16. Організація роботи в органах прокуратури.

Мета і завдання організації роботи та діяльності прокуратури

Міські, районні прокуратури займають особливе місце в системі органів прокуратури України. Це основна ланка прокурорської системи, яка налічує майже 70 % усіх працівників органів прокуратури України.

Організація роботи в органах прокуратури України, у тому числі в міських (районних) прокуратурах, завжди була в центрі уваги Генерального прокурора України, про що свідчать накази, які регламентують діяльність прокуратури на всіх напрямках при виконанні покладених на них функцій.

Повноваження прокурорів, організація, принципи, функції та порядок діяльності чітко визначено Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку, у межах своєї компетенції також вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права й укладених Україною міждержавних договорів.

Прокуратура України становить єдину централізовану систему, яка відповідно до наведених правових актів виконує такі функції:

1) нагляд за додержанням і застосуванням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами;

2) підтримання державного обвинувачення в суді;

3) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом;

4) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

5) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

6) координація діяльності щодо боротьби зі злочинністю органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, митної служби та інших правоохоронних органів;

7) розслідування кримінальних справ про злочини, які визначені Кримінально-процесуальним кодексом;

8) ужиття заходів, спрямованих на попередження злочинності та правопорушень, участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

9) участь у роботі щодо вдосконалення законодавства;

10) роз'яснення законодавства та висвітлення діяльності органів прокуратури в засобах масової інформації;

11) здійснення повноважень у галузі міжнародного співробітництва та правової допомоги.

Реалізація перелічених функцій має забезпечити виконання основного завдання органів прокуратури - ствердження верховенства закону, зміцнення правопорядку та захисту від неправомірних посягань: 1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих рад, органів самоорганізації населення (ст. 4 Закону України "Про прокуратуру").

Форми й методи реалізації повноважень прокурорів міст, районів з виконання функцій прокуратури в межах встановленого Конституцією України та законами України порядку регламентуються також наказами та розпорядженнями Генерального прокурора України, прокурорів обласного рівня, рішеннями колегій і оперативних нарад, інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.

Характерною особливістю відомчих нормативних актів є їх спрямування на створення оптимального організаційного порядку діяльності, який би забезпечував повноту і своєчасність використання прокурорами наданих їм повноважень, оперативне та реальне усунення порушень закону, зміцнення правопорядку, поновлення порушених конституційних прав і свобод громадян, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

Для забезпечення успішного виконання завдань, що вирішує прокуратура, законодавством Гарантується її незалежність у здійсненні повноважень. Органам державної влади й органам місцевого самоврядування, посадовим особам забороняється втручатися в діяльність прокуратури з нагляду за додержанням законів або розслідування злочинів.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не визначених Конституцією та Законом України "Про прокуратуру". Вимоги, що відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або в передбачені законом чи визначені прокурором строки. Рішення прокурора міста (району) може бути оскаржене вищому прокурору або в суд.

Успішне виконання завдань, які визначені ст. 4 Закону України "Про прокуратуру", можливе за умови правильної організації роботи в прокуратурі міста, району.

НАКАЗ № 1 від 19 вересня 2005 р. «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України»

 З метою визначення основних засад і напрямів організації роботи органів прокуратури України, спрямування управлінської діяльності прокурорів на забезпечення ефективного виконання покладених на них завдань і функцій, керуючись ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»,

 НАКАЗУЮ:

 1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, начальникам структурних підрозділів апаратів, їх заступникам здійснювати належне керівництво підпорядкованими органами та працівниками, спрямовувати їх діяльність на ефективне виконання покладених на прокуратуру завдань і функцій, приділяти постійну увагу питанням організації роботи та контролю виконання.

2. Організаційне забезпечення управлінських заходів Генерального прокурора України та прокурорів обласного рівня, контроль за виконанням їхніх доручень, додержання вимог наказів та інших документів з питань організації роботи покласти на організаційно-контрольні підрозділи, до яких призначати кваліфікованих і досвідчених працівників, що мають достатній практичний досвід роботи на керівних посадах в органах прокуратури і здатні принципово виконувати покладені на них обов’язки.

2.1. У Генеральній прокуратурі України зазначений підрозділ підпорядкувати першому заступникові Генерального прокурора України, а в прокуратурах обласного рівня – їх керівникам.

2.2. У прокуратурах районної (міської) ланки відповідальність за цей напрям роботи покласти безпосередньо на прокурорів.

3. Прокурорам усіх рівнів здійснювати свої повноваження виключно в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Не допускати втручання в компетенцію інших органів, установ та організацій. Не підміняти органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Поважати та захищати незалежність і гідність судової влади.

3.1. Принципово реагувати на будь-які посягання на незалежність прокуратури у здійсненні повноважень. Протидіяти втручанню органів державної влади, посадових осіб, громадських об’єднань та організацій у діяльність прокурорів. Запобігати впливу на працівників прокуратури з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків або добитися прийняття неправомірного рішення. Про такі факти невідкладно інформувати вищестоящих прокурорів, а в передбачених законом випадках вирішувати питання про притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності.

3.2. Не допускати порушення процесуальної самостійності прокурорсько-слідчих працівників. Вказівки з питань слідчої, наглядової діяльності та участі прокурорів у судах надавати підпорядкованим працівникам виключно у письмовій формі.

3.3. Інформувати про діяльність органів прокуратури, безумовно додержуючись вимог законодавства, що регламентує правовий режим інформації з обмеженим доступом, у тому числі даних досудового розслідування та наглядових перевірок. Порядок висвітлення діяльності прокуратури в засобах масової інформації визначати окремим наказом Генерального прокурора України.

4. Питання організації роботи органів прокуратури з окремих напрямів визначати в галузевих наказах, у яких на основі чинного законодавства та цього наказу конкретизувати завдання і пріоритети прокурорської діяльності, предмет нагляду, приводи, підстави або періодичність проведення перевірок, повноваження різних ланок прокурорської системи, критерії оцінки їхньої роботи.

4.1. Особливості діяльності військових, транспортних, природоохоронних, інших спеціалізованих прокуратур та прокуратур міст з районним поділом визначати окремими наказами Генерального прокурора України.

5. Діяльність органів прокуратури організовувати за територіальним і функціональним (галузевим) принципами.

5.1. На міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури як на головну ланку системи органів прокуратури покласти здійснення на відповідній території нагляду за додержанням законів місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами, підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, їх посадовими і службовими особами, громадянами; провадження досудового слідства; підтримання державного обвинувачення, представництво інтересів громадянина або держави у місцевих загальних судах у випадках, передбачених законом.

