Методичні рекомендації

Звертаючи увагу на перше питання «Метафізичне пізнання права», доцільно наголосити, що йдеться не про позитивістське пі­знання права, а філософське, яке межує з логічним і психологічним пізнанням, але вивищується над раціональним. Потрібно досліджувати право надемпірично, трансцендентально, апріорі, що перебуває над можливим досвідом. Зрозуміло, що це може здійснити така філософсь­ка теорія пізнання як гносеологія.

Зауважимо, що теорія пізнання (гносеологія) - це галузь філософ­ського знання, одна з центральних філософських дисциплін, наука, що в вивчає закони, форми і засоби виробництва об'єктивно істинного знання про реальний світ. Теорія пізнання надає перевагу чуттєвим пізнавальним здатностям і вважає відчуття єдиним джерелом знань, для неї чуттєвий досвід відіграє визначальну роль у творенні знання, а форми мислення є лише засобами впорядкування даних цього досвіду, прибирає форми ем­піризму. Основними категоріями теорії пізнання є: суб'єкт у сукупності з його пізнавальними здатностями (відчуття, сприйняття, уявлення, уява, пам'ять, мислення, розум) та об'єкт як даність суб'єктивної і об'єктивної реальності; пізнавальна діяльність як взаємодія суб'єкта і об'єкта, засто­сування пізнавальних здатностей для осягнення об'єкта [52, с.634]. Центральною проблемою теорії пізнання є проблема істини [53, с.863]. Основна гносеологічна схема аналізу пізнання включає суб'єкта, наділе­ного свідомістю і волею, і протиставлений йому об'єкт природи, який незалежний від свідомості і волі суб'єкта та пов'язаний з ним тільки пізна­вальним відношенням. Центральну позицію в рамках гносеології займає методологія науки й епістемології (наука про знання) [9, с.243-244].

Метафізика досліджує надчуттєві принципи і засади буття. Ме­тафізичне судження не може бути послідовно виведеним із спостере­ження і пізнання конкретної дійсності, воно опирається на рішення людини як вільної істоти [53, с.490-491]. Метафізика є тією наукою, яка робить темою дослідження буття, що існує як таке, піддає дослі­дженню елементи і основні умови всього існуючого взагалі та описує значні, важливі галузі і закономірності дійсного, тобто вона є наукою, яка у всій зміні явищ і виразів шукає постійність і зв'язок [51, с.270].

Далі студент висвітлює питання пізнання права, наголошуючи при цьому на метафізичному аспекті, що є об'єктом дослідження філософії права.

Завдання для самоконтролю

/. Як можна розвинути у собі чуттєві пізнавальні можливості до­слідження природного та позитивного права?

2. Які існують прийоми встановлення істини у природному та пози­тивному праві?

3. В чому полягає ідея надчуттєвих засад буття природного права?

Вивчення другого питання «Гносеологічна теорія предмета філософії права» пов'язане із самим поняттям філософії права.

Філософія права - це філософсько-понятійне осмислення сутно­сті права та його виникнення, його зв'язки з іншими явищами об'єктивного духу, осмислення співрозмірності сформульованих і ко­дифікованих правових положень з покладеними в їх основі ідеями та моральною метою. Зокрема, філософія права досліджує право з логіч­ної, гносеологічної, психологічної, соціологічної та етичної точки зо­ру. Різноманітні за змістом напрями філософії права пояснюються від­мінностями у світоглядах які покладені в їх основу, і в тому історич­ному стані права, з яким пов'язано його філософське осмислення. До сьогоднішнього дня важливими напрямами філософії права були: при­родне право, історична правова школа (Савінь"ї ), неокантіанська школа права (Штаммлер) [51, с.468-469].

Філософія права - міждисциплінарна галузь знання, яка об'єднює пізнавальні зусилля філософи, юриспруденції, соціології, психології та інших соціогуманітарних дисциплін у дослідженні сутності правових реа­лій, аналізі причинно-наслідкових зв'язків, якими вони поєднані з онтоло­гічно-метафізичними першоосновами буття [8, с.ЗЗО].

Філософія права вивчає сутність держави і права у зв'язку з фі­лософським вивченням про всезагальне буття, розробляючи питання правової онтології і методології, охоплюючи широке і складне коло питань, до числа яких відносяться такі питання, як історико-логічне пізнання права, вольова природа права, пізнання мети права, пізнання свободи та її реалізації правом та ряд інших [18, с.9].

Студентам необхідно проаналізувати програму навчальної дис­ципліни і спробувати дати власне визначення філософії права.

Досить складним питанням є дослідження об'єкта та предмета філософії права. Тут найбільше дискусій з цих проблем. Для цього необхідно проаналізувати думки різних авторів.

Якщо об'єктом філософії виступають граничні основи буття сві­ту і буття у світі, то об'єктом права є відносини людини і світу. Тому філософія права є застосуванням методу філософського аналізу у сфері права, критична рефлексія з приводу основних понять та проблем юриспруденції [21, с.35-36].

У філософії права об'єктом дослідження є життєвий світ людини, правова реальність, оскільки філософія права під життєвим світом люди­ни розуміє взаємодію повсякденної реальності життєдіяльності людини з системним світом, тобто з світом норм, законів, установок, приписів. Саме ця взаємодія І формує правову реальність як об'єкт філософії права [16, с.6-7]. Тут доцільно проаналізувати відповідну монографію [23].

Предметом науки філософії права є найзагальніші (гранично за­гальні) об'єктивні закономірності виникнення, структури, функціону­вання й розвитку того явища, яке відображається терміно-поняттям «право». А саме ця наука становить, відповідно, систему знань про такі закономірності [54, с.14].

Предметом філософії права є взаємодія повсякденного і систем­ного світів людини [16, с.8].

Предмет філософії права - це право (як сутність) і закон (як пу­блічно-владне, офіційно-обов'язкове явище) у їх відмінності і співвід­ношенні (співпадання або неспівпадання) [ЗО, с.13].

Предметом філософії права є буття права, методологія, соціаль­на реальність, правосвідомість, філософствування [7, с.15-24].

Часто до предмета філософії права відносять природне право, ідею права, правову рефлексію, герменевтику права та ін. Потрібно здійснити аналіз предмета філософії права згідно з лекційним матеріа­лом, зосередити свою увагу на понятті гештальта.

При цьому слід пам'ятати, що філософія зобов'язана виходити за межі безпосередньо споглядальних данностей і поглиблюватися в сферу інших початків, оголювати причинно-наслідкові, генетичні і логічно-смислові зв'язки між соціальними фактами та їхніми онтологічними пере­думовами й основами. Основа - це те, що є для предмета генетично нада­ним, онтологічно безумовним, що визначає головні особливості його сут­ності, межі його просторово-часового перебування, що забезпечує стійку динамічну єдність його структури й змісту [7, с.15].