Слуховий аналізатор

Значення слухового аналізатору полягає у сприйнятті та аналізі коливань звукових хвиль. Людина живе у світі звуків. Звук як фізичне явище являє собою коливальні рухи матеріальних тіл - твердих_, газоподібних або рідких. Внаслідок чого можливе визначення сили, висоти, тембру звуку, його напрямок, а також ступінь віддаленості джерела звуку.

Звукова хвиля характеризується довжиною, частотою коливань, силою звуку, звуковим тиском. Звукові сигнали сприймає і аналізує орган слуху.

Периферійний відділ слухового аналізатора - вухо, яке складається з трьох відділів - звукосприймального апарату (внутрішнє вухо), звукопровідного апарату (середнє вухо) і звукоізолюючих утворів (зовнішнє вухо).

Зовнішнє вухо - складається з вушної раковини і зовнішнього слухового ходу.

У давнину зважали, що у вушній раковині розмішуються "скупчення головних ліній", які зв'язують її з усіма внутрішніми органами. На сучасному розвитку науки ці передбачення матеріалізувались у карту проекційних зон та точок (щільність останніх у 100 разів перевищує таку в інших ділянках тіла), кожна з яких має зв'язки з відповідними органами тіла.

Зовнішній слуховий хід забезпечує проведення звукових коливань до барабанної перетинки, яка відділяє зовнішній хід від барабанної порожнини, або зовнішнє вухо від середнього. З внутрішньої поверхні барабанна перетинка з'єднана із ручкою молоточка. Коливання перетинки відбувається тоді, коли на неї падають звукові коливання, які сприймаються зовнішнім вухом.

Мал.1. 2. Орган слуху:

1 - зовнішній слуховий хід; 2 - молоточок; 3 - коваделко; 4 - стремінце 5 - слуховий нерв; 6 - завитка; 7 - слухова труба; 8 - середнє вухо; 9 барабанна перетинка; 10- кістковий лабіринт; 11 — перетинчастий лабіринт; 12 — спіральний орган; 13 — основна перетинка; 14 — стержень; 15 - тральна пластинка; 16 — кісткова тканина.

Однак, натяжіння барабанної перетинки в різних її частинах неоднакове, тому воно не має власного періоду коливань і коливається відповідно до довжини хвиль кожного звуку.

Середнє вухо - складається з системи слухових кісточок: молоточок, ковадло, стремено і слухової труби.

Значення слухових кісточок полягає у тому, що вони передають коливання барабанної перетинки, зумовлені дією звукових хвиль, до вікна переддвір’я, а звідти — у внутрішнє вухо.

За допомогою слухової труби порожнини середнього вуха з'єднується із порожниною носоглотки, завдяки чому у порожнині середнього вуха підтримується тиск, який дорівнює атмосферному. Якщо тиск у порожнині середнього вуха відрізняється від атмосферного, то це призводить до зниження гостроти слуху.

Внутрішнє вухо. До його складу входять: переддвір’я, кісткові півколові канали, завитка. Переддвір'я і півколові канали до органу слуху не відносяться. Вони утворюють вестибулярний апарат.

Завитки. Кісткова труба, яка утворює два з половиною оберти. Порожнину завитки називають спіральним каналом.

Кісткові півколові канали мають вигляд зігнутих трубок і розташовані позаду та назовні від переддвір'я. Розрізняють передній, задній та бічний канали, що розміщуються з трьох взаємно перпендикулярних площинах.

Перетинчастий лабіринт розміщується всередині кісткового. У переддвір'ї кісткового лабіринту розміщується дві частини перетинчастого, а саме: маточка та мішечок.

Мішечок, маточка та півколові протоки складають переддверний орган (вестибулярний), що регулює положення тіла в просторі та підтримує рівновагу.

На основній мембрані середнього вуха завитки є звукосприймальний апарат спіральний орган. До його складу входять волоскові чутливі клітини, які трансформують звукові коливання у нервові імпульси, що поширюються по волокнах слухового нерву.

Передача звукових коливань. Існує два види звукових коливань — повітряний і кістковий. При повітряній провідності звукові коливання сприймаються вушною раковиною і передаються по зовнішньому слуховому проходу на барабанну перетинку, вона починає коливатися з частотою, яка відповідає частоті звуку. Коливання барабанної перетинки передаються системі слухових кісточок, а далі на ендолімфу і волоскові чутливі клітини. Від цих клітин імпульси надходять у спіральний вузол завитки, а потім по слуховому нерву і слуховим шляхом потрапляють у скроневу ділянку кори великого мозку. Нейрони скроневої ділянки кори великого мозку збуджуються і виникає відчуття звуку.

При повітряній провідності звуку людина може сприймати звуки у дуже широкому діапазоні - від 16 до 20000 коливань за 1 сек.

Кісткова провідність відбувається через кістки черепа. Звукові коливання передаються на перилімфу верхнього і нижнього ходів завитку внутрішнього вуха, а потім до середнього. Відбувається коливання та збудження волосових чутливих клітин, після чого нервові імпульси, що виникли, передаються до нейронів головного мозку.