнала державну незалежність України 28 грудня 1991 p., встановила з нею дипломатичні відносини 28 січня 1992 р. Україна включена японською стороною в національну генераль­ну систему преференцій, їй відкрито кредитування японського експорту. В 1995 р. в японському парламенті було створено асо­ціацію японсько-української дружби, а у Верховній Раді - групу міжпарламентських зв'язків з Японією.

Перспективним азіатським партнером для України є В'єтнам. У 1996 р. між нашими країнами укладено Договір про принципи взаємовідносин та співробітництва. В'єтнам зацікав­лений у поставках обладнання для видобутку нафти і газу, в співпраці в хімічній і фармацевтичній галузях, в енергетиці. Він може поставляти в Україну натуральний каучук, текстиль, чай, каву. Тисячі українських спеціалістів працювали на новобудо­вах В'єтнаму в радянські часи, сприяючи створенню там передо­вої промисловості. І нині у В'єтнамі пам'ятають заслуги наших земляків у справі індустріалізації країни.

4 травня 1992 р. підписаний Договір про дружбу і співро­бітництво між Україною і Туреччиною. Відбулося п'ять зу­стрічей на рівні президентів. На середину 2000 р. укладено 59 двосторонніх угод. В Україні працює 214 турецьких під­приємств з інвестиціями на суму 31,5 млн. дол. У 2000 р. обсяги торгового обороту становили 1,2 млрд. дол. Нині Ту­реччина є другим після Росії експортним ринком для україн­ських товарів. Компанія «Турецькі авіалінії» здійснює рейси в Київ, Одесу, Сімферополь. В 1999 р. Туреччину відвідало 120 тис. українських громадян.

Українські рятувальники і медики ліквідовували наслідки землетрусу 1999 р. в Туреччині. У місті Кьорфез, де працював український шпиталь, будується проспект України, а в Парку миру в Стамбулі на честь нашої держави посаджено дерево на знак вдячності за гуманітарну допомогу. У свою чергу, Туреч­чина почала приймати на оздоровлення українських дітей з чорнобильської зони, виділила 2 млн. дол. на будівництво нового укриття Чорнобильської АЕС, була надана допомога постраждалим від повені в Закарпатті. Туреччина регулярно надає кошти на облаштування кримських татар.

Триває співпраця між такими українськими і турецькими навчальними закладами, як Національний технічний універси­тет «Київський політехнічний інститут» і Середньосхідний тех­нічний університет в Анкарі, Таврійський (Сімферополь) і Ан-карський університет, Львівський медичний університет і Стам­бульський університет, Сумський університет і університет Муг-ли, Український авіаційний університет і Ескішехірський уні­верситет, Національна Академія МВС України і Поліцейська Академія Туреччини. Турецькою стороною надано 500 стипендій для українських студентів в її вузах. В Україні навчається 200 турецьких студентів. Між державами підписана угода про куль­турне співробітництво на 2000-2002 pp.

Після визнання незалежності України (25 грудня 1991 р.) і встановлення дипломатичних відносин (22 січня 1992 р.) співпра­ця з Іраном будується на основі Декларації про принципи друж­нього співробітництва (1992). На даний момент підписано 64 міждержавні угоди. Іран сприяє Україні в налагодженні кон­тактів з Організацією економічного співробітництва (держави Центральної Азії, Азербайджан, Іран, Пакистан, Туреччина, Аф­ганістан), Організацією Ісламська конференція. Використовують­ся українські технології та обладнання в освоєнні запасів і транс­портуванні нафти і газу. За 1993-1999 pp. торговий оборот між двома країнами зріс із 30 млн. дол. до 100 млн. дол., 93% його складає український експорт. В м. Шахіншарх (Ісфаган) скла­дається український літак АН-140. Планується також випуск українського літака ТУ-334. 50 студентів у вузах України ви­вчають мову фарсі. Партнерські стосунки мають Дніпропетровсь­ка область і провінція Східний Азербайджан.

Міжнародні контакти України в Азії та Африці не обмежу­вались лише зазначеними вище державами. На кінець 90-х років XX ст. вона підтримувала постійні торгово-економічні, військо­во-технічні, гуманітарні зв'язки з 30-ма країнами Азії і 20-ма країнами Африки.

У 1991-2001 pp. були закладені основи відносин України з афро-азіатськими державами, що базуються на принципах рівно­правності, взаємної поваги, узгодженості інтересів. Динамічно відбувались процеси визнання нашої країни, встановлення з нею дипломатичних відносин, відкриття посольських і консульських установ. Двосторонні зв'язки базувались як на сучасних реалі­ях, так і на досягненнях попередніх періодів. Суверенна Україна зайняла гідне місце в міжнародних організаціях. Не обійшлося без труднощів і невдач, особливо в економічній сфері. Проте вже перші результати дають підстави вважати, що афро-азіатський напрямок зовнішньої політики незалежної України має великі перспективи.

Зв'язки Сумщини з афро-азіатськими країнами

Сумщина налагоджує різнопланове співробітництво з країна­ми Азії та Африки. Організатором і координатором економічної співпраці виступає Сумська торгово-промислова палата та від­повідне управління облдержадміністрації. Маркетингові служби створені на підприємствах. Проводиться копітка робота щодо за­лучення іноземних інвестицій, завоювання ринків збуту, запро­вадження новітніх технологій. З метою ознайомлення з економі­чними можливостями регіону область відвідали посли в Україні таких держав, як Японія, КНР, Індія, Південно-Африканська Рес­публіка, Казахстан, представники ділових кіл багатьох країн. Сумська область спеціалізується на випуску продукції для на­фтогазовидобувної і хімічної галузі, енергетики, машинобудуван­ня. Тут зосереджено ряд провідних підприємств України.

ВАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднан­ня ім. М. Фрунзе» виготовляє автоматизовані вимірювальні при­лади на мікропроцесорах, газоперекачувальні агрегати нового покоління для магістральних газопроводів, різні типи насосів, центрифуг, перекриваючої арматури для трубопроводів, буриль­них і ведучих труб. Воно має міжнародний сертифікат якості на всю свою продукцію від її проектування до монтажу і подаль­шого обслуговування. Одним із постійних замовників СМНВО ім. М. Фрунзе є Іран. Групи іранських спеціалістів і робітників регулярно навчаються в об'єднанні. З дев'яти економічних про­ектів, що ввійшли до міждержавної українсько-туркменської угоди 1998 p., 7 виконує СМНВО ім. М. Фрунзе. Вартість здійсню­ваних і запланованих проектів досягає 1 млрд. дол. Це нафтога­зові комплекси, компресорні станції, завод мінеральних добрив, содовий завод, міст через р. Амудар'ю тощо. Запущена до ладу унікальна за рівнем автоматизації газліфтна станція «Сердар» («Керманич»), яка обслуговує майже 300 свердловин. В пустелю Барса-Гельмес із Сум було завезено близько 4 тис. т обладнання і комплектуючих до нього. За 200 км від Ашгабата фрунзенці ввели в експлуатацію компресорну станцію «Каахка», яка подає паливо в населені пункти, а також на Безмеїнську ГРЕС, спору­джену американською фірмою «Дженерал моторе». В Узбекис­тан СМНВО ім. М. Фрунзе експортує газоперекачувальні агрега­ти і компресори, резервуари та устаткування для нафтобаз.

Місто Охтирка Сумської області - один з небагатьох центрів видобутку української нафти, дає нині близько 50% цього енер­гоносія. В 1999 р. Охтирка була нагороджена медаллю Всесвітньої архітектурної виставки в Пекіні (КНР) в номінації малих міст за гармонійне поєднання традицій минулого і досягнень сучас­ного містобудування. Провідне підприємство Охтирки «Нафто-проммаш» впевнено виходить на зовнішні ринки, вже освоєно

45 найменувань обладнання та 250 видів запчастин до нього. Це підігрівачі нафти, дегазаційна установка, перемішувачі буриль­ного розчину та ін. Підписаний контракт на поставку продукції з в'єтнамською фірмою «Віньнам Трейдинг-ЛТД». Особливу ува­гу працівників нафтогазового комплексу привернули підігрівачі нафти ПТ-16 і ПТ-25, оскільки вони дають можливість працюва­ти з нафтою, яка містить велику кількість парафіну. Укладено угоду з казахським акціонерним товариством «Узейньмунай-газ». Презентації обладнання охтирського підприємства на міжнародних виставках викликали інтерес фірм Республіки Корея, Індії, Алжиру, Єгипту та ін. Співпраця ведеться з нафто­виками і газовиками Киргизстану, Узбекистану, Туркменістану.

