- •2.1 Елементи концепції ооп .. 20
- •1.1 Коментарі.
- •1.2 Прототипи функцій.
- •1.3 Операція розширення області видимості.
- •1.4 Оголошення в операторах.
- •1.5 Перегрузка функцій.
- •1.6 Значення формальних параметрів по замовчуванню.
- •1.7 Посилання та вказівники.
- •1.8 Специфікатор inline
- •1.9 Операції new та delete .
- •1.10 Вказівник на void.
- •1.11 Зв’язування із збереженням типів
- •1.12 Про структури та об’єднання.
- •2.1 Елементи концепції ооп.
- •2.3 Опис протоколу класу.
- •2.4 Передача повідомлень об’єктам.
- •3 Функції-члени.
- •3.1 Функції-члени в межах та за межами формального опису класу.
- •3.2 Про вказівник this.
- •3.3 Перевантаження функцій-членів. Параметри по замовчуванню.
- •4. Конструктори та деструктори.
- •4.1 Поняття про конструктори.
- •4.2 Деструктори.
- •4.3 Досягнення високої ефективності. Конструктор копіювання.
- •5 Глобальні та локальні об’єкти.
- •6 Статична пам’ять та класи.
- •7. Наслідування
- •7.1 Синтаксична реалізація наслідування
- •7.2 Правила доступу до полів даних
- •7.3 Конструктори та деструктори в похідних класах
- •7.4 Використання заміщуючих функцій-членів.
- •7.5 Похідні класи та вказівники.
- •7.6 Ієрархія типів
- •7.7 Множинне наслідування
- •8 Вiртуальнi функцiї та класи
- •8.1 Віртуальні функції.
- •8.2 Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи.
- •8.3 Віртуальні деструктори.
- •8.4 Посилання як засіб для реалізації поліморфізму
- •8.5 Технічна реалізація механізму віртуальних функцій.
- •8.6 Віртуальні базові класи
- •8.6.1 Ієрархії класів та наслідування
- •8.6.2 Віртуальні базові класи
- •8.6.3 Виклик конструкторів та віртуальні базові класи.
- •9 Друзі
- •9.1 Дружні класи.
- •9.2 Дружні функції.
- •10 Перевантаження операторiв.
- •10.1 Перевантаження операторів. Загальний підхід.
- •10.2 Перетворення типів.
- •10.3 Перевантаження деяких операторів.
- •10.3.1 Оператор індексування масиву.
- •10.3.2 Перевантаження оператора виклику функції.
- •10.3.3 Оператор доступу до члена класу.
- •10.3.4 Перевантаження операторів інкремента та декремента.
- •10.3.5 Перевантаження операторів управління пам’яттю (new,delete).
- •10.3.6 Перевантаження оператора присвоювання.
- •11.1 Функціональні шаблони
- •11.1.1 Визначення та використання шаблонів функцiй.
- •11.1.2 Перевантаження шаблонiв функцiї.
- •11.1.3 Cпецiалiзованi функцiї шаблона.
- •11.2 Шаблони класів.
- •11.2.1 Визначення шаблонів класу
- •11.2.2 Константи та типи як параметри шаблону
- •11.2.3 Використання шаблонних класів
- •11.2.4 Спецiалiзацiя шаблонiв класу.
- •11.3 Шаблони та конфiгурацiя компiлятора.
- •11.3.1 Шаблони Smart.
- •11.3.2 Шаблони Global I External.
- •12.2 Переадресація вводу-виводу
- •12.3 Розширення потоків для типів кориcтувача
- •12.4 Операції роботи з потоком як дружні
- •12.5 Форматований ввід-вивід
- •12.5.1 Ширина поля
- •12.5.2 Заповнюючий символ
- •12.5.3 Число цифр дійсних чисел
- •12.5.4 Прапорці форматування
- •12.5.5 Маніпулятори
- •12.6 Стан потоку
- •12.7 Файловий ввід-вивід
- •12.7.1 Конструктори файлових потокiв
- •12.7.2 Вiдкриття файлу
- •12.8 Неформатований ввід-вивід
- •12.9 Деякі функції вводу-виводу
- •12.10 Форматування в пам’яті
- •13 Управління виключеннями
- •13.1 Виключення та стек
- •13.2.1 Синтаксис основних конструкцій
- •13.2.1.1 Використання try та сatch
- •13.2.1.2 Використання throw
- •13.2.2 Тип виключення та конструктор копії
- •13.2.3 Пошук відповідного типу виключення
- •13.2.4 Використання terminate() та некеровані виключення
- •13.2.5 Робота з специфікаціями виключень
- •13.2.6 Робота з непередбаченими виключеннями
- •13.2.7 Робота з конструкторами та виключеннями
- •13.2.8 Динамічні об’єкти
- •13.2.9 Передача значень з конструктора та деструктора
- •13.2.10 Робота з ієрархіями виключень
- •13.2.11 Робота з специфічними класами виключень
- •13.3 Структурне управління виключеннями
- •13.3.1 Використання кадрованого управління виключеннями
- •13.3.1.1 Синтаксис
- •13.3.1.2 Про функцію RaiseException()
- •13.3.1.3 Фільтруючий вираз
- •13.3.1.4 Перехоплення виключення процесора
- •13.3.2 Використання завершуючих обробників виключень
8.2 Чисті віртуальні функції. Абстрактні класи.
