2.5 Определить причины возникновения казачества

Термин "казак" означал  "вольный человек". Усиление феодального гнета привело к бегству крестьян и горожан в незаселенные районы Днепра, где отсутствовала эксплуатация и лежали неосвоенными огромные площади плодородных земель. Первые сведения об украинских казаках упоминаются в дипломатической переписке между Россией, Польшей, Турцией, Крымом, Молдовой и Валахией. В XVI в. численность казачества постоянно растет и они расселяются частично в построенных хуторах и слободах, частично в казацких городах. Основными занятиями казаков были охота, рыболовство, пчеловодство, скотоводство и постепенно земледелие. Жизнь в пограничных с татарами районах заставляла каждого иметь оружие, искусно им владеть и быть готовым в любое время его применить. Вновь прибывшие вынуждены были наниматься к зажиточным казакам, из которых формировалась казацкая старшина. В итоге: к началу XVI в. казаками было освоено среднее Поднепровье и Запорожье.

 Возникновение Запорожской' Сечи.

Сечь была основана в виде укрепления вначале на островах Хортица, Малая Хортица, затем на о. Токмаковка, а позже, неоднократно переносилась. Впоследствии термин "Запорожская Сечь" распространился на все объединенное вокруг Сечи украинское казачество. Основные черты общественного устройства Запорожской Сечи и всего казачества: отсутствие крепостничества; формальное равенство между всеми казаками);  Запорожская Сечь была одновременно военной организацией, каждый казак обязан за свой счет нести военную службу;  как политическая организация Запорожская Сечь была казацкой республикой во главе с выборной войсковой радой, которой руководил кошевой атаман. В административно-территориальном отношении Запорожская Сечь делилась на округа во главе с полковниками. В военном отношении войско состояло из куреней во главе с куренными атаманами. Все руководящие посты в республике были выборными на общем казацком сходе.

2.6Петро Сагайдачний и козаки в боротьбі з турками і татарами З розвитком Запорозької Січі активного наступального характеру набирає боротьба проти турецько-татарської агресії. Включаючи у свої агресивні плани загарбання України, султанська Туреччина викликала та підтримувала постійні руйнівні напади орд Кримського ханства. Проти такої супердержави Петро Сагайдачний організував і особисто керував суходільними і морськими походами на володіння султанської Туреччини і Кримського ханства. Головна концепція стратегії морських походів, розроблених Сагайдачним, полягала в тому, щоб воювати з ворогом на його території. Основним напрямком козацького наступу були береги Малої Азії. Козаки атакували кілька фортець одночасно, але основний удар завдавався Стамбулу. Знищувався турецький флот у портах та на морі. Петро Сагайдачний розробив та вдосконалив також і тактику морського бою, що було значним внеском у розвиток українського воєнного мистецтва. Найзначнішою подією 1616 року у війні козацтва, керованого Петром Сагайдачним, проти султанської Туреччини і Крітського ханства був морський похід, спрямований на Кафу (тепер Феодосія,) - головного невільницького ринку в Криму. Козаки штурмом оволоділи могутньою фортецею, знищили 14-тисячний турецький гарнізон, звільнили масу полонених-бранців. Та не тільки військовими справами опікувався Сагайдачний. Року 1620 він здійснив політичну і громадсько-культурну акцію - відновлення православної ієархії. Та акція мала велике значення для захисту української духовності і церкви, крім того, вона недвозначно була спрямована проти Речі Посполитої.