ВАТ «Сумихімпром» випускає продукцію 50 найменувань (мінеральні добрива, ферменти, лаки, фарби, миючі засоби і т.д.), постійно нарощуючи обсяги виробництва. На наукові розробки виділено 12 млн. дол. Із міжнародними організаціями узгодже­но фінансування будівництва першого в країнах СНД сірчано­кислотного цеху за японською технологією. Виконуються спільні проекти з Китаєм.

Сумський НДІ атомного та енергетичного насособудування розробляє технічну документацію для Тайванської АЕС і АЕС «Куданкулам» (Індія). Конотопське ВАТ «Мотордеталь» співпра­цює з німецькою фірмою «Мерседес», випускаючи комплектуючі для відомої марки автомобіля, які поставляються до Китаю, Па­кистану, Єгипту. В Японії і Південній Кореї охоче купують мікро-охолоджувачі глухівського малого підприємства «Модуль». Ре­монт узбецьких вертольотів здійснює спеціалізований завод «Авіа-кон» (Конотоп). В Центральній Азії реалізується продукція Свіського насосного заводу, Сумського заводу «Насосенергомаш», арматурних заводів Конотопа і Кролевця. Роменське ВАТ «Та­лан» виготовляє якісне взуття для військових, працівників міліції, шахтарів, сталеварів, нафтовиків, яке успішно реалізується в Центральній Азії, В'єтнамі, Гвінеї, Монголії, Омані, Саудівській Аравії, Сирії, Тунісі, Туреччині тощо. Сумські лісгоспи відправ­ляють деревину для паркету, оздоблювальних робіт, меблів до Ізраїлю і Туреччини.

У 2000 р. підписано угоду про партнерські стосунки між Сумською областю і провінцією Мугла Турецької Республіки. Побратимами для турецьких міст Мугла, Фетхіє, Мармарис, Бод-рум стали Суми, Охтирка, Ромни, Конотоп. Здійснюється обмін делегаціями. Планується співпраця в економіці, освіті, культурі.

В рамках міжнародних програм, двосторонніх домовленостей розвиваються зв'язки в освітній і науковій сферах. На медично­му факультеті Сумського державного університету навчаються студенти з багатьох арабських і африканських країн. Сумські

студенти, що спеціалізуються на вивченні нетрадиційної меди­цини, стажувались у В'єтнамі. В Сумському аграрному універси­теті здобувають вищу освіту представники 18-ти арабських країн, інтереси яких захищає фірма «Аль-Амаль», очолювана колишнім випускником цього вузу Басамом Аль-Ассою. Вони можуть от­римати звання бакалавра, спеціаліста, магістра, вчену ступінь кандидата наук. У Сумському військовому інституті ім. Б. Хмель­ницького започатковане підвищення кваліфікації для офіцерів Китайської Народно-визвольної армії.

Дослідження сумських науковців дістали високу оцінку в світі. Праці доктора біологічних наук, професора аграрного уні­верситету І. Понікара, присвячені профілактиці хвороб птиці, публікувались у Японії, Індії, Південній Кореї, Таїланді, Туреч­чині. Вчені Інституту прикладної фізики НАН України (Суми) підтримують контакти з Агентством з ядерної енергії в Каїрі (Єгипет). На наукових конференціях обговорюються важливі про­блеми розвитку економіки, суспільства, права тощо. Так, на 8-й міжнародній студентській конференції «Економіка заради еко­логії» в СДУ привернули увагу повідомлення представників Йорданії і Непалу. На Українському математичному конгресі в педуніверситеті цікаву доповідь зробив професор з Японії.

ФАКТИ І ЦИФРИ

• За даними вчених-демографів, у 1800 р. на Землі прожи­вав 1 млрд. чол., в 1900 р. - 1 млрд. 620 млн. чол. На кінець XX ст. землян нараховувалось 6 млрд. чол. 6-мільярдний жи­тель планети народився 12 жовтня 1999 р. в югославському місті Сараєво. Малюка-«ювіляра» відвідав Генеральний секретар ООН Кофі Аннан. Більш ніж третина населення світу проживає у двох азіатських країнах - Китаї (понад 1,2 млрд. чол.) та Індії ( близь­ко 1 млрд. чол.). Кількість жителів Землі щоденно збільшуєть­ся на 225 тис. чол. За таких темпів у 2100 р. на планеті буде жити 14 млрд. чол.

• В Китаї діє програма контролю над народжуваністю під гаслом «Одна сім'я - одна дитина». Із народженням першої дитини мати отримує додатково до зарплати 5 юанів (0,6 дол.) на місяць. Сім'ї з однією дитиною користуються пільгами при розподілі житла, при отриманні місць у дитячий садок, навіть при вступі до вузу. За народження другої дитини на сім'ю може бути накладений штраф у розмірі 500 юанів .(67 дол.), а за на­родження третьої - у розмірі 1 000-2 500 юанів (135-330 дол.).

• Вчені->екологи підрахували, що в 1995 р. земляни спожи­ли 2 300 куб. км прісної води. Більша частина цього об'єму була використана на потреби промисловості і сільського госпо­дарства.

• Нині в світі працює 437 атомних реакторів. Найбільше їх у СІЛА (109) і Франції (56). Далі йдуть Японія (51), Великобри­танія (35), Росія (29), Канада (21), Німеччина (20), Україна (16), Швеція (12), Південна Корея (11). По кілька АЕС мають Бельгія, Іспанія, Швейцарія, Чехія, Індія, Китай та ін. Збираються й на­далі розвивати ядерну енергетику Південна Корея, Індія, Японія, Росія, Іран, Пакистан та ін. В Західній Європі збільшує кількість ядерних реакторів Франція.

• В 1994 р. з ініціативи Туреччини введені нові міжнародні правила судноплавства через протоки Босфор і Дарданелли. Особ­лива увага надається безпеці при проходженні танкерів і суден, що транспортують природний газ і радіоактивні матеріали. Обо­в'язковими є запрошення лоцмана і буксира для суден довжиною понад 150 м. Танкерам довжиною понад 200 м заборонено руха­тися через протоки вночі, а вдень швидкість руху обмежується.

• Африканські країни - виробники какао вирішили у 2000-2001 pp. знищити 250 тис. т продукції, щоб не допустити по­дальшого падіння цін. Про це домовились Кот д'Івуар, Гана, Ка­мерун і Нігерія. Ціни на какао-боби за останні 26 років знизи лись з 1794 дол. до 800 дол. за тонну у 2000 р. Фермерам запла­тили за врожай до того, як він був знищений.

• У 80-90-х роках XX ст. Японія експортувала із СІЛА 60% зерна, 80% кукурудзи, 30% м'яса, 96% сої.

• В мінімальний споживчий кошик пересічного японця вхо­дять товари і послуги 580 назв. До обов'язкових віднесені ви­трати на квитки на футбол та інші спортивні змагання, гру в гольф, жетони для гральних автоматів, доставку піцци додому.

• На думку японських спеціалістів, «найзручніша» для утилізації частина викинутих на звалища автомобілів - шини. Сучасні технології дозволяють їх переробляти майже без відходів. Завод фірми «Хитаті Семент» використовує старі шини як високоефективне паливо. Після спалювання мета­леві частини використовують при виготовленні цементу.

• В Японії з'явився новий медичний термін - «кароші» -стрес від перевантаження на роботі. Якщо офіційно встановлюєть­ся такий діагноз, сім'я потерпілого має право вимагати від фірми грошової компенсації.

• «Майніті Сімбун», третя за тиражем загальнонаціональна щодення газета Японії, почала випускати першу в світі порта­тивну електронну газету (1997). Приймати її можна було 5 разів на тиждень через моделі комп'ютера «Заурус» фірми «Шарм», що вміщувався на долоні руки. Електронна версія оновлюва­лась двічі на день.

