54. Кадри органів прокуратури.

Стаття 46. Вимоги до осіб, які призначаються на посади прокурорів і слідчих

Прокурорами і слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові і моральні якості. Особи, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю, проходять в органах прокуратури стажування строком до одного року. Порядок стажування визначається Генеральним прокурором України.

Особи, вперше призначені на посади помічників прокурорів, прокурорів управлінь, відділів, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури". Текст присяги затверджується Верховною Радою України. Процедура її прийняття визначається Генеральним прокурором України.

На посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів призначаються особи віком не молодше 30 років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 25 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років.

Прокурори і слідчі прокуратури підлягають атестації один раз у п'ять років. Порядок атестації визначається Генеральним прокурором України.

Сумісництво служби в органах прокуратури з роботою на підприємствах, в установах чи організаціях, а також з будь-яким підприємництвом не допускається, за винятком наукової і педагогічної діяльності.

Не можуть бути прийняті на посаду прокурора або слідчого прокуратури особи, які були засуджені за вчинення злочину, за винятком реабілітованих.

{ Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 46-1. Кадри органів військової прокуратури

Військовими прокурорами і слідчими призначаються громадяни України з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту.

Військовослужбовці військових прокуратур у своїй діяльності керуються Законом України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) і проходять службу відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ( 2232-12 ) та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види постачання і забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

{ Частина друга статті 46-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007 } { Закон доповнено статтею 46-1 згідно із Законом N 3662-12 від 26.11.93 }

Стаття 47. Класні чини працівників органів прокуратури

Прокурорам і слідчим органів прокуратури, працівникам науково-навчальних закладів прокуратури присвоюються класні чини залежно до займаних посад і стажу роботи.

Порядок присвоєння і позбавлення класних чинів визначається Положенням про класні чини працівників прокуратури України, яке затверджується Верховною Радою України.

Класні чини державного радника юстиції України, державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів присвоюються Президентом України, інші класні чини присвоюються Генеральним прокурором України.

Стаття 48. Заохочення та відповідальність прокурорів і слідчих

Прокурори і слідчі заохочуються за сумлінне виконання службових обов'язків.

Прокурорсько-слідчі працівники за тривалу і бездоганну службу можуть бути нагороджені Генеральним прокурором України нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України" з одночасним врученням грамоти Генерального прокурора України. Положення про нагородження нагрудним знаком затверджується Генеральним прокурором України.

За порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Наказ № 2гн від 20.01.2006 «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» 

 

З метою забезпечення належного виконання поставлених перед органами прокуратури України завдань, визначення основних засад і напрямів в організації кадрового забезпечення, удосконалення роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів, керуючись ст.15 Закону України „Про прокуратуру”,

 

Н А К А З У Ю:

 

1. Заступникам Генерального прокурора України, ректору Академії прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним і прирівняним до них прокурорам, а також військовим прокурорам гарнізонів розглядати забезпечення правильного добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів як ефективний засіб успішного виконання покладених на органи прокуратури завдань щодо утвердження верховенства права, зміцнення законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави.

Організацію роботи з кадрами вважати одним із основних службових обов’язків.

Підвищити вимогливість до кадрів, домагатися, щоб на прокурорсько-слідчих посадах працювали професійно підготовлені, принципові, компетентні, добросовісні, з високими моральними якостями працівники, здатні за станом здоров'я успішно виконувати обов'язки працівника прокуратури.

Створювати у кожному колективі атмосферу доброзичливості, відданості дорученій справі, зосереджувати зусилля на удосконаленні стилю і методів роботи, досягненні позитивних результатів у запобіганні та усуненні порушень законів.

1.1. При комплектуванні кадрами органів прокуратури неухильно дотримуватись вимог, визначених Законом України „Про прокуратуру”, та зважати на те, що працівник прокуратури не може бути членом політичних партій та рухів, брати участь у політичній діяльності, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, педагогічної і творчої.

Питання щодо прийняття на прокурорсько-слідчі посади вирішувати лише після проведення відповідних перевірок на предмет судимості.

Комплектування органів прокуратури проводити переважно за рахунок випускників Академії прокуратури України та вищих навчальних юридичних закладів, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди на підготовку спеціалістів. Про прийняття на роботу осіб з вищою юридичною освітою, отриманою поза межами державного замовлення і які не пройшли цільову підготовку для роботи в органах прокуратури, інформувати Головне управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України.

При укладенні трудових угод з працівниками, які переходять на роботу до органів прокуратури з інших правоохоронних, державних органів, підприємств, установ і організацій, як правило, обумовлювати передбачене трудовим законодавством випробування.

Забезпечити раціональне співвідношення досвідчених працівників і молодих спеціалістів.

1.2. Щорічно до 15 квітня забезпечувати надання до кадрових підрозділів прокурорсько-слідчими працівниками та державними службовцями органів прокуратури, а також особами, які претендують на зайняття таких посад, декларацій про доходи, зобов'язань фінансового характеру та відомостей про майновий стан щодо себе і членів своєї сім’ї. У разі необхідності за згодою працівника, який подав декларацію, проводити перевірки повідомлених даних.

1.3. Забезпечити належну організацію стажування працівників, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю. Стажування випускників Академії прокуратури України проводити під час виробничої практики.

Надавати молодим спеціалістам дієву допомогу в оволодінні професією, використовуючи досвід кращих прокурорів і слідчих, нові методики прокурорсько-слідчої практики. Піклуватися про створення їм належних умов праці та побуту.

1.4. Апарати Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня укомплектовувати за рахунок працівників, які:

- до призначення на посаду в апарат прокуратури обласного рівня мають стаж роботи в органах прокуратури не менше трьох років;

- до призначення на посаду в апарат Генеральної прокуратури України – не менше п’яти років в органах прокуратури, у тому числі працювали у прокуратурах обласного рівня чи на посадах міськрайпрокурорів.

