- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •1.1.Фізіологічні критерії безпеки життєдіяльності людини. Основні поняття:
- •Навчальний матеріал до завдання
- •Загальні принципи керування фізіологічними процесами
- •Аналізатори, їх значення для життєдіяльності і забезпечення захисту людини від небезпек.
- •Зоровий аналізатор.
- •Слуховий аналізатор
- •Смаковий і нюховий аналізатори
- •Питання для самоконтролю
- •Людина в екстремальних ситуаціях.
- •Основні принципи організації та надання першої медичної допомоги.
- •Питання для самоконтролю:
- •Шок, його види та характеристика.
- •Питання для самоконтролю:
- •Наслідки дії екстремальних факторів на органи кровообігу, перша медична допомога допомога.
- •Біль у ділянці серця та за грудиною.
- •Прискорене серцебиття та перебої в роботі серця.
- •Задишка, ядуха.
- •Набряки.
- •Ціаноз (синюха).
- •Гостра судинна недостатність.
- •Алгоритм 1.1. Діагностичний і лікувальний пошук при гострій судинній недостатності
- •Гостра серцева недостатність.
- •Гострі форми ішемічної хвороби серця (іхс).
- •Алгоритм 1.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) при приступі стенокардії.
- •Алгоритм 1.3. Діагностичний і лікувальний пошук при інфаркті міокарда.
- •Алгоритм 1.4. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при гіпертонічній кризі
- •Питання для самоконтролю:
- •1.5. Наслідки дій екстремальних факторів на органи дихання.
- •Забезпечення прохідності дихальних шляхів:
- •Застосування штучної вентиляції легень. Алгоритм 1.5. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при гострій недостатності дихання
- •Напад бронхіальної астми.
- •Алгоритм 1.6. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при приступі бронхіальної астми
- •Алгоритм 1.7. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при легеневій кровотечі
- •Алгоритм 1.8. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при кровотечі з носу
- •Питання для самоконтролю:
- •1.6. Коматозні стани, перша медична допомога.
- •Коми цукрового діабету.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.7. Гострі отруєння,перша медична допомога.
- •Алгоритм 1.9. Діагностичний пошук гострих отруєнь.
- •Основні ознаки і загрозливі для життя стани гострих отруєнь.
- •Алгоритм 1.10. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) при гострих отруєннях
- •Алгоритм 1.11. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) симптоматичної допомоги при гострих струєннях.
- •Отруєння рослинами і отруйними грибами
- •Отруєння при укусах змій, комах.
- •1.8. Опіки, перша медична допомога. Термічні ураження.
- •Опікова хвороба
- •Питання для самоконтролю:
- •1.9. Утоплення, перша медична допомога.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.10. Ураження електричним струмом, перша медична допомога.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.11. Термінальний стан людини, долікарська реанімація.
- •Організаційні основи серцево-легеневої реанімації.
- •Штучна вентиляція легень.
- •Непрямий масаж серця.
- •Питання для самоконтролю:
- •Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.
- •Переломи, перша медична допомога. Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •Основні поняття
- •Алгоритм 2.4. Транспортна іммобілізація
- •У яких випадках треба негайно приступити до проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця постраждалого?
- •Штучне дихання здійснюють (для дорослих) з частотою:
- •Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час штучного дихання для:
- •Потерпілому підкладають валик під лопатки і закидають голову максимально перед проведенням штучного дихання назад з метою:
- •Які дії того, хто проводить зовнішній масаж серця?
- •У чому полягає перша допомога при забитті?
- •Які характерні ознаки вивиху кінцівки?
- •Що треба зробити при переломі стегнової кістки?
- •Як слід надати першу допомогу постраждалому при травмі голови?
- •На скільки ступенів поділяються опіки в залежності від глибини ураження?
- •У чому полягає перша допомога при невеликих за площею термічних і електричних опіках першого або другого ступенів?
- •Як треба діяти при хімічних опіках?
- •Перша допомога при знепритомленні складається з таких дій:
- •Ви виявили на своєму тілі кліща. Як від нього звільнитися?
- •У чому полягає перша допомога постраждалому при харчових отруєннях?
