31. Стан і перспективи розвитку зернового господарства в Україні. Зернові фізкультури. Класифікація. Відмінні особливості видів.

Програма розвитку зернового господарства включає: максимальне використання природних умов для виробництва зерна; концентрацію матеріально-технічних засобів для вирощування зернових культур; цінову мотивацію виробників зерна; першочергове направлення на розвиток зернового господарства кредитних ліній та інших державних інвестицій. Серед зернофуражних культур, крім ячменю, будуть значно розширені площі кукурудзи як в традиційних, так і в нових районах її вирощування.

Враховуючи необхідність скорішого вирішення білкової проблеми, будуть розширені площі гороху, а на зрошені - сої. Розширення площ цих культур має важливе значення також і для поліпшення поживного режиму ґрунту. Виробництво високоякісного зерна базуватиметься в Степу та південно-східній частині Лісостепу і буде направлене на виведення і широке впровадження у виробництво нових високопродуктивних, стійких до несприятливих умов вирощування, хвороб і шкідників сортів сильної і твердої пшениць з більш високим вмістом і кращою якістю білка і клейковини.

Основними напрямками подальшого розвитку зернового сектора є: підвищення врожайності усіх без винятку зернових культур; раціоналізація та оптимізація структури валового виробництва зерна, насамперед щодо підвищення у ньому частини фуражних культур і в першу чергу кукурудзи, за рахунок зменшення виробництва зерна пшениці; здійснення системи заходів по підвищенню якості зерна.

Зерно і насіння бобових класифікують за цільовим призначенням, хімічним складом, ботанічними ознаками.

ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ: ПРОДОВОЛЬЧІ (пшениця, жито, гречка, просо, рис, горох, квасоля), ТЕХНІЧНІ (кукурудза для виготовлення крохмалепродуктів, ячмінь пивоварний, жито і овес для переробки на солод), ФУРАЖНІ: (ячмінь, овес, кукурудза, віка). ЗА ХІМІЧНИМ СКЛАДОМ: БАГАТІ КРОХМАЛЕМ (пшениця, жито, овес, ячмінь, рис, кукурудза), БАГАТІ БІЛКАМИ (горох, квасоля, соя, сочевиця), БАГАТІ ОЛІЯМИ (соя, олійні культури). ЗА БОТАНІЧНИМИ ОЗНАКАМИ: ГОЛОЗЕРНІ (пшениця, жито, кукурудза), ПЛІВЧАСТІ (ячмінь, овес, рис, просо, сорго), ЗЛАКОВІ (справжні хліба - пшениця, жито, ячмінь, овес; просовидні хліба - рис, просо, сорго, кукурудза), ГРЕЧАНІ( гречка), БОБОВІ (горох, соя, боби, сочевиця, квасоля), ОДНОДОЛЬНІ (лакові, гречка), ДВОДОЛЬНІ (бобові).

Пшениця - посідає перше місце в світовому зерновому господарстві. Крім борошна з неї виробляють крупи і харчові концентрати. В Україні вирощують озимі та ярові форми пшениці. Всі пшениці можна також розділити на дві групи: голозерні і полб'яні (плівчасті). Голозерна пшениця має неламкий колосовий стрижень. Зерно при обмолоті звільняється від колоскових і квіткових оболонок. До групи голозерної пшениці відносяться види: м'яка, або звичайна, пшениця; тверда пшениця; пшениця тургідум; карликова пшениця. Полб'яні (плівчасті) пшениці мають ламкий колосковий стрижень. При дозріванні він легко розпадається на колоски разом з члениками колоскового стрижня. Зерно при обмолоті залишається в колосках. До групи плівчастої пшениці відносяться види: культурна однозернянка, еммер.

Жито є борошняною культурою, що в невеликій кількості використовується для отримання солоду і спирту. В Україні переважно вирощується озиме жито, воно краще витримує сильні морози, ніж пшениця. Жито - злакова (м'ятликова) рослина перехресного запилення. За видами розрізнюють культурне, бур'яно-польове і дикоросле жито. Культурне і бур'яно-польове жито є однорічною рослиною, а дикі види мають однорічні та багаторічні форми. Поверхня зернівки жита найчастіше буває шорсткувата, сіро-зеленого, рідше жовтого і коричневого, ще рідше фіолетового забарвлення. Рід жита налічує десять видів, з яких один - жито посівне - є культурною рослиною, а інші відносяться до бур'яново-польових і диких. Основний напрям використання жита - переробка на хлібопекарське борошно, лише з невеликої частини виробляють солод і спирт.

Зерно ячменю широко використовується людиною у кормових, продовольчих і технічних цілях. Після пшениці він тепер є найбільш важливою зерновою культурою. Він має ярову та озиму форми. У посівах переважає яровий ячмінь, хоча більш урожайним є озимий. В агрономічній практиці культурні сорти ячменю відносять до одного виду - ячменю посівного. Залежно від розташування зерен на стрижні колосу ячмінь може бути дворядним, багаторядним і проміжним. Ячмінь для виготовлення зерноборошняних продуктів характеризують за вологістю, засміченістю і натурною масою. Ячмінь для переробки на крупи на типи, за вологістю, засміченістю, натурною масою,

на підтипи не поділяють.