Висунення на зазначені посади провадити за рекомендаціями керівників структурних підрозділів, узгодженими із заступником прокурора обласного рівня чи заступником Генерального прокурора України, та рішеннями атестаційних комісій.

2. Заступникам Генерального прокурора України, начальнику Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України:

2.1. З метою формування висококваліфікованого керівного складу органів прокуратури України постійно вивчати професійні та організаторські здібності прокурорів і слідчих.

2.2. На посади керівників прокуратур та структурних підрозділів висувати найбільш підготовлених працівників, які мають системні професійні знання, опанували основні напрями прокурорсько-слідчої діяльності, успішно виконують службові обов’язки, проявляють ініціативу, діловитість, підвищують свій професійний рівень, перебувають у кадровому резерві.

2.3. Кадровий резерв для висунення на вищі посади формувати:

а) у Генеральній прокуратурі України на посади:

- прокурорів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступників;

- ректора, проректорів, директорів інститутів та науково-дослідного центру Академії прокуратури України;

- керівників структурних підрозділів апарату Генеральної прокуратури України;

б) у прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України на посади:

- міських, районних, міжрайонних, військових прокурорів гарнізонів та прирівняних до них прокурорів, їх заступників;

- керівників структурних підрозділів.

Оновлений склад кадрового резерву щорічно затверджувати на засіданнях колегій.

Керівникам структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурорам обласного рівня, ректору Академії прокуратури України формувати резерв для заміщення посад заступників начальників відділів, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів, слідчих центрального та обласних апаратів, завідувачів кафедр.

2.4. Підготовку кадрового резерву провадити за індивідуальними щорічними планами, затвердженими відповідно прокурорами обласного рівня та заступниками Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків, які мають передбачати різноманітні форми навчання, у тому числі стажування, залучення до галузевих та комплексних перевірок підпорядкованих прокуратур, виконання обов’язків за вищими посадами, надання індивідуальних завдань, навчання за спеціальними програмами в Академії прокуратури України.

2.5. Забезпечити стабільність керівного складу органів прокуратури, не допускати випадків необґрунтованого дострокового переміщення та звільнення міськрайпрокурорів.

На наступний строк повноважень рекомендувати лише тих прокурорів, які забезпечують належну ефективність прокурорсько-слідчої діяльності, проявили необхідні якості керівника, самостійні у прийнятті рішень, мають авторитет та за результатами атестації відповідають займаним посадам.

Подання про звільнення міськрайпрокурорів надсилати до Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за місяць до закінчення строку їх повноважень одночасно з представленням кандидатур на заміщення вивільнених посад.

3. Керівникам органів прокуратури, головам атестаційних комісій та кадровим підрозділам усіх рівнів атестування прокурорських кадрів проводити на високому організаційному та правовому рівні, на засадах колегіальності, гласності, принциповості, об'єктивності та неупередженості в оцінці ділових, особистих і морально-психологічних якостей працівників та їх кваліфікаційного рівня.

Розглядати атестування як засіб визначення рівня професійної підготовки, відповідності обійманим посадам, перспектив просування працівника по службі та шляхів підвищення кваліфікації і зміцнення службової дисципліни.

4. Головному управлінню кадрового забезпечення, керівникам органів прокуратури забезпечити ефективне функціонування єдиної системи підготовки і підвищення кваліфікації прокурорів і слідчих, яка включає цільову підготовку у базових вищих навчальних юридичних закладах, стажування молодих спеціалістів та інших працівників, які не мають досвіду практичної роботи, самостійне навчання, проведення постійно діючих семінарів, науково-практичних конференцій, стажувань у структурних підрозділах, кабінетах криміналістики, навчання в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Академії прокуратури України.

Вважати організацію безперервного навчання важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури, обов’язком кожного працівника.

4.1. Визначати щорічну і на перспективу потребу в кадрах на прокурорсько-слідчі посади. Пропозиції для формування замовлення навчальним закладам на наступний рік надсилати до Генеральної прокуратури України до 30 грудня кожного року.

4.2. Забезпечувати якісний добір абітурієнтів для вищих навчальних юридичних закладів. Рекомендації для вступу на навчання надавати насамперед особам, які успішно пройшли тестування, мають певний життєвий досвід, високий рівень освітньої підготовки, схильність до прокурорсько-слідчої діяльності і в змозі за станом здоров’я займатися нею.

Добір абітурієнтів для Академії прокуратури України здійснювати за рахунок вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації.

4.3. Підтримувати постійні зв'язки з вищими навчальними закладами, з якими Генеральна прокуратура України перебуває у договірних відносинах щодо підготовки фахівців, допомагати у розробці і впровадженні спеціальних навчальних програм з урахуванням потреб прокурорсько-слідчої практики. Проводити необхідну організаційну та виховну роботу зі студентами базових вузів упродовж усього періоду навчання, забезпечувати належний рівень проходження ними практики в органах прокуратури.

Розвивати співробітництво з Академією прокуратури України, її інститутами та галузевими кафедрами, надавати необхідні інформаційні та практичні матеріали. Залучати до навчальних процесів найбільш підготовлених, досвідчених прокурорів і слідчих.

4.4. Ректору Академії прокуратури України забезпечити подальший розвиток і удосконалення системи навчання та підвищення кваліфікації з максимальним наближенням навчальної та наукової роботи до прокурорсько-слідчої практики.

4.5. Підвищення кваліфікації працівників в Академії прокуратури України проводити не рідше одного разу на п'ять років.

