- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •1.1.Фізіологічні критерії безпеки життєдіяльності людини. Основні поняття:
- •Навчальний матеріал до завдання
- •Загальні принципи керування фізіологічними процесами
- •Аналізатори, їх значення для життєдіяльності і забезпечення захисту людини від небезпек.
- •Зоровий аналізатор.
- •Слуховий аналізатор
- •Смаковий і нюховий аналізатори
- •Питання для самоконтролю
- •Людина в екстремальних ситуаціях.
- •Основні принципи організації та надання першої медичної допомоги.
- •Питання для самоконтролю:
- •Шок, його види та характеристика.
- •Питання для самоконтролю:
- •Наслідки дії екстремальних факторів на органи кровообігу, перша медична допомога допомога.
- •Біль у ділянці серця та за грудиною.
- •Прискорене серцебиття та перебої в роботі серця.
- •Задишка, ядуха.
- •Набряки.
- •Ціаноз (синюха).
- •Гостра судинна недостатність.
- •Алгоритм 1.1. Діагностичний і лікувальний пошук при гострій судинній недостатності
- •Гостра серцева недостатність.
- •Гострі форми ішемічної хвороби серця (іхс).
- •Алгоритм 1.2. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) при приступі стенокардії.
- •Алгоритм 1.3. Діагностичний і лікувальний пошук при інфаркті міокарда.
- •Алгоритм 1.4. Діагностичний і лікувальний (перша медична допомога) пошук при гіпертонічній кризі
- •Питання для самоконтролю:
- •1.5. Наслідки дій екстремальних факторів на органи дихання.
- •Забезпечення прохідності дихальних шляхів:
- •Застосування штучної вентиляції легень. Алгоритм 1.5. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при гострій недостатності дихання
- •Напад бронхіальної астми.
- •Алгоритм 1.6. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при приступі бронхіальної астми
- •Алгоритм 1.7. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при легеневій кровотечі
- •Алгоритм 1.8. Діагностично-лікувальний (перша медична допомога) пошук при кровотечі з носу
- •Питання для самоконтролю:
- •1.6. Коматозні стани, перша медична допомога.
- •Коми цукрового діабету.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.7. Гострі отруєння,перша медична допомога.
- •Алгоритм 1.9. Діагностичний пошук гострих отруєнь.
- •Основні ознаки і загрозливі для життя стани гострих отруєнь.
- •Алгоритм 1.10. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) при гострих отруєннях
- •Алгоритм 1.11. Пошук невідкладних дій (перша медична допомога) симптоматичної допомоги при гострих струєннях.
- •Отруєння рослинами і отруйними грибами
- •Отруєння при укусах змій, комах.
- •1.8. Опіки, перша медична допомога. Термічні ураження.
- •Опікова хвороба
- •Питання для самоконтролю:
- •1.9. Утоплення, перша медична допомога.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.10. Ураження електричним струмом, перша медична допомога.
- •Питання для самоконтролю:
- •1.11. Термінальний стан людини, долікарська реанімація.
- •Організаційні основи серцево-легеневої реанімації.
- •Штучна вентиляція легень.
- •Непрямий масаж серця.
- •Питання для самоконтролю:
- •Зовнішні кровотечі, перша медична допомога.
- •Переломи, перша медична допомога. Іммобілізація пошкоджених частин тіла
- •Основні поняття
- •Алгоритм 2.4. Транспортна іммобілізація
- •У яких випадках треба негайно приступити до проведення штучного дихання та зовнішнього масажу серця постраждалого?
- •Штучне дихання здійснюють (для дорослих) з частотою:
- •Марлю або тканину накладають на рот потерпілого під час штучного дихання для:
- •Потерпілому підкладають валик під лопатки і закидають голову максимально перед проведенням штучного дихання назад з метою:
- •Які дії того, хто проводить зовнішній масаж серця?
- •У чому полягає перша допомога при забитті?
- •Які характерні ознаки вивиху кінцівки?
- •Що треба зробити при переломі стегнової кістки?
- •Як слід надати першу допомогу постраждалому при травмі голови?
- •На скільки ступенів поділяються опіки в залежності від глибини ураження?
- •У чому полягає перша допомога при невеликих за площею термічних і електричних опіках першого або другого ступенів?
- •Як треба діяти при хімічних опіках?
- •Перша допомога при знепритомленні складається з таких дій:
- •Ви виявили на своєму тілі кліща. Як від нього звільнитися?
