Завдання для самоконтролю

/. В чому полягає зміст правового почуття?

2.Яка існує різниця між почуттєвим та інтуїтивним правом?

3.Чому почуття та інтуїція є основним природно-правовим виміром революційного зв'язку людини?

Семінарське заняття 5. Дух національних феноменів у позитивному праві

План

1. Ментальна природа позитивного права.

2. Вплив національної ідеї на панування духу права.

3. Еволюційний розвиток духу українського національного права (ХIХ-ХХ ст.ст.).

4. Позитивне право як логіка духу акмеології національної культури.

Підсумок.

Ключ-завдання

При підготовці до семінарського заняття особливу увагу потрі­бно звернути на те, що позитивне право не є єдиним для всіх націй і народностей. Кожна нація має свою культуру, яка знаходить своє відо­браження у всіх інтелектуальних витворах, в тому числі й у праві, у вигляді своєрідних феноменів. Фіксація різних національних феноме­нів у позитивному праві не віддаляє його від природи тоді, коли ці фе­номени мають загальнолюдську чинність. Крім того, національні фе­номени й дух мають можливість забезпечення панування позитивного права, якщо вони гармонійно використані у ньому. Тому студент по­винен глибоко вивчити поняття «ментальності», «національної ідеї», «національної культури» та інші поняття, яке відображають особливо­сті певної схильності людей.

Методичні рекомендації

Перше питання «Ментальна природа позитивного права» не­обхідно розпочати із поняття «ментальність», «менталітет».

Ментальність (від лат. - спосіб мислення, склад розуму і душі) -характеристика специфіки сприйняття та тлумачення світу в системі духовного життя того чи іншого народу, нації, соціальних суб'єктів, що уособлюються певними соціокультурними феноменами. Під мен­тальністю здебільшого розуміють стійкі структури духовного життя, які утворюють певний «рамковий формат» сприйняття світу і визна­чають той чи інший спосіб дії [52, с. 369-370].

Ментальністю називають своєрідність правової психіки людини. Це більше, ніж мислення чи склад розуму і спосіб мислення, тут необ­хідно враховувати особливий спосіб осмислення світу, стиль осмис­лення, спосіб чуттєвості і переживання. Ментальність має своєрідне відображення конкретної території, населеної землі [21, с. 161]. Йдеть­ся про духовну налаштованість людини, інтелектуальну налаштова-ність до певних розумових дій, тобто про емоційну реакцію підсвідо­мості, налаштованість внутрішнього світу людини, глибинне і склад-нофіксоване джерело мислення.

У ментальності відображені різні опозиції: природне й культур­не, раціональне й емоційне, індивідуальне й суспільне [32, с.525]. Так природно-хаотичний потік представників певної культури дає змогу інтегрувати свідомістю у певне світобачення, визначає поведінку лю­дини чи соціальної групи [26, с.91].

У науці розрізняють два типи ментальності - східної і західної.

Ментальність східного типу - світоглядні особливості людей азійського регіону епохи традиційних, класичних суспільств, які коре-люються з домінуючими особливостями правопівкульною активністю мозку. Характеризується такими рисами: І) традиціоналізмом, консер­ватизмом, слабкою чуйністю до чужого, замкнутістю на власних тра­диціях; 2) готовністю індивідуального «Я» розмитися у загальному «Ми»; 3) спокійним відношенням до смерті; 4) здатністю легко адап­туватись до зовнішніх умов; 5) чужістю безмежному раціоналізму, скептичним відношенням до ідеї всемогутності людського розуму; схильністю не ділити світ на частини; 6) негативним відношенням до ідеї від'єднання мети від засобу та ін.

Ментальність західного типу - мисленнєві і світоглядні власти­вості, які корелюються особливостями лівопівкульною активністю мозку. Характеризуються такими ознаками: 1) трансгресивністю (пе­реходом) інтелекту і психіки в цілому, які проявляються як прямуван­ня до всього нового, невідомого, здатністю приймати форми вольової настирливості, авантюристичності й агресивності; 2) жадобою новиз­ни, регулятивних змін; відсутності сильної прив'язаності до минулого; 3) чуйністю до чужого, готовністю асимілювати нові культурні цінно­сті, які, 6 вони не були; 4) розвиненістю особистих засад, настирливим намаганням, др виділення свого індивідуального «Я» із спільного «Ми», умінням цінувати і відстоювати духовну інтелектуальну, мора­льну, політичну незалежність, боротися за громадянські свободи і пра­ва; 5) порівняно слабкою розвинутістю адаптивних здатностей, відсут­ністю необхідної гнучкості і бажання пристосовуватись до обставин; 6) переважністю раціоналістичних орієнтацій, припіднесенням розуму як вищого авторитету; 7) нерідкому забуттю вищих духовних істин; 8) схильністю розчленування єдиних поведінських акцій на мету та засо­би та ін. [8,175-177].

Що стосується поняття «менталітет», що воно призване виокре­млювати і структурно організовувати зміст ментальності, зафіксувати специфічний внутрішній досвід конкретного відношення людини до світу. Це своєрідний соціально-психологічний тезаурус (набір), який забезпечує однообразне сприйняття реальності та її оцінку, а також здатність до стереотипної поведінки на рівні взаємодії з іншими, до розуміння і прийняття цих інших як самого себе [21, с.161].

Менталітет часто порівнюють із здоровим глуздом, який можна охарактеризувати як загальне, притаманне кожній людині почуття іс­тини до справедливості, що називається життєвим досвідом.

Здоровий глузд в основі своїй не має знання. Скоріше, це спосіб відбору знання, то загальне освітлення, завдяки якому у знанні розрізня­ються головне і другорядне і накреслюються крайнощі. Він є не стільки даром, скільки постійним коректуванням вічно нових ситуацій, роботою по пристосуванню до діяльності загальних принципів [15, с.293-295].

Менталітет великою мірою відіграє не тільки світоглядну, а й методологічну роль у наукових дослідженнях, він є «каноном інтер­претацій» своєрідним контекстом, в якому знаходить вияв специфіч­ний унікально-неповторний спосіб бачення («прочитування») навко­лишнього світу [19, с.823]. Використовуючи вище висвітленні поняття, студент переходить до розкриття ментальної характеристики позитивного права. При цьо­му слід наголосити, що кожна нація, кожне суспільство формує таке чинне законодавство, яке відповідає утвердженому менталітету, тобто у власному ментальному просторі. Більше того, формування позитив­ного права на власному менталітеті є необхідним і здійснюється воно на підсвідомому рівні. Тут доцільно висвітлити значення фольклору у менталітеті народу і опрацювати монографію О. Чорнобай [56]. Крім того, менталітет відображений у комунікації людини. Для глибшого розуміння слід опрацювати монографію О. Балинської [5].