5.2. Прокуратурам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя безпосередньо здійснювати нагляд за додержанням законів відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, правоохоронними органами; провадити досудове слідство у справах про злочини, вчинені посадовими і службовими особами цих органів, та в інших важливих справах, що віднесені до підслідності прокуратури; забезпечувати підтримання державного обвинувачення у загальних апеляційних судах, організацію здійснення представництва інтересів громадянина або держави в місцевих, окружних спеціалізованих та апеляційних судах.

5.3. Генеральній прокуратурі України безпосередньо здійснювати нагляд за додержанням законів Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та правоохоронними органами; проводити досудове слідство у справах про злочини, вчинені посадовими і службовими особами цих органів, та в інших особливо важливих справах, що віднесені до підслідності прокуратури; забезпечувати підтримання державного обвинувачення у Верховному Суді України, представництво інтересів громадянина або держави у вищих спеціалізованих судах та Верховному Суді України.

5.4. На апарати Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня покласти також організаційне і методичне керівництво підпорядкованими прокуратурами та контроль за їх діяльністю. Не допускати при цьому проявів формалізму, зайвого паперотворення, дріб’язкової опіки. Принципово реагувати на факти бюрократичного стилю і методів керівництва.

5.5. Розмежування повноважень між органами прокуратури у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя здійснювати за потреби на основі зазначених положень наказами відповідних прокурорів. Копії таких наказів надсилати до організаційно-контрольного підрозділу Генеральної прокуратури України.

5.6. Прокуратурам вищого рівня брати до свого розгляду питання, що належать до компетенції підпорядкованих прокуратур, лише за виняткових обставин та за розпорядженням чи письмовою вказівкою керівника відповідної прокуратури.

6. Визначення оптимальної структури, штатної чисельності апаратів та належний розподіл обов’язків між керівництвом і підлеглими працівниками розглядати як найважливіші організаційно-управлінські чинники.

6.1. Обов’язки між керівництвом розподіляти наказами Генерального прокурора України та прокурорів обласного рівня.

6.2. Структуру Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного рівня розробляти управлінню кадрів за участю організаційно-контрольного підрозділу Генеральної прокуратури України за поданнями відповідних прокурорів і заступників Генерального прокурора України та затверджувати наказами Генерального прокурора України.

6.3. Штатну чисельність апарату Генеральної прокуратури України, підпорядкованих органів прокуратури розробляти управлінню кадрів Генеральної прокуратури України, додержуючись раціонального співвідношення керівних, оперативних і технічних працівників, погоджувати з організаційно-контрольним підрозділом та затверджувати наказами Генерального прокурора України.

6.4. Структурні підрозділи створювати на єдиних для центрального й обласних апаратів засадах, як правило, за галузевим принципом. Самостійні підрозділи, на які покладається виконання одночасно декількох функцій органів прокуратури, утворювати лише за напрямами діяльності спеціалізованих прокуратур та у сфері оборонного комплексу. Не допускати утворення підрозділів, що не мають функціонального навантаження і не виконують самостійних управлінських функцій.

6.5. Організацію діяльності апаратів визначати регламентами відповідних прокуратур, які розробляти організаційно-контрольним підрозділам з урахуванням пропозицій інших структурних підрозділів відповідно до типової структури, встановленої Генеральною прокуратурою України, та затверджувати наказами керівників. У регламентах встановлювати процедуру і методи управлінської діяльності, зокрема з питань розподілу повноважень між керівниками різного рівня, роботи структурних підрозділів та їх взаємодії, підготовки і проходження документів, прийняття управлінських актів, планування роботи, виїздів до підпорядкованих прокуратур, підготовки та проведення колегій і нарад, здійснення контролю виконання, аналітичної та методичної роботи, вивчення і впровадження позитивного досвіду.

6.6. Завдання і функції самостійного структурного підрозділу, права та обов’язки його працівників визначати у Положенні про цей підрозділ, яке затверджувати наказом керівника прокуратури.

6.7. Роботу галузевих структурних підрозділів організовувати за територіально-предметним принципом, використовуючи спеціалізацію працівників, закріплення за ними зон і предметів (тем) як дійовий засіб підвищення ефективності прокурорсько-слідчої роботи. Перелік обов’язкових для органів прокуратури тем затверджувати розпорядженням Генерального прокурора України.

6.8. Розподіл функціональних обов’язків між працівниками здійснювати їх керівникам і затверджувати в центральному апараті – начальниками Головних управлінь або заступниками Генерального прокурора, в прокуратурах обласного рівня – заступниками прокурорів відповідно до розподілу обов’язків.

7. Роботу міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур організовувати за галузевим і предметним принципами. Розподіл функціональних обов’язків між працівниками прокуратури здійснювати наказами керівника.

8. Застосовувати різні форми планування як дійовий засіб підвищення ефективності прокурорсько-слідчої роботи.

9. Плани роботи Генеральної прокуратури України, прокуратур обласного та районного рівнів складати на півріччя та затверджувати (підписувати) відповідним прокурорам. При плануванні забезпечувати цілеспрямованість, конкретність і реальність планів. Застосовувати диференційований підхід до залучення прокуратур нижчого рівня, виходячи із стану законності та злочинності на відповідній території.

9.1. У зазначених планах передбачати наглядові перевірки, за винятком тих, періодичність проведення яких передбачена законодавством або наказами Генерального прокурора України; комплексні або галузеві перевірки підпорядкованих прокуратур, надання практичної допомоги з декількох напрямів; загальні заходи аналітичного та навчально-методичного характеру. Враховувати у них заходи прокуратур вищого рівня з конкретизацією об’єктів перевірки, строків, виконавців тощо.

9.2. Структурним підрозділам апаратів планувати роботу з урахуванням основного плану роботи, рішень колегій, нарад, інших організаційно-розпорядчих документів. До своїх планів не включати не передбачених основним планом виїздів для перевірок та заходів, які потребують надіслання завдань підпорядкованим прокуратурам або реалізації на рівні перших керівників прокуратур.

9.3. Плани роботи Генеральної прокуратури України, прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та Військово-Морських Сил України формувати, затверджувати і надсилати підпорядкованим прокуратурам разом із графіками виїздів і списками осіб, що викликаються на стажування, не пізніше відповідно 20 та 25 числа останнього місяця поточного півріччя.

9.4. Плани роботи міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур формувати та підписувати до 1-го числа першого місяця наступного півріччя.

9.5. У разі потреби плани корегувати лише на підставі вмотивованих рапортів за рішенням керівника, який приймав рішення стосовно відповідного заходу.

10. Передбачені планами завдання надсилати на місця у термін, необхідний для його якісного виконання, за підписом відповідних заступників Генерального прокурора або прокурора обласного рівня, але не пізніше ніж за місяць до встановленого строку.