4.6. Керівникам структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурорам обласного, міського та районного рівнів систематично організовувати заняття з підвищення кваліфікації підлеглих працівників.

5. Керівникам та кадровим підрозділам прокуратур усіх рівнів забезпечувати належну профілактично-виховну роботу, дотримання у колективах службової та трудової дисципліни, принципово і своєчасно реагувати на випадки порушень працівниками закону, неналежного виконання службових обов’язків, негідної поведінки чи скоєння ганебного вчинку.

Про протиправні дії, вчинені працівниками прокуратури, за їх участю або стосовно них, невідкладно повідомляти керівників і відповідні кадрові підрозділи прокуратур вищого рівня. Згідно з встановленим порядком проводити ретельні перевірки і службові розслідування. Висновки за їх наслідками у триденний строк після затвердження керівником надсилати до Генеральної прокуратури України.

При проведенні перевірок і розслідувань домагатись повного, всебічного і об’єктивного встановлення обставин подій, забезпечити правильне застосування нормативних актів, що передбачають дисциплінарну та іншу відповідальність. Не допускати упередженості та порушень прав працівника, стосовно якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

5.1. Активно використовувати систему заохочень, у тому числі преміювання та встановлення надбавок, як засіб стимулювання сумлінної, інтенсивної та ефективної праці.

5.2. Постійно дбати про поліпшення умов праці, побуту і відпочинку працівників, приділяти увагу питанням їх матеріального і соціального захисту.

Проявляти турботу до ветеранів органів прокуратури, їх сімей, родин працівників, які втратили працездатність, постраждали чи загинули при виконанні службових обов’язків, підтримувати з ними зв’язок, надавати допомогу у вирішенні соціально-побутових питань.

6. Прокурорам обласного рівня забезпечувати належну організацію роботи кадрових підрозділів, підвищувати їх роль у вирішенні кадрового забезпечення. На посади керівників кадрових підрозділів висувати лише працівників, які мають бездоганну репутацію, авторитет та практичний досвід роботи на керівних посадах в органах прокуратури, вміють працювати з людьми.

7. Головному управлінню кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України на основі систематичного аналізу стану роботи з кадрами спільно з Головним управлінням організаційного та правового забезпечення і відповідними підрозділами на місцях провадити вивчення ефективності діяльності структурних підрозділів, вносити пропозиції щодо оптимізації штатної чисельності апаратів Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, шляхів покращання їх діяльності.

8. Керівникам та кадровим підрозділам прокуратур усіх рівнів періодично узагальнювати стан роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів. За необхідності вносити зазначені питання на розгляд колегій.

Забезпечувати ефективне використання можливостей автоматизованої інформаційно-довідкової системи "Кадри", до якої своєчасно вносити відповідні відомості.

9. Основними критеріями оцінки кадрової роботи вважати: укомплектування колективів прокуратур, їх структурних підрозділів кваліфікованими, сумлінними працівниками, прозорість і справедливість в доборі, розстановці та переміщенні кадрів, стабільність кадрового складу, забезпечення раціонального співвідношення молодих і досвідчених працівників, належного рівня службової та трудової дисципліни.

9.1. В оцінці прокурорів і слідчих вирішальними критеріями мають бути: компетентність, відданість справі, досвід роботи, особистий вклад у підвищення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності, принциповість та неупередженість у вирішенні службових питань, уміння протистояти місництву та відомчим впливам, непримиренність до будь-яких порушень закону, дотримання морально-етичних норм.

10. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

 

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, ректору Академії прокуратури України.

5.2. Добір і розміщення кадрів в органах прокуратури

Вимоги, що ставляться до осіб, які призначаються на посади прокурорсько-слідчих працівників, чітко регламентовано Законом України "Про прокуратуру". Стаття 46 Закону визначає, що прокурорами та слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.

Який же зміст вкладається у вимоги про "ділові та моральні якості"? Поняття "ділові якості" означає риси, які характеризують ставлення до громадської, службової діяльності, до роботи.

Ділові якості прокурорсько-слідчих працівників охоплюють комплекс професійних знань і практичних навичок, а також ставлення їх до виконання службових обов'язків. Де вид і рівень професійного уміння працівника, наявність у нього знань, навиків і особистих якостей, необхідних для виконання відповідної роботи, а також показник певної професійної діяльності.

Ділові якості працівників прокуратури - це теоретична підготовка і практичний досвід, уміння організувати роботу і якісно її виконувати, уміння виявити недоліки в роботі та їх подолати, здатність реально оцінити результати своєї роботи. На формування у працівників ділових якостей значно впливають такі чинники:

1) знання чинного законодавства, особливо матеріального та процесуального права, тобто рівень юридичної підготовки;

2) персональний інтерес працівника до обраної професії;

3) правильна організація роботи в міськрайпрокуратурі;

4) добре організоване навчання з підвищення кваліфікації працівників;

5) наявність в міськрайпрокуратурі необхідної літератури для підвищення теоретичного і професійного рівня;

6) стимулювання працівників до результативної праці. Безумовно, необхідно вміло застосовувати професійні

знання на практиці, володіти сучасними методами прокурорського нагляду, розслідування злочинів і виконування інших функцій прокуратури. Ділові (професійні) якості треба постійно вдосконалювати, використовуючи позитивний досвід і методичні рекомендації за умови, що працівник до цього прагне.

Моральні якості - одна з головних умов добору кадрів в органах прокуратури.

Мораль - це правила моральності, а моральність - це духовні якості, які необхідні людині в суспільстві, а також виконання цих правил.

Добір працівників з високими моральними якостями -вимога, передбачена Законом України "Про прокуратуру", а також Наказом Генерального прокурора № 2 від 25 лютого 2004 р. Моральні якості працівника визначаються його світоглядом і переконаннями. Моральні властивості особистості, моральні переконання, моральні почуття - це регулятори моральних вчинків особистості.