• Улюблене місце для проведення медового місяця багатьох японських молодят - Гавайські острови. Але після 2020 р. вони можуть здійснити іншу екзотичну весільну подорож. Корпора­ція «Шимицу» готує проект триденного перебування щойно од­ружених у космосі.

• У 1980 р. була створена перша спеціальна економічна зона Шеньчжень у провінції Гуандун КНР. Тоді в цьому відда­леному рибальському селищі проживало близько ЗО тис. чол. і була лише одна 5-поверхова будівля. Нині це місто-мільйо-нер, яке має будинки-хмарочоси, швидкісні магістралі, міжна­родний аеропорт, сучасний морський порт. Тут виробляється понад 1 000 найменувань різних товарів: продукція машино­будування, нафтохімії, електроніки, тканини, одяг, парфуми, продукти харчування. В змішані підприємства вкладені інве­стиції приватних осіб і державних компаній 20 країн. В 1980-1997 pp. щорічне зростання ВВП у Шеньчжені становило 33% , зовнішньої торгівлі - 46-47% , бюджетних надходжень - 45% . В кінці 1990-х років. ВВП спеціальної зони досяг 113 млрд. юанів (13,6 млрд. дол.). ВВП на душу населення - 30,6 тис. юанів (3 700 дол.). До місцевого бюджету надійшло 14,5 млрд. юанів (1,7 млрд. дол.)

• У квітні 1980 р. сянганська бізнес-леді У Шусян, яка хотіла вкласти кошти в Пекінську компанію харчового забез-

печення цивільної авіації, одержала дозвіл пекінської адміні­страції і оформила патент спільного підприємства за номером 0001. Так у Китаї з'явилось перше підприємство з іноземними інвестиціями.

• Порція знаменитого супу з ластів'ячих гнізд у ресторанах Азії, Європи та Америки коштує 50-70 дол. Найвишуканішою стравою вважається «Фенікс, який проковтнув ластівку». Желе з гнізд, змішане з кокосовим молоком, подають на десерт. Су­часні дослідження не підтвердили якихось особливих цінних якостей складу гнізд, проте китайці продовжують вірити, що стра­ви з них лікують і омолоджують. На світовому ринку 1 кг гнізд продається за 2-2,5 тис. дол. Вони коштують так дорого тому, що зняти їх зі скель, де селяться ластівки, можна лише вручну і з величезним ризиком для життя. Найбільшими постачальни­ками екзотичного товару на світовий ринок є Індонезія і Таїланд, деяку частину експортують В'єтнам, Сінгапур, Бірма, Малайя. Перше місце по закупках займає Сянган (100 т на рік на суму 25 млн. дол.), друге місце - США, де є велика китайська діаспора.

• Успішно розвивається російсько-індійське науково-техніч­не співробітництво. По проектом «Фотон» у 2001 р. здійснено запуск за допомогою російської ракети індійського супутника з гамма-телескопом для вивчення енергії Сонця. Створений росій­сько-індійський центр порошкової металургії в Хайдарабаді. На основі російської технології в Індії виробляється вакцина про­ти поліомієліту. На базі російських лазерних технологій від­критий антитуберкульозний центр. Росія та Індія співпрацю­ють у галузі транспортної і пасажирської авіації, проектуючи літаки, які могли б обслуговувати лінії протяжністю 2000 км. У Москві відкрито центр, обладнаний індійським суперкомп'юте­ром «ПАРАМ». Індійські і російські науковці створили приско­рювач електронів ІЛЦ-6.

• В кінці 90-х років XX ст. товарооборот між Іраном і Ро­сією становив 500 млн. дол. на рік, причому російський експорт складав 90% від обсягу торгівлі. В 1999-2000 pp. завершено бу­дівництво другої черги ТЕС «Шахид Монтазері» (Ісфаган) і тре­тьої черги ТЕС «Рамін» (Ахваз). Продовжується будівництво АЕС у Бушері.

• Кожен, хто приїздить у Стамбул, обов'язково відвідує зна­менитий Капали чарши (Критий Базар). Він був заснований сул­таном Мехмедом II Фатихом у 1461 p., щоб забезпечити куп­цям, які прибували до Стамбула з усього світу, постійне і зручне місце торгівлі. Під час правління Сулеймана І Пишного (1520-1566) Капали чарши був розширений, а в 1701 р. реконструйова­ний і в такому вигляді зберігся до наших днів. Зараз на 64 вули­цях базару розміщено 3 500 магазинів і крамничок.

• Середні річні витрати на одного військовослужбовця в кінці 90-х років XX ст. становили: в КНР - 4 200 дол., в Індії -8 600 дол., в Росії - 12 000 дол., в Японії - 144 000 дол., в США - 178 000 дол.

• Китайська армія взяла найактивнішу участь у подоланні наслідків небувалої повені 1998 р. На боротьбу зі стихією було направлено 300 тис. чол., в т.ч. 110 генералів і 5 000 вищих офіцерів, а також 500 тис. ополченців і військовослужбовців за­пасу. Починаючи з 80-х років, військові у Китаї витратили на ліквідацію різних стихійних лих 23 млн. людиноднів.

• На навчання і утримання бойовика, який направлявся з Пакистану в Афганістан, витрачалось, в середньому, 140 тис. па­кистанських рупій (2 150 дол.). Автомат Калашникова кошту­вав 20 тис. рупій (300 дол.), один патрон до нього - 35 рупій (0,6 дол.), мобільний телефон для польового командира - 28 тис. рупій (430 дол.).

• За результатами опитування громадської думки, проведе­ного англійською компанією Бі-Бі-Сі, Індіра Ганді була названа найвидатнішою жінкою II тисячоліття. Далі в списку ідуть: королева Великобританії Єлизавета І (1558-1603), Мати Тереза, Маргарет Тетчер, Жанна д'Арк, лідер м'янманської опозиції До Аун Сан Су Чжи, Елеонора Рузвельт.

• За опитуванням одного з найавторитетніших тижневиків Азії «Аейшауік» (Сянган) «азіатом № 1 XX ст.» визнаний Ден Сяопін, який зробив видатний внесок у політику. Духовним і мо­ральним лідером Азії XX ст. названо Махатму Ганді, найвидатні-шим бізнесменом - засновника компанії «Соні» Акіо Моріту. В культуру найбільший внесок зробив кінорежисер Окіро Куросава.

■ Десятий президент Індії Кочерил Раман Нароянан, обра­ний 25 липня 1997 p., уособлює ті можливості, які надала ця держава своїм громадянам після здобуття незалежності. Він народився в 1920 р. в селі Ужвур (Керала) в касті недоторканих. К.Р. Нараянан закінчив університет в Траванкорі і Лондонську школу економіки, працював викладачем університету, журналі­стом, дипломатом, тричі обирався членом парламенту, був міністром планування, закордонних справ, науки і технології, віце-президентом Індії.

• Ренука Чоудхурі, депутат нижньої палати індійського пар­ламенту від опозиції, прибула на засідання на тракторі, намагаю­чись таким чином привернути увагу колег до селянських про­блем. Депутати тут же пригадали, як нинішній прем'єр-міністр А.Б. Віджпаї, коли він ще представляв опозицію, теж якось при­їхав до законодавчого органу на возі, запряженому биками. Вони порадили Р. Чоудхурі скористатися танком, якщо вона хоче чо­гось досягти.

• Король Камбоджі Нородом Сіанук зняв за своїми сцена­ріями 20 кінофільмів, найвідомішими з яких є «Апсара» (1966), «Побачити Ангкор і... померти» (1993). Останній фільм короля «Селянин і жінка в біді»«(1998) розповідає про страждання про­стих людей під час громадянської війни, розв'язаної «червони­ми кхмерами ». Місцева преса не схвалює захоплення Нородома Сіанука, вважаючи, що король і глава держави не повинен зай­матися кіно у важкі для країни часи.

• В Іран заборонено ввозити ляльку Барбі. Створена власна лялька Сара, яка вдягнена або в традиційний ісламський одяг, включаючи чадру, або в костюми етнічних груп Ірану. Як заявив представник Державного Центру розвитку дитячої культури, шкода Барбі полягає в тому, що «вона нав'язує іранським дівчат­кам той еталон, який вони будуть наслідувати, коли виростуть».

