49. Прокурорський нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Розділ 13. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

13.1. Сутність, предмет і завдання нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру

У Конституції України самостійною функцією прокуратури виділено функцію нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п. 4 ст. 121). Ця функція для органів прокуратури є традиційною, адже від самого початку свого існування в Російській імперії вони здійснювали опіку в арештантських справах, перш за все з метою попередження зловживань персоналу місць ув'язнення.

Імператорським Указом від 3 вересня 1733 р. губернським прокурорам наказувалося "дивитись" за негайним і правильним вирішенням справ про колодників, щоб під виглядом арешту за недоїмки селяни не трималися під караулом "для використання на приватних роботах" губернаторами та воєводами. Тим же Указом прокурорам ставилося в обов'язки інформувати Генерал-прокурора про стан арештантських справ і утримуваних за ними колодників.

У Положенні про прокурорський нагляд в УРСР від 1922 р. на прокуратуру покладався нагляд за правильним триманням ув'язнених під вартою та звільнення "неправильно затриманих".

За Законом "Про прокуратуру СРСР" від 1979 р. прокуратура здійснювала нагляд за додержанням законів при виконанні покарань як пов'язаних, так і не пов'язаних з позбавленням волі. Подальший розвиток даної функції прокурорського нагляду було закріплено в Законі України "Про прокуратуру" (ст. 5), де визначено об'єкти нагляду. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурорський нагляд поширюється на місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, на виправно-трудові й інші установи, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом.

Виокремлення цього нагляду в самостійну функцію зумовлено важливістю забезпечення прав і свобод громадян, які відбувають покарання, а також: осіб, які підозрюються й обвинувачуються у вчиненні злочинів у випадках, коли їх затримують або беруть під варту. Для цих осіб гарантією охорони їх прав є наглядова діяльність прокуратур. Гарантією попередження і своєчасного усунення порушень прав та інтересів затриманих, узятих під варту і засуджених, осіб, які перебувають за рішенням суду в психіатричних лікарнях, є проведення прокурором перевірок в установах і органах, де вони тримаються, систематично, незалежно від наявності даних про порушення законності.

Засобами прокурорського нагляду забезпечується виконання не лише прав засуджених, затриманих осіб, узятих під варту і тих, до кого застосовано примусові заходи медичного характеру, але й вимог щодо захисту прав людини у сфері боротьби зі злочинністю.

Законом України "Про прокуратуру" (ст. 44) визначено й предмет прокурорського нагляду:

1) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом;

2) додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами у цих установах;

3) додержання встановлених законодавством прав осіб, які перебувають у цих установах, і виконання ними своїх обов'язків;

4) законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, які виконують покарання або заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Ураховуючи, що в установах для попереднього ув'язнення тримаються в основному обвинувачені та підсудні, а в установах тримання затриманих -підозрювані, то права й обов'язки їх регламентуються кримінально-процесуальним законодавством та Законом України "Про попереднє ув'язнення".

В органах та установах, які виконують покарання або заходи примусового характеру, що призначаються судом, тримаються особи, щодо яких прийнято рішення судів. Права й обов'язки цих осіб регламентуються Кримінально-виконавчим кодексом та Законом України "Про попереднє ув'язнення".

Таким чином, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, керується Конституцією України, Законами України "Про прокуратуру", "Про попереднє ув'язнення", Кримінально-процесуальним кодексом, Кримінально-виконавчим кодексом, іншим національним законодавством, а також вимогами Загальної декларації прав людини, Європейських пенітенціарних правил (1987 р.) та інших міжнародних актів.

Виконуючи цю функцію і враховуючи предмет нагляду, прокурор вирішує головне завдання нагляду:

1) не допускати незаконних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;

2) усувати незаконні обмеження особистої свободи громадян і поновлювати їх порушені права;

3) не допускати обмежень особистої свободи громадян, а застосовувати їх тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми чи малоефективними;

4) стежити, щоб примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявності достатніх медичних підстав.

Таким чином, завдання прокурорського нагляду полягають у нагляді не лише за додержанням кримінально-виконавчого законодавства, але й за забезпеченням виконання затриманими, взятими під варту і засудженими покладених на них обов'язків, за дотриманням їх прав, регламентованих законом.

Зважаючи на вимоги законодавчих актів, які регламентують наглядову діяльність, прокурор зобов'язаний:

1) забезпечити нагляд за своєчасним і правильним виконанням, відповідно до закону, судових рішень у кримінальних справах;

2) забезпечити нагляд за законністю перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, виправно-трудових та інших органах і установах, які виконують кримінальне покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

3) забезпечити нагляд за додержанням установлених законом прав осіб, які перебувають під вартою, засуджених, виконанням ними обов'язків, а також додержанням порядку й умов їх тримання та відбування покарання;

4) забезпечити нагляд за додержанням вимог законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання, виконання вироку та з інших питань, пов'язаних з виконанням вироку.

З метою виконання судових рішень у кримінальних справах, а також; при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у державі створено установи й органи, які виконують і застосовують ці заходи.

Дані статистики судимості та призначення заходів кримінального покарання свідчать про те, що в Україні за останні три роки кількість засуджених осіб має тенденцію до скорочення. Якщо у 2000 році всього засуджено 230903 особи, то у 2001 р. - 201627 осіб, а у 2002 р. -194212 осіб, а за п'ять останніх років кількість засуджених зменшилася на 17,9 %. Водночас у структурі видів покарань значну питому вагу має такий вид покарань, як позбавлення волі на певний строк. У 2002 році засуджено до позбавлення волі 61013 осіб, або 31,4% від загальної кількості засуджених. Широко застосовуються й такі види покарань, як штрафи, виправні роботи й інші заходи.

У Кримінальному кодексі (ст. 51) передбачено 12 різних видів покарань, які застосовують у своїй практичній діяльності суди. Крім цих видів покарань, вони щорічно беруть під варту понад 50 тис. осіб, застосовують і інші заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи. Органи прокуратури, здійснюючи нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, проводять перевірки в державних установах й органах, які виконують судові рішення, а також застосовують заходи примусового характеру, які обмежують особисту свободу людини. Безпосередніми об'єктами нагляду є державні органи й установи, у тому числі:

1. Органи й установи Державного департаменту України з питань виконання покарань: а) кримінально-виконавчі інспекції; б) спеціально-виховні установи (виховні колонії); в) арештні доми; г) кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри); г) кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колонії); д) слідчі ізолятори; є) державна виконавча служба.