Моральна подоба людини розкривається в п вчинках, діях. На які моральні якості необхідно перш за все звертати увагу, призначаючи на посаду працівників прокуратури? Із численних моральних властивостей особистості вирізняються: чесність, принциповість, скромність, непідкупність, добросовісність, відповідальність, вірність професійному обов'язку, здатність правильно сприймати критику, чуйність і уважність до людей, нетерпимість до недоліків та ін.

З оцінкою цих моральних якостей особистості необхідно підходити до вирішення питань формування кадрів органів прокуратури. Такі вимоги передбачено наказом Генерального прокурора України № 2 від 25 січня 2004 р.: "Домагатися, щоб усі напрямки прокурорського нагляду і слідства були укомплектовані принциповими, непідкупними, компетентними і добросовісними працівниками, які здатні творчо, цілеспрямовано і якісно виконувати завдання, що стоять перед органами прокуратури України" (п. 1.1 Наказу).

Визначення цих якостей як головних зумовлено тим, що прокурорсько-слідчі працівники покликані вирішувати виключно важливі завдання, які на них покладено Законом України "Про прокуратуру". Виконання покладених завдань можливе тільки за умови, якщо вони будуть укомплектовані кадрами, котрі мають перелічені якості.

Більшість якостей, у тому числі й моральних, напрацьовуються в процесі роботи, формуються в колективі, де людина працює. При цьому слід мати на увазі, що будь-який підрозділ прокуратури, кожний колектив відзначається специфічними, тільки йому притаманними особливостями. Ці особливості складаються з багатьох факторів: від вимогливості керівника до підлеглих, стану трудової та службової дисципліни, рівня громадської активності працівників та ін.

Таким чином, у вирішенні питань добору кадрів для органів прокуратури одне з головних завдань - не допустити в прокуратуру людей випадкових, недостатньо кваліфікованих чи здатних зрадити інтереси справи. Це дає підстави стверджувати, що при доборі та розміщенні кадрів в органах прокуратури необхідно суворо дотримуватись основних принципів кадрової роботи; а) професійної, моральної та вікової придатності; б) бездоганної репутації; в) законності в діяльності кадрових служб прокуратури; г) позапартійності; г) рівності вимог до проходження служби в органах прокуратури; д) відповідальності керівників органів прокуратури за добір, розміщення і виховання прокурорських кадрів.

Важливу роль у доборі та розміщенні кадрів відіграє атестація працівників. Атестація - ці організаційний фактор, який стимулює результативну працю і професіональний розвиток працівника. Генеральний прокурор України вимагає, щоб у справі професійної підготовки і виховання кадрів службове атестування здійснювалося на якісно новому рівні (п.7.1 Наказу № 2).

Таким чином, можна зробити висновок, що робота з добору та розміщення кадрів - це творчий процес, і завдання зводиться до того, щоб жоден працівник не залишився поза увагою керівника. На жаль, ця важлива і відповідальна робота не всюди організована належним чином, трапляються випадки, коли на місцях, у районних і міських прокуратурах не приділяється необхідної уваги вихованню кадрів, підвищенню їх професійного рівня, додержанню моральних норм. Особливо від цього страждають молоді спеціалісти, які приходять на роботу в прокуратуру після закінчення вищого навчального закладу. Добре відомо, що початок професійної діяльності молодого спеціаліста - це відповідальний етап, від якого значною мірою залежить подальша його доля. Тому дуже важливо, щоб праця молодого спеціаліста була належним чином організована.

5.3. Робота з молодими спеціалістами

Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою і які працевлаштовані в органи прокуратури на підставі направлення Генеральної прокуратури України, вважаються молодими спеціалістами.

Строк, протягом якого випускник вважається молодим спеціалістом, становить три роки з моменту укладення з ним трудового договору. Таке визначення передбачено у Положенні про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України, яке затверджене наказом Генерального прокурора за № 452к від 5 липня 2001 р.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" особи, які закінчили вищі навчальні юридичні заклади і не мають досвіду практичної роботи за фахом, проходять стажування в міських, районних та прирівняних до них прокуратурах строком до одного року. Під час стажування молоді спеціалісти набувають практичних і організаційних навичок, вивчають специфіку роботи органів прокуратури, поглиблюють одержані у вузах теоретичні знання, освоюють методику прокурорських перевірок, розслідують кримінальні справи, вивчають позитивний досвід прокурорської практики.

Стажування проводиться за індивідуальним планом з урахуванням конкретних умов роботи даної прокуратури, рівня підготовки молодого спеціаліста та його пропозицій. Планом стажування передбачається вивчення наказів Генерального прокурора України, чинного законодавства з питань організації роботи в органах прокуратури, прокурорського нагляду та слідства. За час стажування молодий спеціаліст повинен розслідувати кілька кримінальних справ, набути практичних навичок у застосуванні криміналістичної техніки й науково-технічних засобів.

Керівники прокуратур районів і міст, до яких прийняті на роботу молоді спеціалісти, повинні приділяти кожному з них постійну увагу й організувати роботу щодо їх стажування. Вони забезпечують безпосереднє керівництво стажуванням, на них покладаються такі обов'язки:

а) складання разом із молодими спеціалістами індивідуальних планів стажування і контроль за їх виконанням;

6} створення необхідних умов праці й побуту для виконання плану стажування;

в) підготування проекту атестації після закінчення строку стажування з висновками про можливість використання молодого спеціаліста на посаді слідчого або помічника прокурора.