• В 1995 р. Європарламент присудив міжнародну премію ім. академіка А. Сахарова колишньому депутату турецького меджлісу, члену забороненої Демократичної партії Курдистану Лейлі Зана, засудженій судом державної безпеки Туреччини до 15 років позбавлення волі за правозахисну діяльність.

• Понад 140 років жили далеко від цивілізації люди з пле­мені карафикилів чисельністю 115 чол. у Туреччині. Лише ви­падково вони довідалися, що країною давно не управляє султан, а Туреччина вже майже 80 років є світською республікою. Кілька чоловік спустились з гір у місто, щоб обміняти кіз на тканини. Зустріч із сучасним світом настільки їх налякала, що вони ви­рішили ніколи більше не залишати місць свого проживання.

• Найдревнішим містом світу вважається Єрихон. В ході археологічних розкопок знайдені залишки храму і кам'яних будинків, які датуються 7800 р. до н.е. Єрихон розташований біля гирла р. Йордан за 22 км від Єрусалиму. За біблейським переказом, неприступні стіни міста впали від звуку труб ізраїльсь­ких воїнів, які вторглись у Палестину.

• Банкіри і промисловці єврейського походження пожерт­вували великі кошти на єврейське освоєння Палестини. Барон Едмунд де Ротшильд збудував місто Зихрон Яків («Пам'ять про Якова») на честь свого батька. Напередодні своєї смерті в Па­рижі Е. Ротшильд висловив побажання, щоб його поховали у Святій Землі. Воля покійного була виконана через 20 років. На честь дочки Е. Ротшильда збудоване місто Пардес Хана («Цит­русовий сад Хани»). Іменем банкіра-американця єврейського походження Натана Штрауса назване місто Натанія, засноване в 1929 р. на його пожертви. Нині це міжнародний курорт. Лон­донський банкір сер Мозес Монтефіоре вклав значні капітали у будівництво нової частини Єрусалиму. На його честь там назва­ний квартал «Іємін Моше».

• В роки Другої світової війни від рук фашистів загинули мільйони євреїв. Знаменитий голлівудський режисер Стівен Спілберг, фільм якого «Список Шиндлера» про геноцид проти євреїв демонструвався на екранах багатьох країн світу, організу­вав Фонд історичних відеодокументів «Ті, що пережили Шоа». В ньому зосереджені інтерв'ю 50 тис. чол. з різних країн, які вижили після голокосту.

• Кнесет Ізраїлю прийняв «Закон про пісні на івриті», відпо­відно до якого не менше половини пісень, що транслюють радіо­станції країни, мають бути написані цією мовою. Ініціатор зако­ну депутат Йона Йахав заявив, що закон спрямований на «збере­ження традиційної єврейської культури і захист її від америка­нізації». Єдиним членом кнесету, що голосував проти нового закону, став його голова, який вважає цей крок відходом від демократичних принципів суспільства.

• В Дубаї (Об'єднані Арабські Емірати) введена служба жіно­чих таксі. Нова форма транспортного обслуговування виклика­на зростанням жіночого туризму, перш за все із Саудівської Аравії. Для роботи з особливо вимогливими і вередливими клієнтками відібрані жінки, яким більше ЗО років. Вони про­слухали курс етики поведінки на транспорті.

• 17-річна Айша аль-Халілі з ОАЕ з дозволу свого батька закінчила льотне училище в Йорданії і стала першою жінкою-льотчиком в монархіях Аравійського півострова і наймолодшою жінкою-пілотом у світі. Вона отримала також сертифікат ви­кладача льотної справи і збирається вчити літати жінок.

• На державному гербі і прапорі Мозамбіка зображений ав­томат Калашникова. Так оцінили в цій державі внесок російсь­кого автомата в завоювання нею незалежності.

• Найнесподіваніший метод ведення парламентської дис­кусії був застосований у вищому законодавчому органі Зімбаб­ве. Один із депутатів, вичерпавши всі можливості довести свою правоту, вчепився опоненту зубами в щоку і вирвав шмат м'яса. Потерпілий спочатку зробив заяву в поліції про напад, а потім відвідав лікарню, де йому пришили відкушену частину обличчя на місце.

• Втілення норм західної демократії в африканських краї­нах має специфічний характер. Прикладом можуть послужити президентські вибори 1996 р. в Екваторіальній Гвінеї. Власті анулювали списки виборців, складені співробітниками ООН, і підготували свої. З них були викреслені імена багатьох актив­них виборців, які підтримували опозицію. Серед «зниклих без вісті» опинився кандидат від опозиції Северо Мото. Президент Теодоро Обіанг Нгема Мбасого заявив, що країна не зможе обі­йтися без нього, а той, хто посміє проголосувати проти - «просто

мерзотник». В результаті махінацій з підрахунками голосів було заявлено, що за Обіанга проголосувало 60% виборців і він обра­ний президентом.

• Китайський чиновник із провінції Хубей Цзин Цзянпей програв у казино Аоминя 2 млн. юанів казенних грошей. За рішенням суду він був публічно розстріляний як розкрадач соці­алістичної власності.

• За офіційними даними, в Китаї користуються послугами Інтернету 22,5 млн. чол. Зростає і кількість хакерів. З метою запобігання їх злочинній діяльності прийнято закон, за яким винні у викраденні державних таємниць через Інтернет можуть бути засуджені до смертної кари або до довічного ув'язнення.

• Засновник секти ахмадія Мірза Гулам Ахмад (1835-1908) заперечував остаточність і незмінність пророцтв Мухаммеда, відкидав ідею джихаду і стверджував, що хадж правовірні ма­ють здійснювати не в Мекку і Медину, а в село Кадіан в Пен­джабі, де він народився, і в Срингар в Кашмірській долині, де, на його думку, насправді похований Ісус Христос. В Пакистані сек­та ахмадія визнана неісламською і заборонена. В 1989 р. пакис­танець Мірза Мубарак Ахмад був заарештований за розповсю­дження брошур, що пропагували вчення секти. У 2000 р. він був засуджений до тюремного ув'язнення на 2 місяці і 21 день та до штрафу в 3 тис. рупій (460 дол.). Вироку він чекав 11 років.

• Тегеранський суд виніс смертний вирок власнику фірми «Сахра ва Елика» Есламу Кордлору, який створив фінансову піра­міду. В роки ірано-іракської війни він залучив кошти клієнтів, обіцяючи 48% річних, і зібрав 4 млн. дол. Коли піраміда впала, 11 тис. чол. втратили свої заощадження. Суд визнав Е. Кордло-ра винним у крадіжці і «підриві системи інвестицій» і постано­вив продати його майно, щоб відшкодувати втрати вкладників.

• В мусульманському світі розлучення відбуваються рідко. Коли це трапляється, чоловік зобов'язаний забезпечити колишній дружині той рівень життя, який вона мала в шлюбі, аж до її смерті. Діти залишаються з батьком. Один арабський нафтовий шейх виплатив при розлученні 945 млн. дол., що є абсолютним світовим рекордом.

• Японія - батьківщина спортивної боротьби сумо. Найви-датнішим спортсменом-сумоторі є Тайхо. Він здобув усі вищі титули у цьому виді спорту упродовж 1956-1971 pp., переміг на 32-х турнірах - рекорд, не перевершений до наших днів. Батько борця - М. Борисько, представник українського дворянства, який емігрував після 1917 p., мати - дочка власника лазні в невели­кому японському містечку. Українське ім'я Тайхо (нар. у 1940 р.) - Микола Борисько. Нині він має свій клуб сумо і очолює асо­ціацію сумо Японії.

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

Агресія - збройний напад однієї або кількох держав на іншу державу з метою загарбання її території, ліквідації або обме­ження її незалежності.

Анексія - насильницьке приєднання всієї або частини те­риторії іншої держави чи народності, а також насильницьке утри­мування народності в межах чужої держави.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) - сукупна вартість у ринкових цінах кінцевого продукту (продукції, товарів, послуг), створеного за рік у межах країни виробниками, які знаходяться на її території.

Валовий національний продукт (ВНП) - сукупний річний прибуток, створений національними виробниками як у країні, так і за її межами.

Вакуф - у мусульманських країнах рухоме і нерухоме майно, земля, передані державою та окремими особами на релігійні по­треби, економічна основа впливу мусульманського духівництва.

Домініон - держава в складі Британської імперії, яка має самоуправління, але визнає главою англійського короля.

