4. Ознаки і поняття права як регулятора суспільних відносин

Право — система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

Ознаки права. 1.Справедливісь - право є мірою свободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи іншого. У праві свобода трансформується в суб'єктивні права, яким відповідають обов'язки, що їх обмежують.

2. Нормативність виявляє сенс і призначення права. 3. Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. 4. Системність права полягає в тому, що право — це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов'язані та узгоджені. 5. Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових і індивідуальних інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. 6. Загальнообов'язковість права виражається в тому, що встановлені правила поведінки є загальними та обов'язковими для всієї країни. 7. Державна забезпеченість, гарантованість права, аж до примусу, свідчить про те, що державна влада, держава в цілому підтримує загальні правила, які визнаються державою правовими.

5. Право в системі інших регуляторів суспільних відносин

Право в системі соціальних регуляторів суспільних відносин характеризується:

— Воно здійснюється в межах суспільства.

— Регулює поведінку соціальних суб'єктів.

— Має загальний характер.

— Поширюється на всіх суб'єктів.

— Здійснюється за допомогою спеціальних засобів.

— Гарантується суспільством.

— Забезпечує функціонування суспільства як певним чином організованої системи.

Соціальне регулювання характеризується як найбільш раціональне поєднання двох його різновидів: нормативного регулювання та індивідуального регулювання.

6. Цінність і функції права

Під цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом задоволення загальнолюдських потреб та інтересів громадян та їх об'єднань. Можна виділити основні прояви цінності права. 1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. 2. Інструментальна цінність полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин, інструментом для забезпечення функціонування соціальних інститутів (держави, соціального керування, моралі та ін.) та соціальних благ. 3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра: а) свободи та б) справедливості.

Функції права — основні напрямки впливу права на суспільні відносини. Функції права поділяються на соціальні і спеціально-юридичні.

Соціальні функції права — це напрямки взаємодії права та інших соціальних явищ як єдності форми і змісту. Так, праву притаманні ідеологічна, економічна, політична функції і т. ін.

гуманiстичну -- право охороняє та захищає права людства, народу, людини;

органiзаторсько-управлiнську - право суб'єктiв на розв'язання певних економiчних і соцiальних проблем;

iнформацiйну (комунiкативну) - право iнформує людей про волю законодавця;

оцiнно-орiєнтувальну - поведiнка людей оцiнюється з огляду на закони держави, вказує на безконфлiктнi, соцiально допустимi способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомiрної поведiнки;

iдеологiчно-виховну - право формує у людини певний свiтогляд, виховує в неї зразки правомiрної поведiнки;

гносеологiчну (пiзнавальну) - право само виступає як джерело знань.

Спеціально-юридичні функції права — це напрямки власне правового впливу на суспільні відносини. У цьому випадку виділяють регулятивну і охоронну функції права.

Регулятивна функція як об'єкт свого впливу має нормальні, позитивні, корисні суспільні відносини, які право впорядковує шляхом: 1) закріплення сталих, розвинутих відносин в нормативних актах, у такий спосіб гарантуючи їх недоторканність (статична функція); 2) заохочення, стимулювання розвитку тих суспільних відносин, що, відображаючи певні соціальні цінності, знаходяться на етапі свого становлення (динамічна функція).

Охоронна функція спрямована на захист позитивних суспільних відносин шляхом усунення соціальне шкідливих і небезпечних діянь людей і їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.