2. Спростування, його різновиди.

Спростування є, власне, доведенням хибності або необґрунтованості тези.

Складовими спростування є теза спростування, контраргументи (аргументи спростування) і відповідна демонстрація.

Знаючи правила і види доведення, нескладно підмітити різновиди спростування:

1. Спростування тези (пряме і непряме);

2. Критика аргументів;

3. Виявлення вад демонстрації.

Спростування тези є прямим у разі демонстрації фактів, які суперечать тезі спростування.

Непряме спростування тези може відбуватися шляхом доведення до абсурду – демонстрацією хибності або неможливості наслідків, які випливають з тези спростування. Іншим різновидом непрямого спростування є доведення істинності антитези.

Критика аргументів відбувається шляхом демонстрації співрозмовникові того, що:

• вони не істинні;

• суперечать один одному;

• не доводять дану тезу;

• їх недостатньо для доведення тези.

Виявлення вад демонстрації як правило, відбувається шляхом показання її непереконливості. Співрозмовникові ілюструються вади аргументів тощо.

3. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації

Пошук істини найчастіше відбувається у боротьбі мислення з хибними судженнями, умовиводами тощо. І спростування і доведення можуть приймати різноманітні форми. Найтиповішими є суперечка і дискусія. Розглянемо їх докладніше.

Важливою вимогою до демонстрації є, безумовно, сумлінність, чесність і об’єктивність подання аргументів. Зокрема це заторкує готовність людей відмовитися від упереджено негативного ставлення до чужих думок і симпатій до своїх. Доведення і спростування, яке ведеться співрозмовниками (опонентом і пропонентом), здавна і традиційно формується у вигляді діалогу.

Суперечка і дискусія – два близькі види складного вербального аргументаційного процесу. Вони поділяються за метою і манерою проведення.

У залежності від мети суперечки бувають, зокрема, заради істини, заради перемоги над співрозмовником і заради самої суперечки.

Дискусія є, власне, науковою суперечкою – в її процесі заздалегідь готується науковий матеріал (тези і аргументи до них), який подається пропонентом опонентові для критичного погляду.

Манера проведення дискусії відрізняється (в ідеалі) високою культурою поведінки, неупередженістю і вимагає від сторін високого рівня компетентності щодо предмету суперечки, галузі відповідного знання.

4. Логічні пастки, способи їх подолання

Перш ніж перейти до пасток, які з різним ступенем усвідомлення застосовуються людьми, неспроможними до логічного обґрунтування, наведемо деякі з типових логічних помилок, які трапляються у доказах.

Помилки у аргументах

1. Хибність основ (аргументів) – основна помилка, яка полягає у тому, що у якості аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Класичний приклад такої помилки – хибність аргументів Птоломея, який вважав вірною геоцентричну будову Сонячної системи тому, що Сонце обертається навколо Землі.

2. «Передбачення аргументів» – теза спирається на недоведені аргументи, які лише можуть бути істинними.

3. «Хибне коло» – теза доводиться аргументами, а істинність аргументів базується на цій же тезі. Прикладом цього може бути таке «доведення»: «Вартість товарів на ринку визначається вартістю праці, а вартість праці повинна залежати від вартості товарів на ринку».

Помилки у демострації

4. Уявне слідування – людина поєднує непоєднувані аргументи словами «значить», «слідує», «отже», «таким чином», «у підсумку маємо» тощо. Тоді складається видимість того, що теза аргументами підтверджується.

5. Аргумент приймається безумовно істинним – він може бути істинним лише з урахуванням певного часу, відношення, місця і ніколи не є істинним безумовно. Так їжею, отрутою і ліками часто є одна і таж речовина, але її властивості залежать від дози, часу прийняття тощо.