11. Позапланові завдання підпорядкованим прокурорам надсилати за рішенням Генерального прокурора України, за підписом його або першого заступника, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

12. Усі завдання обов’язково попередньо вивчати, візувати, а після підпису реєструвати в організаційно-контрольних підрозділах. Про позапланові завдання, надіслані з порушенням вказаного порядку, негайно повідомляти організаційно-контрольний підрозділ для вирішення питання щодо їх відкликання та вжиття заходів реагування до порушників.

13. Перед проведенням наглядових перевірок та виїздів на місця до підпорядкованих прокуратур в обов’язковому порядку складати плани, які затверджувати відповідним керівникам, зазначаючи приводи та підстави їх проведення, а також перелік питань, що підлягають перевірці.

14. Організаційно-контрольним підрозділам активно впливати на стан планування роботи, а також здійснювати дієвий контроль за своєчасним і якісним виконанням запланованих заходів, завдань і доручень керівника прокуратури.

15. Для визначення проблемних питань та виявлення недоліків в організації роботи органів прокуратури, пошуку шляхів поліпшення управлінської діяльності використовувати можливості узагальнення статистичних даних та матеріалів аналітичних досліджень.

15.1. Аналітичну роботу здійснювати за необхідності поглибленого вивчення проблеми, якщо висновок про стан додержання законності, боротьби зі злочинністю, організації діяльності прокуратури на підставі статистичних та оперативних даних зробити неможливо.

15.2. За результатами аналітичних досліджень вживати заходів до усунення недоліків, а також вносити конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності роботи та рівня координації діяльності по боротьбі зі злочинністю, удосконалення законодавства та відомчих актів, що стосуються організації та порядку діяльності прокуратури.

15.3. Заборонити встановлювати підпорядкованим прокурорам обов’язкову тематику і періодичність складання документів аналітичного спрямування.

16. Впроваджувати у діяльність органів прокуратури науково обґрунтовані, найбільш досконалі та ефективні форми і методи роботи. Позитивний досвід поширювати тільки після його ретельного вивчення, обговорення та схвалення науково-методичними радами. Інформаційні листи з цього питання надсилати до підпорядкованих прокуратур за підписом прокурора або його першого заступника.

17. Надання практичної допомоги вважати пріоритетним засобом впливу на діяльність підпорядкованих органів і працівників, забезпечення ефективного та якісного виконання покладених на них функцій та завдань.

18. Галузеві перевірки в підпорядкованих прокуратурах планувати і проводити у випадках, коли наявні дані свідчать про суттєві недоліки та прорахунки в організації роботи або грубі порушення виконавської дисципліни на цьому напрямі, а застосовані раніше заходи не дали позитивних результатів.

19. Комплексні перевірки підпорядкованих прокуратур здійснювати, як правило, один раз у п’ять років у зв’язку із закінченням терміну повноважень прокурора з метою об’єктивної оцінки діяльності та вирішення питання щодо можливості його призначення на повторний строк.

19.1. В інших випадках комплексні перевірки проводити за рішенням керівника лише за наявності суттєвих недоліків і прорахунків в організації роботи на більшості напрямів прокурорської діяльності, які не були усунені на виконання попередніх вимог.

19.2. Рішення за результатами таких перевірок приймати керівнику прокуратури після їх попереднього обговорення на колегії.

20. Вважати основними критеріями оцінки ефективності діяльності органів прокуратури України: дотримання Конституції та законів України при здійсненні прокурорських повноважень, забезпечення належної організації роботи, повноту і своєчасність вжитих заходів до усунення порушень закону, поновлення прав і свобод громадян та законних інтересів держави, відшкодування завданих їй збитків, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.

20.1. Роботу органів прокуратури оцінювати комплексно у площині фахового вирішення питань, що належать до компетенції прокуратури, у поєднанні з кількісними показниками, які можуть об’єктивно порівнюватись.

21. Результати перевірок оформляти, як правило, довідками, а у випадках суттєвих недоліків і прорахунків – доповідними записками з викладенням висновків та пропозицій щодо заходів реагування. Доповідну записку (довідку) підписувати перевіряючим, ознайомлювати з нею під розпис керівника перевіреної прокуратури, якому вручати її примірник. У разі незгоди з викладеними фактами та висновками долучати до довідки письмові заперечення.

22. За необхідності колегіального обговорення питань діяльності органів прокуратури виносити їх на розгляд колегій або оперативних нарад. Рішення з цього приводу приймати у кожному конкретному випадку відповідному прокуророві на підставі наданих доповідних записок або інших матеріалів.

22.1. На колегіях розглядати найбільш важливі і складні проблеми, що стосуються додержання законності, стану правопорядку, визначення напрямів діяльності органів прокуратури, виконання наказів Генерального прокурора України.

22.2. Підсумкові колегії за участю підпорядкованих прокурорів проводити не частіше ніж два рази на рік по закінченні планово-звітного періоду з метою визначення необхідних заходів на перспективу.

22.3. Звіти керівників структурних підрозділів заслуховувати на колегіях за наявності суттєвих недоліків у роботі, після попередньо вжитих заходів реагування, а підпорядкованих прокурорів – також за результатами комплексних перевірок. У разі виникнення питання щодо відповідності зазначених осіб займаній посаді ініціювати внесення його на розгляд атестаційної комісії, а у передбачених законодавством випадках порушувати питання щодо притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

22.4. На колегіях не розглядати кадрові питання, які віднесено до компетенції атестаційних комісій, а також питання, порядок вирішення яких врегульовано процесуальним законодавством.

22.5. На розгляд оперативних нарад виносити питання з окремих напрямів діяльності підпорядкованих прокуратур і піднаглядних органів, які не потребують комплексного підходу до їх вирішення, а також щодо організації роботи структурних підрозділів апаратів, міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур, звіти прокурорсько-слідчих працівників про виконання службових обов’язків, додержання дисципліни і правил трудового розпорядку. У разі прийняття рішень і визначення конкретних заходів складати протоколи за підписом головуючого, здійснювати контроль за їх виконанням.

22.6. Керівників та посадових осіб інших державних органів запрошувати на засідання колегій чи на оперативні наради у разі необхідності заслуховування їх повідомлень і пояснень з приводу порушень законодавства.

22.7. Рішення і протоколи засідань колегій складати та підписувати у п’ятиденний термін з часу їх проведення, а протоколи оперативних нарад – упродовж трьох діб.

23. Прокурорам усіх рівнів координувати діяльність правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про прокуратуру». Координаційні наради проводити відповідно до виникаючих проблем з метою визначення спільних заходів по боротьбі із злочинністю та контролю за їх виконанням.

23.1. Прокурорам міст з районним поділом здійснювати координаційну діяльність у межах міста із залученням прокурорів районного рівня в порядку, визначеним наказом Генерального прокурора України щодо їх повноважень.

24. Міжвідомчі наради проводити у разі необхідності узгодження спільних заходів з питань додержання законності з контролюючими органами, іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

25. Порядок проведення координаційних та міжвідомчих нарад визначати у регламентах. Копії постанов і рішень надсилати до прокуратур вищого рівня протягом 10 діб після їх проведення.

