Конспект лекцій

Тема 1 Предмет і мова формальної логіки

1. Поняття логіки як науки, її стисла історія.

2.Пізнання, його різновиди і форми. 3.Логіка та мова.

1. Поняття логіки як науки, її стисла історія

Слово “логіка” походить від давньогрецького слова “logos”, яке можна перекласти як “поняття”, “розум”, “міркування”. В теперішній час воно вживається в таких наступних головних значеннях. По-перше, ним позначають будь-яку необхідну закономірність у взаємозв’язку об’єктивних явищ – «логіка фактів», «логіка історичного розвитку» тощо. По-друге, словом «логіка» позначають закономірності у зв’язках і у розвитку думок – «логіка міркування», «логіка мислення». Нарешті, логікою називають окрему науку, яка розглядає мислення з позиції його формальної правильності.

У чому ж полягає специфіка логіки-науки в порівнянні з деякими іншими царинами знання, які вивчають мислення?

• Філософія (зокрема гносеологія) досліджує мислення в цілому. Вона розв’язує фундаментальні філософські питання, пов'язані з відношенням людини та її мислення до навколишнього світу.

• Психологія вивчає мислення як один з пізнавальних психічних процесів поряд з емоційними і вольовими. Вона розкриває взаємодію мислення з ними в ході практичної діяльності та наукового пізнання, аналізує спонукальні мотиви розумової діяльності, виявляє особливості мислення у людей різного віку тощо.

• Фізіологія розкриває матеріальні (фізіологічні) процеси, які вважаються базою для мислення, досліджує їх фізико-хімічні та біологічні закономірності.

• Лінгвістика показує нерозривний зв'язок мислення з мовою, їх єдність і відмінності, взаємодію. Вона розкриває способи вираження думок за допомогою засобів мовлення.

Своєрідність власне логіки як науки про мислення і полягає саме в тому, що вона розглядає цей загальний для ряду наук об'єкт під кутом зору його структури і базових закономірностей. Іншими словами логіка досліджує складові мислення, закономірні зв'язки і відношення між ними. Тому вона визначається як наука про форми та закони правильного мислення.

Виникнення логіки належить до тих часів, які німецький вчений Карл Ясперс визначив як «вісьовий час». В цей період (VI – V ст.ст. до н.е.) одразу у кількох найміцніших центрах тодішньої цивілізації – Китаї, Ірані, Греції та Індії логіка (а саме формальна) формується і розвивається як окрема філософська дисципліна.

Як і будь-яка наука, логіка виникає внаслідок соціального замовлення. Представники ряду новітніх на той час професій у містах-полісах (оратори, юристи, керівники великими масами людей) були зацікавленні у появі спеціальної теорії, яка б навчала такому мовленню, за допомогою якого можна було б легко інтелектуально подолати співрозмовника, впевнити людей у істинності власної позиції тощо. Першими вчителями цих фахівців стали (на тлі Європи) своєрідні філософи-софісти.

Ці мислителі були чи не першими, хто намагався підняти цю дисципліну на рівень мистецтва, формування практичних навичок. Але, разом з цим, слід зауважити, що власне логікою їх вчення не було – воно будо предтечею, яка передувала стрімкому виникненню аристотелівського вчення про істинне мислення.

Саме Стагірит, критикуючи софістів за те, що вони, почасти переслідують вузькопрофесійні і особисті інтереси, чітко окреслив логіку як нейтральну, позбавлену упереджень науку, її структуру, базові форми і закони вірного (істинного) мислення. Попри те, що після смерті мислителя минуло два тисячоліття, формальна логіка зберігає основні його ідеї.

Таким чином перший етап розвитку логіки як специфічної науки пов’язаний з роботами Аристотеля, стоїків і мислителів доби Середньовіччя. Він отримав назву «традиційного» і логіка протягом нього існувала у вигляді формальної. Традиційно вона досі містить такі розділи: Поняття, Судження, Закони логіки, Умовивід, Доведення.

Другий етап пов’язаний з творчістю німецького філософа Готфріда Вільгельма Лейбніца, який є основоположником математичної (символічної) логіки. Він намагався вибудувати універсальну мову, за допомогою якої суперечки між людьми можна було б вирішувати шляхом обчислення. Цей напрямок науки досліджує логічні зв’язки і відношення, які лежать в основі дедуктивного умовиводу. Можна сказати, що ця логіка розробляє застосування математичних методів до аналізу форм і законів доведення.

Схема розвитку логіки як науки

Традиційна логіка Сучасна логіка