- •У чому полягає перша допомога постраждалому при харчових отруєннях?
- •При отруєнні через органи дихання необхідно:
- •Ключ до тестових завдань:
Штучна вентиляція легень.
Штучне дихання застосовують у тому випадку, коли у людини порушується або зупиняється нормальне дихання. Починати його треба якомога швидше, оскільки тривала затримка дихання небезпечна для життя. Починають відмирати клітини головного мозку.
Штучне дихання проводиться різними способами: за Лабордом, Сильвестром, Шеффером і Шюллером.
За способом Лаборда (мал.1.13) витягують язик потерпілого і притримують пальцями, обмотаними носовою хустинкою або марлею. Взявшись за язик, витягують його (при цьому відбувається вдих) і потім, не випускаючи, подають його в рот (при цьому відбувається видих). Робити це потрібно ритмічно 12—16 разів за хвилину.
Мал. 1.13. Штучне дихання за Лабордом.
За способом Шюллера потерпілий лежить на спині. Той, хто надає допомогу, охоплює двома руками з обох боків його реброві дуги і розтягує їх угору і на боки (вдих), а потім стискує донизу і до середини (видих).
Способи Шюллера і Шеффера (мал..1.14) не застосовують при переломах ребер, а спосіб Сильвестра (мал.1.15), крім того, при переломах кісток рук. У таких випадках необхідно проводити тільки ритмічне потягування язика за способом Лаборда.
Штучне дихання потрібно продовжувати довго, інколи протягом 2—4 год. Припиняють його, коли потерпілий починає дихати самостійно, ритмічно, безперервно. Якщо після відновлення дихання знову припиняється, штучне дихання потрібно відновити.
Штучне дихання потребує багато часу, через це необхідно підміняти того, хто надає допомогу.
Одночасно зі штучним диханням потерпілому дають нюхати нашатирний спирт і розтирають шкіру вовняною тканиною.
Мал.. 1.14. Штучне дихання за Шеффером:
а — вдих; б — видих
Мал. 1.15. Штучне дихання за Сильвестром:
а — вдих; б — видих
Перелічені методи визнані малоефективними і повинні застосовуватися лише в другу чергу, тобто коли рятівник не в змозі застосувати більш ефективнi методи (у випадку особливо небезпечних інфекцій, отруєння ФОС, важкої травми обличчя).
Методи рот до рота”, «рот до носа» є найбільш відомими. Для наповнення легень постраждалого використовується видихуване повітря рятівника. Найбільш поширений i більш зручний прийом наступний: виконавши прийом розгинання голови для відкриття дихальних шляхів, рятівник одну руку розташовує на задній поверхні шиї, тим самим він утримує голову, а друга рука, долонею розташовується на чолі постраждалого, таким чином, щоб було зручно двома пальцями (вказівним великим ) закрити ніс постраждалого.
Після глибокого вдиху широко відкритим ротом закриває ніс постраждалого й робить форсоване вдування повітря в легені постраждалого. Одночасно ведеться спостереження за екскурсією грудної клітки.
Перші 3-5 вдувань треба робити в швидкому темпі, а наступні з частотою 12-14 разів за хвилину.
Після закінчення вдування рятівник відводить свою голову убік, у постраждалого відбувається пасивний видих через відкриті дихальні шляхи. При кожному вдуванні грудна клітка повинна пiднiматися, а пiд час вдиху опускатися. Якщо екскурсія грудної клітки під час перших вдихів відсутня, необхідно ще раз виконати заходи по поновленню прохідності дихальних шляхів.
Метод з "носа до роту" - Принцип полягає в тому, що рятівник вдуває повітря не через рот, а через ніс постраждалого. Цей метод застосовується тоді, коли з певних причин (неможливо відкрити нижню щелепу, при пораненні губ, язика) неможливо застосувати метод “з рота до рота”.
Техніка виконання: однією рукою, яка розташована на чолі постраждалого, закидають голову постраждалого, іншою, пiднімаючи його підборіддя і нижню щелепу, закривають рот. Вдування повітря виконується через носові ходи. В період пасивного видиху слід трохи відкрити рот постраждалого. Потім вдування продовжується в тому ж ритмі. Ефективність вдування повітря оцінюється за ступенем дихальних екскурсій грудної клітки.
Штучне дихання у дітей виконується вдуванням повітря i до рота i до носа одночасно. Частота вдувань повинна бути 18-20 разів за хвилину, але об’єм вдування менший, щоб уникнути пошкодження легенів.