26. До відповідних підрозділів вищестоящих прокуратур у п’ятиденний термін з дня підписання надсилати примірники таких документів:

 аналізів та узагальнень з питань прокурорсько-слідчої діяльності;

 планів роботи;

 протоколів засідання колегії;

 регламенту роботи прокуратури;

 положень про структурні підрозділи;

 наказів про розподіл обов’язків між керівним складом прокуратури та розмежування повноважень між прокуратурами різних рівнів;

 розподілу обов’язків між працівниками міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур;

 інформаційних листів про позитивний досвід та методичних рекомендацій з питань прокурорсько-слідчої діяльності.

27. Вищестоящим прокуратурам не витребовувати від підпорядкованих прокуратур інформацію та дані, що не пов’язані з прокурорсько-слідчою діяльністю та звітністю.

28. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

 

Організація планування роботи в прокуратурах.

План повинен формуватись особисто прокурором, однак активну участь у цій роботі мають приймати всі працівники. Досягається це попереднім збором їх пропозицій до плану, а також обговоренням проекту плану на оперативних нарадах. Працівникам райпрокуратури доцільно мати зошит (журнал, папку) з пропозиціями до майбутніх планів роботи.

План, схвалений на нараді, підписується прокурором районного рівня до 1-го числа першого місяця наступного піріччя і відразу передається виконавцям. Один примірник цього плану надсилається до вищестоящої прокуратури у п'ятиденний термін з дня його підписання. Перший примірник плану з письмовими пропозиціями до нього долучається до відповідної номенклатурної справи секретаріату.

Прокурор організовує виконання плану, здійснює контроль за його реалізацією, оперативно аналізує його ефективність в цілому і по кожному заходу окремо, для чого проти певного пункту в контрольному екземплярі плану робить відповідні відмітки про строки проведених перевірок чи аналітичних вивчень, внесених актах реагування і т.ін. Практика підтвердила доцільність долучення до контрольного примірнику плану копій відповідних документів, хоча це не обов'язкова вимога.

Варто пам'ятати, що прокурор окрім здійснення організаційно-контрольних функцій має брати безпосередню участь у виконанні плану.

Рекомендації щодо структури (моделі) плану роботи прокуратури району. Заходи, що не включаються до плану роботи.

Повноваження щодо планування роботи на рівні районних (міських) прокуратур покладаються безпосередньо на їх керівників і закріплюються у відповідному наказі про розподіл обов'язків.

Структура плану:

• назва документу,

• порядковий номер заходу та його повне найменування;

- термін реалізації заходу; кількість передбачуваних днів (тижнів) для виконання;

• ПІБ всіх виконавців;

- обґрунтування щодо підстав та наявної необхідності включення даного конкретного заходу до плану роботи (дані офіційної статистики, аналітичних вивчень, достовірна інформація про факти порушень законів тощо);

• зазначення посади і підпис працівника, що вніс пропозицію;

• дата внесення письмової пропозиції.

Необхідність і доцільність включення до плану запропонованих підлеглими заходів він визначає з урахуванням ступеня їх обґрунтованості, актуальності та власного бачення концептуальної моделі плану роботи на конкретний планово-звітний період.

Доцільно передбачати також графу “Відмітка про виконання планових заходів та результати їх реалізації”.

Надзвичайно важливою стадією процесу підготовки плану є його колективне (колегіальне) обгововорення.

Відповідно до п.9.1 наказу ГПУ №1 від 19.09.05 у планах роботи передбачати наглядові перевірки, за винятком тих, періодичність проведення яких передбачена законодавством або наказами Генерального прокурора України; комплексні або галузеві перевірки підпорядкованих прокуратур, надання практичної допомоги з декількох напрямів; загальні заходи аналітичного та навчально-методичного характеру. Враховувати у них заходи прокуратур вищого рівня з конкретизацією об’єктів перевірки, строків, виконавців тощо.

Розподіл функціональних обов’язків в органах прокуратури.

Відповідно до наказу ГПУ №1, а саме

п. 4. Питання організації роботи органів прокуратури з окремих напрямів визначати в галузевих наказах, у яких на основі чинного законодавства та цього наказу конкретизувати завдання і пріоритети прокурорської діяльності, предмет нагляду, приводи, підстави або періодичність проведення перевірок, повноваження різних ланок прокурорської системи, критерії оцінки їхньої роботи.

Розподіл обов’язків між працівниками міської-районої прокуратури творчий організаційно управлінський акт. Розподіл службових обов’язків між працівниками міської-районої прокуратури умовно можна поділити на кілька етапів.

На першому етапі визначається види роботи, які необхідно розподіліти між працівниками прокуратури, ураховуючи компетенцію районої прокуратури , яка в свою чергу зумовлена функціональними обов’язками прокурорів.

На другому етапі необхідно визначити приблизний обсяг людино-днів, який потрібний для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року.

Третій етап пов'язаний із закріпленням за кожним оперативним працівником конкретних обов’язків. При цьому обов’язки між працівниками районних прокуратур розподіляються, як правило за галузевим принципом, з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів, та здібностей працівників.

Розподіл обов’язків між працівниками прокуратури здійснюється з урахуванням штатної чисельності.

Аналітична робота в прокуратурі.

Загальна характеристика і сутність аналітичної роботи в прокуратурі, її організаційно-правових підстав.

Важливою передумовою ефективної діяльності прокуратури є належна організації її роботи, в тому числі з питань інформаційно-аналітичного забезпечення.

Під аналітичною роботою в прокуратурі розуміється сукупність організаційних, правових, матеріально-технічних та інших умов, а також дії прокурорсько-слідчих працівників щодо цілеспрямованого пошуку, збору, обліку, накопичення, розподілу, опрацювання (аналізу, узагальнення), збереження та передачі інформації, необхідної для практичних потреб органів та підрозділів прокуратури.

Послідовне дотримання всіх цих стадій, має суттєве значення для прийняття належно виважених управлінських рішень. Крім того, ці процеси також впливають на практику планування, розроблення програм, заходів тощо, метою яких є вирішення проблемних питань прокурорсько-слідчої діяльності, підвищення організації та ефективності роботи на всіх рівнях прокурорської системи зверху до низу.

Інформація, якої потребує прокуратура, може бути усною, письмовою, друкованою, аудіовізуальною та іншою. Надзвичайно важливо, щоб вся ця інформація була достовірною, обґрунтовано добраною, мала відношення до питань, які перебувають у полі зору прокуратури і, головне, надходила регулярно, у визначені для цього терміни.

