Завдання для самоконтролю

1. Що таке галузь права?

2. В чому полягає зміст герменевтики права?

3. Що розуміється під джерелом права?

Третє питання «Філософія насильства у позитивному праві» вимагає таких знань як «насильство», «ненасильство».

Насильство - це застосування сили або загроза її застосування. В найширшому смисловому контексті, сила - це вияв свавілля та його здійснення відповідно до намірів певного суб'єкта. З огляду на це на­сильство є обмеженим, аж до зведення нанівець, можливостей вільної життєдіяльності індивідів, можливостей вільної життєдіяльності інди­відів та людських спільнот. Насильство включає нав'язування у той чи інший спосіб суб'єктам неадекватних їхній природі умов життєдіяль­ності; зазнавати насилля означає втрачати свободу. Відповідно до ха­рактеру здійснення і форм впливу розрізняють насильство пряме, або інституційне, фізичне, психологічне, інтелектуальне (нав'язування думки), мовне (ненормативна лексика), символічне (у деяких обрядах чи творах мистецтва). За смисловим навантаженням вирізняють наси­льство: ігрове, реактивне, функціональне, фрустацІйне, компенсаторне. Центральною щодо насильства є проблема його виправданості. В різ­них культурах побутують, відповідно, різноманітні уявлення про при­пустимість насильства ( в сім'ї, побуті, в соціальному житті, у став­ленні до природи( та міру його належного застосування. Специфічною в цьому плані є роль держави, яка «володіє монополією на легітимне насильство»; проте деякі дослідники заперечують сутнісний харак­тер зв'язку державної влади з принципом насильства. Практика ма­сового насильства в XX ст. переконливо свідчить, що насильство є способом руйнації людини - і як суб'єкта насильницьких дій, і як їхньої жертви [52, с. 408].

Хоча деякі дослідники пов'язують насильство з неправом, ми повинні розглядати насильство у праві (позитивному). Тоді можна роз­глянути два випадки: насильство у позитивному праві і насильство позитивним правом. Далі студент здійснює аналіз матеріалу, який міс­титься у монографії [42, с.13-27,137-147].

Завдання для самоконтролю

1. Дайте розуміння категорії «насильство»?

2. Чи можливе насильство у природному праві?

3. Які види насильства вам відомі?

Завершується семінарське заняття питанням «Зловживання у позитивному праві та зловживання позитивним правом», яке тісно пов'язане з поняттями «добра» і «зла».

Добро - це основна моральна цінність, моральна цінність сама по собі. Добро не є ні «добром по відношенню до чогось - небудь», ні «добром для кого-небудь»; воно не є «вищим благом», тобто чимось порівняльним, а простою позитивністю [51, с. 141]. Добро відображає сукупний зміст вимог і цінностей моральної свідомості. За давніх часів розуміння добра визначалося переважно уявленням про міфологічно санкціоноване, узвичаєне, цінне або корисне для людського життя і діяльності. В цьому відношенні, воно збігалося з поняттям блага; сліди такого збігу досі відчутні в європейських мовах. Християнська тради­ція розглядає добро як втілення Божественної волі, стан благої повно­ти й довершеності творіння Божого, адекватність людського волевиявлення, релігійно санкціонованій ієрархії цінностей [52, с.164].

Добро - філософсько-етична категорія, яка є антропологічною релятивізованою модифікацією універсали блага, що позначає ті фор­ми і результати людської діяльності, які відповідають інтересам та по­требам конкретних індивідів та спільностей. В якості добра виступає все те, що відповідає корпоративним поведінським стереотипам. Вна­слідок цього одні й ті ж соціальні акції можуть розцінюватися як добро однією спільністю і як зло іншою, яка перебуває в антагоністичних відносинах з першою. Добро містить в собі необхідний мінімум соціа­льності, легальності і моральності, який забезпечує елементарні акції соціальної поведінки і не дозволяє виходити за межі цивілізованості, в тому числі за межі норм права[8, с.97-98].

Зло - протилежність добра. Зло розуміється у залежності від то­го, що вважають добром. Етично цінним (добрим) є вчинок того, хто віддає перевагу добру перед злом у відповідній конкретній ситуації [51, с.164, 141].У площині протистояння благу як такому зло - це те, що підриває продуктивні потенції буття, заважає реалізації його при­значення, зокрема, руйнує умови й засоби виживання, фізичного і ду­ховного розвитку людини. У широкому спектрі зла особливе місце посідає моральне зло (як «антидобро»); моральну якість останньому надає опосередкованість власним волевиявленням суб'єкта. Звідси -зв'язок морального зла з проблемою свободи волі [52, с.227].

Студенти повинні розуміти, що добро і зло є онтологічними по­няттями. Тобто поряд із добром існує зло. Викорінити зло повністю із Всесвіту людина не може. Вона може лише не вдаватися до зла, не використовувати його у своїй життєдіяльності, що не завжди вдається.

Часто досить важко відрізнити добро від зла (і навпаки). Одне і те саме явище, вчинок, думка різні люди можуть розцінювати по різ­ному: і як добро, і як зло, оскільки конкретний (явний) критерій люди­на встановлює сама. Здебільшого вважають: якщо вчинок відповідає нормам природного права або не суперечать їм - то це добро, у проти­вному випадку - це зло. Така духовно-моральна кваліфікація добра і зла залежить від самої людини, її стану духу. Тому неправильна квалі­фікація цих понять породжу однозначну відповідальність суб'єкта.

Далі студент творчо аналізує матеріал із монографії [45, с.27-36].