- •При отруєнні через органи дихання необхідно:
- •Ключ до тестових завдань:
Смаковий і нюховий аналізатори
Значення смакового аналізатору полягає в апробації їжі при безпосередньому контакті зі слизовою оболонкою ротової порожнини.
Периферійний відділ смакового аналізатору - це рецептори, які знаходяться в язикових сосочках. Вони отримали назву смакових бруньок (вважають, що у людини близько 2000 смакових бруньок). Адекватним подразником цих рецепторів є смакові речовини різної якості. Нервові імпульси, які виникають в рецепторах по блукаючому, язикоглотковому і лицевому нервах потрапляють у мозковий відділ аналізатора, де і виникають різні смакові відчуття.
Більш всього смакових рецепторів є на кінчику, краях і задній частині язика.
Смакові рецептори також є на задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдаликах і надгортаннику.
Усі смакові рецептори розрізняються за сприйняттям хімічних подразників, які утворюють різні смакові відчуття.
Одна з перших класифікацій смаку належить М.Ломоносову (1752 р.): (1) кислий, як оцет, (2) їдкий, як винний спирт, (3) солодкий, як мед, (4) гіркий, як смола, (5) солоний, як сіль, (6) гострий, як редька, (7) кислуватий, як в незрілих плодах.
Для виникнення смакових відчуттів подразнюючі речовини повинні знаходитись у розчиненому стані.
Для виникнення відчуття смаку потрібно не тільки подразнення смакових рецепторів, але і нюхових, тактильних, больових і температурних рецепторів порожнини рота.
Аналізатор нюху приймає участь у визначенні запахів, які пов'язані з появою в навколишньому середовищі пахучих речовин.
Мал.1.3. Нюхові клітини Мал.1.4. Схематичне зображення
1 - відростки 2 — молекули пахучої речовини (1)
рецептори та форми рецепторної
(велике збільшення) поверхні (2).
Периферійним відділом аналізатору нюху є нюхові рецептори (мал.1.3), які знаходяться у слизовій оболонці порожнини носа (середня частина верхньої носової раковини і перегородки носа, осторонь дихального шляху).
Специфічними подразниками нюхових рецепторів є хімічні речовини різної природи.
Від нюхових рецепторів нервові імпульси через провідний відділ (нюховий нерв)потрапляють в мозковий відділ аналізатору. У корковому відділі аналізатору виникають різні нюхові відчуття.
Рецептором нюху є спеціалізований апарат, який збуджується за рахунок деяких властивостей молекул пахучих речовин (мал.1.4). Загальна площа нюхових рецепторів у людини складає 4,8 см2, у собаки - 64,5 см2. Для отримання відчуття запаху достатньо збудження 40 рецепторних клітин, за умов, що на кожну з них буде діяти всього одна молекула пахучої речовини.
Можливість розрізняти запахи у людини пов'язана з утворенням умовних рефлексів. Подразнення слизової оболонки носа приємними запахами підвищує шкіряну температуру, знижує кров'яний тиск, уповільнює частоту пульсу, Неприємними запахами - навпаки. Чутливість до запахів підвищується при підвищенні температури тіла до 38°С. На світлі чутливість запаху вище, ніж у пітьмі.
Наприклад, при підвищенні збудливості нервової системи потрібно нюхати герань пахучу. На емоційний стан людини позитивно впливають запахи ромашки, м'яти, рози, кімнатного лимону. Запах бузку і черемшини викликають спокій.
Нюхові рецептори добре і швидко адаптуються до конкретного запаху, тому їх чутливість знижується до дії однієї пахучої речовини.
Тактильний і температурний аналізатори функціонують у взаємодії один з одним. Діяльність тактильного аналізатора пов'язана з визначенням різних впливів на шкіру - дотику, тиску.
Тактильний аналізатор.
Тактильні рецептори, що знаходяться на поверхні шкіри, слизових оболонок порожнини роту і носу, утворюють периферійний відділ тактильного аналізатору. На 1 см шкіри нараховується близько 25 тактильних рецепторів, а всього -500000.