Під час стажування молодий спеціаліст зобов'язаний:

а) належно виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також індивідуальним планом стажування; додержуватися професійної етики та культури спілкування;

б) оволодіти практичними навиками здійснення прокурорського нагляду та розслідування злочинів, пов'язувати навчання з практичною діяльністю, використовуючи досягнення науки та позитивний досвід прокурорсько-слідчої практики;

в) після закінчення терміну стажування скласти звіт про виконання індивідуального плану.

Після закінчення стажування молодий спеціаліст підлягає атестуванню, але не раніше шести місяців від дня призначення на посаду, а повторно - через два роки.

На визначеному етапі стажування можливим є заслуховування атестаційною комісією звіту молодого спеціаліста та його керівника про хід стажування. Після закінчення стажування на кожного молодого спеціаліста складаються атестаційні документи: біографічна довідка, атестаційна картка та характеристика ділових і особистих якостей. У них відображаються ступінь професійної підготовки молодого спеціаліста, його ділові та моральні якості, організаторські та практичні навички, отримані під час стажування. У характеристиці вказуються як позитивні якості працівника, так і недоліки в його роботі та поведінці. При цьому оцінка роботи працівника, його ділових і моральних якостей мають бути конкретними, обґрунтованими й об'єктивними.

Висновки атестаційного документа повинні свідчити про відповідність молодого спеціаліста посаді слідчого чи помічника прокурора, а в ряді випадків про необхідність продовження терміну стажування. Атестаційні документи мають бути обговорені в колективі, де молодий спеціаліст проходив стажування, і направлені в атестаційну комісію не пізніше як за 15 днів до проведення атестування. Атестаційна комісія у присутності молодого спеціаліста розглядає його атестацію, звіт про виконання індивідуального плану, заслуховує повідомлення прокурора чи керівника стажування про роботу молодого спеціаліста в період стажування, про виконання плану стажування, пояснення молодого спеціаліста і робить висновок про його відповідність посаді. Одночасно на засіданні атестаційної комісії розглядається питання про присвоєння першого класного чину.

У випадку, коли атестаційна комісія після річного стажування молодого спеціаліста дійде висновку про невиконання плану стажування, його строк може бути продовжений, але не більш як на шість місяців. Після закінчення додаткового строку молодий спеціаліст знову підлягає атестуванню. Якщо при повторному атестуванні комісія прийде до висновку про неготовність молодого спеціаліста до самостійної роботи, прокурор області приймає рішення про його звільнення і працевлаштування.

5.4. Атестація працівників прокуратури

Атестація прокурорських працівників проводиться для визначення відповідності їх займаній посаді та підвищення їх кваліфікації, зміцнення службової дисципліни.

Порядок і строки проведення атестації встановлено Положенням про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 2873 ц від 26 грудня 2002 р.

Атестація працівників прокуратури - це управлінська кадрова процедура, яка спрямована на визначення кваліфікованої оцінки працівників прокуратури на підставі вивчення їх професійних і моральних якостей. Атестація проводиться з метою: а) визначення службової відповідності працівників прокуратури займаним посадам, стану їх професійної підготовки; б) формування резерву кадрів на висунення; в) стимулювання зростання професійної майстерності; г) визначення напрямів підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки; г) внесення й обгрунтування пропозицій щодо призначення, переміщення та звільнення кадрів.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" прокурорсько-слідчі працівники підлягають атестації один раз у п'ять років. Крім цього, атестація може проводитись і достроково:

- при висуванні працівника на вищі керівні посади;

- у разі неналежного виконання службових обов'язків чи неправильної поведінки, якщо вжиті заходи впливу не дали позитивних результатів;

- на вимогу працівника.

Таким чином, можна стверджувати, що атестація працівників прокуратури є важливим засобом вивчення та виховання кадрів, їх розміщення, усунення недоліків у їх діяльності та поведінці. Атестація грунтується на підготовлених матеріалах, за якими оцінюється діяльнсть працівника. На кожного працівника, який підлягає атестації, складаються атестаційні документи: біографічна довідка та характеристика ділових і особистих якостей. У біографічній довідці відзначаються основні біографічні дані працівника, зазначаються нагороди та заохочення, наявні дисциплінарні стягнення.

Службова характеристика повинна містити аналіз виконання працівником, який атестується, службових обов'язків, відомості про його професійну підготовку, творчі й організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, діловитість, відданість справі, морально-психологічні якості, риси характеру, навички, ставлення до підлеглих, уміння прийняти рішення в складних ситуаціях, стан здоров'я, поведінку в сім'ї та побуті. Оцінка роботи працівника, характеристика його ділових і моральних якостей мають бути конкретними, обґрунтованими, об'єктивними. Характеристика завершується висновком про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді чи про неповну службову відповідність з умовою повторного атестування через шість місяців або через рік, а також оцінкою його професійної підготовленості. Працівник, який підлягає атестації, має бути ознайомлений з підготовленими на нього атестаційними документами під розписку до передачі їх в атестаційну комісію.

Атестаційні документи готують на прокурорсько-слідчих працівників районів, міст, міжрайонних прокуратур прокурори цих же прокуратур. Атестаційні комісії в органах прокуратури утворюються:

• у Генеральній прокуратурі України - Вища атестаційна комісія, склад якої затверджується Генеральним прокурором України. Очолює комісію один із заступників Генерального прокурора України;

• у прокуратурах обласного рівня атестаційну комісію утворюють прокурори областей, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим, військові прокурори регіонів і Військово-морських сил України. Очолюють комісії перші заступники цих прокурорів. За узгодженням з Генеральною прокуратурою України прокурори АРК і областей можуть утворювати атестаційні комісії в прокуратурах великих міст із районним поділом.

Атестація прокурорсько-слідчих працівників підвищує рівень роботи з добору, розміщення та виховання кадрів, є одним із джерел формування резерву кадрів на висунення на вищі рівні посади в органах прокуратури України.