2. Місця тримання затриманих органів внутрішніх справ і прикордонної служби: а) ізолятори тимчасового тримання (ІТТ) і кімнати для доставлених осіб у чергових частинах райміськвідділів внутрішніх справ.

3. Органи внутрішніх справ, на яких покладається: контроль за виконанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної роботи за місцем перебування засудженого до громадських робіт, а також контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від відбування покарання з іспитовим строком (ст. 75 КК), вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, звільнених від покарання з іспитовим строком, умовно-достроково звільнених осіб від покарання (ст. 81 КК).

4. Військові частини, гауптвахти виконують покарання у вигляді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, службового обмеження для військовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості, арешту з триманням засуджених на гауптвахтах.

5. Дисциплінарні батальйони, де відбувають покарання засуджені військовослужбовці дострокової служби.

6. Психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров'я (психіатричні лікарні), де виконуються рішення судів у кримінальних справах щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

7. Спеціалізовані державні органи (спеціальні виховні або лікувально-виховні установи для неповнолітніх), які реалізують примусові заходи виховного характеру, застосовані судом до неповнолітніх, яких суд звільнив від покарання а також до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 1 Наказу Генерального прокурора України № 7 гн від 26 грудня 2005 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян" визначено суб'єкти з нагляду за додержанням законів на таких об'єктах:

1. У слідчих ізоляторах управлінь (відділів) Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП) в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києва та Київської області, у тому числі стосовно засуджених до арешту, які до створення арештних домів тимчасово тримаються в окремих секціях (постах) слідчих ізоляторів, а також у регіональних комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі зі слідчих ізоляторів до виправно-трудових установ управлінь (відділів ДДУПВП) - відділи прокуратур АРК та областей (старші помічники прокурорів областей і м. Києва) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у взаємодії з іншими структурними підрозділами.

2. У міжобласних центрах і відділеннях стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, відділи прокуратур Автономної Республіки Крим, областей (старші помічники прокурорів областей і м. Києва) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистостої свободи громадян, за місцем розташування таких медичних закладів.

3. У Республіканській психіатричній лікарні із суворим наглядом, відділеннях психіатричних лікарень з посиленим наглядом при застосуванні примусових заходів медичного характеру стосовно осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, - відділи прокуратур АРК та областей (старші помічники прокурорів областей) з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, за місцем розташування таких медичних закладів.

4. У виправних і виховних колоніях, у кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах), дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, лікувально-трудових профілакторіях управлінь (відділів) ДДУПВП в АРК та областях - прокурори з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, у разі відсутності таких прокурорів - міські, районні, міжрайонні прокурори, за місцем їх розташування.

5. У дисциплінарному батальйоні Збройних сил України - військовий прокурор північного регіону України; на гауптвахтах, де відбувають арешт військовослужбовці, - відповідні військові прокурори гарнізонів.

У військових частинах зі службового обмеження для військовослужбовців і засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, - військові прокурори гарнізонів за місцем дислокації військових частин.

6. У кримінально-виконавчих інспекціях управлінь (відділів) ДДУПВП в АРК, областях, м. Києві та Київській області, м. Севастополі - районні, міські, районні в містах і міжрайонні прокурори, за місцем їх розташування.

7. У районних, міських, районних у містах відділах Державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції щодо виконання кримінальних покарань у вигляді штрафу та конфіскації в кримінальних справах у частині майна - районні, міські, районні в містах і міжрайонні прокурори, за місцем їх розташування.

8. В ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), кімнатах для доставлених у чергових частинах МРВ УМВС - міські, районні та міжрайонні прокурори (п. 5.1.2 наказу № 4/1 гн від 20 квітня 2004 р.).

Таким чином, згідно з вимогами Генерального прокурора міські, районні та міжрайонні прокурори здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінально-виконавчих інспекціях управлінь (відділів) ДЦУПВП, ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ) і кімнатах для доставлених у чергових частинах райвідділів і міськвідділів управлінь внутрішніх справ, а також у райміськ-відділах Державної виконавчої служби управління юстиції щодо виконання вироків, ухвал і постанов судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень і позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

З урахуванням визначених вимог наказу Генерального прокурора України міськрайпрокурорам необхідно розподіляти службові обов'язки й планувати роботу в прокуратурі.

13.2. Організація роботи з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Організація роботи у міській, районній прокуратурах і прокуратурі з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (далі -спеціалізованій прокуратурі) починається з розподілу службових обов'язків між оперативними працівниками прокуратури. Згідно з Наказом Генерального прокурора України № 1 від 19 січня 2004 р. "Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України" обов'язки між працівниками районної (міської) ланки розподіляються наказом керівника прокуратури. При вирішенні питання про розподіл службових обов'язків у міській, районній і спеціалізованій прокуратурах прокурор повинен визначити об'єкти нагляду, обсяг роботи, який необхідно буде виконувати, а також рівень підготовки працівників прокуратури, яким доручається виконувати цю функцію. При цьому йому треба враховувати, що відповідно до наказу Генерального прокурора № 4/1 гн від 23 квітня 2004 р. міськрайпрокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів у кримінально-виконавчих інстанціях управлінь (відділів) ДЦУПВП, ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), кімнатах для доставлених у чергових частинах міськрайвідділів внутрішніх справ, а також у міськрайвідділах Державної виконавчої служби управління юстиції щодо виконання кримінальних покарань у вигляді штрафу та конфіскації майна (п. 2.5.7 наказу).

Кримінально-виконавча інспекція відповідно до ст. 13 КВК виконує покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт і виправних робіт. Вона здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, а також: звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

В ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ) і кімнатах для доставлених у чергових частинах міськрайвідділів перебувають особи, затримані за підозрою у вчиненні злочину на підставі протоколу про затримання (ст. 106 КПК), а в окремих випадках, що визначаються необхідністю в проведенні слідчих дій, можуть перебувати обвинувачені, щодо яких застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту згідно з постановою судді (ст. 1652 КПК).

Районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби управлінь юстиції виконують вироки, ухвали й постанови судів у кримінальних справах у вигляді штрафу та конфіскації майна. Перевіряючи щоквартально додержання законності в діяльності кримінально-виконавчої інспекції, прокурор звертає увагу на додержання вимог норм КВК, у тому числі при виконанні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт, а також на здійснення контролю за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням і звільнених від відбування покарання вагітних жінок, жінок, які мають дітей до трьох років.

