Опікова хвороба

Опікова хвороба розвивається при будь-якому опіку площею більш ніж 10-12% поверхні тіла (у дітей і осіб похилого віку – 5-8%). Перебіг опікової хвороби поділяється на чотири періоди опіковий шок, токсемію, септікотоксемію, реконвалесценцію.

Опіковий шок може тривати до двох діб, складається з двох фаз і супроводжується незначною втратою рідини.

Еректильна фаза опікового шоку характеризується активною поведінкою постраждалого, живою реакцією на оточення. Постраждалий скаржиться на сильний головний біль, озноб, прискорення серцебиття та дихання.

Торпідна фаза характеризується байдужістю хворого при збереженій свідомості, зниженням температури тіла. Зниження артеріального тиску наступає пізніше ніж при травматичному шоці. Поганою прогностичною ознакою є безперервна блювота. Підвищення температури тіла постраждалого свідчить про вихід постраждалого зі стану шоку.

Для визначення прогнозу опікового шоку використовують правило 100 (ПС). Індекс ПС складається з цифрових значень віку і площі опіку (ПС=вік+Sопіку). Наприклад постраждалому 45 років, а площа опіку – 30% ПС=45+30=75. Прогноз очікується сприятливим, коли показник до 65, сумнівним – 65-75, несприятливим більш ніж 75. У дітей віком до 14 років цим правилом не користуються.

З 2-3 доби розвивається період токсемії, викликаний всмоктуванням до крові продуктів розпаду мертвих тканин, який триває 7-8 днів. У постраждалого збільшується температура тіла, зявляються марення, збудження, спрага і втрата апетиту, пульс прискорюється, дихання поверхневе. Можуть бути блювота, пронос, судоми.

У випадках, коли приєднується інфекція, розвивається наступний період – септікотоксемія. Температура тіла стає гектичною, опечена поверхня нагноюється, різко погіршується стан хворого. Летальність у цьому періоді складає майже 80%. Для того, щоб уникнути виникнення цього періоду необхідно суворо і ретельно дотримуватися правил асептики і антисептики.

В період реконвалесценції (одужання) у постраждалого нормалізується температура тіла, з´являється апетит, опікові рани покриваються грануляцією, поверхневі опіки загоюються.

Перша долікарська допомога

Першу допомогу при опіках частіше надають оточуючі. При опіках полум’ям необхідно загасити вогонь водою, снігом, піском або збити постраждалого з ніг і покачати його по землі. Вкривати постраждалого щільною тканиною (ковдрою, пальтом) не бажано, так як при цьому складаються умови для більш тривалої дії високої температури, що в свою чергу призводить до більш глибоких опіків.

Після припинення дії термічного фактору необхідно негайно звільнити опечену ділянку від нагрітого одягу. Якщо одяг прилип до опеченої поверхні, його обрізають, залишаючи його частину на місці опіку. Далі як найшвидше необхідно охолодити опечену поверхню, для цього використовують при невеликих опіках охолодження під проточною водою протягом 10-15 хв. Або протирання розчиненим спиртом (горілкою) ураженої ділянки, при великих опіках застосовують лід. Якщо не можливо використати, то краще залишити опечену поверхню відкритою для охолодження її повітрям. Після охолодження опеченої поверхні необхідно на рану накласти асептичну повязку і звернутися до лікувального закладу. Памятайте охолодження опіків – єдиний ефективний засіб першої допомоги.

Під час надання першої допомоги не можна змащувати опечену поверхню або шкіру навколо опіку олією, маслом,чи різними мазями, бо це погіршує тепловіддачу з опеченої поверхні, що в свою чергу сприяє виникненню більш глибоких опіків. Не слід при наданні першої допомоги зрізати пухирі або видаляти некротичні тканини.

Алгоритм першої медичної допомоги при термічних опіках:

1. Припинити дію термічного фактору.

2. Незалежно від фактору (термічного, хімічного) опікову поверхню необхідно 20 – 30 хв поливати холодною проточною водою (8 – 20^о С).

Вода охолоджує опікову поверхню і зменшує подальший перегрів тканин.

3. Асептичною (стерильною) пов’язкою повністю закрити опікову поверхню.

4. Якщо площа опіку будь –якого ступеня і глибини ураження займає більше 3 – 4% поверхні тіла, обов’язкове знеболювання (анальгін та інши знеболюючі засоби), краще в ін’єкціях.

5. У потерпілих з опіками будь – якого ступеня ураження площею більше 12 – 15% у дорослих та 5 – 7% і більше у дітей – протишокові дії.

6. При опіках дихальних шляхів надати свіже повітря і забезпечити прохідність дихальних шляхів.

Хімічні опіки

Хімічні опіки викликаються дією на тканини організму концентрованих кислот або лугів. Хімічні опіки найчастіше виникають на спеціалізованих виробництвах, а також у побуті внаслідок нещасного випадку.

Опіки кислотами відрізняються від опіків, спричинених лугами тим, що відбираючи у тканин воду, вони викликають зсідання білків, внаслідок чого утворюється поверхневий щільний струп. Луги ж вступають у сполуку з білками і жирами організму, проникають у глибину тканин, не утворюють щільного струпа. При опіку лугами струп м’який, білий, легко відпадає, оголюючи при цьому поверхню кровотечі.

При наданні першої допомоги у випадках опіків хімічними речовинами необхідно негайно обмити обпечені ділянки великою кількістю води, по можливості струминою (під краном). Після цього необхідно застосувати на обпечену поверхню нейтралізатори: при опіках кислотами – 5%- ний розчин соди; при опіках лугами – 10% - ний розчин борної кислоти або оцту.