Чиста вiртуальна функцiя-член - це прототип функцiї, для якого не потрiбне визначення в протоколi класу.Cинтаксично чиста віртуальна функція задається так:
virtal<тип><iм'я>(сигнатура)=0;
Клас, який мiстить чисті вiртуальнi функцiї називається абстрактним.
Приклад:
class AbstractClass {
public:
virtual void f1(void);
virtual void f2(void)=0;
//...};
Специфiка абстрактного класу полягає в тому, що вiн не може мати екземплярiв. При оголошенні AbstractClass my; буде помилка на етапі компіляції. Для того, щоб використовувати абстрактні класи, необхідно визначити похідний від нього клас, в якому чиста віртуальна функція оголошується як звичайна віртуальна функція. Причому в цьому випадку вона повинна мати тіло. Розглянемо, наприклад, такий клас:
class MyClass:public AbstractClass{
public;
virtual void f2(void);
//...
}
void MyClass::f2(void)
{\\тіло}
Звернемо увагу на те, що у класi MyClass f2() є вже звичайною вiртуальною функцiєю(а не чистою), отже повинне бути її визначення(в даному випадку-за межами формального опису класу). Тодi, очевидно, можемо описати екземпляр класу MyClass.
Чиста вiртуальна функцiя може вiльно використовуватись в протоколi абстрактного класу.
Похідний клас, який не визначає всi чистi вiртуальнi функцiї базового класу, також являється абстрактним. Напишемо, наприклад, програму, яка манiпулює з множинами без врахування типів множин:
Приклад:
class TElem;
typedef TElem*PTElem;
typedef PTElem*PPTElem;
class TSet;
typedef TSet*PTset;
class TSet{
private:
int max; //-кiлькiсть елементiв
int index;
PPTElem set;
protected:
virtual int CompareElem(pTElem P1,/PTElem P2)=0;
public:
TSet(int n)
{max=n;index=0;
set=new PTElem[n];}
virtual ~TSet( )
{delete[ ]set;}
void AddElem(PTElem p);
int HasElem(PTElem p);
};
void TSet::AddElem(PTElem P)
{if (set==null)
{cout<<"\n Error";
exit(1);}
if (index>=max){
cout<<"\n Error,Set linut excuded";
exit(1);}
set [index]=p;
++index;}
int TSet::HasElem(PTElem P)
{if (set==null)return0;
for(inti=0;i<index;i++)
if (CompareElem(P'set[i])==0)
return1;return0;
}
Запишемо визначений клас TSet у файл Set.h:
# include"set.h"
class TElem {
private:
char*sp;
public:
TElem(const char*s)
{sp=strdup(s);}
virtual~TElem( ){delete sp;}
virtual const char*GetString(void)
{return sp;} };
class Myset:public TSet{
protected:
virtual int CompareElem(PTElemP1;PTElemP2);
public:
TMySet(int n):TSet(n){ }
};
main( )
{TMyset thirties(12);
thurties.AddElem(new Telem("Sep"));
thurties.AddElem(new TElem("Jan"));
thurties.AddElem(new Telem("Feb"));
thurties.AddElem(new TElem("Mar"));
Test("Jan",& thurties);
return 0;}
// повідомляє, чи належить рядок s множині setp
void Test(const char*,PTSet setp)
{ TElem testElem(s);
if(set=>HasElem(& testElem)
cout <<"yes";
else cout<<"No";}
Переваги використання абстрактних класів:
- Модуль Set можна скомпiлювати ранiше i зберегти в бiблiотецi класу;
- Очевидно, що клас TSET може використовувати iншi програми, причому повторно компiлювати файл Set не потрiбно;
- При проектуваннi абстрактних класiв бажано розмiщувати в них кiлька вiртуальних функцiй членiв на випадок, коли вони можуть бути корисними;
- Вiртуальнi деструктори.