Перевіряючи законність перебування в ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для доставлених, прокурор з'ясовує наявність протоколу затримання щодо кожного затриманого, його обґрунтованість і порядок складання протоколу відповідно до вимог КПК. При цьому необхідно уточнити час затримання і правильність зазначення його в протоколі, вивчити матеріали справи й дати оцінку обґрунтованості затримання. В ізоляторах тимчасового тримання і в кімнатах для доставлених повинні триматися тільки затримані особи, а особи, узяті під варту, можуть перебувати в них не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб (ст. 155 КПК).

Прокурор, здійснюючи перевірку, повинен оцінювати будь-які акти кримінального переслідування з точки зору їх відповідності Конституції України (ст. 29), оскільки конституційні норми є нормами прямої дії. Кожна людина має право на свободу й особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом.

Кожному затриманому чи заарештованому має бути невідкладно повідомлено про мотиви затримання чи арешту, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто, користуватися правовою допомогою захисника й оскаржити в суді своє затримання. Затриманому роз'ясняються права, про що фіксується в протоколі (ст. 21 КПК). Про затримання або арешт людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

Перевіряючи в районних, міських, районних у містах відділах Державної виконавчої служби додержання законності при виконанні вироків, ухвал і постанов судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, міськрайпрокурори звертають увагу на додержання вимог Закону України "Про виконавче провадження". Статтею 3 Закону визначено рішення, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, у тому числі ті, які передбачаються вироками, ухвалами та постановами судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, а також постановами судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення. Ці види судових актів в адміністративних і кримінальних справах заслуговують на особливу увагу. Тому додержання законності при їх примусовому виконанні посадовими особами Державної виконавчої служби перебувають у центрі уваги міських, районних прокурорів при перевірці.

Прокурори, перевіряючи додержання законності в діяльності державних виконавчих служб, звертають увагу на виконання ними обов'язків, закріплених Законом України "Про виконавче провадження", у тому числі й використання державними виконавцями своїх прав при здійсненні виконавчого провадження, а також додержання прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб при здійсненні виконавчого провадження.

Організація роботи прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах (спеціалізованої прокуратури) щодо використання наглядових повноважень має деякі відмінності від організації роботи в міських, районних прокуратурах.

Як свідчить практика, прокурори спецрайпрокуратур у наказах про розподіл службових обов'язків між оперативними працівниками за кожним працівником прокуратури, крім слідчих, закріплюють окремі об'єкти нагляду: виправні та виховні колонії, кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри), тимчасові слідчі ізолятори на території виправних колоній, арештні доми, а також лікувально-трудові профілакторії управлінь (відділів) ДДУПВП в АРК та областях. При цьому нагляд за додержанням законів у цих установах здійснюється в строки відповідно до вимог наказу Генерального прокурора України № 8 гн від 23 квітня 2004 р.

13.3. Повноваження прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень

Відповідно до ст. 22 КВК України прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами згідно з Законом України "Про прокуратуру".

Для здійснення нагляду за додержанням і застосуванням законів адміністраціями органів і установ, які виконують покарання і застосовують призначені судом заходи примусового характеру, адміністраціями місць тримання затриманих і взятих під варту; для попередження, виявлення й усунення порушень закону прокурори наділені відповідними повноваженнями.

Згідно з ч. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру" прокурор має право:

1) у будь-який час відвідувати місця тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установи, у яких засуджені відбувають покарання, установи для примусового лікування і перевиховування;

2) безперешкодно входити до всіх приміщень, де перебувають особи, до яких застосовані заходи медичного та виховного характеру, а також тримаються адміністративно затримані, заарештовані;

3) опитувати затриманих, заарештованих і засуджених;

4) знайомитися з документами, на підставі яких ці особи затримані, заарештовані, засуджені або до них застосовано заходи примусового характеру;

5) перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації цих установ, зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству;

6) вимагати від посадових осіб органів, виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

7) негайно звільняти особу, яка незаконно перебуває в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, прокурор користується повноваженнями владно-розпорядчого характеру. Закон України "Про прокуратуру" визначає, що постанови та вказівки прокурора щодо додержання законності й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі, інших покарань, а також осіб, до яких застосовані заходи примусового характеру, є обов'язковими та підлягають негайному виконанню (ст. 45 Закону), такі ж вимоги містяться в ст. 22 (КВК).

Указані норми гарантують захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб, визначених нормами КПК, КВК, Законом України "Про попереднє ув'язнення", а також у відомчих актах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Міністерства оборони України, Міністерства охорони здоров'я та інших органів, які видають накази, розпорядження та інструкції, що забезпечують виконання чинного законодавства. Незважаючи на те, що прокурор не здійснює нагляд за виконанням відомчих актів, порушення або невиконання їх означає одночасно і порушення законів, бо акти, як правило, роз'яснюють порядок застосування законів, а їх невиконання створює причини й умови порушення закону. Прокурор, реагуючи на виявлені порушення закону, указує на причини й умови цих порушень, посилаючись на відомчі акти.

Генеральний прокурор України в наказі за № 8 гн від 23 квітня 2004 р. вимагає від підлеглих прокурорів проводити комплексні перевірки додержання законів, визначаючи терміни їх проведення (п. 6 наказу), а саме:

а) у слідчих ізоляторах, дільницях слідчих ізоляторів на території виправних колоній, а також комісіях з питань розподілу, направлення та переведення засуджених до позбавлення волі зі слідчих ізоляторів до виправних і виховних установ - щомісяця;

б) у місцях виконання покарань і заходів примусового характеру, що призначаються судом, - один раз на півріччя;

в) у кримінально-виконавчих інспекціях - щокварталу;

г) у відділах державної виконавчої служби - один раз на півріччя;

г) у дисциплінарних батальйонах - один раз на півріччя;

д) на гауптвахтах - щомісяця;

є) у міжобласних центрах і відділеннях стаціонарної судово-психіатричної експертизи для осіб, які тримаються під вартою, - щомісяця.

Крім цього, відповідно до вимог п. 7 Наказу Генерального прокурора за № 4 від 28 жовтня 2002 р. "Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство" визначаються і такі терміни перевірок:

а) прокурорами АРК, областей, міст Києва і Севастополя в слідчих ізоляторах МВС та СБУ - щомісяця;

б) міськими, районними, міжрайонними й іншими прирівняними до них прокурорами - не рідше як один раз на десять днів перевіряти в ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), кімнатах для доставлених у чергових частинах МРВ УМВС законність затримання осіб.

