- •Передмова
- •Розділ і. Теоретико-методологічні основи культурології
- •Тема 1. Культурологія як галузь наукового знання
- •Соціокультурні передумови виникнення культурології
- •Предмет культурології та основні культурологічні категорії
- •Поліфункціональність культури
- •Першоджерела до вивчення теми: г. Риккерт. Науки о природе и науки о культуре
- •Бердяев н.А. О культуре
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •Релігія в соціокультурній системі суспільства
- •Основні структурні елементи релігії
- •Специфічні риси мистецтва як духовної сфери суспільного життя
- •Соціокультурні функції мистецтва
- •Види мистецтва та основні художньо-стильові напрямки
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та повідомлень:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізуйте сутнісні характеристики релігії.
- •Тема 3. Культурна динаміка
- •Поняття культурної динаміки
- •Основні концепції походження культури
- •Механізми культурної динаміки
- •Схеми культурно- історичного процесу
- •Першоджерела до вивчення теми: к.Маркс. Экономическо-философские рукописи 1844 года.
- •Л. Мамфорд. Техника и природа человека
- •3. Фрейд. Будущее одной иллюзии
- •Неудовлетворенность культурой
- •Й.Хейзинга. Об игровых элементах культуры
- •Сорокин п.А. Кризис нашего времени
- •Гумилев л.Н. Этногенез и биосфера Земли
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 4: Класичні теорії цивілізацій
- •Поняття “цивілізація”
- •Класичні теорії цивілізацій
- •Першоджерела до вивчення теми: о. Шпенглер. Закат Европы.
- •Тойнби а. Дж. Постижение истории.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання:
- •Тема 5: Культурна ідентифікація
- •Проблема культурної ідентифікації в ххі столітті
- •Категорії «тип культури», «цінність», «ментальність» як основні засоби вираження культурної ідентифікації
- •Першоджерела до вивчення теми: Фромм э.Иметь или быть? Значение различия между обладанием и бытием
- •С.Хантингтон. Столкновение цивилизаций.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 6: Типологія культури
- •Поняття культурної типології
- •Основні варіанти типології: формаційна, цивілізаційна, релігійна, регіональна,
- •Першоджерела до вивчення теми: Леопольд Седар Сенгор. Негритюд: психология африканского негра.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Розділ іі. Історичні етапи становлення та розвитку культури
- •Тема 7: Первісна культура
- •Загальна характеристика та хронологічні рамки первісної культури
- •Характерні риси свідомості первісної людини
- •Особливості первісного мистецтва
- •Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. Сущность мифа и его отношение к познанию, религии и художественному творчеству.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 8. Давні цивілізації Сходу
- •Загальна характеристика давніх цивілізацій
- •Культура Давнього Єгипту
- •Цивілізація Давньої Месопотамії
- •Культура Давнього Китаю та Давньої Індії
- •Першоджерела до вивчення теми: к.Ясперс. О мировой истории.
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •1. Проаналізувати концепцію „осьового часу” (за роботою к.Ясперса „Смысл и назначение истории»).
- •Тема 9. Антична культура
- •Особливості становлення античної культури
- •Особливості культури Давньої Греції
- •Культура елліністичної епохи
- •Культура Давнього Риму
- •Античне мистецтво
- •Першоджерела до вивчення теми: Кессиди ф.Х. К проблеме греческого чуда
- •Вернан ж.-п. Духовный мир полиса
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 10. Культура Середньовіччя
- •Соціокультурні характеристики людини Середньовіччя
- •Основні субкультури середньовічного суспільства
- •Мистецтво європейського Середньовіччя
- •Першоджерела до вивчення теми: Жак Ле Гофф. О цивилизации средневекового Запада.
- •Хёйзинга й. Осень Средневековья
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 11. Культура Відродження
- •Характерні риси ренесансної культури: антропоцентризм, гуманізм
- •Суперечливість Ренесансної культури
- •Мистецтво Відродження
- •Першоджерела до вивчення теми: Пико делла Мирандола. Речь о достоинстве человека.
- •Лосев а.Ф. Общая характеристика эпохи Возрождения
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 12. Культура Нового часу.
- •Соціально-економічні та наукові передумови формування культури Нового часу
- •Ціннісно-світоглядні орієнтири людини Нового часу
- •Основні мистецькі напрями Нового часу
- •Першоджерела до вивчення теми: Вебер м. Протестантская этика и дух капитализма
- •Кант и. Ответ на вопрос: что такое Просвещение?
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів і доповідей:
- •Індивідуальні завдання для самостійної роботи:
- •Тема 13. Культура Новітньої епохи
- •Особливості сучасного культурного розвитку на зламі хх-ххі століть
- •Мистецтво Новітньої епохи
- •Мистецтво першої половини хх століття
- •Мистецтво постмодернізму
- •Проблема діалогу культур в контексті сучасних глобалізаційних процесів
- •Першоджерела для вивчення теми: а. Печчеи. О человеческих качествах
- •Швейцер а. Этика благоговения перед жизнью
- •Тоффлер о. Футурошок
- •Швейцер а.А. Культура и этика. Кризис культуры и его духовная причина
- •Мукаржовский я. Положение современного искусства
- •Емелин в.А. Постмодернизм: проблемы и перспективы.
