1.7. Гострі отруєння,перша медична допомога.

Отруєння – патологічний процес, що виникає внаслідок попадання із навколишнього середовища в організм людини різних речовин у кількості, яка спричиняє порушення гомеостазу.

Тяжкість отруєння залежить від загального стану організму і стану окремих функціональних систем; хімічних, фізичних, фармакологічних властивостей самої речовини, її дози, концентрації; швидкості і шляхів введення та виведення; хімічного перетворювання, токсичності продуктів, що утворилися в ході цих процесів.

В організм людини токсичні речовини можуть потрапляти:

а) через рот з їжею, питвом або при безпосередньому ковтанні самої отрути;

б) через дихальні шляхи;

в) через рану, укус тварин, комах;

г) через шкіру; слизові оболонки.

Найбільш частим шляхом проникнення токсичних речовин є травний канал.

В залежності від швидкості проникнення отрути в організм, їх токсичності і кількості отруєння поділяються на гострі і хронічні.

Гострі отруєння виникають відразу після потрапляння отрути до організму або через прихований період, в залежності від кількості отрути і стану потерпілого. (алгоритм 1.9).

Хронічні отруєння виникають при тривалій дії отрути, при потраплянні в організм невеликими дозами протягом тривалого часу.

Причинами отруєння можуть бути: лікарські речовини, промислові, рослинні, тваринні отрути, речовини побутової хімії, харчові продукти.

В залежності від умов, при яких сталося отруєння, розрізняють:

промислові, побутові, лікарські, медикаментозні, біологічні, випадкові, умисні та інші.

По тяжкості отруєння мають

легкий, середній, тяжкий і смертельний ступінь.

По характеру дії:

місцевої дії – хімічні опіки, подразнення шкіри;

рефлекторної дії – відповідна реакція організму на дію отрути у вигляді зупинки дихання, серця;

резорбтивної дії – дія при потраплянні отрути у кров.

У розвитку отруєння можна виділити кілька періодів:

а) прихований – від моменту попадання отрути в організм до появи перших ознак отруєння;

б) період наростання клінічних проявів – від виникнення перших ознак до розвитку типової картини отруєння;

в) період відновлення – поступове зменшення ознак отруєння і поліпшення загального стану потерпілого.

Алгоритм 1.9. Діагностичний пошук гострих отруєнь.

Основні ознаки і загрозливі для життя стани гострих отруєнь.

При отруєнні більшість отрут не дає характерних симптомів і про те, яка з них викликала отруєння, доводиться робити висновок на підставі сукупності ряду ознак (синдромах).

В залежності від властивостей речовини, стану потерпілого, дози і концентрації токсичні речовини мають багатосторонній вплив на організм.

Ураження нервової системи:

порушення свідомості – оглушеність, сопор, токсимічна кома. Такі порушення виникають при отруєннях бензином, спиртом, наркотичними речовинами, фосфорорганічними сполуками;

психічні порушення (психоз, делірій) – галюцинації (зорові, слухові), моторне збудження, страх, жах. Такі порушення виникають при отруєнні алкоголем, наркотиками (гашиш, “план”, героїн), тетраетиленсвинцем, рослинами, що містять атропін - блекоту;

судоми: приступоподібні, постійні скорочення – тонічні (тривалі скорочення), клонічні (швидкі скорочення). Причини судом: отруєння рослинами, що містять стрихнін (спориш) та ін.

Ураженння серця і: судин.

Порушення серцево-судинної системи розвиваються по типу гострої серцевої недостатності і гострої судинної недостатності (непритомність, колапс, шок).

Ураження органів дихання.

Недостатність дихання розвивається при будь-якому гострому отруєнні. Вона може бути зумовлена різними причинами: порушенням прохідності дихальних шляхів, прямої пригнічувальної дії на дихальний центр, зміною ритму дихання при судомному синдромі, набряком легень, бронхоспазмом.

Ураження органів травлення.