При цьому з урахуванням стану законності та правопорядку в місцях попереднього ув'язнення, виконання покарань і заходів примусового характеру, що призначаються судом, необхідно проводити цільові перевірки з питань, які потребують негайного вирішення. За необхідності такі перевірки здійснюються за участі відповідних спеціалістів (у тому числі з управлінь ДДУПВП) і працівників структурних підрозділів прокуратур.

Генеральний прокурор України покладає на прокурорів обов'язок проводити комплексні перевірки, під час яких особливу увагу звертати на наявність законних підстав та обґрунтованість тримання громадян у місцях попереднього ув'язнення, установах виконання покарань і заходів примусового характеру, що призначаються судом; додержання вимог закону щодо режиму тримання; додержання прав ув'язнених і засуджених і виконання ними своїх обов'язків; застосування до таких осіб заходів заохочення та дисциплінарного впливу; їх матеріально-побутове та медико-санітарне забезпечення; залучення до суспільно корисної праці та додержання законів про охорону праці; створення умов для їх виправлення і ресоціалізації; додержання законів при звільненні; додержання вимог закону в діяльності спостережних комісій, служб у справах неповнолітніх щодо здійснення ними громадського контролю за дотриманням прав ув'язнених і засуджених (п. 4 наказу № 8 гн).

Перевіряючи додержання законності в місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, установ, у яких засуджені відбувають покарання, установ для примусового лікування і виховання, прокурор має право опитувати осіб, які там перебувають, знайомитися з документами, на підставі яких цих осіб затримано, заарештовано, засуджено або до них застосовано заходи примусового характеру (ст. 44 Закону "Про прокуратуру"). Опитування є однією з форм виявлення порушень законності, проводиться воно як у присутності адміністрації, так і без неї. Крім цього, прокурор має право приймати заяви та скарги від осіб, які перебувають у цих установах.

Відвідуючи ці установи, прокурор має право перевіряти законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації, зупиняти виконання незаконних актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень (п. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру").

Перевірка цих актів може здійснюватись як за заявами та скаргами, так і з особистої ініціативи прокурора. Прокурор має право скасувати будь-яку постанову посадових осіб органів і установ виконання покарання, слідчих ізоляторів і лікувально-трудових профілакторіїв щодо встановлених законодавством порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, якщо виявлено їх невідповідність законодавству.

Незаконні накази та розпорядження адміністрації установ прокурор опротестовує, керуючись ст. 21 Закону України "Про прокуратуру". Особливу увагу він повинен приділяти дотриманню вимог законодавчих актів, які регламентують перебування осіб у цих установах. Виявивши осіб, які незаконно перебувають у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, позбавлення волі або в установі для виконання заходів примусового характеру, прокурор зобов'язаний негайно їх звільнити (п. З ч. 2 ст. 44 Закону України "Про прокуратуру").

Незаконним уважається перебування в указаних установах осіб, направлених без належного оформлення документів, осіб, які підлягали звільненню після закінчення строку затримання, перебування під вартою на досудовому слідстві, відбуття строку покарання, відповідно до акта про помилування, за постановою або ухвалою судових інстанцій, на підставі рішення суду про умовно-дострокове звільнення та в інших випадках, передбачених ст. 152 КВК України.

Звільнення осіб, які незаконно перебувають у цих установах, здійснюються на підставі постанови прокурора. Постанови, а також указівки прокурора щодо додержання встановлених законодавством порядку й умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та виконання інших покарань, а також осіб, до яких застосовано заходи примусового характеру, згідно зі ст. 45 Закону "Про прокуратуру" є обов'язковими і підлягають негайному виконанню.

Таким чином, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, використовує повноваження владно-розпорядчого характеру, що забезпечує і гарантує захист прав і законних інтересів затриманих, заарештованих і позбавлених волі осіб. Аналіз законодавчих актів, які визначають права й обов'язки прокурора в процесі здійснення нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, дозволяє зробити висновок, що він наділений такими повноваженнями, які дозволяють йому успішно вирішувати завдання нагляду. Тобто ці повноваження дозволяють прокурору виконувати наглядову функцію, яка передбачена п. 4 ст. 121 Конституції України, у повному обсязі й завжди виступати гарантом забезпечення прав і свобод специфічної категорії осіб, які тримаються в кримінально-виконавчих органах і установах.

Основним завданням нагляду за додержанням законів цими органами й установами є забезпечення законності щодо порядку й умов тримання або відбування покарання особами, їх прав і виконання ними своїх обов'язків.

Для більш детального ознайомлення з діяльністю прокурора зі здійснення наглядової функції доцільно проаналізувати особливості нагляду за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі, у місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення, а також у місцях виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

13.4. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення

Тримання затриманих і взятих під варту здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, Закону України "Про попереднє ув'язнення", норм КПК України. Підставами тримання затриманих за підозрою у вчиненні злочину, а також обвинувачених під вартою відповідно до норм КПК України є відповідний протокол затримання (ст.ст. 106, 115) і постанова судді (ст. 165-2).

Відповідно до ст. 106 КПК затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин. Протягом цього терміну орган дізнання чи слідчий повинні звільнити затриманого, якщо не підтвердилася підозра у вчиненні злочину; звільнити й обрати щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою; доставити затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Особи, щодо яких на підставі ст. 155 КПК обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, тримаються в слідчих ізоляторах. В окремих випадках ці особи можуть перебувати в місцях тримання затриманих.

У місцях тримання затриманих особи, узяті під варту, можуть перебувати не більш як три доби. Якщо доставка ув'язнених до слідчого ізолятора в цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб (ч. 4 ст. 155 КПК). Якщо взяття під варту як запобіжний захід обрано щодо осіб, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, вони можуть перебувати в штрафному ізоляторі виправної колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховної колонії (ч. 5 ст. 155 КПК).

Постановою Верховної Ради України від 6 травня 1993 р. "Про тимчасові слідчі ізолятори на територіях виправно-трудових колоній" дозволено Державному департаменту України з питань виконання покарань тимчасово, до нормалізації становища з розміщенням осіб, яких тримають у місцях попереднього ув'язнення, направляти їх із переповнених слідчих ізоляторів до виправно-трудових колоній, де створюються тимчасові слідчі ізолятори.

