Отруєння при укусах змій, комах.

Укуси змій. Серед великої кількості видів отруйних змій треба виділити гадюку гюрзу, кобру, ефу. На Україні зустрічається частіше гадюка звичайна. Отрута гадюки має нейро- і кардіо-токсичну дію, а також викликає ураження крові (ушкоджує стінку кровоносних судин і еритроцитів, зсідання крові).

Отруєння має три фази:

1 – збудження,

2 – загальне пригнічення,

3 – сон з втратою чутливості.

При укусі людина відчуває укол і на шкірі бачить подвійний слід зубів.

Через 20 хв. з’являються набряк який швидко поширюється на всю кінцівку, почервоніння шкіри у місці укусу і пухир з кров’яним змістом. Через 1 годину з’являються задишка, серцебиття, нудота, блювання, сухість у роті, розширені зіниці. Підвищується температура тіла, прискорюється пульс. Найсерйознішими ознаками подальшої інтоксикації є зниження артеріального тиску крові, судороги, знепритомніння.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

1. Відсмоктувати губами отруту. Якщо є ушкодження слизової оболонки порожнини рота, то на місце укусу поставити медичну банку. Дати пити багато гарячого чаю, кави.

2. Провести обезболювання(анальгін, дорослому в середині етиловий спирт).

3. Обробити навколо рани, накласти м’яку пов’язку, провести іммобілізацію.

Увага! Накладати джгути, припалювати, розрізати категорично заборонено, тому що посилюються явища некрозу.

Укуси комах (бджіл, ос). Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпеки, для осіб сенсибілізованих до отрути бджіл і ос, смертельним може виявитись і одне ужалення.

Особливу небезпеку становлять одиничні ужалення в ділянці голови, шиї, порожнини рота і глотки.

Після ужалення характерні гострий біль, паління, свербіж, почервоніння шкіри, набряк у місті ужалення, запаморочення, тахікардія, утруднене дихання, посилене потовиділення.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

1. Видалити жало.

2. На місце ужалення накласти холодний компрес, лід.

3. Ввести знеболюючі засоби.

4. При наростанні набряку гортані, що супроводиться вираженою ядухою, зробити трахеотомію. По показанням зробити штучну вентиляцію легень, непрямий масаж серця.

Питання для самоконтролю:

1. Що є отруєння?

2. Класифікація отруєнь в залежності від умов, в яких сталося отруєння, характеру дії отрути, тяжкості.

3. Які ознаки ураження нервової системи при гострих отруєннях?

4. Які ознаки ураження серцево-судинної і дихальної систем при гострих отруєннях?

5. Які ознаки ураження травної і видільної систем при гострих отруєннях?

6. Які принципи надання першої медичної допомоги при гострих отруєннях?

7. Ознаки гострого отруєння блекотою, дурманом, красавкою, перша медична допомога.

8. Ознаки отруєння отруйними грибами (бліда поганка, червоний мухомор), перша медична допомога.

9. Ознаки отруєння при укусах змій, комах, перша медична допомога.

1.8. Опіки, перша медична допомога. Термічні ураження.

Опік – пошкодження тканини, яке виникло внаслідок місцевого теплового (полумя, розжарені предмети, гарячі рідини, сонячні промені), хімічного, електричного або радіаційного впливів.

Найчастіше зустрічаються термічні опіки шкіри, рідше – опіки порожнини роту і дихальних шляхів і ще рідше – стравоходу і шлунку. При опіках, отриманих під час пожежі в закритому приміщенні, вони можуть супроводжуватися отруєнням чадним газом або іншими ядучими речовинами.

В залежності від тяжкості і глибини ураження тканин опіки поділяються на чотири ступені. Глибина ураження залежить від тривалості дії вражаючого фактора.

Опік І ступеню. Виникає внаслідок короткочасного впливу на шкіру або слизову оболонку температури 60-70С. При цьому уражаються поверхневі шари шкіри або слизових оболонок. На місці ураження через деякий час зявляється гіперемія (почервоніння), набряк, гострий жагучий біль.

Опік ІІ ступеню під впливом температури 60-70С або короткочасної дії температури понад 100-120С.Спостерігаються більш глибокі ураження: на шкірі зявляються пухирі, наповнені прозорою або жовтою рідиною.

Опік ІІІ А ступеню. Вражаються усі шари шкіри. Це виглядає жовтим або світло-коричневим струпом, пухирі з колоїдним вмістом, зниженням больової або тактильної чутливостей.

Опік ІІІ Б і ІV ступенів. Уражаються усі шари шкіри з підлеглими тканинами до появи некрозу і виглядає сухим щільним струпом буро-коричневого кольору, який не збирається у складки і характеризується відсутністю усіх видів чутливості у тому числі і при уколі голкою.

Опіки І, ІІ, ІІІА ступенів – поверхневі і шкіряний покрив при цих ураженнях регенерує самостійно, опіки ІІІБ і ІV ступенів – глибокі, вимагають хірургічної корекції.

По тяжкості ураження розрізняють легкі, середньої тяжкості, тяжкі і вкрай тяжкі опіки. Ступінь тяжкості стану опеченого визначається площею і глибиною ураження шкіри і підлеглих тканин, віком і супутніми захворюваннями.

Опіки полумям, розжареним металом звичайно глибокі, окропом при його короткочасному впливі – поверхневі, але під час тривалого впливу цих температур (наприклад при неможливості одразу зняти одяг) можуть розвиватися глибокі опіки. Глибину враження важко визначити в перші години після опіку.

Для визначення площі опеченої поверхні користуються правилом долоні, згідно якому площа долоні дорослої людини приблизно складає 1% від поверхні тіла. Кількість долонею постраждалого, яка вміщується на поверхні опіку, дорівнює площі опіку. Наприклад площа опіку вміщує три долоні і тоді площа опіку буде дорівнювати трьом відсоткам. Цим правилом можна користуватися при обмежених опіках.

Площу опікової поверхні можна також визначити за допомогою правила девяток, згідно якого площа окремих частин тіла складає 9% поверхні тіла (мал.1.8).

Мал.1.8. Визначення площі

опіку (правило девятки).

Голова, шия – 9%, верхня

кінцівка (одна) – 9%, грудна

клітина – 9%, живіт – 9%, спина –

18%, стегно (одне) – 9%, гомілка

(одна) – 9%, промежина – 1%.