1.1 Предметом учебного курса «История Украины» есть наука о появлении людей на территории современной Украины, их расселение и образ жизни, этногенез украинского народа, его отношения с другими народами, материальный и духовное развитие, борьбу за свою независимость.

История - это прежде всего видение, которое требует временной и пространственной расстояния при твердом объективном анализе.

Только завершены исторические циклы (экономический, политический, религиозный, культурный и т.п.), то есть циклы, по которым можно получить всестороннюю перспективу, является предметом истории.

Изучения гуманитарных наук составляет важную часть общеобразовательной и мировоззренческой подготовки современных специалистов и способствует развитию личности и выработке ею творческого подхода к решению производственных проблем. К важнейшим общественным наукам относится история, в частности история Украины.

История - это наука о прошлом человеческого общества и о его настоящем. Это также наука о закономерностях развития общественной жизни в конкретных формах, в пространственно-временных измерениях. Прошлое является активным фактором изменений в настоящем. Содержанием истории вообще есть исторический процесс, который раскрывается в явлениях жизни человека, сведения о которых сохранились в исторических памятниках и источниках. Явления эти чрезвычайно разнообразны. Они касаются развития хозяйства, внутренней и внешней политики страны, международных отношений, деятельности исторических личностей.

История - наука многоотраслевая. Она состоит из целого ряда самостоятельных отраслей исторического знадня, а именно: истории экономической, политической, социальной, гражданской, военной, истории государства и права и др.

1.2   Кіммерійці, скіфи, сармати на території У.

Кіммерійці (к. 2 - початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах. Скіфи - войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у 7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Сармати - племена східних кочовиків, що в другому сторіччі до н. э. Завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли на землі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчить про розкладання первобитного суспільства та формування класового.

1.3 Роз’яснити теорії похо­дження слов’ян.

 Існує декілька версій відносно територій,  де формувався східнослов'янський етнос, та часу, коли це відбувалось.  Найбільш поширеною є та,  згідно якої перший етап складання слов'янства,  так званий передслов'янський,  сягає другої половини II - I тис. до н.е. Саме тоді починається формування декількох археологічних культур,  які пізніше стали характерними для слов'ян.

Передслов'янський період пов'язаний з виникненням на правобережній лісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури,  яка,  є спільною для всього слов'янства. У той період населення межиріччя Десни, Сейму і Сожа було осілим,  жило в основному з землеробства,  ремесел і торгівлі.

Уперше слов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря.  Пізніше, з венедів вирізняються дві групи слов'янського населення -  анти (від Дунаю до Дону і Азовського моря) і склавіни.  Держава антів проіснувала близько трьох століть і у 602 році загинула під натиском аварів. Починаючи з VII ст. у літературі трапляється назва "слов'яни" - людність, яка мешкала на правому березі Дніпра.  Незабаром формується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян,  які заселяли землі нинішніх України, Росії і Білорусі.  Перелік цих об'єднань міститься у “Повісті временних літ”. Складаються й великі спільноти.  Існують згадки про три центри -  Куявію, Славію, Артанію.

1.4 Дати характеристику господарський діяльності, побуту та віруванням східних слов’ян.

Основою господарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набули і ремесла – ливарне, ковальське,  ювелірне, каменярське.  Важливе місце у господарському житті антів посідала торгівля з містами -  державами Північного Причорномор'я та арабськими країнами.  Окрім цього, річка Дніпро, яка протікала через територію антів, була важливим міжнародним торгівельним шляхом.

Життя і праця східних слов'ян були тісно пов'язані зі своєю сім'єю і природою. Це і визначило два основних культи - обожнення сил природи і культу до пращурів. Систему вірувань ранніх  слов'ян,  коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі, дощеві, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед яких найбільш шанованими були: Дажбог - бог Сонця й добра; Перун -  бог грому; Сварог - бог неба; Дана - богиня води; Стрибог - бог вітрів, Велес - бог худоби.

Служителями язичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрім релігійних, ще й медичними,  астрономічними знаннями.

Вірили східні слов'яни і в духів – домовиків, водяників,  лісовиків,  мавок,  русалок тощо.

Вже в ті часи, ґрунтуючись на природних спостереженнях, наші пращури створили календар. Новий рік починався у березні - тоді, коли день починав переважати ніч. Вдосконалювалась й музична творчість.

Східні слов'яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою духовного розвитку  майбутньої України.

1.5 Охарактеризувати процес становлення київської держави.

Протягом VIII - IX ст. слов'яни розселилися на території Східної Європи. Поступово племінні спільноти трансформуються у племінні князівства, які властиві перехідному етапові до феодального суспільства. Знижується роль народного віча, довкола князів формуються дружини - групи професійних вояків.  Тепер земля могла передаватись у спадок. Основна ж частина селянства -  смерди -  платили князеві данину й виконували різні повинності.  Таким чином наявним було соціальне розшарування.

Формування державності у східних слов'ян зумовлювалося низкою соціально-економічних і політичних чинників.

Зменшилася необхідність спільного обробітку землі. Земля стала переходити у власність окремих сімей.  Землевласники перетворюються на феодалів, а вільні - на феодально залежне населення.

Розвиток ремесла зумовив поглиблення суспільного розподілу праці, що в свою чергу викликало активізацію торгівлі та виникнення постійних поселень.

Збільшення розмірів території, військова активність вимагали нових методів і форм управління. На перший план виходить князівська влада -  спочатку виборна, а потім спадкоємна. Зовнішньополітична діяльність сприяла виділенню дружини в групу професійних військових.

Важливу роль у державотворчому процесі відігравала постійна загроза з боку сусідніх кочових племен.

Таким чином, у VIIІ - IX ст. в слов'янському світі склалися передумови для формуванні державності.

 Розкрити сутність теорії походження Київської Русі.

Існують 2 точки зору на утворення К. Русі: норманська і природничоісторичного утворення. 1) Норманська теорія (Байер і Міллер) - про несамостійний розвиток державності заснована на «Повісті тимчасових років», де перекладається легенда про запрошення слов'янськими племенами в якості князів 3-х братів на чолі з Рюриком (Синеус, Трувор) - варягів по походженню. Першими керівниками К. Русі були нормани-князі Рюрик, Олег. У ряді неславянских літописів говориться про їхню нездатність без помочі ззовні заснувати таку могутню державу. 2)Теорія єстествено історичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян: а) для цього існували всі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток; військові походи приносили прискорювали процес класоутворення; захоплення общинних земель говорить про початок складання феодальних відношень; б) археологічні розкопки вказують, що кількість поховань воїнів-норманів мізерно мало; в) у літописах наступних сторін нормани не згадуються, тому вони швидко злилися з корінним населенням; г) порівняльний аналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян говорить про приблизно однаковий рівень розвитку; д) у літописах говориться; що 1-й князь - слов'янин Кий Висновок: із норманами або без норманів, східні слов'яни були в силах зробити останній крок від розкладання первіснообщинного до феодального товариства.