Тримання під вартою під час досудового розслідування не повинне тривати більше двох місяців. Строк тримання під вартою може бути продовжений:

1) до чотирьох місяців - за поданням, погодженим з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів органами дізнання і досудового слідства, або самим цим прокурором, суддею того суду, який виніс постанову про застосування запобіжного заходу;

2) до дев'яти місяців - за поданням, погодженим із заступником Генерального прокурора України, прокурором АРК, області, міст Києва і Севастополя та прирівняними до них прокурорами, або самим цим прокурором у справах про тяжкі й особливо тяжкі злочини, суддею апеляційного суду;

3) до вісімнадцяти місяців - за поданням, погодженим з Генеральним прокурором України, його заступником, або самим цим прокурором в особливо складних справах про особливо тяжкі злочини, суддею Верховного Суду України (ст. 156 КПК).

У слідчому ізоляторі згідно зі ст. 89 КВК у виняткових випадках може бути залишено для роботи з господарського обслуговування осіб за їх згодою, які вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої або середньої тяжкості чи тяжкі злочини. Залишення засуджених для роботи з господарського обслуговування проводиться за наказом начальника слідчого ізолятора. Засуджені, які залишилися в слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування, тримаються ізольовано від інших осіб на умовах, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом для виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки.

Перевіряючи стан законності в місцях тримання затриманих і попереднього ув'язнення, прокурор звертає увагу перш за все на підстави перебування осіб у цих місцях. Йому необхідно перевірити наявність щодо кожного затриманого і взятого під варту певних документів: відповідно до затриманого - протоколу затримання (ст. 106 КПК), щодо заарештованого - постанови судді (ст. 165-2 КПК). Необхідно також ознайомитись із матеріалами, які долучаються до цих процесуальних документів (рапорт працівника міліції, пояснення затриманого, інші документи, вилучені предмети тощо). Перевіряючи підстави затримання, прокурор повинен звернути увагу на правильність оформлення протоколу, у якому має бути зазначено підстави, мотиви, день, час, місяць, рік, місце затримання, пояснення затриманого, час складання протоколу, а також роз'яснення підозрюваному його права на захист, у тому числі права мати побачення з захисником з моменту затримання. Протокол повинен бути підписаний особою, яка його склала, і затриманим. Ознайомившись з цими документами, прокурор повинен звернути увагу на термін перебування в місцях тримання затриманого. Він не повинен бути більшим за 72 години.

Ознайомлюючись із постановою судді про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, прокурор звертає увагу й оцінює з точки зору законності застосування такого запобіжного заходу. Крім того, звертає увагу на термін перебування особи в категорії підозрюваного в місцях тримання затриманих (не менше З діб), а у виняткових випадках - до десяти днів, а також на додержання вимог, передбачених кримінально-процесуальним законом, про продовження строків тримання під вартою у випадках, коли вони перевищують два місяці (ст. 156 КПК). Прокурор також з'ясовує загальні питання, які характеризують стан справ і кількість ув'язнених осіб, їх категорії (узяті під варту, засуджені, господарська обслуга, неповнолітні, жінки та інші).

13.5. Прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі

Особи, засуджені до позбавлення або обмеження волі, відбувають покарання в арештних домах, кримінально-виконавчих установах, спеціальних виховних установах (виховні колонії). Кримінально-виконавчі установи поділяються на кримінально-виконавчі установи відкритого типу (виправні центри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (виправні колонії). У свою чергу виправні

колонії поділяються на колонії мінімального, середнього та максимального рівня безпеки (ст. 11 КВК).

Нагляд прокурора за додержанням законності в цих установах здійснюється шляхом: а) періодичних планових перевірок; б) перевірок за скаргами, заявами, інформацією засобів масової інформації та інших джерел про факти порушень закону або надзвичайні події.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 7 гн від 26 грудня 2005 р. у цих установах повинні проводитися комплексні та цільові перевірки додержання законів один раз на півріччя. Готуючись до перевірки, прокурор складає її план, який затверджується керівником, визначає, яких спеціалістів необхідно залучити до перевірки (працівника КРУ, інженера з техніки безпеки чи працівника санепідемслужби), та її термін. Прибувши з метою перевірки до установи, прокурор повинен зустрітися з керівником або особою, яка тимчасово виконує його обов'язки.

Керівник установи - це начальник колонії, який очолює адміністрацію виправно-трудової установи та несе відповідальність за виконання завдань, визначених кримінально-виконавчим законодавством України. У начальника прокурор з'ясовує загальні питання, які стосуються стану законності в установі, у тому числі й такі:

а) кількість засуджених і додержання встановлених норм житлової площі;

б) стан злочинності та дисциплінарної практики серед засуджених;

в) кількість осіб, які тримаються в дисциплінарному ізоляторі, приміщеннях камерного типу (ПКТ), у карцерах;

г) працевлаштування засуджених, виконання промислових показників;

г) кількість осіб, які користуються правом безконвойного пересування, а також тих, які працюють за межами охоронюваної зони;

д) випадки застосування щодо засуджених зброї, гамівних сорочок, наручників і гумових кийків.

Перед початком комплексної перевірки необхідно ознайомитися з актами інспекторських перевірок, які проводилися працівниками Державного департаменту України з питань виконання покарань в області, у черговій частині з журналом обліку та реєстрації злочинів і пригод, де фіксуються всі позаштатні ситуації та випадки порушень закону в колонії. Крім цього, необхідно перевірити виконання адміністрацією колонії пропозицій прокурора за попередньою перевіркою. Після проведення цих заходів прокурор здійснює обхід усіх житлових, комунально-побутових і виробничих приміщень установи.

Обхід території проводиться в обов'язковому порядку з участю начальника колонії та медичного працівника, які під час обходу відповідають на запитання, що виникають у прокурора. У процесі обходу житлових приміщень прокурор звертає увагу на умови проживання засуджених: забезпеченість нормою жилої площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних метрів, у виховних колоніях і виправних колоніях, призначених для тримання жінок, -чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі - п'яти квадратних метрів (ст. 115 КВК). Перевіряє забезпечення індивідуальними спальними місцями, постільною білизною, одягом, взуттям, при цьому звертає увагу на санітарний стан житлових приміщень. При відвідуванні їдальні та кухні з'ясовує, як забезпечуються засуджені харчуванням. Установлює, коли останній раз визначалася калорійність їжі, перевіряє якість її шляхом безпосередньої проби. Він також: звертає увагу на санітарний стан цих приміщень.

У ході перевірки медичної частини з'ясовує обґрунтованість поміщення до стаціонару хворих, порядок зберігання медпрепаратів, які належать до наркотичної групи, як виконується примусове лікування засуджених від наркоманії та алкоголізму, чи не допущено звільнення осіб від примусового лікування без винесення судом рішень про його припинення, та інші питання.

