10.2. Облік обмінних операцій з іноземною валютою

У міжнародній практиці досі не існує єдиної універсальної схеми обліку валютних операцій і зарубіжні країни у своїх національних системах бухгалтерського обліку використовують різні методи відображення у фінансовій звітності операцій з іноземною валютою.

Найпоширеніші з них такі:

метод обліку за курсом на дату закриття, відповідно до якого всі операції з іноземною валютою відображаються в обліку за курсом на дату балансу;

метод оборотно-необоротної оцінки, відповідно до якого поточні активи та пасиви переоцінюються за курсом на дату балансу, а довгострокові – відображаються за історичною вартістю;

монетарно-немонетарний метод – розподіл статей балансу на монетарні та немонетарні за грошовою ознакою;

темпоральний метод полягає в оцінці активів та пасивів за поточними (або майбутніми) цінами за курсом на дату звітності, а статті, що виражені за історичною вартістю – відповідно за курсом на дату відображення в обліку.

Вибір методу обліку валютних операцій здійснюється країною самостійно, залежно від історичного розвитку, традицій, рівня розвитку науки й економіки та умов господарювання.

В Україні діє Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України. Норми Положення (стандарту) 21 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Положення (стандарт) 21 не поширюється на:

операції хеджування статей з іноземної валюти;

відображення (перерахунок) показників статей фінансової звітності, наведених у валюті звітності, в іноземній валюті.

В основу бухгалтерського обліку валютних операцій в Україні покладено монетарно-немонетарний метод.

План бухгалтерського обліку комерційних банків дає можливість повною мірою відобразити розрахунки в іноземній валюті й реально оцінити валютні активи та пасиви банку. Передусім, це стосується застосування принципу мультивалютності, який полягає у відображенні операцій в іноземній валюті за тими самими рахунками, що й операції у гривні. Цей принцип реалізується за допомогою додаткової бази валютних параметрів, які на рівні синтетичних рахунків забезпечують інформацією у розрізі видів банківської діяльності (операцій). На рівні аналітичних рахунків формується деталізована інформація, яка є предметом статистичної звітності.

Зв’язок між операціями в іноземній та національній валютах забезпечується використанням технічних рахунків:

3800 АП «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів»;

3801 АП «Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів».

Технічний рахунок – рахунок, який не несе економічного навантаження і використовується для технічного здійснення операції. Формування фінансової звітності здійснюється без урахування залишків за технічними рахунками 3800 та 3801.

У кореспонденції з технічними рахунками відображаються операції банку, що впливають на розмір валютної позиції банку.

Наприкінці кожного операційного дня суми в гривневому еквіваленті на технічних рахунках 3800 та 3801 мають бути однаковими.

Різниця між сумами залишків у відповідній іноземній валюті за аналітичними рахунками 3800 (за офіційним курсом) та 3801 (за курсами договорів) того самого коду іноземної валюти відображається за балансовим рахунком 6204 АП «Результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами». Курсова різниця від переоцінки грошових коштів та інших монетарних статей в іноземній валюті теж зараховується на цей рахунок (перерахунок гривневого еквівалента залишків іноземної валюти усіх монетарних статей в іноземній валюті здійснюється під час кожної зміни офіційного валютного курсу).

До обмінних операцій з іноземною валютою належать операції, коли одна валюта обмінюється на іншу. До таких операцій належать купівля-продаж іноземної валюти та конвертація, які можуть здійснюватись як у готівковій, так і безготівковій формі.

Для операцій купівлі-продажу іноземної валюти слід брати до уваги такі дати, як:

1) дата валютування:

за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів) – це обумовлена договором дата, згідно з якою банк отримує право власності на куплену іноземну валюту (банківські метали) і виконує своє зобов’язання щодо передавання контрагенту проданої валюти (банківських металів);

за операціями купівлі-продажу основних засобів, нематеріальних активів тощо – це дата здійснення оплати куплених активів і одержання плати за продані активи;

2) дата операції – дата укладення договору про обмінну операцію, згідно з якою банк бере на себе такі зобов’язання:

купити актив; і на цю дату в нього виникає право отримати від контрагента куплений актив і зобов’язання його оплатити;

продати актив; і на цю дату в нього виникає зобов’язання передати контрагенту проданий актив і право одержати передбачену договором оплату. Операції за цією датою відображаються у бухгалтерському обліку за позабалансовими рахунками;

3) дата розрахунку – це дата фактичного проведення розрахунку, у результаті якого банк одержує або сплачує кошти.

Проведення за балансовими рахунками здійснюються на дату валютування; дата розрахунку та дата валютування можуть збігатися. Різниця між датою розрахунку та датою валютування виникає під час передоплати або відстрочення платежу. Якщо дата розрахунку та дата валютування не збігаються, то використовуються такі рахунки:

2800 А «Дебіторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

2900 П «Кредиторська заборгованість за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, банківських та дорогоцінних металів для клієнтів»;

3540 А «Дебіторська заборгованість з придбання та продажу іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку»;

3640 П «Кредиторська заборгованість з придбання іноземної валюти та банківських металів за рахунок банку».

Нереалізований результат від операцій з іноземною валютою – це:

позитивний (від’ємний) результат переоцінки активів і зобов’язань банку в іноземній валюті та банківських металах у зв’язку зі зміною офіційного валютного курсу, унаслідок якого змінюється вартість цих активів і зобов'язань у національній валюті, а їх вартість в іноземній валюті (банківських металах) залишається без змін, тобто не відбувається рух коштів в іноземній валюті (банківських металах);

позитивна (від’ємна) різниця між балансовою вартістю придбаної (проданої) іноземної валюти (банківських металів) та вартістю придбання (продажу), якщо курс купівлі (продажу) не збігається з поточним офіційним валютним курсом.

Операції купівлі-продажу валюти на умовах спот – це операції з купівлі-продажу однієї валюти за іншу за обумовленим курсом. Поставка валюти за спотовим договором відбувається на другий робочий день з дня укладення договору.

Реалізований результат від операції з іноземною валютою – це фактично одержані доходи або понесені витрати за операціями купівлі-продажу іноземної валюти (банківських металів).

Оскільки метою здійснення операцій торгівлі іноземною валютою (крім тих фінансових інструментів, що використовуються з метою хеджування) є отримання прибутку як різниці між вартістю придбання іноземної валюти й вартістю її продажу, такий прибуток становить реалізований фінансовий результат та розраховується за одним із методів:

а) перший прийшов, перший пішов (FIFO). Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;

б) метод середньозваженої. Для визначення доходів банку від купівлі-продажу іноземної валюти сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана.

Вибір методу розрахунку реалізованого фінансового результату банки обирають залежно від обсягів їх операцій, тенденцій на валютному ринку, попиту на іноземну валюту в певний період, та найголовніше – залежно від коливань курсу іноземної валюти. Так, ураховуючи повільне зростання курсу іноземної валюти або у періоди його стабільності у банківській практиці найбільшого поширення набув метод середньозваженої.

При здійсненні валютно-обмінних операцій можливе коригування залишків за окремими аналітичними рахунками балансового рахунка №3801. Основні бухгалтерські проведення наведено в табл. 10.1.

Таблиця 10.1