Провідним відділом тактильного аналізатору є чутливі нервові волокна, які йдуть від рецепторів до спинного, довгастого мозку, зорових горбів і нейронів ретикулярної формації. Центральним відділом аналізатору є задня центральна звивина, де виникають тактильні відчуття.
Температурний аналізатор визначає температуру зовнішнього і внутрішнього середовища організму.
Периферійний відділ аналізатору утворюються терморецепторами, яких на 1 см2 поверхні шкіри - 13=15 (12-13 холодових і 1-2 теплових). Крім шкіри терморецептори знаходяться у слизових оболонках, на рогівці.
Зміни температури внутрішнього середовища призводять до збудження терморецепторів, які розташовані в гіпоталамусі.
Нервові імпульси, що виникають в терморецепторах, по спиноталамічному шляху (провідний відділ) потрапляють в мозковий кінець аналізатора - задню центральну звивину кори великого мозку, де формуються температурні відчуття.
Температурна чутливість сприймається рецепторами тепла (30000) і холоду (250000). Вони дають змогу розрізняти ступінь зігрітості чи охолодженості повітря, їжі, а також усіх предметів, до яких дотикаються.
Внутрішні аналізатори
За допомогою внутрішніх аналізаторів головний мозок отримує інформацію про стан внутрішніх органів, рухового апарату.
1. Вестибулярний аналізатор приймає участь:
А) у регуляції положення і руху тіла у просторі
Б) у підтримці рівноваги
В) у регуляції м'язового тонусу.
Периферійний відділ аналізатора розміщується у внутрішньому вусі і складається з переддвір'я та трьох півколових каналів.
У переддвір'ї знаходиться отолітовий прилад, який складається із рецепторних клітин. Від цих клітин відходять спеціальні волоски, за допомогою яких утворюється отолітова мембрана, де на її поверхні розташовані отоліти. Під час зміни положення тіла у просторі, відбувається зміщення отолітів, що призводить до зміни їх тиску на волоски чутливих клітин. Зміни тиску викликають збудження рецепторів та виникненню нервових імпульсів, які передаються у скроневі відділи кори головного мозку.
Рецепторні клітини півколових каналів також мають спеціальні волоски, які знаходяться в ендолімфі. У зв'язку з тим, що три півколові канали розташовані під прямими кутами один до одного, будь-які колові рухи голови або кутові та прямолінійні прискорення руху тіла будуть призводити до руху ендолімфи пів колових каналів і, таким чином, подразнювати рецептори клітин вестибулярного апарату. Така реакція рецепторних клітин в свою чергу призводить до рефлекторного перерозподілу м'язового тонусу. Рефлекторні реакції скелетних м'язів, що забезпечують збереження рівноваги тіла у стані спокою, називають статичними або рефлексами пози збереження тіла у стані спокою при його русі -(статокинетичними)
Вестибулярні подразнення змінюють діяльність багатьох внутрішніх органів.
Ступінь збудженості вестибулярного апарату у різких людей різний і коливається у широких межах.
2. Руховий аналізатор має значення в регуляції положення тіла і просторі і забезпечує координацію всіх рухових дій людини.
Периферична частина аналізатора - пропріорецептори - розташована в кожному м'язі, суглобі нашого тіла. Адекватним подразником для пропріорецепторів є м'язові скорочення. Нервові сигнали, що виникають на пропріорецепторах через спинний мозок і підкоркові відділи головного мозку, потрапляють у сенсорні зони кори мозку.
Нормальне функціонування рухового аналізатору має значення не тільки для м'язової системи, але і для активності внутрішніх органів (серця, органів дихання тощо) та змін інтенсивності обміну речовин.
Взаємозв'язки між руховими і вегетативними функціями називають моторно-вісцеральними реакціями, які мають важливе практичне значення для оптимальної організації будь-якої форми діяльності дітей, підлітків, дорослих. Крім того, взаємодія нервових імпульсів, що рухаються від пропріорецепторів, з діяльністю шкіряного аналізатору, забезпечують людині кінестезію, яка відіграє важливу роль у пізнаванні навколишнього світу.