У крамниці прокурор цікавиться асортиментом продуктів харчування та предметів першої потреби, канцелярського приладдя, розпорядком роботи крамниці, забезпеченням безпеки роботи продавця.

Під час обходу прокурор з'ясовує в засуджених, хто бажає прибути до нього на прийом з особистих питань, записує їх прізвища та призначає місце і час прийому. Крім того, фіксує наявність скарг на умови та режим тримання. Якщо виникають запитання, прокурор їх вирішує на місці, а за наявності заяв чи скарг, які потребують перевірки, пропонує викласти їх письмово на його ім'я і вирішує їх особисто або під своїм контролем. При обході та перевірці прокурору допомагають спеціалісти, яких він залучає.

Прокурор обов'язково повинен відвідати дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу, карцер і перевірити законність перебування там засуджених. У виробничих приміщеннях прокурор звертає увагу на умови праці засуджених, охорону праці, техніку безпеки, санітарний стан та інші моменти, які він перевіряє за допомогою фахівців, залучених до перевірки. Після обходу житлових, комунально-побутових і виробничих приміщень та особистого прийому засуджених прокурор ознайомлюється з особовими справами засуджених і перевіряє додержання законності в діяльності адміністрації.

Під час комплексної перевірки, яку прокурор повинен проводити один раз на півріччя, обов'язково з'ясовується комплекс питань.

Законність тримання засуджених в установах виконання покарань (УВП), обґрунтованість засудження і позбавлення чи обмеження волі, законність та своємасність звільнення засуджених після відбуття строку покарання на підставі акта про помилування й амністію.

Ця перевірка здійснюється за особовими справами засуджених, де зазначено підстави для відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Такими підставами є вирок суду, який набрав чинності, ухвала суду про зміну умовного засудження або виправних робіт на позбавлення волі. При перевірці особових справ осіб, які звільнилися з УВП, прокурор звертає увагу на законність і обґрунтованість їх звільнення шляхом звірення вироку (ухвали) суду та інших документів з даними про звільнення. Крім цього, прокурор перевіряє законність переведення засуджених з однієї колонії до іншої. Стаття 93 КВК України визначає, що засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його постійного місця проживання до засудження. Переведення з однієї колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню в цій колонії. Тому прокурору необхідно з'ясувати, чи були для цього законні підстави (конфліктна ситуація, хвороба, виробнича необхідність та ін.).

Забезпечення охорони та режиму тримання засуджених згідно з вимогами закону. Перевіряючи додержання вимог норм КВК України, які регламентують забезпечення охорони та режим тримання засуджених, прокурор звертає увагу на виконання вимог ст. 102 КВК України. При цьому він перевіряє:

- стан охорони, ізоляції засуджених і нагляд за їх поведінкою;

- законність надання засудженим права на короткочасні виїзди за межі місця позбавлення волі (ст. 111 КВК);

- законність надання засудженим права на отримання посилок, передач, бандеролей, грошових переказів, на користування крамницею, надання побачень з родичами й іншими особами, телефонних розмов (ст. 108, 110, 112, 114 КВК);

- законність накладення на засуджених стягнень, своєчасність виявлення та ізоляції злісних порушників режиму (ст. 133, 134 КВК);

- законність і обґрунтованість застосування до засуджених зброї, наручників, гамівної сорочки і гумового кийка (ст. 106 КВК);

Став боротьби зі злочинами й іншими порушеннями режиму. Перевіряючи стан боротьби зі злочинами й іншими правопорушеннями, прокурор перш за все звертає увагу на виконання вимог ст. 97 КПК, яка регламентує порядок прийняття і розгляд заяв і повідомлень про злочини. З цією метою він ознайомлюється з матеріалами відомчих розслідувань, які проводилися у зв'язку з вчиненням засудженими злочинів, вивчає кожну кримінальну справу, яка перебуває в провадженні органів дізнання. Крім того, перевіряє:

- журнал обліку злочинів і надзвичайних подій, який знаходиться в черговій частині;

- журнал обліку відмовлених у порушенні кримінальних справ, який знаходиться в оперативному відділі, і журнал одержання тілесних ушкоджень, що ведеться медичною частиною.

Поряд із цим, прокурор ознайомлюється зі статистичними даними про кількість вилучених спиртних напоїв, наркотичних речовин, колючо-ріжучих предметів, грошей, валюти й іншого, а також із заходами дисциплінарного реагування на ці факти. Особливу увагу слід приділяти вивченню особових справ засуджених, які злісно порушують режим тримання, неодноразово поміщалияь До дисциплінарного ізолятора, переводилися до приміщень камерного типу (одиночних камер), до карцеру, які самовільно залишали місце обмеження волі, ухиляються від роботи, систематично порушують режим; установленню фактів приховування злочинів, передбачених ст.ст. 390, 391 КК (ухилення від відбування покарання, злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи).

Перевіряючи додержання законності при прийнятті рішень за матеріалами службових перевірок фактів заборонених стосунків особового складу УВП із засудженими та їх родичами, прокурор звертає увагу на повноту перевірки, у тому числі чи з'ясовувалися при цьому питання щодо отримання такими працівниками будь-яких благ, пільг, переваг. Оцінюючи законність прийнятих рішень за цими матеріалами, він визначає наявність у діях указаних осіб ознак, що підпадають під вимоги Закону України "Про боротьбу з корупцією". У разі виявлення подібних фактів прокурор оформляє протоколи про корупційні дії за умови, що не пройшли терміни, передбачені законом, направляє їх до суду.

Додержання адміністрацією установ виконання покарань (УВП) вимог закову про матеріально-побутове забезпечення осіб, засуджених до позбавлення чі обмеження волі. Додержання законів, які регламентують медичне обслуговування та матеріально-побутове забезпечення, прокурор перевіряє під час обходу цих об'єктів. Доцільно, щоб така перевірка проводилася за участі відповідних спеціалістів. При цьому слід мати на увазі, що питання про медичне обслуговування та матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі регулюються ст.ст. 63, 64 КВК, а засуджених до позбавлення волі - ст.ст. 115, 116 КВК України. Здійснюючи перевірку, необхідно керуватися вимогами, які регламентуються нормами Кримінально-виконавчого кодексу України.

Додержання законів про працю. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження (п. 1. ст. 56 КВК). Засуджені до обмеження волі залучаються до праці зазвичай на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою (п. 1 ст.60 КВК). Робота засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи та переведення на іншу роботу.

Засуджені до позбавлення волі повинні працювати в місцях і на роботах, визначених адміністраціями виправних колоній (ст. 118 КВК).

