26. Проаналізувати процес формування та діяльності українських політичних партій на початку XX ст.

Процес формування українських політичних партій на початку XX ст,. мав ряд особливостей.

По-перше, політичний рух українців, як недержавної нації, відбувався в умовах незавершеного формування буржуазних класів не тільки в Україні, а й в Росії. Тому керівною політичною силою у цьому процесі виступила національна інтелігенція. їй були притаманні риси постійного сумління, нерішучості, численних суперечок про питання першорядності національної або соціальної програми. Значну її частину складали вчені, письменники, студентство, учні та інші різночинські елементи міст.

По-друге, населення України мало неоднорідну етносоціальну структуру. Українське селянство слабо сприймало національні ідеї і вимагало від політичних партій вирішення аграрного питання. Робітничий клас України, з переважанням в ньому росіян, також більше сприймав соціалістичні ідеї. Це вело до звуження соціальної бази українських політичних партій, лідери яких вважали національно-політичні завдання першорядними.

По-третє, в своїй діяльності керівники партій спирались на ідеї відомих українських діячів громад - просвітників ХІХст. - М. Драгоманова, І. Франко, Т. Шевченко, М. Костомарова. Поряд з використанням ідей державного будівництва України на демократичних засадах , керівники українських політичних партій зберігали у діяльності культурно-просвітницькі форми боротьби. Культурологічні питання набували вирішального значення, особливо під час Російської революції 1905-1907 рр. та післяреволюційний період .

В Харкові в січні 1900 р. була створена перша українська партія -РУП, тобто Революційна Українська партія. її засновниками була група студентів на чолі з Л.Матусевичем, Ю.Колардом, О.Коваленко, Д.Антоновичем і М.Русовим. У 1902р. вже існувало шість організацій РУП у Києві, Харкові, Лубнах, Прилуках та Катеринославі. РУП видавала газети "Гасло» та „Селянин», які друкувались у Львові і таємно перевозились у Російську Україну.

Більшість членів РУП мала марксистські погляди і вимагала проведення соціалістичних перетворень у соціально-економічних відносинах. Інші вважали національні гасла незалежності України найважливішими. У 1902р. група націоналістів на чолі із М. Міхновським вийшла із РУП і заснувала нову партію - Українську національну партію -УШІ Ця нечисленна організація була антиросійського напряму і фактично не мала впливу на значні верстви населення.

У 1900-1904рр. була складена програма РУП. Важливим положенням її економічної програми була націоналізація всієї землі. Українські землевласники за неї мали отримати винагороду, а власники неукраїнського походження лишались земель безкоштовно.

Основним завданням у політичній сфері програмою проголошувалось здобуття автономії України у складі оновленої демократичної Росії та демократичних свобод,

РУПівці визнавали тільки легальні форми і методи боротьби з самодержавством, такі як страйки селян, та засуджували підпали, пограбування маєтків селянами. Значний вплив РУП мала на Слобідську Україну. На промислові центри України, особливо Півдня і Сходу, цей вплив не поширювався.

У 1904р. частина рупівців на чолі з М. Меленевським віддала перевагу соціал-демократичним гаслам і утворила Українську соціал-демократичну спілку. Спілчани були переконані, що вирішення національного питання є похідним від розв'язання на марксистській платформі соціально-економічних проблем. Невдовзі "Спілка" вийшла зі складу РУП і увійшла до Російської соціал-демократичної робітничої партії на правах автономії.

Друга частина РУП на чолі з М. Поршем, В. Винниченко, С. Петлюрою стояла на позиціях органічного поєднання національної орієнтації з марксизмом. В 1905 р. в РУП була проведена кардинальна реорганізація та перетворення її в УСДРП - „Українську соціал-демократичну робітничу партію».

У роки І Російської революції українські політичні партії розгорнули активну діяльність. Вони створювали партійні осередки в містах України, видавали на українській мові листи, газети. Ішов процес об'єднання інтелігенції, ремісників, селянства в боротьбі за національні та соціальні права,

За часи Російської буржуазно-демократичної революції були створені національні партії поміркованих українців. В 1904р. із Всеукраїнської загальної організації виділилась група, яка утворила українську радикально-демократичну партію. її керівниками були В.Грінченко, М.Грушевеький, СЄфремов, Є.Чикаленко. Основною метою діяльності партії було встановлення конституційного правління, проведення соціальних реформ, автономія України у складі майбутньої Федеративної Російської Республіки та українізація шкіл .

Після поразки революції в Росії на базі УРДП було створено „Товариство українських поступовців» - культурно-просвітницька організація на чолі з М.С.Грушевським.

В 1910-1912 рр. діяльність українських соціалістичних партій фактично припинилась, внаслідок арештів і заслань її діячів . Закордонні комітети партій „Спілка» та „УСДРП» не мали будь-якого впливу на події в Україні. Напередодні Лютневої революції 1917р. політична палітра складалась з партій націоналістичного, соціал-демократичного та ліберально-консервативного напрямів. Абсолютна перевага в українському русі належала лівим національно-соціалістичним силам.