55. Які характерні риси притаманні сучасному економічному розвитку України

З проголошенням незалежності України особливого значення набувають економічні проблеми. Економіка - це найважливіша галузь суспільного життя і праці.

На початку 90-х років економічний розвиток України був дуже складний. Наростання кризових явищ в індустрії супроводжувалось зупинкою багатьох підприємств. Глибока економічна криза на початковому етапі перехідного періоду в Україні була зумовлена тотальним одержавленням економіки, пануванням монополізму, структурною диспропорційністю економіки, помилками та прорахунками керівництва республіки.

У цей період спеціалістам і вченим не вдалося розробити економічну програму, адекватну історичному розвиткові України. Надії на регулюючу роль ринку призвели до недооцінки ролі держави, управлінських структур. Серйозною проблемою на цьому етапі стало відставання правової бази від ринкових перетворень в економіці.

У жовтні 1994р. новообраним Президентом була проголошена стратегія економічних перетворень. Вона передбачала звільнення цін, обмеження дефіциту державного бюджету, впровадження вільної внутрішньої і зовнішньої торгівлі, введення суворої монетарної політики, масову приватизацію великих підприємств і проведення земельної реформи.

У перші 2-3 роки після проголошення економічного курсу Л,Кучми в українській економіці намітилися певні зрушення на краще. Почалася реальна приватизація. У 1995р. в Україні було роздержавлене 16 265 об'єктів, з яких 4051 належали до загальнодержавної власності. Другим важливим підсумком прискорення економічних реформ було досягнення в 1996р. фінансової стабілізації. У результаті, темпи зростання цін зменшилися з 400% в 1992р. до 40% у 1996р.

Зниження інфляції сприятливо вплинуло на стабілізацію курсу національної валюти по відношенню до долара. У вересні 1996р. була проведена грошова реформа. її суть полягала у фактичній деномінації в 100 тис. разів карбованця, який був тоді в обігу, і заміні його гривнею. Разом з тим було здійснено лібералізацію цін, валютного курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, роздержавлення земель, почав розвиватися ринок цінних паперів. Усунуто таке породження адміністративної системи, як тотальний товарний дефіцит.

Згадані заходи дали позитивні результати. Насамперед це знайшло відображення в зменшенні темпів падіння ВВП.

Однак, незважаючи на деяку стабілізацію, що намітилася на 1997р. у ряді галузей, економічну кризу подолати не вдалося. І без того непросте фінансове становище України значно погіршилося через наслідки кризи в Південно-Східній Азії (1997р.) і Росії (1998р.). Загострення економічної ситуації передусім відбилося на становищі населення. Протягом 1997-1999рр. середньомісячна заробітна плата, що виплачувалася вкрай нерегулярно, знизилася у валютному еквіваленті майже вдвічі і склала менше 50 дол. США. Спостерігалося постійне зростання цін на основні продукти та споживчі товари. Збільшилась чисельність офіційно зареєстрованих безробітних, що становила на 1999р. було 1,5 млн. чол. За межею бідності опинилося близько половини українських громадян.

Причини такого становища крилися в низькій якості економічної політики, яка проводилася протягом всіх останніх років, відсутності волі в оптимізації податкової системи, зниженні бюджетних витрат тощо. У значній мірі існуюча податкова система сприяла формуванню "тіньової" економіки, що становить значну загрозу для економічної безпеки держави. "Тіньова' економіка, яка є неоподаткованою структурою, має дві складові. Перша з них - це економіка, в якій громадяни діють цивілізованими методами, але приховують свій прибуток від оподаткування("тінь") на 1999р. забезпечувала доходи щонайменше для 75% населення України). Друга складова -кримінальний сектор, який має значну вагу і, на думку окремих спеціалістів, становить не менше половини об'ємів "тіньової" економіки, характеризується навмисними ухиленням від дій державних регуляторів, перерозподілом офіційно чи неофіційно виробленого товару, незаконним використанням державних ресурсів, присвоєнням в тій чи іншій протиправній формі прибутку від реалізації товару чи надання послуг, розкраданням, шахрайством, рекетом, наркобізнесом та іншими видами кримінальної діяльності.

За останні роки "тіньовий" сектор економіки України збільшувався катастрофічними темпами, його об'єми на 1999р. досягай не менше 60% ввп

Незважаючи на тривалу системну кризу та її вкрай негативні наслідки, економічна політика держави протягом 1990-х років не мала стратегічної основи, здійснювалася фрагментарно, переважно зусиллям Національного банку України, що було зовсім недостатньо для формування умов економічного росту. Уряд у різних складах виявився нездатним забезпечити необхідне управління економічними процесами, проявляв недостатньо ініціативи, значною мірою сприяв "тінізації" української економіки, нерідко відлякував зовнішніх інвесторів своєю непередбачуваністю та корумпованістю. Не спромігся у повній мірі реалізувати свої повноваження Президент. Зокрема, він не зумів ефективно скористатися делегованим йому Конституцією правом протягом 3-х років видавати укази з економічних питань, не врегульованих законом. Чимало помилок було допущено у кадрових питаннях. Як наслідок, майже кожен рік позначався зміною уряду. Все це обернулося для держави катастрофічними економічними збитками, створило несприятливий економічний режим у країні.

Не вдалося розгорнути й широко рекламовану боротьбу з таким лихом, як корупція та хабарництво. Державний апарат, у т. ч. і його вищі ешелони, дедалі більше зрощувалися з напівзлочинними кланами, тим самим втрачаючи імунітет проти кримінальної корозії. Злочинні утворення продовжували утримувати під контролем переважну більшість суб'єктів підприємницької діяльності, значну частину державних підприємств (за результатами експертних досліджень, організована злочинність контролює в Україні до 85% банків і не менше 40 - 50% приватних підприємств), мали суттєвий вплив на розподіл ліквідної продукції українського ринку. Мафіозні структури , зміцнивши, почали ставити перед собою не лише економічні, а й політичні цілі. У результаті, Україна перетворювалася в одну з найкорумпованіших держав світу.

Отже, відсутність достатньої політичної волі, професіоналізму законодавчої і виконавчої влади в умінні поєднати світовий досвіду з конкретними українськими умовами для проведення структурних реформ, безплідна й виснажлива боротьба всередині самої влади зумовили затяжний економічний спад, призвели до зниження довіри суспільства не лише до влади, а й до об'єктивно необхідних ринкових реформ. Досягнута ціною жорстокої монетарної політики макроекономічна стабілізація без урахування пріоритетів і потреб національної економіки, без створення сприятливих умов для промислової і підприємницької діяльності супроводжувалася наростанням фінансової незбалансованості, зниженням якісних показників у виробничій сфері, погіршенням галузевої структури промислового виробництва, що вело до серйозного порушення основних параметрів економічної безпеки України.