Екстериторіальність - непідсудність іноземців законам краї­ни перебування.

Етатизм - політика зміцнення ролі держави і державного сектора в економіці країн, що розвиваються.

Інвестиція - довгострокове вкладення коштів у економіку всередині країни і за кордоном. Розрізняються фінансові (купівля цінних паперів) і реальні (вклади капіталів у промисловість, сільське господарство, будівництво та ін.) інвестиції.

Інфляція - надмірне збільшення кількості паперових гро­шей в обігу і в зв'язку з цим їх швидке обезцінювання.

Капітуляції - нерівноправні договори, нав'язані країнам Сходу капіталістичними державами, які забезпечували останнім особ­ливі права (непідсудність місцевим судам, торгові привілеї та ін.)

Колонія - країна або територія, що знаходиться під владою іноземної держави (метрополії), позбавлена політичної та еко­номічної самостійності і управляється на основі спеціального режиму.

Компрадорська буржуазія - частина буржуазії відсталих країн (як колоній, так і незалежних), яка здійснює посередниц­тво між іноземним капіталом і національним ринком. Тісно пов'язана з колонізаторами та іноземними монополіями і підтри­мує їх, завдаючи шкоди національними інтересам.

Контрибуція - 1) платежі переможеної держави на користь держави-переможниці; 2) примусові грошові і натуральні побо­ри з населення окупованих територій.

Конфесія - релігійна община.

Концесія - право на експлуатацію іноземною державою, ком­панією або окремою особою природних багатств, підприємств, інших господарських об'єктів протягом певного часу на підставі спеціального договору.

Мандатні території - загальна назва колишніх німецьких колоній та деяких територій Османської імперії, які були пере­дані після Першої світової війни Лігою націй в управління дер-жавам-переможницям.

Націоналізм - ідеологія і політика, що розглядає націю як найвищу форму суспільної єдності, в рамках якої всі соціальні верстви зв'язані суспільними інтересами.

Протекторат - одна із форм колоніальної залежності, за якої одна держава передає іншій контроль над своєю зовніш­ньою політикою і захист своєї території.

Репарації - грошові платежі або матеріальне відшкодуван­ня за збитки, які здійснює переможена держава на користь дер-жави-переможниці.

Сіонізм - націоналістичний рух та ідеологія європейської національної держави в Палестині.

Субсидія - грошова допомога, яка не підлягає поверненню.

Суверенітет - повнота законодавчої, виконавчої і судової влади держави на її території.

Сетльменти - спеціальні іноземні квартали в деяких містах Китаю, які не підлягали місцевій владі, а управлялися адмініст­рацією капіталістичних держав.

Халіфат - форма організації державної влади в мусульмансь­ких країнах, коли в руках правителя зосереджені світські і релігійні функції.

Шаріат - система релігійно-етичних і правових норм ісла­му, мусульманське право.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА

Публікації документів і матеріалів

Акимкина Н.А., Люксембург М.А. Практикум по истории стран зарубежного Востока. - М., 1963.

Движение неприсоединения в документах и материалах. -М., 1983.

«Движение 4 мая» 1919 г. в Китае: Документи и материа-льі. -М., 1969.

Независимая Африка в документах. - М., 1965.

Рабочее движение в Китае. Революция 1924-1927 гг.: Сб. док. и мат. - М., 1966.

Революционньїе мероприятия народного правительства Мон-голии в 1921-1924 гг.: Док. - М., 1960.

Палестинськая проблема: Документи ООН, международньїх организаций и конференций. - М., 1984.

Україна на міжнародній арені: 36. док. і мат. (1991-1995): У 2-хкн. -К., 1998.

Хрестоматия по новейшей истории: В 3-х т. - М., 1960-1961.

Тексти

Ататюрк М.К. Избранньїе произведения, речи, вьіступления. -М.,1966.

Благодатов А.В. Записки о китайской революции (1925-1927) - 3-є изд., доп. - М., 1979.

Браун О. Китайские записки. 1932-1939. - М., 1974.

Бурдуков А.В. В старой и новой Монголии: Воспоминания. Письма. -М., 1969.

Вишнякова-Акимова В.В. Два года в восставшем Китае (1925-1927): Воспоминания. - 2-е изд. - М., 1980.

Ганди Индира. Речи, статьи, интервью. - М., 1975.

Ганди Индира. Внешняя политика Индии: Избранньїе речи и вьіступления (1980-1982). - М., 1982.

Ганди Индира. Мир, сотрудничество, неприсоединение: Из­бранньїе речи, статьи, интервью о внешней политике Индии и советско-индийских отношениях(1982-1984). - М., 1985.

Ганди М.К. Моя жизнь. - М., 1968.

Далин С.А. Китайские мемуарьі (1921-1927). - 2-е изд. - М., 1975.

Дзн Сяопин. Основньїе вопросьі современного Китая (Речи и беседьі, сентябрь 1982 - июнь 1987 гг.) - М., 1988.

За мир на земле Кореи: Воспоминания и статьи. - М., 1985.

Иванов М.И. Япония в годьі войньї: Записки очевидца. -М., 1978.

Казаний М.И. В штабе Блюхера: Воспоминания о китайс-кой революции 1925-1927 гг. - М., 1966.

Ким Ир Сен. Избранньїе речи и статьи. - М., 1962.

Ким Ир Сен. Избранньїе произведения: В 5-ти т. - Пхеньян, 1970-1972.

Кончиц Н.И. Китайские дневники (1925-1927). - М., 1969.

Кортунова А.И. Блюхер в Китае (1924-1927): Документаль­ний очерк. - М., 1979.

Меир Г. Моя жизнь. - М., 1998.

На китайской земле: Воспоминания советских доброволь-цев (1925-1945). - 2-е изд. - М., 1977.

Накасонз Я. Политика и жизнь: Мои мемуарьі. - М., 1994.

Накасонз Я. Государственная стратегия Японии в XXI веке. -М.,2000.

Неру Дж. Открьітие Индии. - М., 1955.

Неру Дж. Внепіняя политика Индии: Избранньїе речи и вьіступления (1946-1964). - М., 1965.

Неру Дж. Взгляд на всемирную историю: В 3-х т. - М., 1975. -Т. 2, 3.

Неру Дж. Воспоминания, исследования. - М., 1989.

Нкрума К. Я говорю о свободе. - М., 1967.

Пзн Дзхуай. Мемуари маршала. - М., 1988.

Примаков В.М. Записки волонтера: Гражданская война в Китае. -М., 1967.

Пу И. Первая половина моей жизни: Воспоминания Пу И -последнего императора Китая. - М., 1968.

Сунь Ятсен. Избранньїе произведения. - М., 1985.

Сукарно А. Индонезия обвиняет: Сб. статей и речей. - М., 1961.

Тихвинский С.Л. Китай в моей жизни (30-90-е годьі). - М., 1992.

Хо Ши Мин. Избранньїе речи и статьи. - М., 1958.

Хо Ши Мин. Избранное. Воспоминания о Хо Ши Мине. -М., 1990.

Черепанов А.И. Записки воєнного советника в Китае. - 2-е изд.-М., 1976.

Чудодеев Ю.И. На китайской земле. - 2-е изд. - М., 1977.

Підручники, посібники

Васильєв Л.С. История Востока: В 2-х т. - М., 1993; Всемирная история: В 24-х т. - Минск, 1966-1997. - Т. 20-24.

История народов Восточной и Центральної! Азии с древней-ших времен до наших дней. - М., 1986.

История Тропической и Южной Африки (1918-1988). - М., 1989.

Козицький А. Новітня історія країн Азії та Африки (1918-1999): Курс лекцій. - Львів, 2000.

Новейшая история арабских стран Азии (1917-1985). - М., 1988.

Новейшая история арабских стран Африки (1917-1987). -М., 1987.

Довідники. Словники

Африка: Знциклопедический справочник: В 2-х т. - М., 1987. -Т. 2.

Большой знциклопедический словарь. - 2-е изд. - М., 2000.

Ислам: Знциклопедический словарь. - М., 1991.

Малая знциклопедия стран. - Харьков, 2000.

Ростов Є.Ф. Економіка країн світу: Довідник. - К., 1998.

Словарь религий, обрядов и верований. - М., 1997.

