- •1. Визначити предмет і завдання курсу "Історія України". Принципи і джерела вивчення історії України.
- •2. Дати характеристику основних етапів історії України
- •3. Кочові племена на території України в стародавні часи
- •4. Проаналізувати існуючи концепції походження та заселення східних слов'ян
- •5. Проаналізувати існуючі концепції походження Київської Русі
- •6. Визначити значення прийняття християнства для розвитку Київської Русі
- •7. Проаналізувати культурний розвиток Київської Русі
- •8. Дати оцінку економічного розвитку Київської Русі
- •9 1) Дати оцінку соціального розвитку Київської Русі
- •2) Охарактеризувати політичну систему Київської Русі
- •10 1) Пояснити причини занепаду Київської Русі у XII ст.
- •2) Визначити роль Галшдько-Волинського князівства в історії України
- •11. Хід та наслідки татаро-монгольської навали на землі Київської Русі у XIII ст.
- •12 1) Охарактеризувати політику Литви в українських землях у XIV-1 пол. XVI ст.
- •2) Визначити особливості польського панування в Україні у XV -XVI ст.
- •13 1) Визначити причини виникнення українського козацтва та основні версії його походження
- •2) Охарактеризувати устрій та звичаї Запорізької Січі
- •14. Розкрити причини, характер, рушійні сили Визвольної війни українського народу середини XVII ст.
- •15. Дати оцінку Переяславській угоді 1654 року. Березневі статті.
- •16. Визначити роль б. Хмельницького в історії України
- •17. Проаналізувати причини політичної нестабільності української о суспільства після смерті б. Хмельницького (період Руїни).
- •18. Наступ російського царизму на українську автономію
- •19. Охарактеризувати суспільно - політичний та економічний розвиток Гетьманщини (XVIII ст.)
- •20 1) Розкрити причини знищення Гетьманщини у другій половині XVIII століття.
- •2) Пояснити причини знищення Запорозької Січі
- •21. Охарактеризувати соціально-економічне та політичне становище України в складі Російської імперії у і пол. XIX ст.
- •22. Проаналізувати причини, хід та особливості промислового перевороту в Україні у II пол. XIX ст.
- •23. Визначити сутність реформ 60-70 рр. XIX ст., їх незавершений характер
- •24. Дати оцінку соціально-економічного та політичного розвитку українських земель у складі Австрійської, а з 1867 р. Австро-у горської імперії (кін.Хуш - поч.Хх ст.)
- •25. Охарактеризувати сутність та особливості українського національного відродження (XIX — поч.Хх ст.)
- •26. Проаналізувати процес формування та діяльності українських політичних партій на початку XX ст.
- •27. Дати оцінку революції 1905-1907рр. І її впливу на Україну
- •28. Охарактеризувати становите України під час і світової війни
- •29. Які зміни в соціально-економічному житті України зумовила столипінська аграрна реформа?
- •30. Охарактеризувати вплив Лютневої революції на Україну. Утворення Центральної Ради
- •31. Дати характеристику гетьманській державі п.Скоропадського (1918 р.)
- •32. Проаналізувати діяльність та причини поразки Української Директорії
- •33. Охарактеризувати політику зунр та її взаємини з унр
- •34. Визначити причини поразки українських національно-демократичних сил в 1919-1920 рр.
- •35 ) Пояснити причини впровадження нової економічної політики, її мету та сутність
- •2) Визначити підсумки неПу. Які причини зумовили згортання нової економічної політики?
- •36. Проаналізувати причини, хід та наслідки індустріалізації в Радянській Україні
- •37. Визначити причини, сутність та хід колективізації в Україні у 1929-1933 рр
- •2) Проаналізувати наслідки політики колективізації в Радянської Україні
- •38. Визначити причини та наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •39. Охарактеризувати політику сталінських репресій в урср в зо-ті роки 20 ст.
- •40. Охарактеризувати суспільне - політичне і економічне становище в Західній Україні в 20-з0-ті роки 20 ст.
- •41. Дати оцінку радянсько-німецьким договорам 1939 р. І пов'язаної з ним долі західно-українських земель.
