Стислий висновок за лекцією

1. Умовивід є найбільш складною базовою формою мислення, яка об’єднує дві попередньо розглянуті форми – судження і поняття.

2. За допомогою умовиводів людина може умоглядно здобувати нові дані про предмети – формулювати висновки щодо них.

3. Існують правила, за яких висновок умовиводу буде істинним.

4. Розрізняють три базові різновиди умовиводів – за напрямком руху думки.

5. У залежності від різновиду, умовиводи можуть приводити людину як до достовірних висновків, так і до імовірнісних.

6. Знаючи теоретичні аспекти формування умовиводу, людина має змогу струнко поєднувати судження для отримання істинних висновків, або принаймні таких, імовірність яких є високою.

Питання для самоконтролю за темою 5:

1. Дайте дефініцію умовиводу як формі мислення

2. Характеризуйте будову умовиводу

3. Назвіть умови істинності умовиводів, наведіть приклади.

4. Які існують різновиди умовиводів? Наведіть приклади.

5. Характеризуйте найпростіші дедуктивні умовиводи;

6. Розкрийте структуру силогізму, назвіть аксіоми силогізму;

7. Дайте приклади умовних та розділових дедуктивних умовиводів;

8. Характеризуйте індуктивні умовиводи;

9. Які особливості мають традуктивні умовиводи?

Основна література для самостійної роботи за темою 5:

• Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 131 – 179.

• Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 203 – 254.

• Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 108 - 202.

• Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 110 – 164.

• Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика . – Москва: Владос, 2001 – С. 333 - 406.

Тема 6. Доведення і спростування

1. Доведення, його структура, різновиди і правила. 2. Спростування, його різновиди. 3. Суперечка і дискусія як різновиди аргументації. 4. Логічні пастки, способи їх подолання

1. Доведення, його структура, різновиди і правила.

Отримання опосередкованих, похідних знань відбувається не лише у формі умовиводу. Іншою формою здійснення цього процесу в мисленні є доведення (доказ). Він якісно від базових форм мислення і тому розглядається окремо від них.

Доведення (доказ) – форма мислення, що обґрунтовує істинність суджень та умовиводів, яка не є очевидною. Доведенням людина перетворює їх на очевидно істинні.

Мовною формою вираження доведення є більш-менш складні мовні конструкції, які складаються з речень, пов’язаних між собою логічним зв’язком - за законами логіки.

Доведення структурно нагадує умовивід. Але якщо останній складається з суджень, доказ утворюється шляхом поєднання самих умовиводів і суджень, але є простою їх сумою.

При цьому слід розрізнять поняття “доведення” і “аргументація”. Останнє ширше за змістом. Якщо доведення призначене для обґрунтування істинності позиції, аргументація потрібна для впевнення співрозмовника у доцільності саме такої, а не будь-якої іншої позиції.

Структура доведення включає три складові:

Теза – судження, істинність якого має бути доведена. В якості тез можуть виступати найрізноманітніші судження, якщо вони не очевидні для співрозмовника. Скажімо, в науках це різноманітні положення (теореми – в геометрії, факти і обставини – в юриспруденції), у повсякденній практиці – певні переконання, чужі і власні думки. Різновидом тези є гіпотеза – більш-менш імовірне припущення, яке може стати предметом доказу, а з часом отримати статус наукового положення чи теорії (за умов успішності доказу). У свій час М.Ломоносов зазначав, що гіпотези представляють собою єдиний шлях, яким видатні люди дійшли до відкриття найважливіших істин науки. Розмірковуючи над сутністю гіпотези, більш точною стає одна з функцій доведення – бути необхідним засобом у розробці теорії або її розвитку. Тут можемо нагадати гіпотезу атомістичної будови матерії Левкіпа, Демокріта, Тіта Лукреція Кара та інших, яка пізніше, будучи доведеною, була покладена в основу елементарної фізики; гіпотезу І.Канта про виникнення Сонячної системи з прототуманності тощо.

Різновидом гіпотези в юридичній практиці є версія (від латинського versio – видозміна, поворот) – здогад або припущення правознавця про наявність або відсутність подій, фактів, характер і природу вчинків тощо.

Аргументи – судження, за допомогою яких доводиться теза. Це положення, з яких виводиться істинність тези. Роль аргументів в доведенні надзвичайно велика. У повсякденній практиці їх, власне, і називають “доказами”. В юридичній теорії використовують термін «юридична основа». Аргументами можуть слугувати: достовірні факти, визначення, аксіоми і постулати (за потреби, бо вони, іноді спростовуються).

Саме факти у доказі мають значну примусову силу і, як правило, переконують найґрунтовніше – І.Павлов називав їх «повітрям вченого».

Форма доведення (демонстрація). Наявність тези і аргументів ще не означає, що доведення є наявним. Наприклад, якщо ми маємо купу автомобільних деталей, то це не означає, що вони є вже готовим автомобілем. Для того, щоб доведення було завершеним, необхідно встановити логічний зв’язок тез і аргументів, чим і є, власне, демонстрація.