Страньї Ближнего Востока: Справочник. - К., 1990.

Страньї и народьі мира: Знциклопедический справочник. -М., 1999.

Страньї мира: Справочник. - М., 2000.

Знциклопедия войн XX века. - М., 2000.

Знциклопедия нового Китая. - М., 1989.

Періодичні видання

Азия и Африка сегодня.

Віче.

Вопросьі истории.

Восток.

Науковий вісник Дипломатичної академії України.

Новая и новейшая история.

Політика і культура.

Політика і час.

Загальні праці

Бжезинский 3. Великая шахматная доска. Господство Аме­рики и его геостратегические императивьі. - М., 1999.

Васильєв Л.С. История религий Востока. - М., 1999.

Всемирная история зкономической мьісли: В 6-ти т. - М., 1987. - Т. 5-6.

Дьяконов И.М. Пути истории. От древнейшего человека до наших дней. - М., 1994.

Ерасов Б.Б. Культура, религия и цивилизация на Востоке (очерки общей теории). - М., 1990.

Крашенинникова Н.А. История права Востока. - М., 1994.

Культурное наследие Востока. Проблеми, поиски, суждения. -М., 1985.

Литвин В. Зовнішня політика України: 1990-2000 // Віче.

- 2000. № 11-12; 2001. - № 1.

Малерб М. Религии человечества. - М., 1997.

Опьіт зкономических реформ в развивающихся странах. -М., 1992.

Политические портретьі борцов за национальную независи-мость. -М., 1983.

Тойнби А.Дж. Постижение истории. - М., 1991.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. - 3-є изд. -М., 1986.

Феномен восточного деспотизма. Структура управлення и власти. - М., 1993.

Hungtington S.P. The Clash of Civilizations // Foreign Affairs.

- 1993. - Summer - P. 22-49.

Hungtington S.P. The Clash of Civilizations and the Remaking of the Vorld Order. - NJ. 1996.

Toffler Alvin end Heidi. Creating a new Civilization. The politics of Third Wave. - Atlanta Turner publishing, 1995.

Японія

Вербицкий С.И. Япония в поисках новой роли в мировой политике. - М., 1992.

Гольдберг Д.И. Внешняя политика Японии в 1941-1945 гг. -М., 1992.

Гришелева Л.Д., Чегодарь Н.И. Культура послевоенной Япо­нии. -М., 1981.

Захаров Г.Ф. Политика Японии в Маньчжурии (1932-1945). -М.,1990.

История Японии (1945-1975). - М., 1978.

Инамари К. Страсть к успеху. Японское чудо. - М., 1998.

Кузнецов Ю.Д. Навлицкая Г.Б., Сьірицьін И.М. История Японии. -М., 1988.

Кутаков Л. Очерки новейшей истории Японии (1918-1963). -М., 1965.

Латьішев А.А. Политическая власть в Японии. Механизм функционирования на современном зтапе. - М., 1988.

Пинаев Л.П. Зволюция военной политики Японии (1951-1980). -М., 1982.

Савин А.С. Японский милитаризм в период Второй миро-вой войньї. - М., 1979.

Севостьянов Г.И. Дипломатическая история войньї на Ти-хом океане. От Перл-Харбора до Каира. - М., 1969.

Сила-Новицкая Т.Г. Культ императора в Японии: мифьі, история, доктрини, политика. - М., 1990.

Хаттори Т. Япония в войне (1941-1945). - М., 1973.

Японский милитаризм. Военно-историческое исследование. -М., 1972.

Китай

Барач Д. Дзн Сяопин. - М., 1989.

Борисов О.Б. Внутренняя и внешняя политика Китая в 70-е годьі. -М., 1982.

Владимиров О.Е., Рязанцев В.И. Страницьі политической биографии Мао Цзздуна. - М., 1980.

Владимиров О.Е., Ильин М.Я. Зволюция политики и идео-логии маоизма в 70-е - нач. 80-х годов. - М., 1980.

Воронцов В.Б. Судьба китайского Бонапарта. - М., 1989.

Галянович Ю.М. «Бельїе пятна» и «болевьіе точки» в исто-рии советско-китайских отношений: В 2-х кн. - М., 1992.

«Движение 4 мая» в Китае. - М., 1971.

Ефимов Г.В. Сунь Ятсен: поиск пути (1914-1922). - М., 1981.

Жуков В.В. Китайский милитаризм (10-20-е годьі XX в.). -М., 1988.

История Китая. - М., 1998.

История Китая с древнейших времен до наших дней. - М., 1974.

История Северо-Восточного Китая (XVII-XX вв.). - Влади­восток, 1987.

Капица М.С. КНР: три десятилетия - три политики. - М., 1979.

Каретина Г.С. Чжан Цзолинь и политическая борьба в Ки­тае в 20-е годьі.- М., 1984.

Карлусов В.В. Частное предпринимательство в Китае. - М., 1996.

Каткова З.Д. Китай и держави (1927-1937). - М., 1995.

Китай в зпоху войньї против японской агрессии (1937-1941). -М., 1988.

Китай: история в лицах и собьітиях. - М., 1989.

Китай после «культурной революции»: политическая сис­тема, внутриполитическое положение. - М., 1979.

Кузнецов B.C. Гоминьдановский режим в Китае (1928-1937). -М.,1984.

Мамаев И.Л. Гоминьдан в национально-революционном дви-жении Китая (1923-1927). - М., 1991.

Меликсетов А.В. Победа китайской революции (1945-1949). -М., 1989.

Меликсетов А.В. Социально-зкономическая политика го-миньдана в Китае (1927-1949). - М., 1977.

Махмуткоджаев М.Х. Национальная политика гоминьдана (1927-1937). -М., 1986.

Муромцева З.А. Проблеми индустриализации КНР. - М., 1971.

Наумов И.Н. Проблеми формирования и под'ьема уровня жизни населення КНР. - М., 1993.

Новейшая история Китая. 1917-1970. - М., 1972.

Новейшая история Китая. 1917-1927. - М., 1983.

Новейшая история Китая. 1927-1949. - М., 1984.

Новьіе акцентьі и тенденции внешней политики Китая: Сб. ст. -М., 1994.

Панцов А.В. Из истории идейной борьбьі в китайском рево-люционном движении 20-40-х годов. М., 1985.

Переход к ринку в КНР. Общество. Политика. Зкономика. -М.,1994.

Пивоварова З.П. Строительство социализма со спецификой Китая: поиск пути. - М., 1992.

Писарев А.А. Гоминьдан и аграрно-крестьянский вопрос в Китае в 20-30-е годьі XX в. - М., 1986.

Революция 1925-1927 гг. в Китае: Сб. статей. - М., 1978.

Россия - Китай - Украйна: пути зкономической реформи в деревне: Сб. ст. - М., 1994.

Сапожников Б.Г. Китайский фронт во второй мировой вой-не.-М., 1979.

Сапожников Б.Г. Китай в огне войньї (1931-1950). - М., 1984.

Семенов А.В. Ляо Чжункай: Политическая деятельность китайского революционера. - М., 1985.

Сухарчук Г.Д. Социально-зкономические взглядн полити-ческих лидеров Китая первой половини XX в. - М., 1983.

Тихвинский С.Л. Завещание китайского революционера (Сунь Ятсен: жизнь, борьба и зволюция политических взглядов). - М., 1986.

Тихвинский С.Л. Китай и всемирная история. - М., 1988.

Тихвинский С.Л. Путь Китая к об'ьединению и независи-мости, 1898-1949: По материалам биографии Чжоу Зньлая. -М., 1996.

Зкономика КНР в преддверии XXI века (1991-2000). - М., 1997.

Юрьев М.Ф. Революция 1925-1927 гг. в Китае - М., 1968.

Юрьев М.Ф. Вооруженньїе сильї КПК в освободительной борьбе китайского народа, 20-40-е годьі. - М., 1983.

Яременко Ю. «Большой скачок» и народньїе коммуньї в Китае. -М., 1968.

Монголія. Корея

5.  Николаев А. А. Токио: суд народов.- М., 1989.

Латышев И. Япония. США. Договор безопасности, таящий угрозу // Азия и Африка сегодня.- 1998.- №3

Латьішев А.А. Политическая власть в Японии. Механизм функционирования на современном зтапе. - М., 1988.