- •Список рекомендованої літератури до і та іі розділів Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми і: Культурологія як галузь наукового знання:
- •До теми 2: Релігія та мистецтво в системі культури
- •До теми 3: Культурна динаміка
- •До теми 4: Класичні теорії цивілізацій
- •До теми 5: Культурна ідентифікація
- •До теми 6: Типологія культури
- •До теми 7: Первісна культура
- •До теми 8: Давні цивілазації Сходу
- •До теми 9: Антична культура
- •До теми 10. Культура Середньовіччя
- •До теми 11. Культура Відродження
- •До теми 12. Культура Нового часу
- •До теми 13. Культура Новітньої епохи
- •Глосарій
- •Мистецтво
- •Розділ ііі. Історичні форми релігії
- •Тема 13: Генеза релігії, її ранні форми
- •Виникнення та особливості первісних вірувань
- •Ранні форми релігії
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 14: Ранні національні релігії
- •Ранні національні релігії
- •Релігійні уявлення Давнього Єгипту
- •Релігії народів Дворіччя
- •Релігія Давньої Греції
- •Релігійні вірування давніх римлян
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 15: Пізні національні релігії
- •Зороастризм – стародавня релігія Ірану
- •Специфіка індуїзму як національної релігії Індії
- •Конфуціанство – національна релігія Китаю
- •Іудаїзм – національна монотеїстична релігія
- •План семінарського заняття:
- •Теми рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 16: Світові релігії
- •Основні риси світових релігій
- •Буддизм
- •Виникнення та еволюція християнства
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Тема 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •Дохристиянські вірування українського народу
- •Запровадження християнства в Київській Русі
- •Історія православної церкви в Україні
- •Сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •План семінарського заняття:
- •Тематика рефератів та доповідей:
- •Теми індивідуальних завдань:
- •Глосарій основних релігієзнавчих термінів
- •Список рекомендованої літератури до ііi розділу Загальна довідкова і навчальна література:
- •Додаткова література до окремих тем: До теми 13 : Генеза релігії, її ранні форми
- •До теми 14: Ранні національні релігії
- •До теми 15: Пізні національні релігії
- •До теми 16: Світові релігії
- •До теми 17: Історія і сучасний стан релігійних вірувань та конфесій в Україні
- •Інтернет-ресурси
Релігія Давньої Греції
Для релігії Стародавньої Греції характерним був політеїзм з розвиненою міфологією та олімпійською ієрархією богів. Релігія стародавніх греків почалася з міфології і знайшла свій кращий вираз в міфології. Своє класичне завершення олімпійська релігія отримує в кінці VI- початку V століття до н.е.
Олімпійські боги не вважалися творцями світу, а захопили його у готовому вигляді, під час боротьби з титанами, світ сам по собі вічний і не потребує творця. Спосіб життя богів мало чим відрізнявся від людського. Вони фізично тотожні людям, мають всі людські якості, в тому числі і негативні. Головна відмінність небожителів полягала в їхньому безсмерті та надприродній могутності. Доля людей, їх життя і смерть повністю перебували в руках тих чи інших богів. Антропоморфне уявлення греків про своїх богів неминуче викликало відповідне ставлення до них - в їх очах боги були зрозумілі і близькі людиноподібні істоти.
Олімпійський пантеон очолює отець всіх богів і людей Зевс, ім’я якого означає "сяюче небо". Він живе на горі Олімп, всі боги цілком підкорялися йому. Окрім Зевса, до олімпійського пантеону належать: Гера - головна з богинь, дружина Зевса, покровителька заміжніх жінок і дітей, родинного життя, подружньої вірності; Посейдон - володар моря і покровитель мореплавства; Афіна - богиня мудрості, покровителька наук та мистецтва; Артеміда – богиня полювання, покровителька тварин та породіль; Аполлон - покровитель мистецтва та наук; Асклепій - бог-цілитель; Пан - бог пастухів; Афродіта - богиня кохання та краси; Арес - бог війни; Гефест - бог земного вогню і ковальського ремесла; Гестія - богиня сімейного вогнища; Гермес - бог торгівлі; Діонісій - бог виноградарства та виноробства.; Феміда - богиня правосуддя; Немезіда - покарання; Ніка - богиня перемоги.
Поруч з олімпійським пантеоном богів виникає значна кількість міфічних героїв, які приборкують чудовиська, що шкодять людям. Одночасно розвивається ідея людини як богоборця, що готовий сперечатися з богами, викликати їх на змагання тощо. Найбільш яскравим виразом такого підходу стає формування образу героя – напівбога за своїм походженням. Найбільш яскравим виразом такого підходу стає формування образу героя – напівбога за своїм походженням. Тільки в Греції має місце досягнення героєм безсмертя (Геракл), лише тут герої користувались досить високим культовим престижем.