Правову та організаційну основу аналітичної роботи в органах і підрозділах прокуратури визначають: Конституція України, Закон України "Про прокуратуру", чинні накази і розпорядження Генерального прокурора України, інші організаційно - управлінські акти відомчого характеру. Основними з їх числа, є відповідні накази Генерального прокурора України з питань організації роботи та управління в органах прокуратури, а також Регламент Генеральної прокуратури України, затверджений наказом №53 від 30.09.05.

Види, орієнтовна тематика та періодичність аналітичних досліджень (вивчень) в прокуратурах районного рівня.

Аналітичне дослідження - вивчення шляхом аналізу чи узагальнення інформаційних потоків, що характеризують стан діяльності (функціонування) органів прокуратури по виконанню покладених на них завдань, з тим, щоб виявити позитивний досвід для відповідного його закріплення і розповсюдження, або з'ясувати причини, які негативно вплинули на кінцеві результати цієї діяльності та прийняти рішення про шляхи поліпшення ситуації.

Аналіз - це діяльність, спрямована на визначення і дослідження окремих складових частин об'єкта (предмета, явища ) або окремих його властивостей з метою встановлення як ці складові впливають на характеристики об'єкта (предмета, явища ) в цілому.

Узагальнення - являє собою зворотній аналізу процес, який полягає у виявленні характерних рис, особливостей окремого предмета, факту, явища, сприйняття їх як загальних і поширення на інші предмети, факти , явища.

Аналіз та узагальнення як методи дослідницької діяльності взаємопов'язані, органічно обумовлюють та доповнюють один одного, що виступає важливим фактором досягнення об'єктивного, теоретично і практично значущого результату дослідження. Аналізом або узагальненням називається, зазвичай, також документ, що створюється у практичній прокурорській діяльності за допомогою вище вказаних методів і в якому міститься критична оцінка проведеної роботи, виокремлюються найбільш актуальні для конкретної прокуратури проблеми, визначаються шляхи їх вирішення. Ці проблеми можуть стосуватись як організації роботи органів прокуратури загалом, так і окремих напрямів, зокрема: розслідування злочинів, нагляду за додержанням і застосуванням законів (у тому числі й іншими органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство), участі прокурорів у розгляді судами кримінальних, цивільних, господарських справ, справ про адміністративні правопорушення, розгляду звернень громадян, депутатів місцевих рад, запитів і звернень народних депутатів України, кадрового, правового забезпечення тощо.

Аналітична робота має здійснюватись лише за необхідності поглибленого вивчення проблеми, якщо висновок про стан додержання законності, боротьби зі злочинністю, організації діяльності прокуратури неможливо зробити на підставі статистичних, оперативних чи інших даних. Проблеми, що потребують вивчення, повинні бути актуальними і мати практичну значимість. Слід уникати „дріб'язкових питань”, а також таких, що посідають у багатоаспектній прокурорській діяльності другорядне місце.

Для наскрізного вивчення та опрацювання визначено наступні теми:

• прокурорський нагляд за додержанням конституційних прав і свобод громадян ;

• стан прокурорського нагляду за законністю в діяльності органів які ведуть боротьбу зі злочинністю ;

• стан прокурорського нагляду за дотриманням законів щодо протидії легалізації (відмиванню) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом;

• прокурорський нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з торгівлею людьми та пов’язаними з нею злочинами.

Цей перелік обов’язкової тематики аналітичних вивчень є на сьогодні по суті вичерпним. Наказом Генерального прокурора України з питань організації роботи і управління в органах прокуратури(№1-2005) заборонено встановлювати підпорядкованим прокурорам інші обов’язкові тематику і періодичність складання документів аналітичного спрямування. З огляду на зазначене, тематика і періодичність проведення аналітичних досліджень мають бути у кожному випадку конкретизовані у планах поточної роботи та інших організаційно-управлінських актах Генерального прокурора України (прокурора обласного рівня),наприклад, рішеннях колегії.

Результати аналізів (узагальнень) з наскрізних тем та інших комплексних вивчень слід обговорювати на засіданнях координаційних (міжвідомчих) нарадах, вживаючи за результатами заходів до усунення недоліків у прокурорській діяльності та практиці протидії правопорушенням і злочинності.

Стадії та методи аналітичних досліджень. Методологія збирання та опрацювання інформації, необхідної для аналітичної роботи.

Основними стадіями аналітичних досліджень є підготовка до проведення аналітичного вивчення, збирання інформації, розробка плану-схеми, проведення аналітичного дослідження, обробка та аналіз зібраної інформації, оформлення результатів, реалізація аналітичних документів.

Методами дослідницької діяльності є аналіз та узагальнення, які взаємопов'язані, органічно обумовлюють та доповнюють один одного, що виступає важливим фактором досягнення об'єктивного, теоретично і практично значущого результату дослідження.

Аналіз - це діяльність, спрямована на визначення і дослідження окремих складових частин об'єкта (предмета, явища ) або окремих його властивостей з метою встановлення як ці складові впливають на характеристики об'єкта (предмета, явища ) в цілому.

Узагальнення - являє собою зворотній аналізу процес, який полягає у виявленні характерних рис, особливостей окремого предмета, факту, явища, сприйняття їх як загальних і поширення на інші предмети, факти , явища.

Аналізом або узагальненням називається, зазвичай, також документ, що створюється у практичній прокурорській діяльності за допомогою вище вказаних методів і в якому міститься критична оцінка проведеної роботи, виокремлюються найбільш актуальні для конкретної прокуратури проблеми, визначаються шляхи їх вирішення

Збір інформаційних, методичних та нормативних матеріалів та накопичення їх у тематичних наглядових провадженнях, формування яких здійснюється в прокуратурі, не лише по наскрізних але й інших тематичних напрямках, закріплених за відповідними працівниками райпрокуратури.

Опрацювання зібраної інформації, в тому числі :

перевірка кожної інформації на повноту, об'єктивність, достовірність шляхом ознайомлення, аналізу та оцінки з метою вирішення питання її достатності для проведення аналітичного дослідження;

групування статистичної та іншої інформації, відібраної для дослідження (надання зібраним цифрам і фактам визначеної форми та структури за їх індивідуальними ознаками);

складання (у разі потреби) порівняльних таблиць, діаграм, графіків, схем з метою доведення матеріалу, що досліджується, до порівняльного стану;

аналіз співвідношення зібраних статистичних даних у порівняльних таблицях;

встановлення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання висновків;

розроблення на основі сформульованих висновків конкретних рекомендацій і пропозицій щодо розв’язання (вирішення) наявних проблем.

Внутрішня та зовнішня взаємодія при проведення аналітичних досліджень (допустимі випадки, форми, об’єкти, межі).