5.5. Формування резерву кадрів для висунення на вищі посади

У Наказі Генерального прокурора України № 2 від 25 лютого 2004 р. "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" заступникам Генерального прокурора України, начальнику Управління кадрів Генеральної прокуратури, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів і Військово-морських сил України запропоновано постійно дбати про створення резерву кадрів для висунення на вищі посади, використовуючи з цією метою підвищення їх професійної кваліфікації, атестацію прокурорів і слідчих.

До резерву зараховуються зазвичай на підставі рішення атестаційної комісії, затвердженого наказом Генерального прокурора, професійно підготовлені працівники, які успішно виконують службові обов'язки, мають організаторські здібності та необхідний практичний і життєвий досвід. Заміщення керівних посад проводиться, як правило, працівниками, які перебувають у резерві.

Кадровий резерв для висунення на вищі посади формується:

у Генеральній прокуратурі України - на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів і Військово-морських сил та їх заступників, а також: керівників структурних підрозділів;

у прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів і Військово-морських сил України - на посади прокурорів міст, районів, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів, а також керівників структурних підрозділів.

Таким чином, створено чітку систему формування резерву кадрів для висунення на вищі посади. До формування резерву в прокуратурах обласного рівня мають відношення й прокурори міст, районів, а також керівники відділів і управлінь обласних прокуратур. Вони беруть участь у відборі кандидатів для резерву, їх думки та пропозиції враховуються при обговоренні конкретних кандидатів, тобто зусиллями цих працівників і створюється резерв.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" на посаду прокурорів обласного рівня призначаються особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 26 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. У наказі Генерального прокурора № 2 від 25 січня 2004 р. визначається, що для висунення на вищі посади необхідно використовувати атестацію і зараховувати до резерву професійно підготовлених працівників, які успішно виконують службові обов'язки, мають організаторські здібності, необхідний практичний і життєвий досвід.

Можна стверджувати, що резерв кадрів для висунення на вищі посади - це основне джерело поповнення і підготовки керівних кадрів органів прокуратури. Зарахування до резерву на висунення слід розглядати як цілеспрямовану підготовку особи для самостійної роботи та на самостійну посаду. Відомі вихідні дані про особу, його професійну підготовку, а також на якій посаді їй передбачається працювати, тому використовується цілий комплекс заходів для того, щоб підготувати майбутнього керівника до самостійної роботи. Безперечно, що кожна посада, для якої готують резерв, має свою специфіку, тому й підготовку організовують з урахуванням цієї специфіки.

Наприклад, усю підготовку резерву для висунення на посаду прокурора району, міста можна умовно поділити на три етапи:

перший етап - добір і висунення до резерву. На цьому етапі вивчаються ділові та моральні якості працівника прокуратури;

другий етап - навчання і підготовка резерву в районній, міській, а також обласній прокуратурах. На цьому етапі використовуються всі форми навчання, при цьому приділяється увага питанням керування колективом і організації роботи. Навчання проводиться за спеціальною програмою;

третій етап - навчання в інституті підвищення кваліфікації, де завершується підготовка резерву на посаду міськрайпрокурора. Слухачі одержують знання щодо організації роботи за всіма напрямками прокурорської діяльності.

Успішною підготовка резерву для висунення на вищі посади буде тоді, коли навчання поєднується з самоосвітою і вихованням. Цим процесом повинні керувати і брати в ньому участь районні, міські прокурори, а також начальники управлінь і відділів обласних прокуратур. Контроль за етапом роботи з резервом на висунення на вищі посади здійснює відділ по роботі з кадрами, колегія і прокурор області, про зарахування до резерву на висунення на вищу посаду працівник повинен знати й дати на це свою згоду. У зв'язку з цим він повинен проявити себе; бути ініціативним, дисциплінованим, відповідально виконувати професіональні обов'язки. У цей період є найбільш сприятливими умови для вивчення особистості співробітника, якого зараховано до резерву, на підставі даних вивчення особистості під час перебування в резерві необхідно психологічно підготувати її до діяльності керівника.

При підготовці до діяльності керівника доцільно відпрацювати й закріпити такі навички:

а) спілкування з людьми, у тому числі вміння їх слухати. Відпрацювати форму спілкування з підлеглими, навчитися ставитися до них із повагою, вислуховувати їх і розуміти. Доцільно пам'ятати, що вміння чути іншого -це професійний інструмент керівника;

б) уміння приховувати свій емоційний стан у процесі спілкування;

в) уміння вести бесіду (повідомити співрозмовника про мету зустрічі, надати йому можливість бути більш активним і довірливим);

г) уміння проводити наради й виступати на них (визначити завдання при виступі, не відхилятися від мети наради, ставити питання учасникам наради, правильно закінчувати нараду і підбивати її підсумки;

г) уміння визначати соціально-психологічний стан у колективі, для чого треба знати поведінку працівників у службовий і позаслужбовий час, аналізувати конкретні ситуації.

Під час підготовки резерву необхідно відпрацювати навички виховної роботи при виконанні функції організації (управління). При цьому треба враховувати, що до засобів виховної роботи відносяться:

- чітке виконання кожним працівником функціональних обов'язків, що визначається наказом прокурора;

- рівень організації роботи та контролю виконання;

- рівень активності членів колективу;

- міжособистісні стосунки в колективі;

- поведінка керівника, а також окремих членів колективу;

- організація навчання в колективі.

До виховної роботи слід віднести й такі фактори, як особистий приклад керівника, інформування членів колективу про події в колективі, районі тощо, розвиток критики і самокритики, уміле застосування заохочень і стягнень.

