Завдання для самоконтролю

/. Які методологічні засади є для держави України?

2. Які фактори впливають на формування методологічних засад будь-якої держави?

3. Співставити методологію національного права з методологією держави.

До третього питання «Методологія антропології права» важ­ливо спочатку з'ясувати поняття «антропології», «філософської антро­пології», «антропології права».

Антропологія - наука про походження й еволюцію людини [50, с. 24], утворення людських ареальних груп (рас), про типи й варіанти фізич­ної будови людини [52, с. 28]. Антропологія фокусує свою увагу на біологі­чній і культурній диференціації різноманітних груп людей, на тих інтегра­тивних рисах, що допомагають уявити людства як одне ціле [9, с. 60].

Філософська антропологія - наука про сутність і сутнісну структуру людини, про її основні відносини з природою, суспільством, іншими людь­ми, самою собою; про її походження, соціальні й матеріальні основи її існу­вання, основні категорії і закони її буття [53, с.932]. Тут необхідно звернути увагу на взаємовідносини людини з природою та закони буття людини, що сприяє дослідженню природи правових аспектів людської життєдіяльності. Йдеться про правові аспекти, які містяться у самій людині.

Антропологія права - вчення про людину як істоту, котра ство­рюється правовим порядком [52, с.30]. Доцільно розглянути триєдину антропологічну будову людини (тіло, душа, дух) і здійснити правовий (природно-правовий) аналіз кожного елемента. Для цього необхідно опрацювати навчальний посібник з філософії права [46, с.6-62]. Крім того потрібно пояснити таку схему антропології права:

у

Бажано встановити функціональну залежність людини від права:

y = f(x).

Рекомендується зупинитися на методологічності екзистенції людини. Слід врахувати, що екзистенція - специфічне людське існу­вання у світі, що характеризується як «позамежове» (трансцеденталь-не) щодо натуралістично-психологічних параметрів буття і як незага-льно-однократне, унікальне [52, с.187]. Екзистенційний напрям дослі­дження права має антропологічну орієнтацію щодо сенсу життя люди­ни на землі. З цього виникає екзистенційне право.

Виходячи з антропологічного та екзистенційного права необ­хідно виявити їх методологічні засади.

Завдання для самоконтролю

1. Пояснити поняття: «людство як одне ціле» шляхом використання природного права.

2. Як проявляються методологічні установки в антропології права?

3. В чому полягає методика використання антропології права? Яки- ми методами здійснюється це використання?

У четвертому питанні «Методологічна роль природного пра­ва у захисті свобідної волі людини» важливо зупинитися на понят­тях: «воля», «свобода», «свобідна воля».

Воля - специфічна здатність або сила. В історії європейської фі­лософії поняття волі мало два основних значення: 1) здатність розуму до самовизначення (в т.ч. морального) і породженню специфічної при-чиності; 2) фундаментальна властивість сущого (передуючого розуму) і основа всіх пояснювальних моделей [31, с.432]. Воля - на противагу потягу є духовним актом, завдяки якому підтверджується деяка цін­ність, визнана такою, чи завдяки якій прямують до неї. Воля може бу­ти скерована тільки на (суб'єктивно) цінне (бажати зла може тільки «сатана»), тому вона залежить від індивідуальної субординації ціннос­тей. Вольовий мотив, а також, і цінність чи положення речей, що воло­діє цінністю, виявляються в межах деякої ситуації. Кожен вольовий мотив породжує контрмотив (гальмування), від сили якого залежить, буде воля мати своїм наслідком деяку дію. Воля як духовний акт зав­жди є свобідною волею, тобто може вибирати серед мотивів навіть такий мотив, який суперечить життєвим потребам людини. Завдяки цьому людина є єдиною істотою, яка може добровільно діяти напере­кір власним інтересам [51, с.83]. Тут важливо наголосити на волю до влади, волі як випадковості розуму, волі як інтелектуально-імперативний аспект, смислі твердого розумного наміру, волі, яка від­повідає «практичному» розумові, волі як мислення, волі до життя та ін.

Свобода - особливий спосіб детермінації духовної реальності. Оскільки духовність є специфічною властивістю людського існування (екзистенції), свобода безпосередньо виявляє себе у людській життєді­яльності, що становить взаємодію духовних (свідомих і несвідомих) і природних (тілесно-біологічних) чинників. Тому свобода насамперед є усвідомленням можливісних меж людської поведінки, які залежать від конкретної ситуації людського існування (індивідуального і суспільно­го) і в цьому плані є усвідомленням необхідності [52, с.570]. В цілому свобода визначає можливість діяти так, як хочеться, але в межах онто­логії обов'язку, враховуючи субстанційність (граничну засаду).

Свобідну волю часто визначають як вільне волевиявлення, свободу волі. Зокрема, свобода волі - це здатність суб'єкта вільно визначити сут­ність підстави власного воління; своєрідна похідна від волі загалом, що унеможливлює морально-етичну значущість останньої. Філософська про­блема свободи волі висуває питання не про те, як людині «дати волю» власній волі (що можна вважати лише однією з граничних її інтерпрета­цій), а про завбачувану в людині здатність бути вільною від примусовості власної волі і, отже, свобідно й відповідально обирати власні мотиви і цінності і, зрештою, власне діюче «Я» [52, с. 571].

Вивчивши такого змісту матеріал, потрібно визначити дію при­родного права. Тобто «помістити» свобідну волю у природно-правовий простір. Далі визначити ті установки природного права у свобідній волі, які є методологічними. При цьому слід врахувати, що основна методологічна роль природного права у свобідній волі не сті­льки для її обмеження, скільки для її захисту.

Завдання для самоконтролю

1. У яких випадках свобідна воля не підвладна розумові? Чи перебуває такий випадок у зоні обов'язку?

2. Що означає субстанційність свобідної волі?

3. Пояснити як можна бути вільним від примусової власної волі. Де тут методологічні засади?

Семінарське заняття 2. Доктринальне обґрунтування філософії права

План

1. Метафізичне пізнання права.

2. Гносеологічна теорія предмету філософія права.

3. Регулятивна природа принципів.

4. Природно-правовий вимір функцій філософії права. Підсумок.

Ключ-завдання

Готуючись до семінарського заняття, слід зосередити увагу на те, як здійснюються обґрунтування теоретичних аспектів навчальної дисципліни, її місця серед інших навчальних дисциплін. Ці первинні теми є важливими і складними. Тому необхідно вникнути у питання об'єкта, предмета, його принципів, функцій, та інших загальнотеоре­тичних концептів. Для цього здійснюється аналіз якомога більшої кі­лькості підручників, посібників, наукових статей з філософії права, особлива увага звертається на поняття «гештальт», «холізм».