Аналітичне дослідження - це вивчення шляхом аналізу чи узагальнення інформаційних потоків, що характеризують стан діяльності (функціонування) органів прокуратури по виконанню покладених на них завдань, з тим, щоб виявити позитивний досвід для відповідного його закріплення і розповсюдження, або з'ясувати причини, які негативно вплинули на кінцеві результати цієї діяльності та прийняти рішення про шляхи поліпшення ситуації.

Внутрішня взаємодія при проведенні аналітичних досліджень полягає в обміні інформацією з питань, що підлягають дослідженню між структурними підрозділами, наприклад, прокуратури області або на районному рівні між оперативними працівниками прокуратури, за якими закріплено певний напрямок прокурорської діяльності. Наприклад, при проведенні аналітичного дослідження стану розгляду звернень громадян оперативний працівник прокуратури району, за яким закріплено вказана ділянка роботи може одержати від іншого працівника прокуратури інформацію про стан представництва прокурором інтересів громадян в судах за їх зверненнями на адресу прокуратури.

Зовнішня взаємодія при проведенні аналітичних досліджень полягає в обміні (або витребуванні) інформації з питань, що підлягають дослідженню органами прокуратури від інших правоохоронних або контролюючих органів. Наприклад, знову таки при проведенні аналітичного дослідження стану додержання вимог законодавства щодо охорони природних ресурсів оперативний працівник прокуратури району, за яким закріплено вказана ділянка роботи може одержати від екологічної інспекції інформацію про кількість виявлених порушень в даній сфері, реагування вказаного органу на виявлені порушення і т.п.

Первинний облік роботи та статистична звітність в органах прокуратури.

Прокуратура України

ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ

НАКАЗ

№1/3 гн

„26” грудня 2005 року м. Київ

Про організацію роботи з питань первинного обліку,

ведення статистичної звітності в органах прокуратури

та нагляду за обліком злочинів

З метою підвищення рівня організації роботи з питань первинного обліку, ведення статистичної звітності в органах прокуратури та нагляду за обліком злочинів, керуючись ст. 15 Закону України "Про прокуратуру",

НАКАЗУЮ:

1. Заступникам Генерального прокурора України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам організувати належний первинний облік роботи, ведення статистичної звітності та ефективний нагляд за достовірністю обліку злочинів.

1.1. Покласти на зазначених керівників персональну відповідальність за даний напрям роботи. Прокурорам областей безпосередньо керувати роботою старших помічників з питань статистики.

1.2. Забезпечити своєчасне і повне відображення результатів прокурорсько-слідчої роботи в документах первинного обліку, достовірність статистичних показників та надання працівниками прокуратури карток обліку злочинів, осіб, які їх вчинили, та руху кримінальних справ.

1.3. З урахуванням даних обліку складати статистичні звіти, підписувати їх особисто та надавати прокурорам вищого рівня з перевіреними даними у паперовому та електронному вигляді в порядку і строки, визначені відповідними наказами та інструкціями. Зведені по Україні звіти підписувати заступникам Генерального прокурора України згідно з розподілом обов'язків.

1.4. Впроваджувати в роботу органів прокуратури сучасну електронно-обчислювальну техніку, засоби електронного зв'язку та програмного забезпечення автоматизованої обробки статистичної інформації.

1.5. Не допускати ведення невстановленої звітності.

1.6. З метою підвищення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності використовувати статистичні дані в організації роботи та управління підпорядкованими прокуратурами. Не допускати формального підходу до оцінки результатів діяльності підлеглих прокурорів і слідчих лише за кількісними показниками, без врахування фактичного стану справ.

2. Відділу статистичної інформації та аналітичної роботи Генеральної прокуратури України, старшим помічникам прокурорів областей з питань статистики:

2.1. Вживати заходів щодо вдосконалення форм первинного обліку та статистичної звітності в органах прокуратури.

2.2. Контролювати стан обліково-реєстраційної дисципліни в органах прокуратури. Перевіряти стан первинного обліку та правильність формування статистичних показників у структурних підрозділах апаратів, підпорядкованих прокуратурах, а також достовірність їх відображення у звітності про прокурорсько-слідчу роботу. Вживати заходів до усунення виявлених порушень та недопущення викривлень звітності.

2.3. Аналізувати звітні дані, виявляти тенденції, які виникають у прокурорсько-слідчій діяльності, динаміці та структурі злочинності.

2.4. Щоквартально готувати й направляти підпорядкованим прокуратурам статистичні збірники про, стан злочинності, розкриття та розслідування злочинів, основні показники прокурорсько-слідчої роботи для використання в практичній діяльності.

2.5. Отримувати у правоохоронних та судових органах в установленому порядку статистичні звіти та іншу статистичну інформацію та періодично проводити взаємозвірки з даними судової статистики з питань, що стосуються прокурорсько-слідчої діяльності.

2.6. Спільно з працівниками відповідних управлінь та відділів апаратів здійснювати нагляд за обліком злочинів, їх розкриття, руху кримінальних справ, додержання обліково-реєстраційної дисципліни в органах внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки та інших правоохоронних органах.

2.7. Старшим помічникам прокурорів областей з питань статистики копії довідок за результатами перевірок та документів прокурорського реагування направляти до відділу статистичної інформації та аналітичної роботи Генеральної прокуратури України у 5-денний термін з дня їх підписання.

3. Працівникам структурних підрозділів апаратів при здійсненні виїздів у підпорядковані прокуратури перевіряти стан первинного обліку роботи прокурорів і слідчих, достовірність даних статистичних звітів, додержання обліково-реєстраційної дисципліни на напрямі, що перевіряється.

У разі встановлення фактів викривлення статистичних даних копії довідок передавати старшим помічникам прокурорів областей з питань статистики для контролю за внесенням змін до відповідної звітності.

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

Контроль виконання та оцінка ефективності прокурорської діяльності.

Дивись наказ ГПУ выд 19.01.2004 N 1 «Про організацію роботи та контроль виконання в органах прокуратури України».

Контроль і перевірка виконання

Невід'ємною частиною організацій роботи в міській (районній) прокуратурі є контроль і перевірка виконання. Контроль виконання - це засіб забезпечення високого рівня ефективності прокурорського нагляду, зміцнення виконавчої дисципліни, попередження фактів невиконання або ж неякісного виконання прийнятих рішень. За своїм змістом контроль є сукупністю дій і заходів, спрямованих на перевірку своєчасності та якості роботи з виконання службових обов'язків, запланованих заходів, доручень і завдань Генерального прокурора України та прокурорів обласного рівня.

Предметом контролю є строки, повнота і якість виконання завдань, доручень, планів, рішень та інших організаційно-розпорядчих документів. Основним завданням контролю і перевірки виконання є:

1) установлення фактичного стану з виконанням вимог законодавства, контрольних вимог; упущень в організації роботи;

2) забезпечення виконавчої дисципліни та відповідальності в роботі оперативного складу прокуратури з виконання покладених на них службових обов'язків;

3) своєчасне виявлення, усунення і попередження порушень і недоліків в організації прокурорського нагляду, виконання завдань, рішень, організаційно-розпорядчих та інших документів, що стосуються діяльності міськрайпрокуратури;

4) з'ясування причин недоліків і допущених порушень та підготування пропозицій щодо їх усунення, а також внесення змін до раніше прийнятих контрольних рішень;

5) підвищення ролі й авторитету органів прокуратури в структурі державних органів.