- •42. Охарактеризувати політику радянської влади в Західній Україні в 1939 - 1941 рр.
- •43. Визначити причини нападу фашистської Німеччини на срср та місце України в планах гітлерівців
- •44. Дати оцінку німецько-фашистському окупаційному режиму в Україні у 1941-1944 роках
- •45.Вичнаити роль підпільної боротьби і партизанського руху в України в забезпеченні перемоги над ворогом
- •46. Охарактеризувати діяльність оун-упа у роки другої світової війни та сучасні оцінки її діяльності
- •47. Розкрити підсумки другої світової війни для України та історичне значення перемоги над фашистськими загарбниками
- •48. Охарактеризувати особливості процесу відбудови народного господарства в урср у 1945 -1950 рр.
- •49. Охарактеризувати сутність реформ 50 — 60 років XX ст. В Україні
- •50. Проаналізувати причини та показати прояви кризи в соціально-економічному житті урср в 70-і - першій половиш 80-х років
- •51. Охарактеризувати суспільно-політичне життя урср у середині 60-х - першій половиш 80-х рр. Дисидентський рух
- •52. Розкрити особливості соціально-економічної та політичної обстановки в урср в умовах "перебудови" (1985 - 1991 рр.)
- •53. Проаналізувати причини і обставини проголошення незалежної Української держави (1991р.)
- •54. Основні напрямки зовнішньої політики України в сучасних умовах
- •55. Які характерні риси притаманні сучасному економічному розвитку України
- •56. Охарактеризувати культурно-національне відродження України в сучасних умовах
- •57. Проаналізуйте основні положення Конституції України 1996 р.
- •58. Охарактеризувати особливості становлення багатопартійності в Україні
- •59. Соціальний розвиток України на сучасному етапі.
44. Дати оцінку німецько-фашистському окупаційному режиму в Україні у 1941-1944 роках
На території окупованої України фашисти установили режим терору і насильства. Окупанти бачили свою основну задачу в експлуатації ресурсів окупованих територій для потреб німецької армії і промисловості. Поліцейський і юридичний механізм репресій був продуманий і організований ще до нападу на СРСР. 17 липня 1941 року декретом Гітлера було утворено міністерство Рейха для окупованих районів сходу на чолі з А.Розенбергом. Окупована територія була поділена на рейхскомісаріати. генеральні округи і округи. Декрет поширював владу Геринга в економічних питаннях (пограбування) , а також владу Гиммлера в питаннях безпеки (репресій). Виходячи з цього велика частина Українських земель була віднесена до рейхскомісаріату "Україна". Очолив його Є.Кох (штаб-квартира в місті Рівне). Західноукраїнські землі за назвою дистрикт "Галичина" були включені до складу генерал-губернаторства, утвореного на території окупованої Польщі. Південні райони (Чернівецька, Ізмаїльська, Одеська області, а також ряд територій Віннічини, Миколаївщини, Херсонщини) за назвою "Трансістрія" увійшли до складу Румунії. П'ять північно-східних областей (Чернігівська, Сумська, Харківська, Сталінська, Луганська) були оголошені "прифронтовою зоною" і перебували під владою військового командування.
Окупувавши Україну Гітлерівські загарбники почали здійснювати плани перетворення її в колоніальну країну, у "життєвий простір" для німецьких панів. Українську націю проголосили "неповноцінною". Магазини, ресторани, перукарні обслуговували тільки окупантів і їхніх поплічників. Населенню міст, власне кажучи, заборонялося користатися залізничним і комунальним транспортом, поштою, телеграфом, електрикою. На кожнім кроці висили оголошення: "Тільки для німців", "Українцям вхід заборонений" і т.п. На Україні німецькі окупанти запровадили в дію режим рабсько-кріпосницької праці: загальну трудову повинність для дорослих і підлітків, каторжні роботи, примусовий вивіз на роботу в Німеччину. За порушення правил поведінки передбачалося покарання головним чином -розстріл.
