Завдання для самоконтролю

І.Яких впливів зазнавав дух українського національного права з боку інших держав?

2.Чи можливо насильно змінити національний дух права будь-якого народу?

3.Які корективи вносить ситуація XXI ст. у національний дух права України?

Четверте питання «Позитивне право як логіка духу акмеології національної культури» насправді підсумовує попередні три пи­тання семінарського заняття. Тут потрібно висвітлити такі поняття як «позитивне право», «логіка права» «культурологія права» «акмеологія права».

Позитивне право - продукт цивілізації, який орієнтований на за­безпечення правопорядку. Суб'єктом права виступають держава та юридичні особи. Норми позитивного права мають відносний і локаль­ний характер. Вони здійснюються в історичному часі і соціальному просторі. Юридичний позитивізм виникає як реакція на теорію приро­дного права до індустріального. Його засновники - І.Бентам, Дж. Остін. Аналітичній юриспруденції вони протиставляли нормативну юриспруденцію з орієнтацією на необхідне (обов'язкове) право, яке шляхом закону виступає як примусова форма соціального контролю. Право через закон набуває санкціонованого характеру. Позитивне пра­во продукує повинність фізичної особи узгодженій волі юридичної особи. Хотіння (водіння, бажання) дає місце обов'язку, не кажучи вже про те, що абсолютизується право юридичної особи, хоча воно зберігає свою невизначеність перед «особою» принципу конкретності істини. Не випадково в XX ст. концепція Дж. Остіна піддавалася переосмис­ленню з боку Г. Харта.

Г. Харт звернув увагу на істотну відмінність між ординарною поведінкою індивіда та виконанням ним соціальних норм. По-перше, коли ми маємо справу із звичайною поведінкою людей, це означає тільки те, що всі індивіди певної групи чинять приблизно однаково. І якщо хтось веде себе по-іншому, то цілком не обов'язково, що за це він підлягає осуду. По-друге, коли порушується норма, ми вважаємо, що у нас є законна підстава для критики «відступника». По-третє, но­рма претендує на статус еталона поведінки. Все це породжує дві точки зору на норму права. Перша розглядає норми як зовнішні, а друга-як внутрішнє спонукання. Але у будь-якому випадку право розглядається як система правил соціальної регуляції [21, с.73-74].

Вся система позитивного права підкорена декільком вихідним принципам: 1 Опікунське відношення держави і права, примусове тра­ктування сутності права у термінах державності - як «волю держави, внесену у закон», «сукупність юридичних норм, які діють в державі» і т.н; 2) розглядання права як самостійної регулятивної сили, яка не по­требує релігійно-метафізичних обгрунтувань своїх норм. Юридичний позитивізм, який відвернувся від релігії, церкви і Бога, залишає люди­ну один на один з соціальною громадою держави, що наперед робить неможливим рівноправний діалог між ними; 3)принципи мінімуму моралі свідчать проте, що у позитивному праві моральність присутня в тій мірі, яка не дозволяє йому перетворитится у неправо, але не більше того [8, с.231].

Далі студент здійснює порівняльний аналіз (спільні та відмінні ознаки), позитивного і природного права. Частково цей аналіз прове­дений у літературі [43, с.212-213], [21, с.74-79].

Розглядаючи поняття «логіка права» (деонтична логіка) слід ви­світлити поняття«дозволено», «заборонено», «обов'язково».

Логіка права полягає у застосуванні логічних суджень до права. Абсолютною логічністю характеризується природне право. Позитивне право є відносно логічне, тому є недосконалим. Про це свідчать прога­лини права, правові колізії, тощо. Оскільки людина не володіє абсолю­тною логікою, то намагання логізувати позитивне право практично неможливо.

Розуміння логічних характеристик норм, знання логічних зако­нів, яким вони підпорядковуються, дозволяє з'ясувати логічну струк­туру правових норм, більш точно прояснити предмет та методи право­знавства. Окрім того, побудова численних логічних теорій норм дозво­лила повним чином навіть обґрунтувати можливість права теоретичної дисципліни [52, с. 148-149]. Доцільно розглянути ще й поняття «логіка волі», особливо коли йдеться про волю держави, волю позитивного права, де встановлюється норма. Чи завжди людина може встановити норму, яка була б аналітичною і не порушувала правової краси? Для цього необхідно опрацювати монографію к.ю.н. А. Романової «Естети-ко-правова природа юриста» [36].

Щодо культурології (культурознавства, теорії культури) права, що студенти повинні знати, що це наука про множинність культур (як здобутків людства у всіх галузях їх діяльності), які відображаються у праві. У цілому право характеризується багатьма видами (множинною) культур (позаяк культура не існує абстрактно, а лише у співучасті). Проте не сумарна кількість видів культури визначає право, оскільки це-здобутки загальнолюдської культури. Йдеться про окремі складові елементи (культурологічні аспекти) кожної окремої культури, які ма­ють пряме або хоча б дотичне відношення до права.

Загалом культурологія права як проблема, суспільна, філософ­сько-юридична, теоретична наука є вступом до загальної теорії пози­тивного права. Вона впливає на юридичну думку особи, формує її ми­слення і стимулює справжню правотворчість. (Тут слід вивчити моно­графію В. Шишка,« Культурологічні аспекти правотворчості» [ 57].

Культурологія права характеризується нескінченним процесом розвитку думки у пізнанні явищ, тобто ірраціональністю. Завданням культурології права є створення теорії «мирного співіснування» всіх видів культури з метою блокування, гальмування і протиріч їх складо­вих елементів, які формують національне право.

Нарешті студент повинен підійти до тлумачення змісту поняття «акмеологія права».

Акмеологія («акме» - від грецьк. вершина) - це вчення про най-. вище досягнення людського розуму. Держава видає себе за акмеологічну точку. Для досягнення такої точки, державі необхідно втілити всі здобутки людини у правової норми, норми позитивного права, норму­вати культурологію права синхронно до суспільного розвитку й при­родного права. При цьому результати правотворчості держави повинні бути вершиною людською мудрості. Коли позитивне право справді характеризується акмеологічністю, що це підносить авторитет держа­ви, забезпечує її тривалість.

Таким чином, висвітливши основні поняття, студент може дове­сти, що позитивне право є логікою духу акмеології національної куль­тури. Тобто якість позитивного права залежить від національної куль­тури, державної культури правотворчості.

Завдання для самоконтролю

1. Що таке дух національного права і національний дух права?

2. В чому полягає зміст акмеології національної культури ?

3. Як ви розумієте поняття «логіка права»?

Семінарське заняття 6. Філософські основи позитивного права і держави.

План

1. Акмеологія правової держави.

2. Герменевтика галузей позитивного права та її джерела.

3. Філософія насильства у позитивному праві.

4. Зловживання у позитивному праві та зловживання позивним правом.

Підсумок.