Здійснення прокурором перелічених завдань із контролю досягається шляхом одержання від підлеглих інформації про хід виконання планів, завдань, наказів та інших контрольних документів і перевірка реально проведеної роботи. На факти порушення виконавчої дисципліни або неякісного виконання роботи прокурор повинен принципово реагувати. Прокурор міста (району) несе персональну відповідальність за організацію і стан контролю.

Аналіз норм Закону України "Про прокуратуру", наказів Генерального прокурора України, зокрема тих, що визначають контрольні вимоги, дозволяє зробити висновок, що основними принципами контролю за виконанням є:

1) своєчасність проведення контрольних заходів до настання обставин, за яких виконання контрольного завдання стає практично непотрібним;

2) безперервність - здійснення контролю на всіх етапах організації виконання завдань, планів, доручень, наказів тощо, починаючи з оформлення матеріалів (планів, доручень тощо), визначення виконавців і закінчуючи зняттям відповідного документа з контролю;

3) достовірність - висновки за результатами перевірки повинні бути обґрунтованими та відповідати фактичним даним;

4) підпорядкованість меті поліпшення виконавчої дисципліни на всіх напрямках прокурорської діяльності;

5) стимулювання досігнення цілей, які стоять перед прокуратурою міста, району, - використання наявної системи заохочень стосовно прокурорсько-слідчих працівників, які забезпечують належну та якісну виконавську дисципліну.

Основними об'єктами контролю і перевірки виконання в прокуратурі може бути:

а) виконання планів роботи прокуратури, заходів координаційної діяльності правоохоронних органів, рівень оперативних нарад;

6) виконання заходів із реалізації організаційно-розпорядчих документів Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, у тому числі наказів, розпоряджень і рішень колегій, постанов координаційних нарад у частині, що стосуються діяльності міськрайпрокуратур;

в) надання статистичних звітів і підсумкових документів про роботу прокуратури;

г) реалізація документів прокурорського реагування, які мають строки їх вирішення (протести, подання, приписи, постанови та ін.);

г) реалізація регіональних заходів щодо боротьби зі злочинністю з питань, що належать до діяльності прокуратури міста, району;

д) додержання процесуальних строків слідства, пред'явлення обвинувачення, тримання затриманих відповідно до ст.ст. 106, 115 КПК, тримання під вартою (ст. 156 КПК), розгляд і вирішення повідомлень про злочини, виконання письмових указівок і окремих доручень у кримінальних справах;

є) додержання строків розгляду заяв і скарг громадян і юридичних осіб;

є) контроль за виконанням доручень, завдань і документів, які надійшли в прокуратуру з вищих прокуратур зі строками їх виконання;

ж) додержання строків усунення недоліків, виявлених перевіркою в роботі прокуратури, і надання інформації вищому прокурору.

Цей перелік основних об'єктів контролю і перевірки виконання, який може бути використаний у роботі прокурора міста (району), не є вичерпним. Щоразу за необхідності прокурор особисто вирішує питання про об'єкт контролю і перевірки виконання.

1. Форми и методи контролю.

Організація контролю і перевірки виконання в прокуратурі регламентується низкою відомчих нормативних актів, у тому числі Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України № 90 від 28 грудня 2002 р. Документи, виконання яких підлягає обов'язковому контролю, визначає керівник прокуратури (п. 6.1. Інструкції).

Контроль за виконанням повинен мати превентивне значення і забезпечувати не лише додержання строків, але й фактичне виконання документів, їх якість і повноту.

Найбільш поширеним методом контролю є ознайомлення зі станом виконання контрольного завдання оперативним працівником прокуратури або одержання від виконавця документа прокурорського реагування: протесту, подання, припису, постанови, а також доповідної записки, письмової інформації, довідки про результати виконання планових заходів, завдань, доручень та інших документів.

Контроль за результатами реалізації документів прокурорського реагування необхідно покладати на заступника прокурора, який відповідає за цей напрямок діяльності, і тих помічників, які готували ці документи. У нарядах за напрямками прокурорського нагляду разом із кожним таким документом підшивається довідка про результати його розгляду і вжиті заходи з посиланням на номер наряду чи наглядового провадження, де підшито первісні матеріали.

Контроль за виконанням документів і заходів здійснюється прокурором шляхом заслуховування і одержання інформації під час особистих бесід із конкретним працівником про хід виконання контрольних і планових заходів, результати прокурорських перевірок, підтримання державного обвинувачення в суді, розгляд цивільних справ, розглянутих за участі прокурора, стан слідства, розслідування конкретних справ та з інших питань службової діяльності.

Така форма контролю застосовується як особисто прокурором, так і його заступниками за напрямками прокурорської діяльності, закріпленими за ними.

Дієвою формою контролю є заслуховування на оперативних нарадах звітів заступників, помічників і слідчих про здійснення ними службових обов'язків на закріплених ділянках роботи, а також про хід виконання планових та інших заходів, контрольних завдань, доручень тощо. На оперативних нарадах заслуховуються звіти, визначаються завдання з усунення виявлених недоліків в організації контролю виконання. Робота оперативної наради фіксується протокольно, протокол веде один із учасників наради, і потім його підписує прокурор.

Ураховуючи значення контролю і перевірки виконання, доцільно детально розглянути деякі особливості організації контролю.

На особливу увагу заслуговує організація контролю за виконанням організаційно-розпорядчих та інших документів.

Контроль за виконанням даної категорії документів пов'язаний з їх надходженням і реєстрацією в канцелярії прокуратури міста (району). Зареєстровані відповідно до Інструкції з діловодства в органах прокуратури України документи і матеріали негайно передаються на розгляд прокуророві, який не пізніше наступного дня з часу реєстрації зобов'язаний розглянути, а термінові - негайно і накласти на документі резолюцію, у якій визначає строк виконання, виконавців і порядок виконання. На документі з терміновим виконанням у резолюції зазначаються: виконавці, ставиться підпис автора резолюції та дата.

Поставлені на контроль документи зберігаються в канцелярії в окремій папці з написом "контроль". На кожний документ, що підлягає контролю, ставиться штамп "Контроль" і кінцева дата виконання, заповнюється контрольна картка в одному примірнику, який передається прокуророві району для особистої перевірки виконання документів підлеглими (п. 6.3. Інструкції). У випадках, коли прокурор дає доручення кільком працівникам, головним виконавцем є особа, яка зазначена в резолюції першою, якщо в документі не обумовлено інше.

