3. Ознаки (вимоги) вірного мислення:

З чотирьох основних логічних законів походять нечисленні ознаки вірного мислення. За допомогою цих об’єктивних якісних ознак ми можемо простежити або усвідомити, наскільки мислення людей (і, насамперед, наше власне) може називатися вірним.

1. Чіткість – ясність змісту, зрозумілість співрозмовникові і недвозначність термінів, понять, фраз, які висловлюються.

2. Послідовність – людина повинна вміти вибудовувати «логічний ланцюг» – усвідомлювати наслідки власних думок, результати наслідків і так якомога далі – тоді її мислення буде багатоходовим і вона отримає змогу врахувати події і прогнозувати їх, не допускаючи небажаних.

3. Доведеність – людина повинна прагнути не до голослівних фраз, а доведених міркувань. Якщо ж доведення у даний час є непотрібним, людина повинна його принаймні заготувати, мати на увазі. Особу, яка не може довести свої міркування і камуфлює штампи та кліше, відрізняє імітація доведень на кшталт: «Я так вважаю (думаю)», «Ти мені не віриш?», «Я відчуваю, що це правда» і т.п.

Стислий висновок за лекцією

1. Об’єктивно - незалежно від людської суб’єктивності, існують раціональні закони мислення: тотожності, несуперечності, виключеного третього і достатньої підстави.

2. Відповідно до цих законів можна оцінювати мислення за базовими параметральними ознаками – чіткістю, послідовністю та доведеністю.

3. Спектр практичного застосування законів логіки надзвичайно широкий – від повсякденного практики спілкування – до всіх сфер професійної діяльності.

4. Знання принаймні основних законів логіки може мати оціночну функцію – для ідентифікації мовлення і мислення як «зрілого» і «незрілого».

Питання для самоконтролю за темою 4:

1. Що таке закон мислення і які його головні ознаки? Назвіть та означте основні закони логіки.

2. У яких випадках діє і не діє закон виключеного третього? Приклади.

3. Які існують базові ознаки вірного мислення? Наведіть самостійні приклади їх справедливості.

Основна література для самостійної роботи за темою 4:

• Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник – К.: Золоті ворота, 1998. - С. 5 – 20.

• Хоменко І.В. Логіка – юристам. – К.: Четверта хвиля, 1998. - С. 3 – 21.

• Тофтул М.Г. Логіка. – К.: Академія, 1999. – С. 3 – 12.

• Курбатов В.И. Логика. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2001. С. 84 – 88.

• Конверський А.Є. Логіка. – К.: Четверта хвиля, 1998. – С. 3 – 32.

• Жеребкін В.Є. Логіка. – Харків: Основи, К.: Знання, 1998. – С. 4 – 28.

• Берков В.Ф. Логика. – Минск: Тетра Системс, 2001. – С. 196 – 217.

• Гетманова А.Д. Учебник по логике. – Москва: ЧеРо, 2000 – С. 88 - 101.

• Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика – учебник для вузов. – Москва: Владос, 2001 – С. 27 – 33.

Тема 5 умовивід

1. Умовивід як форма мислення, загальні особливості і характеристики. 2. Дедуктивні умовиводи. 3. Індуктивні і традуктивні умовиводи.

1. Умовивід як форма мислення, загальні особливості і характеристики

Умовивід – це найбільш складна з базових форма мислення. За допомогою неї людина встановлює нові зв’язки між предметами і явищами на основі вже відомих.

Якщо судження, як ми пам’ятаємо, утворені з понять, то умовиводи утворюються з суджень. Як слідує з визначення, у частині з них міститься відома інформація, а принаймні в одному – нова, оригінальна.

Таким чином, умовивід, як цілісне розумове утворення, має чітку структуру:

• посилка (засновок) – судження, яке віддзеркалює вже відомі зв’язки;

• заключення (висновок)– судження, яке віддзеркалює нові зв’язки.

При аналізу цієї структури умовивід пишуть «у стопчик», розташовуючи засновки один під одним, а під ними – після горизонтальної риски - висновок. При цьому, як правило, оперують символічним позначенням засновків і висновку. Тут нам стануть у пригоді знання символів, які були засвоєні при вивченні Теми 3 («Судження»).

Подібно до судження, вагомою характеристикою умовиводу є істинність – відповідність дійсності.

