Гостра судинна недостатність.

Під гострою судинною недостатністю розуміють недостатність периферійного кровообігу, яка супроводжується низьким артеріальним тиском і порушенням кровопостачання органів і тканин.

Гостра судинна недостатність має такі форми: непритомність, колапс.

Непритомність ― раптове короткочасне потьмарення свідомості, зумовлене гострою недостатністю кровопостачання головного мозку. Це пов’язано з раптовим переміщенням крові в судини черевної порожнини. Причинами такого стану можуть бути різка зміна положення тіла, перебування у положенні стоячи протягом тривалого часу, сильний біль, голодування, негативні емоції. Серед додаткових факторів, які викликають непритомність, можуть бути перенесені інфекційні хвороби, анемія, перевтома.

Непритомність частіше розвивається раптово, хоча іноді їй може передувати переднепритомний стан: різка загальна слабкість, запаморочення, шум у вухах, мигтіння “мушок” перед очима, потемніння в очах, відчуття порожнечі в голові, похолодання й оніміння рук і ніг, нудота. Людина непритомніє, падає. Шкіра бліда, волога, краплини поту на лобі, руки і ноги холодні, пульс слабкий, ледь визначається, рідкий, артеріальний тиск крові низький (систолічний нижче 80―100 мм рт.ст.), дихання поверхове, рідке, зіниці звужені.

Тривалість непритомності від кількох секунд до кількох хвилин.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги (алгоритм 1.1.)

1. Хворого кладуть з трохи опущеною головою і піднятими на 45^о ногами.

2. Звільняють від тісного одягу.

3. Оббризкують груди і обличчя холодною водою.

4. Розтирають тіло, особливо ноги і руки.

5. На шматочку вати дають понюхати нашатирний спирт (можна потерти їм скроні).

6. До нижніх кінцівок покласти грілки.

7. Після відновлення свідомості, нормалізації пульсу і артеріального тиску крові, потерпілому забезпечують фізичний і психічний спокій, дають випити гарячого чаю.

Якщо загальна слабкість, нудота, потемніння в очах, пітливість, підвищення АТ зберігаються протягом години, у цих випадках показана екстрена госпіталізація.

Колапс ― гостра судинна недостатність, що виникає при гальмуванні симпатичної частини вегетативної нервової системи або підвищенні тонусу блукаючого нерву. Колапс супроводжується зниженням артеріального тиску, але без втрати свідомості.

Механізм розвитку колапсу: в результаті спаду тонусу судин настає їх розширення з порушенням співвідношення між ємкістю судинного русла та об’ємом циркулюючої крові. Це призводить до зменшення венозного припливу до серця, зниження серцевого викиду, порушення кровопостачання головного мозку.

Початок колапсу гострий, раптовий. На початку з’являються різка слабкість, запаморочення, шум у вухах. Тіло покривається холодним, липким потом, бліде, іноді спостерігається позіхання, нудота, блювання. Риси обличчя загострюються, артеріальний тиск знижується (80 мм рт.ст.), сповільнюється пульс, зменшується діурез, температура тіла знижується, дихання стає поверховим, частим.

Обсяг і послідовність першої медичної допомоги.

1. Усувають причини виникнення колапсу.

2. Зігрівають потерпілого (хворого): вкривають ковдрою, до ніг прикладають грілки.

3. Забезпечують доступ свіжого повітря в приміщення.

4. Далі перша медична допомога в основному така сама, як при непритомності.