Мінеральні добрива

Назва	Склад
Азотні
Амоній сульфат	(NH4)2SO4
Амоній нітрат	NH4NO3
Карбамід(сечовина)	CO(NH2)2
Аміачна селітра	Водний розчин NH3
Фосфорні
Простий суперфосфат	Суміш Са(Н2РО4)2Н2О і CaS042Н2О
Подвійний суперфосфат	Са(Н2РО4)2Н2О
Преципітат	СаНРО4 ∙ 2Н2О
Кісткове борошно	Са3(РО4)2
Калійні
Калій хлорид	КСl
Калій сульфат	K2SO4
Комбіновані (комплексні)
Амофос	NH4H2PO4і (NH4)2НРО4
Калій нітрат	КNO3

Карбонатна і силікатна кислота

Карбонатна кислота	Силікатна кислота
Карбонатна кислота слабка й нестійка, існує лише в роз­бавленому розчині, виділити з якого її неможливо, тому що при нагріванні кислота розкладається на воду й вуглекислий газ. Роз­глянуті хімічні явища відображає рівняння оборотної реакції: СО2 + Н2О  Н2СО3 Ця сама реакція відбувається під час насичення напоїв вуг­лекислим газом, тому, споживаючи їх, ми відчуваємо кислий при­смак.	Силікатна (точніше метасилікатна) кислота має молекулярну формулу: H2SiO3 Структурну формулу: Свіжоосаджена силікатна кислота має вигляд драглистого осаду, у воді не розчиняється. Належить до слабких двохосновних кислот (слабкіша за карбонатну),тому карбонатна кислота і карбон(IV) оксид витісняють її з розчинів солей – силікатів:
Хімічні властивості карбонатної кислоти. 1. Електролітична дисоціація. Зміна кольору індикатора піс­ля пропускання вуглекислого газу через воду свідчить про появу катіонів Гідрогену. Карбонатна кислота належить до слабких елек­тролітів, у розчині дисоціює на катіони Гідрогену та карбонат-аніони СО2, а також гідрогенкарбонат-аніони НСО3: *Напишіть як буде дисоціювати карбонатна кислота Відповідно до цього двохосновна карбонатна кислота утворює кислі солі — гідрогенкарбонати та середні — карбонати. 2. Взаємодія з основними оксидами. Н2СО3 + СаО = Н2СО3 + Nа2О = 3.Взаємодія з лугами. Н2СО3 + 2NаОН = 4.Взаємодія з солями. Н2СО3 + Nа2SiO3 = 5. Розклад при нагріванні. Н2СО3 =	Хімічні властивості силікатної кислоти. 1.Силікатна кислота взаємодіє з лугами: 2.Під час нагрівання силікатна кислота розкладається:

Карбонати, їх поширення у природі.

Взаємодія солей карбонатної кислоти з кислотами. За­гальною властивістю солей карбонатної кислоти (середніх і кислих, розчинних і нерозчинних у воді) є взаємодія з кислотами. Реакція супроводжується виділенням вуглекислого газу. Пригадайте, що під час випікання багатьох хлібобулочних виробів у тісто додають пит­ну соду, яку «гасять» оцтовою кислотою:

NaНСО3 + СН3СООН = СН3СООNa + Н2О + СО2↑

З наведеного прикладу зрозуміло, наскільки слабкою є карбо­натна кислота, якщо навіть слабкий електроліт оцтова кислота вза­ємодіє з її солями.

Взаємодію карбонатів з кислотами застосовують у хімічних пінних вогнегасниках.

Принцип дії хімічного пінного вогнегасника полягає в тому, що внаслідок взаємодії карбонату (гідроген карбонату) із сильною кислотою утворюється нестійка карбонатна кислота, яка відразу розкладається на вуглекислий газ і воду. Обидві ці речовини не горять, тому їх використовують у пожежогасінні.

Na2СО3+ Н2SО4 =Na2SО4+ Н2О + СО2 ↑

Якісна реакція на карбонат-іон СО₂^-. Карбонат-аніони роз­пізнають за допомогою кислот. Реакція супроводжується активним виділенням вуглекислого газу. Переконатися, що виділяється саме вуглекислий газ, а не якийсь інший, можна двома способами: 1) піднести запалений сірник, і він швидко згасне; 2) пропустити газ у розчин кальцій гідроксиду (вапняну воду) і спостерігати утво­рення білого осаду.

К2 СО3+ Н2SО4= К2SО4+ Н2О + СО2 ↑

Отже, якісною реакцією на солі карбонатної кислоти (карбонат-аніони) є взаємодія з розчинами кислот Реакція супроводжується виділенням вуглекислого газу, який виявляють за допомогою запаленого сірника або вапняної води.

Розкладання солей карбонатної кислоти при нагріванні.

Нерозчинні карбонати, а також гідрогенкарбонати при нагріванні розкладаються:

СаСО3 = СаО + СО2

Першу реакцію застосовують у промисловості для добування кальцій оксиду (негашеного вапна) СаО.

Розчинні у воді карбонати стійкі до розкладання.

