План семінарського заняття:

1. Сутнісні риси та класифікація етнічних релігій.

2. Давньоєгипетська релігія.

3. Релігія Месопотамії.

4. Релігія Давньої Греції.

5. Релігійні вірування давніх римлян.

Теми рефератів та доповідей:

1. Боги стародавніх Єгиптян.

2. Реформа Ехнатона.

3. Храми Давнього Єгипту.

4. Єгипетська “Книга мертвих”.

5. Міфологія Давньої Месопотамії.

6. Олімпійська релігія та її антропоморфізм.

7. Герої в грецькій міфології.

8. Давньогрецькі містерії.

Теми індивідуальних завдань:

1. Дати порівняльну характеристику релігій Давнього Єгипту та Месопотамії.

2. Проаналізувати внесок духовної культури Давнього Єгипту у світову культуру.

3. Проаналізувати особливості давньоримського культу.

Тема 15: Пізні національні релігії

Зміст теми: 1. Зороастризм – стародавня релігія Ірану. 2. Специфіка індуїзму як національної релігії Індії. 3. Конфуціанство – національна релігія Китаю. 4. Іудаїзм – національна монотеїстична релігія.

До пізніх етнічних релігій відносяться: зороастризм (Іран); індуїзм, джайнізм, сикхізм, (Індія); конфуціанство, даосизм (Китай); синтоїзм (Японія); іудаїзм (релігія євреїв у багатьох країнах світу) та ін. Основними рисами пізніх національних релігій є те, що вони у своїй більшості існують до нашого часу. Більшість серед них політеїстичні, але є й монотеїстичні (іудаїзм, сикхізм). Змінюється характер жертвоприношень: жертви тварин значно скорочені, від людських жертвоприношень відмовилися зовсім. Також на цьому етапі у більшості національних релігій першорядного значення набуває вчення про потойбічне життя.

На характеристиці деяких з цих пізніх етнічних релігій зупинимося докладніше.

Зороастризм – стародавня релігія Ірану

Зороастризм – релігія, що була поширена у древності і ранньому Середньовіччі в ряді країн Ближнього та Середнього Сходу і була пануючою релігією в давньоіранських імперіях приблизно з VI ст. до н.е. по VII ст. н.е. Зороастризм був державною релігією Ірану до його завоювання арабами. Його засновником став пророк Заратуштра. Греки вимовляли це ім’я як Зороастр (від грець. астрон – зірка), оскільки вони вважали Заратуштру мудрецем-астрологом, і в такій формі ім’я пророка прийшло до Європи. Звідси і назва цієї релігії.

Вчення Заратуштри викладено в Авесті – збірці священних книг, що відображали релігійні вірування і міфологічні уявлення давньоіранських племен. Вчення Заратуштри являло собою філософське усвідомлення світу, розуміння сутності пануючих в ньому зв’язків та відношень, виявлення того головного, що діється навколо людини. Оскільки людина розглядалась як арена битви космічних сил, центральне місце в системі займала соціально-етична проблематика.

Основною рисою зороастризму є дуалізм. Згідно віровченню зороастризму, в основі світу лежить боротьба між злом і добром, котра ніколи не припиняється. Визнається два божественних начала: світле, уособлюване добрим богом Агура-Маздою (грецькою – Ормузд), і темне, зло, уособлюване злим богом Ангра-Майнью (Ариман), кожний з яких очолює сонм духів: світла і добра – ахурів або темноти і зла – девів. Обидва великих божества вважаються рівноправними творцями світу. Перший створив усе добре, розумне, корисне. Другий – усе дурне і шкідливе. Це стосується і області етики: правда, добро, справедливість протистоять брехні, злу, підлості. Агура-Мазда та Ангра-Майнью борються за людину. Вона створена Агура-Маздою, але вільна у виборі між добром та злом.

В зороастризмі важлива роль відводиться духовному вдосконаленню людини. Головна увага в його етичній доктрині зосереджується на діяльності людини, котра заснована на тріаді „добрі помисли, добрі слова, добрі справи”, „зрікаюсь злих помислів, злих слів, злих справ” (Авеста). Зороастризм привчав людину до чистоти і порядку, вчив співчуттю до людей і вдячності до батьків, сім’ї, співвітчизників, вимагав виконувати свої обов’язки по відношенню до дітей, допомагати єдиновірцям, піклуватися про пасовища для скота. Зороастризм надає людині свободу вибору свого місця в житті і закликає уникати творити зло. В той же час, згідно віровченню зороастризму, доля людини, хоча й визначається роком, але від її поведінки залежить, куди попаде її душа після смерті: до пекла чи до раю. Це значить, що завдяки свободі вибору людина може стати на сторону добра чи зла у цій боротьбі і відповідно заслужити або посмертне блаженство, або страшні муки. Зороастризм визнає безсмертя душі і в нагороду за праведність обіцяє загробне блаженство.

Міфологія зороастризму розробила есхатологічне вчення про кінець світу і свого роду страшний суд – поділ усіх людей на праведників і грішників. В день Останнього Суду грішники помруть назавжди, а праведні, яким Агура-Мазда дасть напій безсмертя, будуть жити вічно і щасливо.

В культі зороастризму особливе значення надається вогню (зороастрійці називали його Атар) як очищувальній силі.

Зороастрійське віровчення було унікальним для свого часу. Багато його положень глибоко благородні і моральні. Тому не випадково, що більш пізні релігії – іудаїзм, християнство, іслам – багато чого запозичили із зороастризму. Усі ці релігії пропонують слідувати високим нормам моралі і строгим правилам поведінки. Зокрема, великий вплив на християнство мала розроблена однією з перших в зороастризмі концепція гріха як морального падіння людини. Саме в цій релігії посмертна доля людини залежить від добра або зла, напрацьованого нею за життя. Безсмертю тіла не надавалось великого значення. Головним було спасіння душі. Крім того, на християнство значно вплинуло есхатологічне вчення про кінець світу, „страшний суд”, а також про пришестя „месії”, який врятує людство і нарешті виграє битву добра проти зла.