Давньогрецька релігійна свідомість пронизана ідеєю порядку, міри і гармонії, і в той же час в нього вторгалося протилежне начало, що було втілене в образах богів Аполлона і Діоніса. Тому світ Зевса і великих героїв – це світ, котрий засновується не на дисгармонії і жаху, а на порядку, гармонії, красі. Найтяжчі гріхи перед лицем богів – перевищення людиною рамок міри. Боги карають тих, хто посягає на гармонію, встановлену їх владою, на ту розумну впорядкованість, котра виражена в понятті “космос”. Згідно уявленням греків, боги здатні проявляти довготерпіння і карають смертних лише тоді, коли ті порушують межі необхідної поведінки; гординя людей може привести до смерті.
В античній міфології досить виразно розроблена ідея людини. Люди од самого початку вважались повністю включеними у космічний організм. Людина наділялась безсмертною душею, тіло для якої було лише тимчасовим місцезнаходженням. Давньогрецька релігія не приділяла особливої уваги моральним проблемам, потойбічної винагороди для неї не існувало, майже не розвинена ідея загробного воздаяння. Особливо караються лише злочинці. Посмертна доля людини в класичній культурі Еллади незавидна, перебування у царстві Аїда було жалюгідним. Якщо за життя людину супроводжують численні біди, то і після смерті душі людей бродять у підземному царстві Аїда у вигляді блідих тіней.
Життя людини од самого початку визначається долею, котру символізують три мойри. Доля – людський вимір вселенського закону, що виражається поняттям Діке – Справедливості. Зевс також наділив людей почуттям справедливості, що відрізняють людей від тварин. Основний обов’язок людини – бути справедливим і виконувати ритуал.
У Давній Греції, на відміну від Давнього Єгипту, жерці не були відособленою привілейованою кастою і фактично знаходились в положенні держаних службовців, що підкорялися законам, обов’язковим і для інших громадян. Вони не навчали релігії, не створювали богословських праць, але мали певний вплив в суспільстві.
Спілкування з богами під час богослужінь в греків зумовлювалось сприйняттям їх як могутніх, але зрозумілих істот, що в обмін на жертвоприношення повинні були виконувати прохання тих, хто молився. Жерці здійснювали обряд жертвоприношення, перед початком якого одягались в білий одяг і омивали руки в солоній воді.
Виховані на суворому дотриманні законів і норм, стародавні греки ретельно ставилися до виконання культових положень, які у греків були порівняно прості. В культ входили жертвоприношення - простою формою жертви було проливання на землю або у вогонь вина з чаші в їжу богам; покладання вінків на вівтарі, прикрашення ними статуй богів, співи священних гімнів чи молитов; панафінеї - відправа громадського культу, яка сприймалась як справа державного значення; найбільш важливі з цих обрядів приймали характер загальнонародних урочистостей і свят.
Жертвоприношення могли бути безкровними - овочі, фрукти, хліб тощо і кривавими – тварини, а іноді, хоча й дуже рідко - люди. Вони здійснюватися як у храмах, так й поза ними; жертовні вівтарі зводились у греків вдома; наприклад, до богині Гестії грек міг безпосередньо звертатися, роблячи безкровні жертви біля свого домашнього вогнища.
Як особлива форма служіння богам сприймались спортивні змагання. Уявлення греків про богів як про істот, подібних до людей, але більш досконалих, диктувало прагнення уподібнюватися ним й в досконалості тіл. Вважалося, що боги радіють, коли бачать людей, здорових та сильних. Головним спортивним святом Стародавньої Греції були Олімпійські ігри, під час яких укладався всезагальний мир й навіть літочислення у Греції йшло за Олімпіадами (починаючи з 776 р. до н.е.). Крім Олімпіад, найбільш відомими були Німейські, Піфійські та Істмійські спортивні ігри.
Одним з найважливіших обов’язків жерців було також пророкування майбутнього. Особливим вшануванням в греків користувалися святилища оракули, в яких боги через жерців давали прямі відповіді на запитання людей. Найбільшою славою користувався святилище Аполлона в Дельфах, біля підніжжя гори Парнас. Дельфійські жерці і оракули Аполлона мали великий авторитет, могли втручатися в державні справи і серйозно впливати на події.
Біля ущелини в скелі, звідки виходили одурманюючі випари, на тринозі сиділа жриця Аполлона піфія, втрачаючи свідомість, вона починала промовляти незв’язні слова, які вважалися віщуванням самого бога, а жерці вже по-своєму тлумачили сказане для відвідувачів. Піфія могла дати відповідь на будь-яке запитання стосовно майбутнього і до неї та до жерців храму часто звертались правителі Греції та інших країн і народів.
В елліністичну епоху полісна релігія спочатку витісняється різними релігійно-містичними течіями і філософськими вченнями, а з появою християнства релігія стародавніх греків остаточно відкидається.