Робота з резервом - це складний і безперервний процес. При цьому враховується настрій особи, зарахованої до резерву.

Істотну шкоду настрою й активності осіб, які зараховані до резерву, заподіюють випадки призначення на посаду особи, яка не була в резерві, а також відсутність конкретного строку перебування в резерві. Такі обставини породжують у людини негативне ставлення до свого стану як особи, зарахованої до резерву для висунення на вищу посаду.

5.6. Підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів

В умовах, коли часто змінюється законодавство, вимоги до професійних знань прокурорсько-слідчих працівників значно підвищуються. Вони повинні не тільки знати законодавство, практику його застосування, але й володіти тактикою та методикою здійснення прокурорського нагляду, розслідування злочинів, участі в судових засіданнях, кваліфікованого виконання інших службових обов'язків. Ці обставини вимагають значно поліпшити систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, яка повинна відповідати потребам прокурорської та слідчої практики, бути безперервною й охоплювати всі категорії оперативного складу органів прокуратури. Сьогодні ми констатуємо, що окремого відомчого нормативного документа, який би конкретно регламентував роботу з підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників, не існує.

У той же час у Наказі Генерального прокурора України за № 2 від 25 лютого 2004 р. "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" визначається система підвищення кваліфікації: "З метою забезпечення високого рівня професіоналізму прокурорів і слідчих удосконалювати та більш дієво використовувати Єдину систему підвищення кваліфікації, яка включає самостійне навчання; постійно діючі семінари, науково-практичні конференції, стажування у структурних підрозділах апаратів прокуратур, кабінетах криміналістики, навчання в Інституті підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України" (п. 3.1 Наказу).

Таким чином, наказом Генерального прокурора визначено систему і форми навчання, які доцільно розглянути окремо.

1. Самостійне навчання прокурорсько-слідчих працівників є найбільш результативним. Цією формою підвищення кваліфікації охоплюються всі працівники незалежно від посад. Вона має ряд переваг перед іншими формами, оскільки здійснюється постійно і краще враховує інтереси та рівень підготовки працівників. При самоосвіті вивчають нові законодавчі й інші нормативні акти, накази й інші акти Генерального прокурора України, постанови Пленуму Верховного Суду України, ознайомлюються з новою юридичною літературою, досконально вивчають окремі правові проблеми.

Кожен працівник самостійно визначає тему для вивчення з урахуванням своїх професійних і службових інтересів. Самостійне навчання необхідно планувати.

План повинен бути коротким, містити визначені теми й перелік літератури. Доцільно для кращого засвоєння прочитаного матеріалу складати конспект або робити виписки. У ряді випадків прокурорсько-слідчі працівники одержують від прокурорів міста, району або керівників відділів та управлінь обласних прокуратур рекомендації та завдання для самостійного вивчення. Контроль за станом самостійного навчання здійснюють керівники міськрайпрокуратур, відділів та управлінь облпрокуратур.

2. Постійно діючі семінари є поширеною формою підвищення кваліфікації кадрів працівників прокуратури. Семінари проводяться в Генеральній прокуратурі та прокуратурах обласного рівня. Семінари - це форма навчання прокурорсько-слідчих працівників з урахуванням їх спеціалізації та практичного досвіду. Мета проведення семінару - засвоєння конкретних тем і питань методики й тактики прокурорського нагляду, розслідування окремих видів злочинів, обмін досвідом роботи та ін. Кількісний склад учасників семінару визначається з урахуванням тематики. Семінари дають змогу досконало вивчити будь-яке теоретичне чи практичне питання діяльності органів прокуратури.

3. Науково-практичні конференції проводяться на рівні Генеральної прокуратури України й обласних прокуратур. Конференції ретельно та всебічно готуються. На їх розгляд виносяться актуальні питання прокурорської діяльності, теоретичні, практичні, правові питання й ін. У конференціях, як правило, беруть участь учені-юристи, представники інших правоохоронних органів. Наприклад, 20 листопада 2003 р. у Генеральній прокуратурі України відбулася науково-практична конференція на тему: "Державне обвинувачення в судах України; здобутки, проблеми та перспективи його розвитку в умовах судової реформи". У роботі конференції взяли участь представники органів прокуратури, суду, провідних вищих навчальних закладів, працівники Верховного Суду України, а також міжнародних організацій. На конференції було розглянуто й прийнято рекомендації за обговореними питаннями.

4. Поширеною формою підвищення професійної майстерності кадрів органів прокуратури є їх стажування в структурних підрозділах апаратів прокуратур, кабінетах криміналістики.

Мета стажування - поповнити практичний досвід, ознайомитися з новою методикою й тактикою здійснення прокурорського нагляду або розслідування злочинів, застосування криміналістичної техніки й ін. Стажування проводиться за планом, затвердженим керівниками прокуратур. План стажування, як правило, складає керівник стажування з урахуванням досвіду і кваліфікації стажиста.

Стажування можуть проводитися: а) у вищих прокуратурах; б) на місці своєї постійної роботи; в) в аналогічних прокуратурах інших регіонів, міст, областей; г) у кабінеті криміналістики. Вибір форм стажування залежить від займаної посади та досвіду роботи стажиста, а також від характеру питання, які треба засвоїти.

У практичній діяльності застосовується і така форма, як стажування на робочому місці з виїздом працівника вищої прокуратури. Така практика ефективна для надання допомоги при розслідуванні конкретних кримінальних справ, підтриманні обвинувачення в суді, проведенні перевірок додержання і застосування законів та ін.

Після закінчення стажування начальник відділу, управління, заступник прокурора області в присутності керівника стажування заслуховують на оперативній нараді звіт про виконання плану стажування і роблять висновки про його хід. За результатами стажування складається довідка, яка передається у відділ кадрів.

