Завдання для самоконтролю

1. Дайте визначення категорій «нація», «національна меншина».

1. Що таке національна ідея і яке відношення вона має до права ?

2. Співставте категорії «дух права» і «дух закону».

Третє питання семінарського заняття присвячене «Еволю­ційному розвиткові духу українського національного права (IX-XX ст.)».

Українську філософію можна розглядати у трьох добах: до кла­сичній (ІХ-ХУІ ст.), класичній ( (ХУШ-ХГХ ст.), сучасний етап. У ко­жній добі дух українського національного права має свої особливості.

На території сучасної України до IX ст. заклалися основні риси цивілізованого менталітету — поклоніння Богу; шанування землі, бать­ка й матері; миролюбність й працездатність; мудрість, правдивість і доброта; терпимість й демократизм. Для дохристиянської релігії прау­країнців характерні: віра в Єдиного Бога; усвідомлення Божественної

Трійці; сприйняття безсмертя і безгрішність богів; наявність храмових споруд; поклоніння хресту; молитва; прообраз таїнства причастя. От­же, були всі ознаки релігії, яка не суперечить традиційному (класич­ному) християнству [3, с.283-284]. Такий менталітет, який грунтувався на релігії, на пріоритеті ірраціонального над раціональним, на високо­му міфологічному рівні поняття Добра формував в майбутньому наці­ональну право задля справедливості на надзвичайно родючій землі (унікальній) між Дніпром і Дністром. Безпосереднє начало формуван­ня духу українсько-національного права перебуває у Київській Русі.

Особливості філософсько-правової думки доби Київської Русі відображають певні принципи, методи сприйняття зовнішнього і внут­рішнього світу.

До загальних принципів національного права Київської Русі можна віднести: пріорітет проблем реального буття; домінування ду­ховно-практичної форми освоєння світу; зосередженість на проблемах духовності, пізнання, списку життя, вірність Святому Писанню, до­тримання канонів православної віри. Сприйняття зовнішнього світу здійснювалося під кутом зору мирних, гуманних відносин між людь­ми; любові до рідної землі; рівноправ'я та спільності людства; вдоско­налення людини для гармонії світу. Сприйняття внутрішнього світу: загальнозначимість і єдність Добра й Краси; зверненість до духовних благ; спрямованість життєвої активності на забезпеченні тріумфу Духу й Розуму; визнання внутрішніми неперехідними цінностями мужності, вірності, чесності, щирості і простоти; взаємоповага та повага інтере­сів всіх і кожного; визнання вирішальною рисою характеру - єдності думки, слова і вчинку [3, с.292-293]:

У період українського передвідродження (ХШ-ХУ ст.) дух на­ціонального права зазнавав впливу від основних проблем тогочасного суспільства.

Дослідники зазначають дві групи проблем українського сус­пільства у ХІП-ХУ ст.: історія людства є людською драмою в дії, де головне місце належить природним силам; для розуміння і управ­ління суспільними процесами треба вивчати закони природи - тоді будуть зрозумілими суть і коріння, причини і наслідки людських діянь [3, с. 295].

Дух національного права в епоху українського Відродження (ХУІ-ХУП ст.) формували відомі на той час філософи, Острозька Ака­демія, братства та Церква. Національне право було скероване на вирі­шення існуючих проблем суспільства.

До проблем суспільства в період українського Ренесансу відно­сяться: а) держава має бути освіченою монархією, що обмежується законом, який, в свою чергу, визначається двома принципами: держава має земне походження і людське призначення; держава і церква - рів­ноправні, а принцип їх взаємовідносин - невтручання в справи один одного; б) примат світської влади (для людей) та її незалежність від церковної є необхідним, але: король одержав владу завдяки волі Бо­жій, а тому єпископ {як і всяка людина) в час богослужіння не є підда­ним короля; держава виникає завдяки суспільному договору: суть вла­ди - домовленість між людьми добровільно; г) сила державної влади - в повазі і прихильності до неї кожного індивіда, а тому: найвищий за­кон і мета державної влади - благо підданих. Звідси сила держави, за­кону, влади — не в примусі, а в громадянському гуманізмі - взаємопо­вазі влади та індивіда [3, с.299].

Студенти повинні окремо висвітлити роль Києво-Могилянської академії у розвитку духу українського національного права.

Значення Києво-Могилянської академії полягає в синтезі украї­нських і західноєвропейських духовних традицій, в національному самозбереженні українського народу з одночасною його інтеграцією в європейську цивілізацію. Діячі та випускники практично чи теоретич­но, які займались проблемами держави, оформились у дві групи про­тилежної спрямованості: 1) прихильники незалежності України, її відриву від Москви, навіть ціною тимчасового альянсу з якоюсь західно­європейською державою, що не так небезпечно, аніж союз з Росією; 2) прихильники інтеграції України в російські державні структури. Тобто здійснювалася: переорієнтація державницької політики з козацького автономізму на державну самостійність; вписування України в євро­пейські структури, що вимагали притаманні українському суспільству принципи природного права та суспільного договору [3, с. 308-316].

На українському національному праві відображалися основні особливості романтичної та академічної філософії.

Романтичний світогляд тяжіє до суттєво-емоційного символіч­ного сприйняття світу, смисложиттєвих проблем, проблем національ­ного відродження. Академічна філософія здійснює духовно-теоретичний аналіз світоглядних проблем на професійному філософ­ському рівні і формує власне філософську культуру на кафедрах світ­ських і духовних навчальних закладів [3, с.346].

Українське національне право з кінця ХГХ-ХХ ст. зазнало сер­йозних змін у зв'язку з появою дипломованих юристів. Одні з них тво­рчо розвивали позитивне право, інше - природне право. Так чи інакше у право вносяться новітні досягнення світської (особисто європейсь­кої) філософської науки. Дослідження природничих наук, фізики, біо­логії та їй. знаходять своє відображення у праві. Але новітні привне­сення у національне право суворо контролювалося державою, яка сво­їми імперськими вимогами насаджувала чуже «бездуховне» право, яке силоміць «регулювало» суспільні відносини.

Студенти повинні добре ознайомлюватися із монографією «Українська національна філософія права: антологічний ракурс» [44], з історією держави і права України (доц. І. Терлюк) [49]. Потрібно про­аналізувати джерела права України, дати характеристику, флософську оцінку основним нормативно-правовим актам України другого тися­чоліття.