Леонтьева Е. Япония: преодоление кризиса // МЭМО.- 2000.- №8

Николаев А. Н. Токио: суд народов. М., 1990.

Петров Д. В. Япония в мировой политике. М., 1973.

Пинаев Л.П. Зволюция военной политики Японии (1951-1980). -М., 1982.

Смирнов Л. Н., Зайцев Е. Б. Суд в Токио. М., 1978.

Целищев И. Экономика Японии: итоги 80-х // МЭМО.- 1990.- №9-10

Целищев И. Япония как политический партнер // МЭМО.- 1994.- №5-6

Эйдус Х. Т. Послевоенная Япония (стенограмма публичной лекции). М.: Правда, 1947.

7.  Смирнов Л. Н., Зайцев Е. П. Суд в Токио.- М., 1980.

the belknap press of harvard university press Cambridge, Massachusetts • London, England 2005

Бат-Очир Л., Дашжамц Д. Дамдиньї Сухе-Батор. - М., 1981.

Большов И.Г., Толорая Г.Д. Корейская Народно-Демократи-ческая Республика. - М., 1987.

Воронцов А.В. Республика Корея: социально-зкономическая структура и торгово-зкономические отношения с СНГ. - М., 1998.

История Кореи с древних времен до наших дней: В 2-х то­мах. -М., 1985. -Т. 2.

История Монгольской Народной Республики. - 3-є изд., пе-рераб. и доп. - М., 1983.

Низовцев Б.Е. Под флангом с «золотьгм соембо». - М., 1980.

Торкунов А.В. Загадочная война: корейский конфликт 1950-1953 гг.-М., 2000.

Держави Південно-Східної Азії

Бектимирова Н.И. Новейшая история Кампучии. - М., 1989.

Бирма: Справочник. - М., 1982.

Волжин Н.П. Индонезия: внешняя политика «нового по-рядка» -М., 1985.

Вьетнамская революция: Вопросьі теории и практики. - М., 1986.

Глазунов Е.П., Исаев М.П. Страньї Индокитая: путь борьбьі и свершений.- М., 1987.

Голубева Е.В. Государственная бюрократия и политика: Индонезия и Филиппиньї 70-80-х гг. - М., 1988.

Другов А.Ю. Политическая власть и зволюция политичес-кой системьі в Индонезии (1965-1988). - М., 1989.

Ильинский М.М. Индокитай: Пепел четьірех войн (1939-1979).-М., 2000.

Исаев М.П. Современньш революционньш процесе в стра-нах Индокитая.- М., 1985.

История Индонезии: В 2-х т. - М., 1992. - Т.2.

Кампучия: Справочник. - М., 1985.

Капица М.С., Милетин Н.П. Сукарно: Политическая био-графия. - М., 1980.

Клямилев Е.Х. Завоевание Индонезией независимости. - М., 1972.

Кобелев Е.В. Хо Ши Мин. - 2-е изд., доп. - М., 1983.

Кожевников А.А. Очерки новейшей истории Лаоса. - М., 1973.

Комилев 9-Х. Политическая борьба и проблеми централи-зации в Индонезии (1945-1975). - М., 1978.

Мазьірин В.М. Крах марионеточного режима в Южном Вьет-наме (1965-1975). - М., 1978.

Можейко И.В. «Западньїй ветер - ясная погода». Юго-Вос-точная Азия во второй мировой войне. - М., 1984.

Мосяков Д.В. Кампучия: особенности революционного про-цесса и полпотовский «зксперимент». - М., 1986.

Национально-освободительное движение в Индонезии (1942-1965). -М., 1970.

Новейшая история Вьетнама. - М., 1984.

Новейшая история Кампучии. - М., 1989.

Сумский В.В. Национализм и авторитаризм: политико-идео-логические процессьі в Индонезии, Пакистане, Бангладеш. - М., 1987.

Цьіганов В.А. Национально-революционньїе партии Индо­незии (1927-1942). - М., 1969.

Черкасов П.П. Франция и Индокитай (1945-1975). - М., 1976.

Урляпов В.Ф. Индонезия и международньїе отношения в Азиатско-Тихоокеанском регионе. - М., 1993.

Юго-Восточная Азия в мировой истории. - М., 1977.

Індія

Антонова К.А., Бонгард-Левин Г.М., Котовский Г.Г. Исто­рия Индии. - М., 1998.

Бельский А.Г., Фурман Д.Е. Сикхи и индусьі. Религия, по-литика, терроризм. - М., 1992.

Боги, брахманьї, люди: Четьіре тьісячи лет индуизма. - М., 1969.

Ванина Е.Ю. Индия: страна и ее регионьї. - М., 2000.

Верма Ш. Портрет Раджива Ганди. - М., 1988.

Володин А.Г., Шаститко П.М. «Пусть не обманет надежда!..» Жизнь и борьба Джавахарлала Неру. - М., 1990.

Гопал С. Джавахарлал Неру. Биография: В 3-х т. - М., 1990.

Горев А.В. Роса на лотосе. Индира Ганди: мечтьі и сверше-ния. -М., 1987.

Горев А.В. Махатма Ганди. - М., 1989.

Горев А.В., Зимянин М.В. Неру. - М., 1988.

Гусєва Н.Р. Индия: общество и традиции. - М., 1990.

Гусєва Н.Р. Индия в зеркале веков. Религия. Бьіт. Культу­ра. -М., 1994.

Датт В.П. Внешняя политика Индии.- М., 1988.

Индия 80-х годов: тенденции социально-политического раз-вития.-М., 1990.

Корнеев В.Л. Индия: 80-е годьі. - М., 1986.

Кудрявцев М.К. Кастовая система в Индии. - М., 1992.

Кузнецов Ю.И. Лал Бахадур Піастри. Жизнь и деятельность. -М., 1972.

Куценков А.А. Зволюция индийской кастьі. - М., 1983.

Лунев С.И. Индия и США: международньїе отношения. -М., 1987.

Мартьішин О.В. Политические взглядьі Мохандаса Карам -чанда Ганди. - М., 1970.

Митрохин Л.В. Индия: вступая в XXI век. - М., 1987.

Намбудирипад О.В. Махатма Ганди и гандизм. - М., 1960.

Празаускас А.А. Зтнос, политика и государство в современ-ной Индии. - М., 1990.

Райков А.В. Амритсарская трагедия 1919 г. и освободитель-ное движение в Индии. - М., 1985.

Райков А.В. Национально-революционньїе организации Индии в борьбе за свободу (1905-1930). - М., 1979.

Ульяновский Р.А. Аграрная Индия между мировьіми вой-нами. Опьіт исследования колониально-феодального капитализ-ма. -М., 1981.

Ульяновский Р.А. Три лидера великого индийского народа: М.К. Ганди, Дж. Неру, Инд. Ганди. - М., 1986.

Чичеров А.И. Джавахарлал Неру и независимая Индия. Очерк общественного развития страньї в 50-70-е годьі. - М., 1990.

Шапошникова Л.В. Национально-освободительное движение в Индии в 1934-1939 гг. - М., 1960.

Держави Середнього Сходу

Агаев Л.С. Германский империализм в Иране (Веймарская республика. Третий рейх). - М., 1969.

Агаев Л.С. Иран в зтюху политического кризиса (1920-1925).-М., 1970.

Агаев Л.С. Иран: внешняя политика и проблема независи-мости (1925-1941). - М., 1971.

Агаев Л.С. Иран в пошлом и настоящем. (Пути и формьі революционного процесса). - М., 1981.

Агаев Л.С. Иран между прошльїм и будущим. - М., 1987.

Агеев В.Ф. Новейшая история Синда. - М., 1986.

Арабаджян З.А. Иран: власть, реформи, революции (XIX-XX вв.). -М.,1991.

Арабаджян З.А. Противостояние империям в Иране (1918-1941). -М., 1996.

Афганистан: проблеми войньї и мира. - М., 1996.

Белокреницкий В.Я. Капитализм в Пакистане. История социально-зкономического развития (середина XIX - 80-е годьі XX в.). -М., 1988.

Гасратян М.А., Орешкова С.Ф., Петросян Ю.А. Очерки исто-рии Турции. - М., 1983.