Зрозуміло, що людина прагне до істинних умовиводів і логіка встановлює дві обов’язкові вимоги, яким відповідає істинний умовивід:

1. Всі засновки мають бути істинними;

2. Умовивід повинен бути побудований структурно вірно.

Приклад 1:

Засновок 1 - Всі митці тонко відчувають природу

Засновок 2 – К.Малевич – митець

Висновок – К.Малевич тонко відчував природу

Приклад 2:

Всі студенти, які успішно склали сесію, мають право відпочивати

від навчання на канікулах

Студент Петренко успішно склав сесію

Студент Петренко має право відпочивати на канікулах

від навчання

Таким чином може бути продемонстрована перша умова істинності умовиводів – висновок вірний, бо всі засновки у прикладах вірні.

Стосовно вірної структури (другої умови), то, проводячи аналіз вказаних прикладів на рівні базових понять, ми можемо побудувати таку схему їх взаємовідношень:

А – К.Малевич (студент Петренко)

В – митці (студенти, які успішно склали сесію)

С – ті, хто тонко відчувають природу (ті, хто відпочиває від навчання)

Таким чином поняття сумісні, у даних випадках – підлеглі. Можна самостійно пересвідчитися, що взаємовідношення між ними можуть бути також за типами «тотожність» і «перетин». Сумісність базових понять – ознака вірної будови умовиводу.

Навпаки, висновок може бути хибним, якщо:

1. Хоча б один з засновків хибний;

2. Структура умовиводу невірна.

Приклад:

Всі свідки правдиві

Захаров – свідок

Захаров – правдивий

У цьому умовиводі один з засновків (перший) є хибним. Висновок, відповідно, істинним не буде.

Стосовно того, наскільки важливою є вірна структура умовиводу, свідчить відомий в логіці жартівливий приклад, коли з двох істинних засновків висновок отримується безглуздий.

Приклад:

Всі птахи носять пір’я

Дикуни іноді теж його носять

Іноді дикуни є птахами

Шляхом аналізу взаємовідношень базових понять ми бачимо, що деякі з них несумісні – схема, і, відповідно, будова невірна.

С – істоти, що носять пір’я

В – птахи

А - дикуни

Стосовно базових різновидів умовиводів, то перша класифікація проводиться за кількістю засновків дихотомічно і поділяє умовиводи на:

• безпосередні – висновок базується лише на одному засновку. Наприклад, «Петров викликаний до суду у якості свідка - тому він зобов’язаний давати свідчення»;

• опосередковані – засновків, які передують висновку, декілька: «Всі речовини, утворені з вуглецю, горять. Алмаз утворений з вуглецю. Отже, алмаз горить»;

Відзначимо, що такий поділ умовний, бо безпосередній умовивід можна перетворити на опосередкований і навпаки.

У свою чергу тут слід зауважити на можливості операції перетворення безпосередніх умовиводів, за якої змінюється якість судження-засновку і судження-висновку без зміни кількості.

Приклад: Всі студенти з академічною заборгованістю мусять іі ліквідувати

Жоден студент з академічною заборгованістю не повинен її мати

Схематичне зображення прикладу:

Всі S є Р

Жоден S не є не Р

Ця операція є, власне, різновидом безпосередніх умовиводів, який інтуїтивно сприймається як найпростіший. Перетворення може бути здійснено з всіма чотирма різновидами простих категоричних суджень (А→Е, Е→А, І→О, О→І).

Крім перетворення існують такі різновиди безпосередніх умовиводів як:

- обернення – S і Р змінюють свої місця при збереженні якості суджень

Приклад: Деякі школяри є філателістами

Деякі філателісти є школярами

- протиставлення предикату – у висновку замість Р приводиться поняття, яке йому протилежне за значенням або протирічить (не-Р). При цьому воно розташовується на місці, яке займав S у засновку. Якість судження також змінюється.

Приклад: Всі леви є хижаками

Жоден з вегетаріаців (не-хижаків) не є левом

При формуванні цих видів безпосередніх суджень нам стануть у народі знання, отримані при аналізі взаємовідношень між об’ємами понять.

Крім такої класифікації існує поділ умовиводів на три різновиди за напрямком думки:

• дедуктивні – рух думки йде від загальної закономірності до часткового випадку;

• індуктивні - рух думки йде від часткових випадків до загальної закономірності;

• традуктивні (за аналогією) - рух думки йде від одного часткового випадку до іншого часткового випадку або від однієї загальної закономірності до іншої.

Нижче ми детальніше ознайомимося з представниками цих різновидів.