Додержання закону про залучення засуджених до праці. Перевірку додержання закону про залучення до праці необхідно починати з витребування статистичних даних про трудове використання засуджених. При цьому з'ясовується, чи всім працездатним надано роботу, якщо ні, то з якої причини та які заходи вживаються адміністрацією для усунення причин, у тому числі для пошуку нових замовлень.

Згідно зі ст. 61 КВК адміністрація виправного центру веде облік засуджених до обмеження волі, організовує їх трудове влаштування, забезпечує додержання умов праці. Стаття 62 КВК передбачає, що власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливості, спеціальності, організувати первинну професійну підготовку та створити необхідні побутові умови. Власнику, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім випадків: а) звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених КК України; б) переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або до іншого виправного центру; в) набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у вигляді обмеження волі, засуджена до позбавлення волі; г) неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

Засуджені до позбавлення волі, як правило, залучаються до праці на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови їх охорони та ізоляції. Засудженим чоловікам віком понад 60 років, жінкам - понад 55 років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, дозволяється працювати за їх бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії.

Ураховуючи ці обставини, зазначені в нормах КВК, прокурор зобов'язаний перевіряти, як вони додержуються, а також як засуджені виконують норми виробітку. Додержання правових норм, які регулюють робочий час, час відпочинку, охорону прані й техніку безпеки. Вимоги про умови праці для засуджених до обмеження чи позбавлення волі (статті 60, 119 КВК) чітко визначено законодавством. Прокурор перевіряє додержання цих норм при обході виробничих об'єктів, де він з'ясовує, яка тривалість робочого дня, чи надається відпочинок, безкоштовний спецодяг, спецприлади (окуляри, рукавиці й інше). З метою підвищення якості перевірки цих питань бажано залучати необхідних спеціалістів.

Перевіряючи додержання законів про охорону праці й техніки безпеки, прокурор ознайомлюється з документацією про нещасні випадки, їх службове розслідування, своєчасність і правильність оформлення актів і вжиті заходи щодо усунення причин та умов нещасних випадків. Особливу увагу приділяє праці засуджених, щоб вона була організована з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, установлених законодавством про працю.

Законність оплати праці засуджених і проведення відрахувань із заробітку. Праця засуджених до обмеження чи позбавлення волі регулюється законодавством про працю, їх праця оплачується відповідно до її кількості та якості. Засуджені можуть залучатися без оплати праці лише до робіт з благоустрою колоній, виправного центру, прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колоній продовольством (ст. 118 КВК).

Засудженим до обмеження волі незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менше 75 % загальної суми заробітку (п. 4. ст. 60 КВК). Засудженим до позбавлення волі, які виконують норми виробітку або встановлені завдання і не допускають порушень режиму, зараховується незалежно від усіх відрахунків 15 % на особовий рахунок, а на особовий рахунок засуджених чоловіків віком понад 60 років, жінок - понад 55 років, інвалідів першої та другої груп, хворих на активну форму туберкульозу, вагітних жінок, ланок, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, - не менш як 50 % нарахованого їм місячного заробітку. Засудженим, які відбувають покарання у виховних колоніях, дільницях соціальної реабілітації виправних колоній, колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, а також засудженим жінкам, яким дозволено проживання за межами виправної колонії, на особовий рахунок зараховуються незалежно від усіх відрахувань не менш як 75 % нарахованого їм місячного заробітку (ст. 120 КВК). Поряд із цим, особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують вартість харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, крім вартості спецодягу і спецхарчування (ст. 121 КВК).

У бухгалтерії перевіряється законність розрахунків за роботу з засудженими, своєчасність і правильність нарахування на основні рахунки заробітку, законність проведених відрахувань. При цьому слід мати на увазі, що відрахування з заробітку витрат на утримання засудженого проводиться після відрахування прибуткового податку й аліментів. Відрахування за виконавчими листами та іншими виконавчими документами провадяться в порядку, встановленому законом. Щодо засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість і харчування, одягу, взуття, білизни, комунально-побутових та інших наданих послуг, утримується з їхніх особових рахунків. У разі відсутності у засудженого коштів на особовому рахунку виправна колонія має право пред'явити йому позов через суд (п. З ст. 121 КВК).

Матеріальні збитки, заподіяні державі засудженими під час відбування покарання, стягуються з їхнього заробітку за постановою начальника колонії, яка оголошується засудженому під розписку (ст. 137 КВК). Прокурор перевіряє матеріали, за якими винесено відповідну постанову, з'ясовує, чи встановлено розмір збитків, обставини, за яких їх було завдано, і ступінь вини засудженого в заподіянні збитків, наявність письмового пояснення винного, чи оголошено постанову засудженому під розписку. Поряд із цим, перевіряє, чи є такі особи, які не відшкодували збитків і звільнились з УВП, чи зверталась адміністрація установи до суду щодо стягнення з них збитків у встановленому законом порядку.

Додержання вимог закону про проведення виховної роботи, організацію загальноосвітнього і професійно-технічного навчання. Виховна робота, яка проводиться з засудженими до обмеження чи позбавлення волі, регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України. У ст. 65 КВК закріплені вимоги до адміністрації виправного центру, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів про проведення соціально-виховної роботи з особами, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі. Питання проведення виховної роботи з особами, засудженими до позбавлення волі, містяться в ряді статей (123-137 КВК). Усе це вимагає від прокурора перевірки додержання вимог закону про проведення виховної роботи в місцях відбування покарання. Прокурор ознайомлюється з планами роботи заступника начальника установи з соціальної роботи та їх виконанням, а також перевіряє додержання законів у роботі начальників загонів. При цьому необхідно звертати увагу на об'єктивність складання характеристик на засуджених, чи відповідають вони матеріалам особових справ.

Розпорядком дня колоній можуть передбачатися виховні заходи, участь у яких для засуджених є обов'язковою (ст. 123 КВК). На виконання цих вимог закону прокурору слід також звертати увагу під час перевірки. Статтею 124 КВК визначено основні форми та методи соціально-виховної роботи з засудженими до позбавлення волі, тому прокурору необхідно з'ясувати, які форми й методи застосовуються і якими є результати цієї роботи.

Значну увагу треба приділяти питанням загальноосвітнього і професійного навчання засуджених, особливо виконанню Законів України "Про освіту", "Про загальну середню освіту", у тому числі питанням доступності та безоплатності здобуття повної загальної середньої освіти, а також Закону України "Про професійно-технічну освіту" (ст.ст. 125, 126 КВК).