Данилов В.И. Турция 80-х: от воєнного режима до «ограни-ченной демократии». - М., 1991.

Иванов М.С. Иран в 60-70-е годьі XX в. - М., 1977.

Иран. Очерки новейшей истории. - М., 1976.

Иранская революция: причини и уроки. - М., 1989.

История Афганистана. - М., 1982.

История Ирана. - М., 1977.

Киреев Н.Г. История зтатизма в Турции. - М., 1991.

Клешторина В.В. Иран 60-80-х годов. От культурного плю-рализма до исламизации духовних ценностей. - М., 1990.

Кондакчян Р.П. Внутренняя политика Турции в годьі вто-рой мировой войньї. - Ереван, 1978.

Кондакчян Р.П. Турция: внутренняя политика и ислам. -Ереван, 1983.

Мешков О.С. Установление диктатури Реза-хана в Иране. -М., 1961.

Новейшая история Турции. - М., 1968.

Новичев А.Д. История Турции. - Л., 1973.

Пономарев Ю.А. История Мусульманской лиги Пакистана. -М., 1982.

Поцхверия Б.М. Турция между двумя мировими войнами: очерки внешней политики. - М., 1992.

Разалиев Ю.Н. Зкономическая история Турецкой Респуб-лики. -М., 1980.

Скляров Л.Е. Иран 60-80-х годов. Традиционализм против современности. Революция и контрреволюция. - М., 1993.

Спольников В.Н. Афганистан. Исламская оппозиция: исто-ки и цели. - М., 1990.

Троценко Г.П. Национальний вопрос в Синде. - М., 1990.

Турецкая Республика: Справочник. - М., 1990.

Турецкая Республика в 60-70-е годьі. Вопросьі обществен-но-политического развития.- М., 1984.

Школьников Б.А. Иран в конце 50-х - начале 60-х годов XX в.-М., 1985.

Арабські держави

Агарьішев А.А. Гамаль Абдель Насер. - М., 1979. Агаришев А.А. От Кемп-Дзвида до трагедии Ливана. - М., 1983.

Александров И.А. Монархии Перейденого залива: зтап мо-дернизации. - М., 2000.

Апдайк Р.Дж. Саддам Хусейн. Политическая биография. -М., 1999.

Арабская Республика Египет: Справочник. - М., 1990.

Арабский мир: три десятилетия независимого развития. -М., 1990.

Аяш Ж. Очерки марокканской истории. - М., 1982.

Беляев И.П., Примаков Е.М. Египет. Время президента На-сера. -М., 1982.

Борисов А.Б. Роль ислама во внутренней и внешней поли-тике Египта (XX век). - М., 1991.

Васильєв A.M. История Саудовской Аравии. - М., 1999.

Голдобин A.M. Национально-освободительная борьба наро-да Египта (1918-1936). - М., 1989.

Голубовская Е.К. Революция 1962 г. в Йемене. - М., 1971.

Гусаров В.И. Зкономическая независимость арабских стран. Предпосьілки и условия достижения. - М., 1993.

Дмитриев Е. Палестинская трагедия. - М., 1985.

Егорин А.З. Война за мир на Ближнем Востоке. - М., 1995.

Егорин А.З. Современная Ливия. - М., 1996.

Исаев В.А., Филоник А.О. Государство Катар. Проблеми развития. - М., 1999.

История Алжира в новое и новейшее время. - М., 1992.

История Ливии в новое и новейшее время. - М., 1992.

Князев А.Г. Египет после Насера (1970-1981). - М., 1986.

Ковтунович О.В. Революция «свободньїх офицеров» в Егип-те. -М., 1984.

Кондратьев Г.С. Армия алжирской революции. Очерки фор-мирования и боевой деятельности (1954-1962). - М., 1979.

Концельман Г. Арафат. - М., 1997.

Коровиков А.В. Исламский зкетремизм в арабских стра-нах. -М., 1990.

Королевство Марокко: Справочник. - М., 1991.

Кошелев B.C. Египет: от Ораби-паши до Саада Заглула (1879-1924). -М.,1992.

Кувейт. Государство и границьі. - М., 1999.

Курдгалашвили Ш.Н. Революция 1952 г. и крах британско-го господства в Египте. - М., 1966.

Лаврентьев В.А. Ливия: Справочник. - М., 1985.

Ланда Р.Г. История алжирской революции (1954-1962). -М., 1983.

Левин З.Н. Развитие арабской общественной мьісли. О не-которьіх немарксистских течениях после второй мировой вой-ньі. -М., 1984.

Луцкая Н.С. Очерки новейшей истории Марокко. - М., 1973.

Малашенко А.В. В поисках альтернативьі: арабские кон-цепции путей развития. - М., 1991.

Медведко Л.И. ...Зтот Ближний бурлящий Восток: Доку­ментальне повествование. - М., 1985.

Плачинда С.В. Соціальні перетворення в арабських країнах: Досвід і проблеми. - К., 1993.

Прошин Н.И. История Ливии (конец XIX - 1969). - М., 1975.

Расницьін В.Г. Марокко на рубеже двух зпох. - М., 1983.

Румянцев В.И. Тунисская Республика. - М., 1982.

Сирия. Справочник. - М., 1992.

Ткаченко А.А. Аграрное развитие Египта, Ирака и Сирий. -М., 1978.

Филоник А.О. Аграрньїе проблеми современной Сирий. -М., 1981.

Хамруш А. Революция 23 июля 1952 г. в Египте. Очерк истории. -М., 1984.

Шарипов P.M. Панисламизм сегодня. Идеология и практи­ка Лиги исламского мира. - М., 1986.

Держави Тропічної і Південної Африки

Абрамова СЮ. Африка: четьіре столетия работорговли. -М., 1992.

Алексеев Л.А. Кения: два десятилетия по пути независимо-го развития. - М., 1984.

Африка: взаимодействие культур. - М., 1989.

Борьба за освобождение португальских колоний Африки (1961-1973).-М., 1975.

Бубакар Б. Международньїе аспектьі вооруженного конф-ликта на юге Сенегала. - М., 1999.

История Ганьї в новое и новейшее время. - М., 1985.

История Заира в новейшее время. - М., 1982.

История национально-освободительной борьбьі народов Аф­рики в новейшее время. - М., 1988.

История Нигерии в новое и новейшее время. - М., 1981.

Народная Республика Ангола: Справочник. - М., 1985.

Пономаренко Л.В. Патрис Лумумба. Жизнь во имя свободьі Африки. -М., 1989.

Притворов А.В. Намибия. - М., 1991.

Республика Заир: Справочник. - М., 1984.

Республика Замбия: Справочник. - М., 1982.

Республика Зимбабве. - М., 1985.

Субботин В.А. Великобритания и ее колоний. Тропическая Африка в 1918-1960 гг. - М., 1992.

Урнов Ю.А. Политика ЮАР в Африке. - М., 1982.

Филатова И.И. История Кении в новое и новейшее время. -М., 1985.

Цьшкин Г.В., Ягья B.C. История Зфиопии в новое и новей­шее время. - М., 1989.

Хазанов A.M. Крушение последней колониальной империи. -М., 1986.

Хохлов Н.П. П. Лумумба. - М., 1971.

Навчальне видання

Сергійчук Іраїда Миколаївна

Новітня історія країн Азії та Африки (1918 - кінець XX ст.)

Навчальний посібник

Редактор видавництва В.І. Кочубей

Художнє оформлення В.Б. Гайдабрус

Комп'ютерна верстка В.Б. Гайдабрус, Д.І. Іовенко

Технічний редактор Н.Ю. Курносова

Підписано до друку 02.04.2002.

Формат 60x90/16. Папір офсетний.

Гарнітура Скулбук. Друк офсетний.

Ум. друк. ар. 18. Обл.-вид. ар. 19,16.

Наклад 1000 прим. Замовлення №

Видавничо-торговий дім «Університетська книга»

40030, Україна, м. Суми, вул. Кірова, 27

Тел./факс: (0542) 21-13-57

Тел: (0542) 27-51-43 E-mail: info@book.sumy.ua

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції ДК N° 489 від 18.06.2001.

Віддруковано відповідно якості

наданих діапозитивів в друкарні «Торнадо»

Україна, 61045, м. Харків, вул. Отакара Яроша, 18

131