Спостерігається практично при всіх отруєннях і проявляється:

ознаками гострого гастриту(запалення шлунку) – відчуття тяжкості, нудота, різкий біль, блювання залишками їжі, відрижка, спрага;

кишкової непрохідності – гострі, різкі, колькоподібні болі в животі, блювання, метеоризм (невідходження газів, пучення), холодний піт, блідість шкіри, часте дихання.

Крім того, може розвинутись печінкова кома, кровотечі із стравоходу і шлунка.

Ураження нирок.

Розвиваються при отруєннях антифризом, ртуттю та іншими токсичними речовинами.

Ураження нирок можуть проявлятися:

гострою нирковою недостатністю – зменшенням (олігоурія) або припиненням(анурія) виділення сечі, появою в сечі крові (гематурія),

уремією – отруєння організму токсичними речовинами, які затримуються у крові внаслідок порушення функції нирок.

Розпізнавання отрути. При отруєнні потерпілий потребує термінової допомоги, бо найменше зволікання може коштувати йому життя. Однак не завжди легко встановити характер отрути, що викликала отруєння. Іноді потерпілий перебуває в непритомному стані, а іноді і сам незнаючи чим він отруївся. Дуже рідко вдається визначити скільки отруйної речовини потрапило в організм.

Тому, насамперед оглянути потерпілого (можна виявити характерне забарвлення шкіри і слизових оболонок, наприклад, при отруєння СО колір їх багрово-ціанотичний із сірим відтінком) і звернути увагу на запах видихуваного повітря, бо деякі отрути виділяються легенями(алкоголь, синильна кислота, оцтова кислота).

Іноді біля потерпілого можна знайти пляшечку із залишками отрути. Тому звичайно підраховують кількість речовини, що залишилось(таблеток, рідини або порожніх упаковок лікарських засобів).

Загальні принципи подання першої медичної допомоги.

Значну, якщо не головну, роль в успіху лікування при отруєннях грає час подання допомоги. Чим менше часу пройшло від моменту потрапляння отрути в організм до початку надання медичної допомоги, то більше надій на ефектність лікування.

Тому велике значення набуває перша медична допомога, яку можна і треба надавати на місці.

Комплекс дій по наданню першої медичної допомоги можна штучно поділити на кілька взаємопов’язаних станів, які мають за мету попередити ускладнення з боку органів і систем, попередити подальше потрапляння отрути в організм, посилити процеси її знешкодження, протидіяти токсичній дії отрути, яка вже всмоктувалася в кров і підтримати функції організму життєзабезпечення.

Для успішного розв’язання задач проведення допомоги слід розглядати у наступній послідовності (алгоритми 1.10 і 1.11):

• Заходи долікарської реанімації.

• Введення специфічних антидотів(протиотрути).

• Припинення надходження токсичної речовини в організм і видалення отрути, що ще не всмоктувалася.

• Заходи по прискоренню видалення з організму отрути, що всмоктувалася в кров (загальна дезинтоксикація).

• Проведення симптоматичного лікування , спрямованого на захист і підтримання функцій організму, які переважно порушуються внаслідок отруєння.

Зміст запропонованих принципів.

1. Заходи долікарської реанімації.

Найчастішим ускладненням при будь-якому отруєнні є порушення акту дихання і пов’язане з цим порушення серцевої діяльності: зупинка дихання і серця.

Поява таких порушень вимагає термінового застосування заходів долікарської реанімації – штучної вентиляції легенів, непрямого масажу серця(методи, техніку їх виконання дивись в темі “Долікарська реанімація – засіб оживлення організму при термінальних станах”).

2. Антидотна терапія (застосування протиотрути).

Речовини, які вступають у хімічну сполуку з отрутою і переводять її в індиферентний (нешкідливий) стан називаються антидотами або протиотрутами.

Введення антидотів засновано на фізико-хімічних , хімічних або біологічних властивостях отрути. Тому їх дія ефективна тільки при точному встановленні причини отруєння. Крім того, ефективність їх найбільш виражена в початковій фазі отруєння і малоефективні на термінальних стадіях.