11.3. Облік операцій з переоцінки основних засобів

Після первісного визнання об'єкта основних засобів як активу його подальший облік має здійснюватися із застосуванням одного з таких двох методів:

а) за первісною вартістю (собівартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності;

б) за переоціненою вартістю (справедливою вартістю) з вирахуванням накопиченої амортизації та накопичених збитків від зменшення корисності.

Обраний метод банки зобов'язані застосовувати для всіх об'єктів певної групи основних засобів і не поєднувати об'єкти з різними методами оцінки в одну групу:

1. Переоцінку потрібно здійснювати, якщо залишкова вартість об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату складання балансу. Під час переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату має здійснюватися переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

2. Переоцінка групи ОЗ, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

3. Порядок проведення переоцінки банк визначає самостійно з урахуванням вимог законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку.

Під час проведення переоцінки основних засобів накопичена амортизація відображається в бухгалтерському обліку на дату переоцінки за одним з таких методів:

Перший метод. Накопичена амортизація перераховується пропорційно зміні балансової вартості об'єкта основних засобів таким чином, щоб після переоцінки балансова вартість дорівнювала переоціненій вартості. Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначаються множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість. Такий метод не потребує перегляду норми амортизації.

Другий метод. Накопичена амортизація вираховується з первісної (переоціненої) вартості об'єкта основних засобів, а отримана на нетто-основі балансова вартість переоцінюється до його справедливої вартості. За цим методом переоцінена вартість об'єкта дорівнює його справедливій вартості, а накопичена амортизація дорівнює нулю. Норми амортизації потребують перегляду. Цей метод, як правило, використовується для будівель та споруд.

4. Якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість визначається додаванням справедливої вартості цього об'єкта до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

5. Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки – до складу витрат.

6. Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Дооцінка ОЗ відображається в обліку такими проведеннями:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Д-т рахунків: 4400, 4500

К-т рахунка 5100 П «Результати переоцінки основних засобів»;

одночасно:

Д-т рахунка 5100;

К-т рахунків 4409, 4509;

б) при використанні другого методу відображення накопиченої амортизації:

Д-т рахунків: 4409, 4509;

К-т рахунків 4400, 4500;

одночасно:

Д-т рахунків 4400, 4500;

К-т рахунка 5100.

7. Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цими об'єктами, а в разі недостатності суми дооцінки – за рахунок витрат банку.

У бухгалтерському обліку уцінка відображається такими проводками:

а) якщо використовується перший метод відображення накопиченої амортизації:

Д-т рахунків: 5100, 7499 А «Інші витрати» (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

К-т рахунків: 4400, 4500;

одночасно:

Д-т рахунків: 4409, 4509;

К-т рахунка 5100;

б) при використанні другого методу відображення накопиченої амортизації:

Д-т рахунків: 4409, 4509;

К-т рахунків: 4400, 4500;

одночасно:

Д-т рахунків: 5100, 7499 (у разі відсутності кредитового залишку за рахунком 5100);

К-т рахунків: 4400,4500.

8. Сума попередніх уцінок і втрат від зменшення корисності об'єкта основних засобів, що перевищує суму попередніх дооцінок залишкової вартості об'єкта ОЗ і відновлення його корисності під час проведення чергової (останньої) дооцінки вартості цього об'єкта ОЗ, включається до складу доходів звітного періоду (рахунок 6499 П «Інші доходи») у розмірі, не більшому, ніж сума перевищення. Різниця між сумою чергової (останньої) дооцінки залишкової вартості об'єкта ОЗ і сумою перевищення відображається в складі

додаткового капіталу (рахунок 5100).

9. Сума попередніх дооцінок об'єкта основних засобів і відновлення його корисності, що перевищує суму попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта і втрат від зменшення його корисності, під час чергової (останньої) уцінки залишкової вартості цього об'єкта, але не більша, ніж сума перевищення, спрямовується на зменшення додаткового капіталу (рахунок 5100). Різниця між сумою чергової (останньої) уцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів і сумою перевищення включається до витрат звітного періоду (рахунок 7499).

10. Під час вибуття об'єктів основних засобів, які раніше були переоцінені, різниця між сумою (перевищення) попередніх дооцінок і сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об’єкта ОЗ включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. У бухгалтерському обліку здійснюється таке проведення:

Д-т рахунка: 5100;

К-т рахунка 5030.

11. З метою правильного відображення в бухгалтерському обліку ре­зультатів дооцінки (уцінки) об'єктів основних засобів банки мають накопичу­вати інформацію щодо раніше здійснених дооцінок (уцінок) за цими об'єктами.

12. Відображення в бухгалтерському обліку визнаних відстрочених податкових активів та податкових зобов'язань за результатами переоцінки ОЗ здійснюється відповідно до нормативно-правових актів НБУ.