Одним з основних методів знищення місцевого населення стала "організація" голоду, особливо в містах. Фашистські загарбники зібравши хліб і інші продукти харчування прирекли на голод українців. Особливо голодувало населення промислових центрів - Харкова , Дніпропетровська, міст Донбасу.
Грабіж території, насильство, пряме знищення населення України призвели до жахливих наслідків, зафіксованих у матеріалах Нюрнбергського процесу над головними військовими злочинцями. За роки тимчасової німецької окупації території України загарбники знищили близько 6 млн. мирного населення і військовополонених (Бабій Яр, 50гетто для європейського населення і т.д.) депортували в Німеччину на примусові роботи 2,5 млн. чол., спалили сотні місць, тисячі сіл, розграбували і знищили майже усе господарство України.
45.Вичнаити роль підпільної боротьби і партизанського руху в України в забезпеченні перемоги над ворогом
Рух опру на захоплені вермахтом території України розпочався з перших днів введення окупаційного режиму. Погроза розгортання широкомасштабної війни у своєму тилу серйозно стривожила загарбників. 16 вересня 1941р. начальник штабу Верховного головнокомандування вермахту В.Кейтель видав указ про застосування серйозних мір проти руху опору. Першим на шлях збройної боротьби з загарбниками на окупованій території України стали бійці і командири Червоної Армії, партизани і підпільники радянського руху опору. Але партизанський підпільний рух зіткнувся з великими труднощами в процесі свого становлення. Воєнною доктриною Червоної Армії передбачалося, що війна вестиметься на території ворога, тому підготовка населення до партизанської і підпільної боротьби недоцільна. Більш того, створена в лісах прикордонних районів на початку 30-х років мережа матеріально-технічних баз була ліквідована, підібрані для можливої партизанської боротьби досвідчені кадри звинувачено в підготовці "Замаху на товариша Сталіна" і знищено. Організаторами боротьби в тилу ворога стали партійні, радянські, комсомольські органи. Для підпільної роботи на окупованій території республіки було мобілізовано понад 26 тис. комуністів, близько 3 тис. комсомольців. Особлива увага приділялась створенню партизанських сил. Вже в перші місяці війни було організовано і залишено в тилу ворога для розгортання партизанської боротьби 883 загони, 1700 диверсійних і розвідувальних груп. У західні і деякі області Правобережної України через лінію фронту було направлено 13 тис. комуністів і 8,5 тис. комсомольців. Встановлення і розгортання діяльності підпільних органів і партизанських загонів проходило в надзвичайно важких умовах. Чимало погано підготовлених і недосвідчених підпільників і партизанів, зіткнувшись з гітлерівськими каральними органами, не витримували труднощів. Внаслідок ворожих репресій знищено багато підпільних організацій і партизанських загонів, тисячі радянських патріотів.
Проте, як не лютували окупанти, їм не вдалося ліквідувати підпілля і придушити партизанську боротьбу. Рух Опору в тилу ворога набував дедалі широкого розмаху. В кінці 1941 року гітлерівське командування було змушене залучити до боротьби з ним 50 тис. своїх солдатів і офіцерів. В історії війни назавжди залишаться подвиги молодих підпільників ("Молода гвардія", у Краснодоні, "Партизанська іскра" у селі Кримки, група С.Матьокина з Донецька та ін). У період з 1941-1944 року на території України діяла більш 3 тис. партійно-радянських підпільних груп і організацій чисельністю більш 100 тис. чол. У радянському партизанському русі України діяло 46 партизанських об'єднань, близько 2 тис. бійців і командирів. Ворожий тил розхитували добре озброєні і керовані Центром рейдові з'єднання під командуванням С.Ковпака, О.Сабурова, А.Федорова, Н.Наумова і інші. Радянські партизани і підпільники, використовуючи тактику активних бойових дій "рейкової війни", диверсій, саботажу внесли вагомий внесок у розгром загарбників, ліквідацію окупаційної адміністрації, у звільнення разом з частинами Червоної Армії міст і сіл України. Гітлерівці називали партизанську боротьбу "регулярним другим фронтом".