Формула Назва Галузі застосування СаСО3 Кальцій карбонат (мармур) Оздоб СаСО3ювальний матеріал у будівництві, в кульптурі Кальцій карбонат (вапняк) Добування вапна, для вапнування грунтів СаСО3 Кальцій карбонат (крейда) Скляна, гумова промисловість, для побілки Nа2СО3 Nа2СО3 · 10H2O Натрій карбонат (кальцинована сода) (кристалічна сода) Виробництво скла, мила, мий NaHCO3их засобів, барвників, у целюлозно-паперовій, текстильній, нафтов й та інших галузях промисловості Натрій гідрогенкарбонат (питна сода) Випікання хліба K2CO3 у харчовій промисловості, медици і, побуті Калій карбонат (поташ) Виг товлення мила, тугоплавкого скла, у фотосправі

Серед карбонатів найбільше використовують вапняк

Вапняки різних родовищ відріз­няються кількістю домішок, тому мають різне забарвлення — від бі­лого чи світло-жовтого до темного. Їх використовують у металургії, як будівельний матеріал та у виробництві скла, цементу, кальцій карбіду, негашеного та гашеного вапна тощо. Вапняками укріплюють дороги, вапнують кислі ґрунти. Знамениті одеські катакомби — це колишні каменеломні, у яких добували ракушняк— вапняк органічного походження.

До карбонатів органічного похо­дження належить також кальцій кар­бонат, що входить до складу кісток людини і тварин.

Крейду використову­ють у паперовій і гумовій промисло­вості як наповнювач, у будівництві та під час ремонту приміщень. Вона входить до складу зубного порошку, нею роблять записи на класній дошці.

До українських традицій належить побілення хати крейдою. Вона від цього має ошатний привабливий вигляд, а проживання в такому помешканні є екологічно безпечним і корисним для здоров'я.

Природні запаси мармуру значно менші, аніж вап­няку та крейди. Колір мармуру — білий, проте наявність різних домішок надає йому різного забарвлення. У будівництві його ви­користовують як облицювальний матеріал, з мармуру виготовляють скульптури.

Крім карбонатів Кальцію, у природі існують карбонати Маг­нію (доломіт МgСО3 • СаСО3) Купруму (малахіт Сu2(ОН)2СО3, Феруму (сидерит FеСО3) та деякі інші.

Добування.

Добувають силікатну кислоту дією кислот на розчини силікатів Натрію або Калію:

Силікати — така загальна назва солей силікатних кис­лот. У воді розчи­няються лише силікати лужних металічних елементів. їх називають розчинним склом. Розчинні силікати вступають у реакції йонного обміну з кислотами та розчинними соля­ми інших металічних елементів, якщо продуктом реакції буде силікатна кислота або нерозчинна сіль. Силікатна кислота настільки слабкий електроліт, що силікати реагу­ють навіть з карбонатною кислотою. Ця взаємодія має місце в природі. Так, польовий шпат К₂О • АІ₂О₃ • 6SіО₂, що входить до складу гірської породи граніту, під впливом до­щу та снігу, за участю вуглекислого газу, що завжди при­сутній в атмосфері, повільно руйнується, перетворюючись на глину й пісок.

Нерозчинні силікати (здебільшого глини) є сирови­ною у виробництві будівельних матеріалів. Розчинний натрій силікат використовують для просочування дере­вини, що захищає її від гниття, та тканини, після чого ті стають негорючими. Розчинне скло застосовують у бу­дівництві — додавання невеликої кількості такого скла до будівельного розчину сприяє прискореному його твердненню.

*Яка сіль утвориться в результаті пропускання карбон (IV) оксиду масою 0,88 г крізь розчин масою 10 г з масовою часткою натрій гідроксиду 20%? Знайдіть масу цієї солі. (2,12 г натрій карбонату)

*Обчисліть масу карбон (IV) оксиду,який можна добути в результаті взаємодії кальцій карбонату масою 7 г з хлоридною кислотою масою 30 г, у якій масова частка хлороводню складає 20%. (3,08 г)

*Яка сіль утвориться в результаті пропускання 2,24 л вуглекислого газу (н.у.) крізь 25 г розчину з масовою часткою натрій гідроксиду 16%?(кисла сіль)

Метали

Особливості будови атомів металічних елементів .

*дайте характеристику металам за їх положенням в ПС

Для більшості елементів-металів характерна невелика кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні їх атомів (1 - 2),хоча є і винятки-Алюміній і Галій має по 3, Станум і плюмбум-по 4, Бісмут-5, Полоній-6 електронів . і порівняно великі радіуси атомів, що зумовлює здатність атомів металів легко втрачати валентні електрони й утворювати позитивно заряджений йон. Елементи,атоми яких мають s²p⁶ конфігурацію електронів передостаннього енергетичного рівня і містять 1-2 електрони на останньому рівні ,виявляють вищу металічну активність.У підгрупах активність таких металів зростає зі збільшенням протонного числа їх атомів.

Найактивнішими є метали головної підгрупи 1 групи,особливо францій.Активними металами є елементи 2 групи головної підгрупи і найактивнішим-радій.

Атоми металів побічних підгруп мають,як правило,на зовнішньому енергетичному рівні-1-2 електрони,а в передостанньому-більше восьми. Найактивнішим металом серед металів побічних груп є мідь, найменш активнішим-золото.

В атомах перехідних металів електрони заповнюють внутрішні енергетичні рівні,тому утримуються ядром сильніше,ніж електрони,ніж електрони,розміщені на останньому енергетичному рівні. Тому радіуси атомів елементів побічних підгруп менші,ніж в атомів головних,тому і виникає велика різниця у зміні властивостей металів в головних і побічних підгруп.

Порівняно із неметалічними елементами атоми металічних мають невеликі значення електронегативності. При утворенні хімічних зв’язків з атомами неметалів вони віддають валентні електрони їх атомам.

Летких сполук з Гідрогеном ці елементи не утворюють.

Найактивніші серед них є лужні та лужноземельні метали,утворюють з гідрогеном бінарні кристалічні сполуки,наприклад калій гідрид - КН чи кальцій гідрид СаН₂.