Перевіряючи виконання законодавства, що регламентує виховну роботу, прокурор ознайомлюється з діяльністю самодіяльних організацій засуджених (ст.ст. 66, 127 КВК) і роботою, яка проводиться представниками релігійних організацій (ст. 128 КВК).

Оцінюючи стан законності, у тому числі додержання вимог закону про проведення виховної роботи, прокурор повинен перевіряти й аналізувати законність застосування заходів заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження чи позбавлення волі (ст.ст. 67-70, 130-135 КВК).

Додержання законів про відшкодування збитків, завданих злочинами. Особи, які відбувають покарання, зобов'язані відшкодовувати збитки, завдані злочинами. Відрахування за виконавчими листами та іншими законодавчими документами провадяться в порядку, встановленому законом (ст. 121 КВК). При перевірці прокурор з'ясовує, чи на всіх засуджених, які зобов'язані відшкодовувати збитки, надійшли виконавчі листи. З цією метою він у спецвідділі установи перевіряє особові справи засуджених за господарські й економічні злочини, злочини проти власності, у сфері господарської діяльності й інші та звіряє з журналом обліку виконавчих листів, який веде бухгалтерія.

Нагляд за законністю утримань із заробітку засуджених у рахунок відшкодування матеріальних збитків передбачає перевірку своєчасності проведення стягнень, їх повноти та правильності. Якщо встановлюється, що стягнення не проводиться, необхідно з'ясувати причини. Якщо причиною є неналежне працевлаштування засудженого, прокурор повинен зажадати від адміністрації усунення цієї причини. Крім утримання відрахувань із заробітку, збитки можуть погашатися на письмове прохання засуджених з інших сум особового рахунку, у тому числі з тих, які надійшли поштовим переказом.

Прокурору доцільно перевірити додержання законності при відшкодуванні збитків за декількома виконавчими провадженнями.

Додержання законності при звільненні засуджених. Перевірка виконання законів, що регламентують звільнення засуджених, проводиться прокурором з урахуванням усіх норм, які визначають не лише звільнення, але й надання допомоги в трудовому й побутовому влаштуванні, установлення адміністративного нагляду, порядок дострокового звільнення та ін. Прокурор зобов'язаний перевірити, як виконуються вимоги законів, що визначають підстави звільнення від відбування покарання (ст. 152 КВК), час звільнення і проведення розрахунків зі звільненими особами (ст. 153 КВК), надання допомоги засудженим у трудовому і побутовому влаштуванні (ст. 156 КВК), а також допомоги особам, звільненим з місць відбування покарання (ст. 157 КВК). Крім цього, прокурор з'ясовує, чи своєчасно адміністрація виявляє осіб, які після звільнення підлягають адміністративному нагляду, чи виконуються вимоги Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" і чи своєчасно направляються рішення суду до органів внутрішніх справ для виконання (ст.ст. 158, 159 КВК).

Порядок дострокового звільнення від відбування покарання визначається ст. 154 КВК і перевіряється прокурором з урахуванням вимог, передбачених цією нормою, а також нормами Кримінального кодексу України (розділ XII КК).

Додержання законодавства про пожежну безпеку н охорону навколишнього природного середовища. При проведенні перевірки прокурор звертає увагу на додержання законодавства, що регламентує пожежну безпеку. Здійснюючи обхід, він перевіряє наявність протипожежних засобів (щити, металеві крюки, лопати, відра, пісок, пожежні рукави, водяні помпи та ін.), а також визначає наявність відповідальних осіб за протипожежний стан в установі, додержання вимог Закону України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р. Перевіряючи додержання законодавства в установах виконання покарання, прокурор обов'язково повинен звертати увагу на виконання вимог законів, які регламентують охорону навколишнього природного середовища. У тому числі він з'ясовує питання з забезпечення екологічної безпеки при господарській діяльності, додержання лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів від промислової, сільськогосподарської та інших видів діяльності. При цьому перевіряється використання за призначенням коштів, виділених на охорону природного середовища та виконання завдань щодо охорони навколишнього середовища, наявність екологічного паспорта установи. Прокурор також звертає увагу на санітарний стан житлової, промислової зон і території, яка прилягає до охоронюваної зони установи.

Законність розгляду та вирішення заяв, звернень і скарг ув'язнення. Робота з заявами, зверненнями та скаргами регламентується Законом України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. Перевірку питань, передбачених законом, доцільно починати з прийому засуджених з особистих питань, під час якого з'ясувати, чи зверталися вони з цими питаннями до представників адміністрації і до кого конкретно, які було прийнято рішення за зверненнями. Після цього в канцелярії установи ознайомитися з порядком обліку, реєстрації, зберігання заяв і скарг, строки та якість їх вирішення, а також повідомлення авторів про результати їх розгляду.

Крім цього, перевірити наявність графіків прийому керівництвом установи, начальниками частин і служб засуджених і громадян з особистих питань, з'ясувати, яких вжито заходів щодо задоволення законних прохань. Своєчасність давання відповідей засудженим, крім книги реєстрації, перевіряється також за особовими справами заявників, оскільки ці відповіді повідомляються під розписку і долучаються до їх особових справ.

Перевіряючи законність розгляду заяв і скарг, необхідно звернути увагу на статистичні дані про цю роботу, на її аналіз, ужиття заходів щодо усунення порушень закону. Прийом засуджених до арешту, обмеження або позбавлення волі необхідно проводити щомісяця (п. 7.2 наказу № 7 гн).

Законність наказів і розпоряджень адміністрації УВП. З самого початку перевірки прокурору доцільно ознайомитися з наказами, розпорядженнями й іншими актами адміністрації установи. Це дає йому краще уявлення про стан законності в установі. Перевіряючи накази і розпорядження, необхідно оцінити їх відповідність закону. Прокурор має право припинити виконання наказів, які суперечать закону щодо режиму й умов тримання засуджених. Під час перевірки прокурор повинен негайно відреагувати на виявлені порушення закону: дати керівництву установи усні чи письмові вказівки, приписи, подання, протести. Він вимагає від адміністрації усунення причин і умов, які сприяють порушенням, уживає заходів щодо поновлення конституційних прав і свобод осіб, позбавлених волі. Про результати перевірки прокурор інформує особовий склад установи.

Таким чином, прокурорський нагляд за додержанням законів у місцях позбавлення або обмеження волі охоплює значний обсяг питань, які перевіряються. Така перевірка, з огляду на її обсяг і строки проведення не рідше одного разу на півріччя, буде результативною за умови участі в ній спеціалістів.