III. Завдання для практичних та семінарських занять

Вступні зауваження. На семінарські заняття виносяться ті проблемні питання, які в меншій мірі висвітлювалися на лекціях. Але знання лекційного матеріалу допоможе студентам ґрунтовно підготу­ватися до семінарського заняття.

Список рекомендованої літератури поданий у програмі навчальної дисципліни і в даному навчально-методичному посібнику.

Семінарське заняття 1. Філософія методології права і держави План

1.Співвідношення понять «методологія», «метод», «методика» та їх місце у праві.

2. Методологічні засади філософії держави.

3. Методологія антропології права.

4.Методологічна роль природного права у захисті свобідної волі людини.

Підсумок.

Ключ-завдання

При підготовці до семінарського заняття потрібно вивчити ма­теріал «Методологія філософії права і держави», який розглядався на лекції, а також матеріал навчального посібника «Вступ до методології філософії права» [39]. Також потрібно уточнити зміст понять «антро­пологія права», «свобідна воля». Крім того, необхідно розрізняти по­няття «методологія філософії права» і «філософія методології права».

Методичні рекомендації

Перше питання «Співвідношення понять «методологія», «ме­тод», «методика» та їх місце у праві» є основною у подальших знан­нях про методологію. Потрібно уміти проаналізувати схему, подану у навчальному посібнику «Вступ до методології філософії права» [39].

Отримані знання перенести на вчення про право. Для цього не­обхідно знати, що право - це система соціальних загальнообов'язкових норм, дотримання і виконання яких забезпечуються державою [62, с.5]. У філософії права - це сукупність етичних спільних цінностей (справедливість, порядок, мораль, правдивість, вірність, надійність і т. д.), які спочатку перебувають на ідеї рівності: рівним обов'язком по­винні відповідати рівні права [51, с.35б]. І. Кант визначав право як су­купність умов, при яких свавілля одного може бути узгоджене з сва­віллям іншого за загальним для них правилом свободи. Тобто, право можна визначати як норму свободи [9, с.816]. Тепер взяти, наприклад, такі поняття: як метод наведення правопорядку, методика наведення правопорядку і вдуматися які установки існують для наведення право­порядку. В цілому ми й матимемо поняття методології права, якщо врахуємо всі аспекти, які визначають право як систему норм.

Завдання для самоконтролю

/. Яка різниця між методологією філософії права і філософією ме­тодології права?

2. Проаналізувати такі поняття як методи викладання філософії права, методика викладання філософії права. Визначити в чому полягає зміст методології викладацької діяльності.

3. Яка різниця між поняттями «метод», «підходи», «засоби», «при­йоми» і яке місце вони займають у методології права?

Розглядаючи друге питання «Методологічні засади філософії держави», необхідно зупинитися на понятті держави. Можна викорис­тати таку дефініцію: «Держава - це організація політичної влади домі­ домі­нуючої частини соціально-неоднорідного суспільства, яка, забезпечу­ючи його цілісність і безпеку, вирішує загальносуспільні завдання та здійснює керівництво ним насамперед в інтересах його домінуючої частини» [37, с.53]. Необхідно здійснити філософський аналіз цієї де­фініції і вивести методологічні засади філософії держави.

З позиції загальної теорії держави і логіки держава - це особлива політична організація суспільства (державно-організоване суспільство), яка має свою систему органів державної влади і місцевого самоврядуван­ня, систему права і законодавства, економічну, політичну, соціальну, релі­гійну, фінансово-грошову і податкову системи, свій державний (консти­туційний) устрій або форму держави, свою територію, суверенітет і юрис­дикцію, державну мову і національну культуру, правосуб'єктність, є юри­дичною особою і на міжнародній арені виступає від імені всього народу і виконує багато внутрішніх і зовнішніх завдань та функцій для нормально­го існування і розвитку суспільства [22, с.98].

Особливо слід звернути увагу на дефініції держави у філософській інтерпретації. Зокрема, держава - це структура панування, яка постійно поновлюється в результаті сумісних дій людей, дій, які здійснюються за­вдяки гпредставництву, і яка в результаті впорядковує суспільні дії в тій чи іншій галузі [51, с.114]. Держава - це відповідним чином організована суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль за деякими аспектами поведінки людей на певній території з метою підтримувати лад у дикому суспільстві. Доки поведінка та взаємини людей у спільноті регу­лювалися звичаями, не існувало й особливої установи, яка б їх спрямову­вала та контролювала (хоча можливо віднайти у найдавніших суспільст­вах деякі протодержавні утворення) [52, с.150].

Потрібно визначити методологічні засади держави. Тобто виб­рати ті установки, які призводять до утворення держави, є рушійними силами в її діяльності і мають національну специфіку.