Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
история (экзамен).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
06.12.2018
Размер:
665.09 Кб
Скачать

42. Охарактеризувати політику радянської влади в Західній Україні в 1939 - 1941 рр.

17 вересня 1939 р. Червона Армія вступила на територію Західної України щоб, як офіційно повідомлялося, запобігти окупації західноукраїнських земель.

Деякі трудящі Західної України з радістю зустрічали радянські війська. Колишні члени Комуністичної партії Польщі і Комуністичної партії Західної України вийшли з підпілля і активно включилися в створення революційних органів влади - ревкомів, сільських комітетів. Правда, багато хто з них незабаром потрапили під чергову хвилю сталінських репресій. Однак багато хто були настроєні антирадянські.

У 1939 р. У Західній Україні була заборонена діяльність всіх українських політичних партій, суспільних, культурних, наукових, торгових і промислових товариств і установ. Перестали діяти, зокрема, "Просвіта", наукове товариство імені Т.Г. Шевченко. У підпіллі залишилися тільки ОУН. 22 жовтня 1939 р. були скликані Народні збори Західної України. На основі звернення Народних зборів 5-а позачергова сесія Верховної Ради СРСР (1-2 листопада 1939 р.) прийняла закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднанні її з Українською РСР.13-15 листопада 1939 р. відбулася позачергова третя сесія Верховної Ради УРСР, що одноголосно схвалила закон про входження Західної України до складу УРСР. На знов приєднаній території було утворено 6 областей - Львівська, Станіславська (пізніше Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Ровенська і Дрогобичська (у 1959 р. об'єднана зі Львівською). Так було покладене возз'єднання українських земель у єдиній державі.

Наступним кроком у реалізації статей радянсько-німецьких договорів, що безпосередньо стосувалися України, було рішення проблеми Бессарабії. У червні 1940 р. радянський уряд в ультимативній формі зажадав відновлення в Бессарабії своєї влади. Повернення Бессарабії зв'язувалось з передачею Радянському Союзу тієї частини Буковини, більшість населення якої мали загальну з народом радянської України історичну доля і мову. Румунія змушена була задовольнити ці претензії уряду СРСР. Відновлення Радянської влади на території' Бессарабії і приєднання Північної Буковини відбулося мирним шляхом. Після возз'єднання в складі УРСР Західної України, Північної Буковини і Бессарабії населення республіки збільшилося на 8,8 млн. чол. І до середини 1941 р. склало 41,5 млн. чол., а територія розширилася до 565 тис. км.кв. Головна увага приділялася конфіскації і перерозподілу існуючих засобів виробництва і побутового майна. Приватна власність замінялася загальнонародною. Було експропрійовано близько 2 тис. промислових підприємств. Більш мільйона гектарів землі, худобу, насіння, техніку було конфісковано у поміщиків і передано безземельним і малоземельним селянським господарствам. Розширилася мережа лікарень, поліклінік. Реорганізовано систему народної освіти. Ліквідувалися неграмотність і малограмотність серед дорослого населення.

Розставляючи акценти в цьому досить суперечливому періоді нашої історії, зауважимо: возз'єднавшись з єдинокровними братами, український народ, що проживав у західних областях України, мав усі підстави сподіватися на поліпшення свого життя. Так воно спочатку і було. Але подальший масовий терор і репресії похитнули віру трудящих західних областей. Самоуправство, беззаконня, сваволя органів НКВС, партійних і радянських працівників викликали масове невдоволення місцевого населення, яке виступило проти насильницького "розкуркулення", вилучення майна, вивезення часто безвинних людей до Сибіру, Казахстану, Середньої Азії. У 1939-1941 рр. із Західної України було депортовано приблизно 10% населення краю. Таким чином, рецептами з масовими репресіями значно посилювали напруженість у цьому регіоні. А загалом ці землі були втягнуто у довгі роки Великої Вітчизняної війни, у післявоєнний період -братовбивчої війни.