Овес є цінною вологолюбною зерновою культурою, досить вибагливою до тепла. Із кількох видів вівса в Україні найбільше значення у культурі має овес посівний. Він має розлогу волоть, біле або жовте зерно. Буває двох різновидів - голозерний і плівчастий. Більш поширений -плівчастий. Стандартом передбачено розподіл вівса на два типи: І - продовольчий, II - кормовий. У 1-му типі розрізнюють два підтипи: білий і жовтий. П тип на підтипи не поділяється. Додатковими показниками якості вівса є: вміст чистого ядра (не менше ніж 63%), дрібних зерен (не більше ніж 5%); більш суворо обмежується наявність домішок.

Просо. У нашій країні виробниче значення мають два види проса. Поширеним є просо звичайне посівне, волотисте. Просо звичайне є однією з основних круп'яних культур .В невеликих кількостях його використовують для отримання борошна, в пивоварінні і спиртовій промисловості, воно має і кормове значення. 3абарвлення плівок - від білого до майже чорного. Особливістю проса також є неодночасність цвітіння колосків у віничку, внаслідок чого в зерновій масі завжди присутня деяка кількість недорозвинених зерен - вістряків, які утруднюють переробку, знижують вихід і якість крупів. Просо поділяють на три типи залежно від забарвлення квіткової плівки: І - біле і кремове; П - червоне всіх відтінків і коричневе; III - від золотисто-жовтого до темно - і сірувато-жовтого. У круп'яній промисловості використовують просо всіх типів. Просо головчасте більш теплолюбиве і посухостійке. Головчасте просо відрізняється від звичайного суцвіттям - колосоподібним віничком, стрижень і бічні гілки якого сильно опущені. Забарвлення квіткових плівок - від кремового до оранжево-червоного; ядро - ясно-жовте. За хімічним складом нагадує просо, але містить трохи більше білків і лізину. Використовується місцевим населенням для отримання крупи.

Сорго - теплолюбива та посухостійка культура, яка завдяки могутній кореневій системі дає високі урожаї там, де інші злаки практично рости не можуть. У нашій країні посіви сорго невеликі. Залежно від призначення сорту сорго може бути зерновим, що використовується для отримання крупи, борошна, крохмалю; цукровим, в соковитих стеблах якого накопичується до 20% цукру; віничниковим, з віничків якого виготовляються щітки, а зерно використовується як корм для птахів. 3ернівка може бути голозерною, але частіше вона плівчаста.

Рис у світовому зерновому господарстві посідає друге після пшениці місце по посівних площах, але істотно перевершує її по врожайності. Рис - рослина тепло - і вологолюбива, здатна нормально розвиватися тільки в місцях, що періодично затоплюються. Сорти рису, що вирощуються в нашій країні в основному відносяться до китайсько-японської гілки. Вони характеризуються довгастою або овальною широкою зернівкою. У невеликій кількості в південних районах вирощують сорти, що належать до індійської гілки. Зернівка рису плівчаста. Забарвлення насіннєвої оболонки у сортів рису, що вирощуються в Україні зазвичай буває сріблясто-сірим різних відтінків. Залежно від форми зерна рис поділяють на три типи: І - рис довгастий, широкий; II - довгастий, вузький; III – округлий.

Гречка. Залежно від показників якості заготівельну гречку поділяють на три групи: для виготовлення продуктів дитячого харчування, найбільш цінних сортів, звичайну. За вологістю і засміченістю гречку поділяють так само, як і інші зернові культури. Крім того, за розмірами зерен розрізняють гречку велику, середню і дрібну.

Кукурудза є теплолюбивою, посухостійкою зерновою культурою. Кукурудза поділяється на декілька підвидів, найціннішим з яких є крем'яниста, що дає кругле гладке блискуче зерно з опуклою верхівкою білого (кремового), жовтого, жовтувато-коричневого, червоного кольорів з борошнистим центром і скловидною периферичною частиною ендосперму. В Україні поширені здебільшого звичайна (крем'яниста) кукурудза, значно менше - зубоподібна і напівзубоподібна. Зерно кукурудзи поділяють на 9 типів. На визначення типу впливають забарвлення і форма зерна: І - кукурудза зубоподібна жовта; II - зубоподібна біла; ПІ - крем'яниста жовта; IV -крем'яниста біла; V - напівзубоподібна жовта; VI - напівзубоподібна біла; VII - розлусна біла; VIII - розлусна жовта; IX - воскоподібна. Для круп'яної промисловості поставляють кукурудзу III, IV, VI і VII типів, для борошномельної - будь-якого типу.