Така особа:

- доводить зміст резолюції до інших працівників, зазначених у ній;

- у разі необхідності знімає копію чи робить витяги і передає їх іншим виконавцям;

- організовує роботу з документом у повному обсязі;

- відповідає за своєчасне виконання доручення.

Для виконання доручення їй надається право скликати інших виконавців і координувати їх роботу (п. 5.6. Інструкції). Термін надходження документів від керівництва прокуратури до безпосередніх виконавців не повинен перевищувати одного робочого дня.

Виконання планів роботи прокуратури необхідно виділити в окремий напрямок контролю під безпосереднім керівництвом прокурора міста (району) або його заступника. Для контролю планів виконання доцільно завести окрему папку контролю, де зосередити матеріали за виконанням окремих пунктів плану. Слід мати на увазі, що виконання плану контролюється постійно. Щомісяця аналізується хід виконання, причини зриву або перенесення виконання планових заходів. За необхідності питання стану виконання планових заходів, планової дисципліни прокурор вносить на розгляд оперативної наради, на якій заслуховуються звіти конкретних виконавців.

Про виконання пунктів плану свідчать доповідні записки, копії документів прокурорського реагування, інформації вищим прокурорам і органам влади, повідомлення про розгляд актів прокурорського реагування, пояснення посадових осіб та інші дані, що підтверджують фактичне виконання планових заходів. Документи про виконання плану додаються до контрольного примірника плану, і робиться відповідна відмітка про виконання, а також зазначається, у якому наряді підшито документи.

Стан планової дисципліни аналізується після закінчення планового періоду, у разі необхідності результати обговорюються на оперативній нараді, при прокуророві міста (району).

Після виконання документів у канцелярії прокуратури в контрольній картці (папці) робиться відмітка про результати виконання. Виконані документи у визначеному порядку підшиваються до встановленої номенклатурою справи.

У прокуратурах, де запроваджено комп'ютерний облік контрольних завдань, регулярно з метою контролю робиться їх контрольний роздрук, а після виконання документів до комп'ютерної бази заносяться відповідні дані про результати виконання.

Організація контролю за виконанням службових обов'язків оперативними працівниками.

Розподіл службових обов'язків між оперативними працівниками прокуратури міста (району) є важливим елементом організації роботи прокуратури, а контроль за виконанням цих обов'язків - невід'ємна її частина. Це вимагає від прокурора постійного контролю за виконанням службових обов'язків кожним оперативним працівником прокуратури. У практичній діяльності контроль здійснюється за такими напрямками діяльності: виконання заходів поточного плану роботи міськрайпрокуратури, контрольних завдань, доручень, рішень колегій і координаційних нарад витих прокуратур;

виконання доручень і вказівок прокурора міста (району) і його заступника з питань діяльності прокуратури;

стан нагляду за додержанням законів про права і свободи людини;

- організація перевірок додержання і застосування законів, строки проведення, їх якість і результативність;

стан нагляду за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство;

- стан нагляду за законністю розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини;

- стан нагляду за додержанням законності при затриманні громадян у порядку статей 106, 115 КПК, а також при застосуванні запобіжних заходів - взяття під варту;

- додержання законності при розгляді в суді кримінальних справ;

- стан роботи з представництва інтересів громадянина або держави в суді;

- стан нагляду за додержанням законності при розгляді заяв і скарг громадян;

- стан аналітичної роботи за напрямками прокурорського нагляду щодо додержання законності, а також боротьби зі злочинністю.

Перелік питань, які прокурор міста (району) може поставити й обговорити на оперативній нараді, не є вичерпним. У кожному випадку контрольна діяльність прокурора визначається станом законності, ефективності прокурорської діяльності, а також наявністю недоліків і упущень у роботі підлеглих працівників.

Необхідно виділити контроль за роботою слідчих прокуратури, яка має свою специфіку, зумовлену Кримінально-процесуальним кодексом України. Ця специфіка полягає в тому, що прокурор у даному випадку виконує подвійну функцію: функцію керівника слідства і функцію нагляду за додержанням процесуального законодавства при розслідуванні.

Уся діяльність прокурора спрямована на здійснення постійного контролю:

за своєчасним виїздом слідчих на місця подій і порушенням кримінальних справ, забезпеченням своєчасної та правильної взаємодії з оперативно-розшуковими службами з розкриття і розслідування злочинів;

додержанням законності при затриманні громадян на підставі ст. 115 КПК;

своєчасним і повним виконанням письмових указівок, окремих доручень у кримінальних справах;

правильним використанням криміналістичної техніки, науково-технічних засобів і забезпеченням збереження речових доказів;

виявленням причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, підготуванням подань про їх усунення, а також контролем за їх розглядом;

станом обліку справ, які перебувають у провадженні, і додержанням плану їх розслідування;

організацією планування слідства в кримінальних справах, розробленням слідчих версій і їх реалізацією;

додержанням строків слідства і тримання під вартою в кримінальних справах;

своєчасним, повним і об'єктивним розглядом скарг і звернень громадян у зв'язку з розслідуванням кримінальних справ;

виконанням планів підвищення кваліфікації слідчих.

Прокурор міста (району), реалізуючи свої повноваження з нагляду за законністю досудового слідства, здійснює контроль і з інших питань роботи слідчих. При цьому він застосовує такі основні форми контролю:

надає практичну допомогу і керує розслідуванням конкретних кримінальних справ;

заслуховує інформації слідчих про стан слідства в кримінальних справах, виконання окремих слідчих дій;

бере участь в огляді місця подій і виконанні інших слідчих дій;

вивчає кримінальні справи, які знаходяться в провадженні слідчого, дає письмові вказівки, контролює їх виконання;

знайомиться з проектами процесуальних та інших документів, вносить необхідні корективи до їх змісту;

надає допомогу в організації проведення експертиз;

аналізує роботу слідчих та обговорює її стан на оперативних нарадах.

У практичній діяльності прокурори міст (районів) можуть використовувати й інші форми контролю. їх вибір залежить від професійної підготовки слідчих, які розслідують кримінальні справи, а також від особистого ставлення кожного слідчого до виконання своїх обов'язків.

Розглядаючи загальні положення організації роботи прокуратури міст (районів), необхідно проаналізувати організацію роботи з виконання окремих її функцій. Згідно зі ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладаються такі функції:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Визначення перелічених функцій прокуратури безпосередньо в Основному Законі держави свідчить про те, що органи прокуратури посідають особливе місце в системі органів державної влади та являють автономну правоохоронну структуру зі своїм предметом, провадженням, функціями та повноваженнями.

Ураховуючи особливе значення функцій, які закріплені в ст. 121 Конституції України, а також у ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", доцільно проаналізувати виконання кожної з них.