5. Працівники прокуратури, які мають стаж роботи, проходять навчання в Інституті підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України. Вони одержують знання з теорії та практики прокурорського нагляду, нового законодавства, а також основ організації праці в органах прокуратури. Формують контингент слухачів відділи кадрів обласних прокуратур, які направляють на навчання прокурорсько-слідчих працівників, проходити навчання з підвищення кваліфікації в інституті, як визначається наказом Генерального прокурора № 2 від 25 січня 2004 р., працівники повинні не рідше одного разу за п’ять років.

Відпрацьована на практиці система підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників за багато років себе виправдала і стала невід'ємною частиною службових обов'язків кожного керівника прокуратури.

5.7. Присвоєння класних чинів прокурорсько-слідчим працівникам

Велике виховне значення в роботі з кадрами органів прокуратури має присвоєння працівникам класних чинів. Порядок присвоєння класних чинів визначається Положенням про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженим Постановою Верховної Ради України в листопаді 1991р.

Положенням встановлено 10 класних чинів, які присвоюються в послідовному порядку з урахуванням ділових і особистих якостей працівника відповідно до посади, яку він займає, і стажу роботи. Класні чини встановлено такі: державний радник юстиції; державний радник юстиції 1 класу; державний радник юстиції 2 класу і державний радник юстиції 3 класу (присвоюються Президентом України), старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу та юрист 3 класу (присвоюються Генеральним прокурором України).

Особливим є порядок присвоєння першого класного чину - юриста 3 класу. Він присвоюється працівникам, які працюють в органах прокуратури не менше шести місяців, а також молодим спеціалістам - після закінчення стажування і призначення на посаду.

Генеральний прокурор України в окремих випадках має право присвоїти працівникам чергові класні чини достроково, а саме: а) за зразкове виконання службових обов'язків; б) при призначенні на вишу посаду. Крім того, Генеральний прокурор України має право виходити з поданням до Президента України про присвоєння класного чину державного радника юстиції 1, 2 і 3 класів.

Працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за порочні вчинки. За грубі порушення службового обов'язку працівником прокуратури, ганебну поведінку він може бути понижений у чині.

Працівники органів прокуратури, які мають класні чини, під час виконання службових обов'язків носять формений одяг, їм виплачуються відповідні грошові надбавки за класні чини. Присвоєння чергових класних чинів повинне використовуватися повною мірою для стимулювання їх службової діяльності, виховання відповідальності за виконання службових обов'язків, підвищення авторитету органів прокуратури.

5.8. Додержання трудової (службової) дисципліни в органах прокуратури

Керівники органів прокуратури зобов'язані забезпечити організаційний порядок у колективі, контролювати додержання трудової та службової дисципліни підлеглими, вимагати від кожного працівника відповідального ставлення до виконання службових обов'язків. Серед заходів, які позитивно впливають на виховання працівників, необхідно виділити прийняття Присяги прокурорсько-слідчими працівниками. Прийняття Присяги створює в колективі атмосферу високої вимогливості й відданості дорученій справі кожного працівника, а також має юридичні наслідки. Порушення Присяги є підставою для притягнення працівника до відповідальності.

Особливе місце у виховній роботі працівників прокуратури займає дисциплінарна практика. Усі питання про заохочення і дисциплінарну відповідальність вирішуються відповідно до вимог Дисциплінарного статуту прокуратури України. Дисциплінарний статут прокуратури України було затверджено постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р.

Відповідно до вимог Дисциплінарного статуту право заохочення прокурорсько-слідчих працівників і накладення на них дисциплінарних стягнень мають Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, обласних і прирівняних до них прокуратур, а також міст Києва і Севастополя. Прокурори міст і районів таким правом наділені стосовно тих працівників, яких вони призначають на посаду, тобто працівників, які не займають посади прокурорів і слідчих. Разом із тим, прокурор міста, району, як правило, виступає ініціатором заохочення або притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, які йому підпорядковані. У зв'язку з цим прокурор має право направити вищому прокурору подання про притягнення дисциплінарної відповідальності або про заохочення. Таке подання повинне бути об'єктивним, умотивованим, з викладом конкретних фактів і пропозицій про вид заохочення або стягнення.

Згідно зі ст. 5 Дисциплінарного статуту прокурорсько-слідчі працівники за сумлінне та зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу й оперативність у роботі можуть бути заохочені такими заходами; 1) подяка; 2) грошова премія; 3) подарунок; 4) цінний подарунок; 5) дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині; 6) нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України". За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами та присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України".

З особливою увагою прокурор міста (району) повинен підходити до фактів порушення трудової та службової дисципліни, проступків, які порочать працівника прокуратури. У разі скоєння такого вчинку підлеглим прокурор повинен провести службову перевірку, обов'язково витребувати письмове пояснення у порушника, з'ясувати причини цих порушень. За результатами службової перевірки зробити висновок з пропозицією про захід реагування. За матеріалами службової перевірки прокурор міста (району) за наявності підстав вносить подання прокурору області з пропозицією про дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарним статутом (ст. 9) передбачено такі дисциплінарні стягнення; 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3} пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину.

Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців. За один і той самий вчинок може бути накладено тільки одне дисциплінарне стягнення. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення відбувається незалежно від часу вчинення проступку.

Про використання заходів заохочення, як і про накладення дисциплінарного стягнення, видається наказ прокурора, який оголошується, при цьому наказ про дисциплінарне стягнення працівнику оголошується під розписку. Копія наказу про заохочення, а також про дисциплінарне стягнення додається до особової справи працівника. Дисциплінарний статут визначає, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено працівником Генеральному прокурору України в місячний строк від дня ознайомлення з наказом.